Обмеження прав і свобод людини й громадянина в умовах воєнного стану: національний та міжнародно-правовий аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обмеження прав і свобод людини й громадянина в умовах воєнного стану: національний та міжнародно-правовий аспекти

Блинова Дар'я Віталіївна студентка Факультету прокуратури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Мацнєва Олександра Василівна студентка Факультету прокуратури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Шмига Вікторія Олександрівна студентка Факультету прокуратури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

У межах цієї статті було розглянуто найактуальніші теоретичні і практичні аспекти інституту обмеження прав та свобод людини і громадянина в умовах воєнного стану, розгляду його як важливого складового елементу будь-якої правової демократичної держави. На основі даних досліджень початковий акцент робиться як на національне регулювання, так і на міжнародній спрямованості, що визначає актуальність питань захисту прав і свобод людини і громадянина.

В основній частині роботи проведено аналіз законодавчих положень, що стосуються обмеження прав і свобод людини та громадянина у період дії воєнного стану, які передбачені Конституцією України, спеціальним Законом «Про правовий режим воєнного стану», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Також досліджено усталену судову практику Європейського суду з прав людини, наведено приклади його рішень. Визначено правові підстави введення та оголошення воєнного стану в Україні та механізм реалізації обмеження прав і свобод людини та громадянина у період його дії.

На підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини виконано аналіз механізму обмеження прав людини та підкреслено обов'язковість правового характеру таких обмежень, їх відповідність загальному інтересу та збереження справедливого балансу з приватними інтересами людини.

Проаналізовано умови обмеження деяких прав і свобод людини, а саме політичних, деяких соціально-економічних та культурних.

В статті детально розглядаються правові наслідки, які виникають в результаті введення воєнного стану згідно з внутрішнім законодавством країни та міжнародними актами. Додатковий акцент робиться на міжнародних стандартах та обов'язках, яких країни повинні дотримуватися при обмеженні прав людини в умовах воєнного стану.

Ключові слова: обмеження, воєнний стан, права і свободи людини, абсолютні права людини, національна безпека, права і законні інтереси юридичних осіб. обмеження воєнний стан право свобода

Blynova Daria Vitalyivna Student of the Faculty of the Prosecutor's Office, Yaroslav Mudryi National Law University

Matsnieva Oleksandra Vasylivna Student of the Faculty of the Prosecutor's Office, Yaroslav Mudryi National Law University

Shmyha Viktoriia Oleksandrivna Student of the Faculty of the Prosecutor's Office ,Yaroslav Mudryi National Law University

RESTRICTIONS OF HUMAN AND CITIZEN RIGHTS AND FREEDOMS UNDER THE CONDITIONS OF MARITAL LAW:

NATIONAL AND INTERNATIONAL LEGAL ASPECTS

Abstract. This article examines the most relevant theoretical and practical aspects of the institution of restriction of human and civil rights and freedoms under martial law, considering it as an important component of any rule-of-law democratic state. Based on these studies, the initial emphasis is placed on both national regulation and Ukraine's European integration into the European Union, which determines the relevance of the issues of protection of human and civil rights and freedoms.

In the main part of the work, the author analyzes the legislative provisions relating to the restriction of human and civil rights and freedoms during martial law as provided for by the Constitution of Ukraine, the special Law "On the Legal Regime of Martial Law", and the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. The author also examines the established case law of the European Court of Human Rights and provides examples of its judgments. The author defines the legal grounds for the introduction and declaration of martial law in Ukraine and the mechanism for implementing restrictions on human and civil rights and freedoms during the period of its validity.

Based on the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the case law of the European Court of Human Rights, the author analyzes the mechanism of human rights restrictions and emphasizes the mandatory legal nature of such restrictions, their compliance with the general interest and maintaining a fair balance with private interests of a person.

The author analyzes the conditions of restriction of certain human rights and freedoms, namely, political, social, economic and cultural rights.

The article examines in detail the legal consequences arising from the introduction of martial law in accordance with the domestic legislation of the country and international conventions. An additional emphasis is placed on international standards and obligations that countries must comply with when restricting human rights under martial law.

Keywords: limitation, martial law, human rights and freedoms, absolute human rights, national safety, rights and legal interests of legal entities.

Постановка проблеми

Права та свободи людини і громадянина представляють собою основу досягнення людства й важливий аспект у формуванні та соціалізації кожної особи. Вони надають можливість задовольняти потреби та розвивати власний потенціал у різних сферах суспільного життя.

Українське законодавство на конституційному рівні закріплює комплекс прав та свобод людини і громадянина, що забезпечує функціонування держави на демократичних, соціальних та правових засадах. Незважаючи на те, що конституційні права і свободи є основоположними й фундаментальними, більшість із них може бути обмежена законом, зокрема в умовах особливих правових режимах. Ці обмеження припускаються виключно в інтересах захисту здоров'я та моральності населення, національної безпеки, територіальної цілісності держави, прав і свобод інших громадян, а також для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, встановлення істини під час розслідування кримінальних справ, якщо іншими засобами отримати необхідну інформацію неможливо, уникнення розголошення конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя.

Забезпечення реальних прав і свобод громадян, а також безпека особи становлять життєво важливі інтереси для України. В даному випадку нас цікавлять обмеження основних прав і свобод в умовах такого особливого правового режиму як воєнний стан.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми дослідження обмеження прав і свобод людини й громадянина в умовах воєнного стану розглядалися у працях багатьох науковців. Окремі аспекти цієї проблематики досліджували правники, зокрема Славко А. С. [21], Сенаторова О. В. [20], Білоскурська О. В. [11], Федорчук М. Д. [11], Проць І. М. [10], та інші. Багато з них стали фундаментом для написання статті.

Мета статті - дослідження нормативно-правового регулювання обмежень прав і свобод людини й громадянина під час дії воєнного стану на національному та міжнародному рівнях.

Виклад основного матеріалу

Гарантування й забезпечення прав людини виступає ключовим атрибутом демократичних цінностей у будівництві держави. Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах особливих правових режимів визначаються відповідно до Конституції України [1], законів «Про правовий режим надзвичайного стану» та «Про правовий режим воєнного стану» [2], Закону України «Про оборону України», а також інших законів України.

Так, одним з наслідків введення воєнного стану є можливість обмеження реалізації багатьох прав, в тому числі й конституційних. Через повномасштабну військову агресію Російської Федерації проти України наша держава постала перед новими викликами й у зв'язку з чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ) [3], затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було подовжено.

Чинне законодавство України містить низку гарантій запобігання свавільним обмеженням. Зокрема, передбачені Конституцією та Законом України «Про правовий режим воєнного стану» обмеження конституційних прав і свобод громадян, які можуть бути застосовані за умов надзвичайного та воєнного стану, є вичерпними й розширеному тлумаченню не підлягають. Термін їх застосування не може перевищувати терміну, протягом якого триває надзвичайний чи воєнний стан.

Гарантією статті 64 Конституції України [1] є те, що конституційні права і свободи людини і громадянина не підлягають обмеженню, але є виключення щодо цієї норми, що знайшло нормативне закріплення в Основному Законі. Відповідно, не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Переважно це стосується таких прав як: не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; громадяни України не можуть бути позбавлені громадянства і права змінити громадянство; не можуть бути порушеними невід'ємне право на життя; на повагу до гідності, на свободу та особисту недоторканність; не підлягає обмеженню право на захист прав і свобод у суді тощо.

Однак, інша ж частина цієї норми передбачає, що в умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть запроваджуватися деякі обмеження прав і свобод із зазначенням періоду, протягом якого діють такі обмеження, та повного переліку прав, які заборонено обмежувати в ході війни або надзвичайного стану. Законом «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12 травня 2015 року, яким здійснюється регламентація питання воєнного стану в Україні, установлено певні межі обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб і визнано такі обмеження невід'ємною частиною дії особливого правового режиму.

Конституційний Суд України у своєму рішенні ще від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 зазначив, що «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, закріплені у ст. 64 Конституції України «... слід розуміти як не передбачене конституційними нормами звуження обсягу прав і свобод, встановлення додаткових норм...» [4]. Далі суд наводить розмежування понять «обмеження основоположних прав і свобод» від поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод шляхом застосування юридичних способів (прийомів). У рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009, Конституційний Суд України закріплює, що «.встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним» [5].

На противагу цьому, у своєму висновку Венеціанська комісія зауважила, що «каталог прав, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного чи надзвичайного стану в Україні є надто широким» [6]. Про це варто пам'ятати й в контексті окремої думки судді Конституційного Суду України Лемака В.В. стосовно Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022, в якій автор наголошує на тому, що «обмеження прав людини під час війни є цілеспрямованими і масовими, однак очевидно, що в умовах конституційного особливого режиму - воєнного стану - підстави для його виправдання є іншими ніж у мирний час; проблема оцінки таких обмежень за традиційними схемами тесту пропорційності пов'язана, окрім іншого, з тим, що у воєнні часи публічна влада з метою здійснення оборони держави може надавати перевагу аргументам, які обумовлюють посилення обороноздатності (потреби оборони), а не іншим аргументам, які, наприклад, акцентують на індивідуальних правах; більшість конституційних прав можуть бути обмеженими - так випливає прямо з Конституції України.» [7].

Суддя зауважує, що під час війни неприпустимим є різке протиставлення публічного (державного) інтересу, відповідних конституційних цінностей, з одного боку, та поваги до індивідуальних прав людини, з іншого боку, як це нерідко бувало в мирні часи... Наприклад, обмеження пересування громадян (комендантська година, блокпости) чи навіть вилучення для потреб оборони майна громадян спрямоване на захист найбільш засадничих прав і свобод людини - права на життя, їх гідності і свободи (наприклад, захист від діяльності диверсійно-підривних груп ворога).

Звертаючись до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону № 389-VIII, бачимо, що Указ Президента України про введення воєнного стану повинен містити вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Юридичний аналіз Указу надає можливість стверджувати, що цей документ виступає юридичною основою для обмеження конституційних прав та свобод громадянина, які визначені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також для встановлення умов, строків та меж обмежень. Він також регулює обмеження законних інтересів юридичних осіб в контексті воєнного стану в Україні.

Для ретельного розкриття даної теми варто з'ясувати, які все ж таки існують критерії класифікації прав і свобод людини та громадянина. Виділяють критерії за суб'єктами, походженням, часом виникнення, характером утворення, видом суб'єкта тощо. Проте, класифікація за змістом є найбільш поширеною. За цим підходом виділяють основні категорії: 1) особисті права (наприклад, право на життя, свободу, особисту недоторканність); 2) політичні права (такі як виборче право); 3) соціально-економічні права (зокрема, право на працю та соціальне забезпечення); 4) культурно-екологічні права (наприклад, право на освіту) [8, с. 20-22].

Отже, під час дії воєнного стану не скасовуються певні права, а лише обмежується їх обсяг [9]. Проте невід'ємні права та свободи, такі як право на життя, право на повагу до гідності та інші, не підлягають будь-якому обмеженню і захищаються відповідними нормативно-правовими актами. Проаналізувавши згадані положення Указу, які містять перелік прав, що підлягають обмеженню, в полі нашого зору потрапляють тільки політичні та деякі соціально-економічні й культурні права.

Про обмеження права, передбаченого ст. 38 Конституції йдеться як в Указі, так й у ст. 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приписи якої прямо забороняють «проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування; проведення всеукраїнських та місцевих референдумів; проведення страйків, масових зібрань та акцій» [2].

Варто закцентувати увагу на тому, що хоча в розділі ІІІ Конституції України не встановлено прямої заборони на проведення виборів в умовах воєнного стану, все ж наявність в Основному Законі держави такого положення як «у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану» [1] означає, що можуть виникати сумніви у конституційності проведення парламентських виборів в умовах воєнного стану. Попри те, що аналогічної вимоги, яка стосувалася б Президента України саме Конституція України не містить, все ж у випадку неможливості проведення виборів до парламенту країни як загальнодержавного представницького органу, обрання глави держави свідчило б про застосування відмінних підходів до формування законодавчої та президентської влади, у той час як природа виборів, а також принципи їх проведення є ідентичними для обидвох органів влади.

Окрім того, про можливість обмеження в умовах воєнного стану виборчих прав громадян зазначає Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, який дозволяє зробити відступ від зобов'язань, що стосуються виборчих процесів під час особливих правових режимів. Однак, задля уникнення зловживань, країнам необхідно встановити й регулювати умови, часові рамки, а з ними й межі відступів від зобов'язань в умовах офіційно оголошеного надзвичайного або ж воєнного стану [13]. Наявність такого відступу пояснюється високою ймовірністю неспроможності країни за таких умов дотриматися як конституційних, так і міжнародних стандартів проведення вільних і демократичних виборів. Такої самої позиції відносно ризиків, дотримується й Венеціанська комісія, яка наголошує на тому, що вибори потребують мирної політичної атмосфери, повної реалізації й всебічного дотримання всіх прав і свобод людини, а також цілковитого гарантування громадського порядку та безпеки, що й обумовлює наявність конституційно-правових обмежень у проведенні виборів в умовах воєнного стану [6].

Розглядаючи соціально-економічні права, які обмежуються в умовах воєнного стану, зазначимо, що насамперед йдеться про такі права як право власності, право на підприємницьку діяльність та право на працю. Аналізуючи приписи ст. 41 Конституції України, яка закріплює право власності, робимо висновок про те, що будь-кого забороняється протиправно позбавляти права власності, а саме право приватної власності визнається непорушним [1]. Однак як виняток передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану дозволяється здійснювати примусове відчуження об'єктів права власності, але з обов'язковим повним відшкодуванням вартості майна (реквізиція). У тому разі, якщо після припинення воєнного чи надзвичайного стану реквізоване майно збережено, особа, майно якої було відчужено, наділена правом вимагати його повернення у судовому порядку згідно зі ст. 353 Цивільного кодексу України та ст. 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Звертаючись до ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», зауважимо те, що за загальним правилом «примусове відчуження або вилучення майна в період воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради» [14]. Проте за певних умов відчуження чи вилучення є можливим і за рішенням військового командування без погодження з іншими суб'єктами.

Слід зазначити, що питання захисту і водночас обмеження права власності визначається не лише на національному рівні, а й на міжнародному. Для прикладу наведемо ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій вказано, що «Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів» [15].

Також доцільно приділити увагу аналізу нормативно-правового регулювання обмежень права на освіту в умовах воєнного стану, яке належить до культурних прав. У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» положення Закону України «Про освіту» було доповнено статтею 57-1. Серед іншого дана стаття передбачає, що «здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, під час воєнного стану гарантується: організація освітнього процесу в дистанційній або іншій безпечній формі, збереження виплати стипендії, місце проживання та забезпечення харчуванням (у разі потреби)» [16].

Окрім того, в умовах воєнного стану важливим є справжнє прагнення держави забезпечити належний доступ до освіти і створити умови для реалізації зацікавленими особами права на освіту. У своїх рішеннях Конституційний Суд України наголошував на тому, що законодавець та інші органи публічної влади повинні запроваджувати таке юридичне регулювання, що має відповідати конституційним нормам і принципам, та створювати механізми для ефективного захисту конституційних прав і свобод [17]. У квітні 2023 року в медіапросторі з'явилась інформація про можливі законодавчі ініціативи щодо заборони чоловікам призовного віку вступати у вищі навчальні заклади. Тоді голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій заявила, що такі законодавчі ініціативи відсутні, при цьому зазначивши, що «з правової точки зору заборона на отримання вищої освіти чоловіками можлива, оскільки на період дії воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини, які передбачені статтею 53 Конституції України» [18]. Верховною Радою розроблено відповідний законопроєкт про скасування відстрочки від призову для чоловіків, які отримують другу вищу освіту після 30 років. Варто зауважити, що в Європейському Союзі такі дії було розцінено як дискримінацію за ознакою віку. Тому ведеться розроблення іншого законопроєкту, який дозволить отримувати вищу освіту чоловікам, незалежно від віку, але за умови, що обрана спеціальність буде належати до дефіцитних, аби згодом такі чоловіки мали змогу працювати на відновлення економіки України.

На наше переконання, у випадку реалізації таких законодавчих ініціатив, закон України, який регулюватиме вказані питання, варто буде визнати неконституційним, оскільки у 2019 році Конституційний Суд України стверджував, що «повноваження законодавця у частині закріплення на рівні законів правових механізмів реалізації конституційних прав не є абсолютними. Основний Закон України передбачає конституційні заборони, які обмежують можливість законодавчого органу приймати рішення, що ставили б під сумнів або нівелювали зміст конституційних прав і свобод» [19, с. 11].

Продовжуючи розкриття обраної для наукового дослідження проблематики, вважаємо за доцільне зосередити увагу на тому, що обмеження прав і свободи людини в умовах дії правового режиму воєнного стану мають відповідати певним принципам міжнародного права прав людини. Аналіз норм міжнародного законодавства свідчить про те, що можливість обмеження конституційних прав і свобод людини державою допускається усіма міжнародно-правовими актами, які регламентують права і свободи людини, але не кожен міжнародно-правовий акт містить конкретний перелік підстав таких обмежень.

На думку О.В. Сенаторової, більшість прав і свобод людини, закріплених у Європейській конвенції з прав людини і Протоколах до неї, не є абсолютними, тобто можуть бути обмежені задля суспільного блага чи захисту прав інших осіб. Не підлягають жодним обмеженням за жодних обставин, а отже є абсолютними лише чотири права, передбачені у Конвенції: заборона катувань; заборона рабства; заборона покарання без закону; право не бути притягненим до суду або покарання двічі [20, с. 120-121]. Ст. 15 Конвенції [15] оперує поняттями «Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації», з наявністю яких дозволено вживати заходи, що відступають від зобов'язань, які взяла на себе Договірна Сторона.

Практика Європейського суду з прав людини не містить визначення терміну «війна», однак, вбачається, що будь-який випадок серйозного чи тривалого насильства, масових заворушень чи короткотривалих збройних сутичок може підпадати під поняття «суспільна небезпека, яка загрожує життю нації». Так, у справі Lawless v. Ireland Суд з'ясував, що суспільною небезпекою є винятково кризова або надзвичайна ситуація, яка стосується всього населення і становить собою загрозу для організованого життя спільноти. ЄСПЛ також вказує на право держави вжити заходів, які захищатимуть суспільну безпеку від подій, що настануть у майбутньому. Проте в такому разі ці надзвичайні заходи мають ґрунтуватись на достовірній інформації, якою володіє уряд держави (A. and Others v. the United Kingdom)[21, c. 71].

Крім того, вважаємо за необхідне розглянути законодавчий досвід зарубіжних країн - партнерів України у наданні відсічі збройній агресії Російської федерації, у контексті обмеження прав людини і громадянина під час запровадження воєнного стану.

У чинній Конституції Німеччини вказівка на режим воєнного стану з'явилась 1968 року - відповідні зміни було внесено Законом про надзвичайний стан. До прав і свобод людини і громадянина, які підлягають обмеженню за умови дії воєнного стану віднесено: 1) заборону примусової праці (чоловіки та жінки віком від 18 до 55 років можуть бути залучені до обов'язкових робіт, таких як виконання певних функцій публічної служби, постачання населення продовольством, медико-санітарна служба тощо); 2) свободу об'єднань на асоціацій (підлягає обмеженню діяльність організацій, які несуть шкоду чи загрозу для демократичного устрою Німеччини, за винятком діяльності професійних спілок); 3) таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції; 4) свободу пересування, тощо. Однак, достатньо позитивний аспект забезпечення законності меж обмежень вбачається у можливості громадян звернення до Конституційного суду у разі, якщо вони вважають свої права порушеними чи обмеженими державою без належної на те підстави (ст. 93 Конституції ФРН) [22].

Більш багатоетапною була спроба становлення законодавства про режим воєнного стану у США. З прийняттям А. Лінкольном в 1863 році Акту Habeas Corpus, глава держави закріпив за собою право обмежувати низку прав громадян у сфері судового захисту. Підставою для призупинення дії Habeas Corpus новоприйнятий документ називав «загрозу громадській безпеці». У 1878 році Конгресом було ухвалено Posse Comitatus Act, спрямований на обмеження можливості федерального уряду використовувати збройні сили США для вирішення внутрішніх питань. Це було пов'язано з рішенням Верховного суду у справі Ex parte Milligan. У 2006 році, у зв'язку зі зростанням терористичної загрози, Posse Comitatus Act було модифіковано новим законом - Defense Authorization Bill. Відповідно до законодавства США можуть бути обмежені такі права цивільного населення: 1) право на недоторканість житла, право власності на транспортні засоби, продукти харчування тощо; 2) свобода пересування та вибору місця проживання; 3) свобода об'єднань та асоціацій; 4) свобода преси; 5) заборона примусової праці тощо [21, с. 69-70].

Запровадження режиму воєнного стану та його функціонування в Україні відповідає світовий практиці у контексті підстав введення режиму, а також прав, що піддаються обмеженню. Отже, за державою зберігається свобода розсуду, яка, однак, не має бути свавільною.

Висновки

1. Запровадження воєнного стану є необхідним у боротьбі зі збройною агресією і за своєю суттю такий режим є правоообмежуючим, на що безпосередньо вказує Конституція України, Закон України «Про правовий режим воєнного стану» тощо. Тобто, права не скасовуються, їх реалізація залишається можливою з урахуванням обмежень, які мають бути співмірними, відповідати вимогам національного та міжнародного законодавства.

2. Законодавство України та міжнародні акти містять ряд гарантій, які мають на меті охорону прав та свобод людини і громадянина, до яких можна віднести: обов'язкову вичерпність, заборону розширеного тлумачення, категоричну заборону обмеження переліку прав, визначених у ч. 2 ст. 64 Конституції України.

3. Проаналізовані нами приклади обмеження прав, що належать до політичних, соціально-економічних та культурних, зокрема виборче право, право власності, право на освіту мають відповідні притаманні їм механізми обмежень. Так, під час дії воєнного стану наявна об'єктивна неможливість проведення виборів із дотриманням встановленої процедури для мирного часу, у тому числі із забезпеченням безпеки населення, а тому це право справедливо піддається обмеженню. Право власності ж піддається обмеженню у виключних випадках шляхом вилучення у власника майна з обов'язковою компенсацією вартості такого майна. Реалізацію права на освіту законодавець намагається підлаштувати під актуальні обставини шляхом впровадження дистанційного формату навчання.

4. Досвід зарубіжних країн у встановленні законодавства про режим воєнного стану актуальний для України у зв'язку з євроінтеграцією і в цілому, адже деякі напрацювання можуть бути впроваджені й у національне законодавство для забезпечення демократії навіть під час воєнного стану. Проте, чинне регулювання Україною дії цього режиму відповідає встановленим міжнародною спільнотою стандартам.

Література:

1. Конституція України: Основний закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996, № 30, ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254k/96-вр/Text (дата звернення: 12 березня 2022 року).

2. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2015, № 28, ст. 250. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text (дата звернення: 15.12.2023).

3. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022. Голос України. 2022, № 37. URL: https:// www.president.gov.ua/ documents/642022-41397 (дата звернення: 15.12.2023).

4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п'ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI - Заключні положення Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12.06.2007 р. № 2-рп/2007. uRl: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710- 07#Text (дата звернення: 15.12.2023).

5. Рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 р. № 26-рп/2009 у справі № 1-50/2009. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v026p710-09#Text (дата звернення 15.12.2023).

6. Opinion on the constitution of Ukraine adopted by the Commission at its 30th Plenary Meeting in Venice, on 7-8 March 1997 № CDL-INF (97) 2

7. Окрема думка (збіжна) судді Конституційного Суду України Лемака В.В. стосовно Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою Поліщука Сергія Олексійовича. Конституційний Суд України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/na01d710-22#Text (дата звернення: 15.12.2023).

8. Рабінович П. М., Хавронюк M. I. Права людини i громадянина: навч. посібник. К.: Атіка, 2004. 464 с.

9. Скрипнюк О. В. Конституційно-правове регулювання обмеження прав і свобод людини й громадянина в України. URL: http://www.yourfuture.org.ua/ua/pb/2011/3/ Skrupniuk.pdf.

10. Проць І. М. Окремі організаційно-правові механізми обмеження основних прав і свобод людини і громадянина за законодавством України. Порівняльно-аналітичне право. 2020. № 1. С. 381-384.

11. Білоскурська О. В., Федорчук М. Д. Нормативно-правове регулювання обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина в умовах воєнного стану в Україні. Правова держава. 2022. № 46. С. 7-18.

12. Дахова І. І. Обмеження реалізації прав і свобод людини: конституційне регулювання та практика європейського суду з прав людини. Forum Prava. 2018. № 4. C. 17-25.

13. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 (дата звернення 16.12.2023).

14. Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану: Закон України від 17.05.2012 р. № 4765-VI. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2013, № 15, ст. 99. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4765-17#Text (дата звернення 16.12.2023).

15. Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 16.12.2023).

16. Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану: Закон України від 15.03.2022 № 2126-IX. Офіційний вісник України. 2022 р., № 32, стор. 32, стаття 1692. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2126-20#Text (дата звернення 16.12.2023).

17. Рішення Конституційного Суду України у справі (перший сенат) у справі за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців двадцять четвертого, двадцять п'ятого, двадцять шостого розділу I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23 березня 2017 р. № 1989-VIII від 5 червня 2019 р. № 3-р(Д/2019 Справа № 3-391/2018(6048/18). URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/va03p710-19#Text (дата звернення: 16.12.2023).

18. Заборона на вступ чолодшв нз ВНЗ моовілва, араз зар азне рдввнядасі вся - голова підкомітету ВР. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-zaborona-na-vstup-cholovikiv-do- vnz-nerozhliadaietsia/32381810.html (дата звернення: 16.12.2023).

19. Рішення Конституційного Суду України (велика палата) у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про освіту» від 16 липня 2019 року № 10- р/2019. URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/10_p_2019_0.pdf (дата звернення: 16.12.2023).

20. Сенаторова О. В. Права людини і збройні конфлікти: навч. посібн. Київ: «ФОП Голембовська О. О», 2018. 208 с.

21. Славко А. С. Обмеження прав і свобод людини і громадянина за умови дії режиму воєнного стану: порівняльно-правовий аспект. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. № 41(2). С.68-72.

22. Grundgesetz fur die Bundesrepublik Deutschland. Zugang. URL: http://www.gesetze- im-internet.de/gg/BJNR000010949.html (дата звернення: 18.12.2023).

References:

1. Osnovnyi zakon Ukrainy «Konstytutsiia Ukrainy» [Constitution of Ukraine: Basic Law of Ukraine]. Retrieved from https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr/Text [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy «Pro pravovyi rezhym voiennoho stanu» [The Law of Ukraine «On the Legal Regime of Martial Law»]. Retrieved from https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/3 89- 19#Text [in Ukrainian].

3. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro vvedennia voiennoho stanu v Ukraini» [Decree of the President of Ukraine «On the introduction of martial law in Ukraine»]. Retrieved from https:// www.president.gov.ua/ documents/642022-41397 [in Ukrainian].

4. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy u spravi za konstytutsiinym podanniam 70 narodnykh deputativ Ukrainy shchodo vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy (konstytutsiinosti) polozhen chastyny pershoi statti 10, punktu 3 chastyny druhoi, chastyn piatoi, shostoi statti 11, statti 15, chastyny pershoi statti 17, statti 24, punktu 3 rozdilu VI - Zakliuchni polozhennia Zakonu Ukrainy «Pro politychni partii v Ukraini»(sprava pro utvorennia politychnykh partii v Ukraini) [Decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case based on the constitutional submission of 70 People's Deputies of Ukraine regarding the conformity of the Constitution of Ukraine (constitutionality) with the provisions of the first part of Article 10, paragraph 3 of the second part, the fifth and sixth parts of Article 11, Article 15, the first part of Article 17, Article 24 , paragraph 3 of Chapter VI - Final Provisions of the Law of Ukraine "On Political Parties in Ukraine" (case on the formation of political parties in Ukraine)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/v002p710-07#Text [in Ukrainian].

5. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy vid 19.10.2009 r. № 26-rp/2009 u spravi № 1-50/2009 [Decision of the Constitutional Court of Ukraine dated October 19, 2009 No. 26-рп/2009 in case No. 1-50/2009]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v026p710-09#Text [in Ukrainian].

6. Opinion on the constitution of Ukraine adopted by the Commission at its 30th Plenary Meeting in Venice, on 7-8 March 1997 № CDL-INF (97) 2 [in English].

7. Okrema dumka (zbizhna) suddi Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy Lemaka V.V. stosovno Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy (Druhyi senat) u spravi za konstytutsiinoiu skarhoiu Polishchuka Serhiia Oleksiiovycha [Separate opinion (concurring) of the judge of the Constitutional Court of Ukraine Lemak V.V. regarding the Decision of the Constitutional Court of Ukraine (Second Senate) in the case of the constitutional complaint of Polishchuk Serhiy Oleksiyovych]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/na01d710-22#Text [in Ukrainian].

8. Rabinovych P. M., Khavroniuk M. I. (2004). Prava liudyny i hromadianyna [Human and citizen rights]. Navch. posibnyk. K.: Atika, 464 [in Ukrainian].

9. Skrypniuk O. V. (2011). Konstytutsiino-pravove rehuliuvannia obmezhennia prav i svobod liudyny y hromadianyna v Ukrainy [Constitutional and legal regulation of restriction of human and citizen rights and freedoms in Ukraine]. Retrieved from http://www.yourfuture.org.ua/ ua/pb/ 2011 /3/ Skrupniuk.pdf [in Ukrainian].

10. Prots I. M. (2020). Okremi orhanizatsiino-pravovi mekhanizmy obmezhennia osnovnykh prav i svobod liudyny i hromadianyna za zakonodavstvom Ukrainy [Separate organizational and legal mechanisms for limiting the basic rights and freedoms of a person and a citizen under the legislation of Ukraine]. Porivnialno-analitychnepravo, № 1, 381-384 [in Ukrainian].

11. Biloskurska O. V., Fedorchuk M. D. (2022). Normatyvno-pravove rehuliuvannia obmezhennia konstytutsiinykh prav i svobod liudyny i hromadianyna v umovakh voiennoho stanu v Ukrain [Normative and legal regulation of the restriction of the constitutional rights and freedoms of a person and a citizen in the conditions of martial law in Ukraine]. Pravova derzhava, № 46, 7-18 [in Ukrainian].

12. Dakhova I. I. (2018). Obmezhennia realizatsii prav i svobod liudyny: konstytutsiine rehuliuvannia ta praktyka yevropeiskoho sudu z prav liudyny [Restrictions on the exercise of human rights and freedoms: constitutional regulation and practice of the European Court of Human Rights]. Forum Prava, № 4, 17-25 [in Ukrainian].

13. Mizhnarodnyi pakt pro hromadianski i politychni prava vid 16.12.1966. [The International Covenant on Civil and Political Rights]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_043 [in Ukrainian].

14. Zakon Ukrainy «Pro peredachu, prymusove vidchuzhennia abo vyluchennia maina v umovakh pravovoho rezhymu voiennoho chy nadzvychainoho stanu» [The Law of Ukraine «On the transfer, forced alienation or seizure of property under the legal regime of martial law or state of emergency»]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17#Text [in Ukrainian].

15. Konventsiia pro zakhyst prav i osnovopolozhnykh svobod liudyny vid 04.11.1950 [Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 [in Ukrainian].

16. Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do deiakykh zakoniv Ukrainy shchodo derzhavnykh harantii v umovakh voiennoho stanu, nadzvychainoi sytuatsii abo nadzvychainoho stanu» [The Law of Ukraine «On amendments to some laws of Ukraine regarding state guarantees in conditions of martial law, state of emergency or state of emergency»]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2126-20#Text [in Ukrainian].

17. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy u spravi (pershyi senat) u spravi za konstytutsiinoiu skarhoiu tovarystva z obmezhenoiu vidpovidalnistiu «METRO KESH END KERI Ukraina» shchodo vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy (konstytutsiinosti) polozhen abzatsiv dvadtsiat chetvertoho, dvadtsiat piatoho, dvadtsiat shostoho rozdilu I Zakonu Ukrainy «Pro vnesennia zmin do Podatkovoho kodeksu Ukrainy shchodo utochnennia deiakykh polozhen ta usunennia superechnostei, shcho vynykly pry pryiniatti Zakonu Ukrainy «Pro vnesennia zmin do Podatkovoho kodeksu Ukrainy shchodo pokrashchennia investytsiinoho klimatu v Ukraini» vid 23 bereznia 2017 r. № 1989-VIII vid 5 chervnia 2019 r. № 3-r(I)/2019 Sprava № 3- 391/2018(6048/18) [Decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case (first senate) in the case of the constitutional complaint of the limited liability company "METRO CASH AND CARRY Ukraine" regarding compliance with the Constitution of Ukraine (constitutionality) of the provisions of paragraphs twenty-four, twenty-five, twenty-six of Section I of the Law of Ukraine "On Amendments to the Tax Code of Ukraine regarding the clarification of some provisions and elimination of contradictions that arose during the adoption of the Law of Ukraine "On Amendments to the Tax Code of Ukraine on Improving the Investment Climate in Ukraine" dated March 23, 2017 No. 1989-VIII of 5 June 2019 No. 3-р(!)/2019 Case No. 3-391/2018(6048/18)]. Retrieved from https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/va03p710-19#Text [in Ukrainian].

18. Zaborona na vstup cholovikiv do VNZ mozhlyva, ale zaraz ne rozghliadaietsia - holova pidkomitetu VR [A ban on men's admission to higher education institutions is possible, but it is not currently being considered - the head of the Verkhovna Rada subcommittee]. Retrieved from https://www.radiosvoboda.org/a/news-zaborona-na-vstup-cholovikiv-do-vnz-nerozhliadaietsia/ 32381810.html [in Ukrainian].

19. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy (Velyka palata) u spravi za konstytutsiinym podanniam 48 narodnykh deputativ Ukrainy shchodo vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy (konstytutsiinosti) Zakonu Ukrainy «Pro osvitu» vid 16 lypnia 2019 roku № 10- r/2019 [Decision of the Constitutional Court of Ukraine (Grand Chamber) in the case based on the constitutional submission of 48 People's Deputies of Ukraine regarding the compliance with the Constitution of Ukraine (constitutionality) of the Law of Ukraine «On Education» dated July 16, 2019 No. 10-р/2019]. Retrieved from https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/10_p_2019_0.pdf [in Ukrainian].

20. Senatorova O. V. (2018). Prava liudyny i zbroini konflikty [Human rights and armed conflicts]. Navch. posibn. Kyiv: «FOP Holembovska O. O», 208 [in Ukrainian].

21. Slavko A. S. (2016). Obmezhennia prav i svobod liudyny i hromadianyna za umovy dii rezhymu voiennoho stanu: porivnialno-pravovyi aspekt [Limitation of the rights and freedoms of a person and a citizen under the conditions of martial law: a comparative legal aspect]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu, № 41(2), 68-72 [in Ukrainian].

22. Grundgesetz fur die Bundesrepublik Deutschland [Basic Law for the Federal Republic of Germany]. Zugang. Retrieved from http://www.gesetze-im-internet.de/gg/BJNR000010949.html [in German].

Размещено на Allbest.ru