Представництво цивільних прав та інтересів дітей в кримінальному процесі: питання сучасного правозастосування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Представництво цивільних прав та інтересів дітей в кримінальному процесі: питання сучасного правозастосування

Виноградова Анна Ігорівна

кандидат юридичних наук, асистентка кафедри кримінального процесу та криміналістики Навчально-наукового інституту права, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

Питання представництва цивільних прав та інтересів дітей у кримінальному процесі є сьогодні актуальним, не лише в силу того, що відбувається реформування і вдосконалення кримінального процесуального законодавства, а й з огляду на суспільні та політичні державні процесі в Україні.

У статті автором досліджується інститут представництва, як міжгалузева категорія, оскільки воно характеризується певними особливостями залежно від критеріїв поділу та виду судочинства. Класифікація представництва, насамперед, розкриває його сутність та зміст, можливість застосування у тій чи іншій ситуації.

Представництво цивільних прав та інтересів дітей у кримінальному процесі сьогодні покликане викликати суспільний інтерес науковців і практиків щодо напрацювання і створення відповідного механізму захисту, а також виконання обов'язків тих суб'єктів, що потребують допомоги представника у зв'язку із належним захистом.

Слід відмітити, що представництво цивільних прав та інтересів дітей у кримінальному процесі потребує необхідної уваги з огляду на особливості надання юридичної допомоги відповідно до ситуації.

У статті автором акцентовано увагу на потреби малолітніх дітей і неповнолітніх осіб в належному представництві. Здійснено є аналіз правових положень, що стосуються стану дотримання міжнародних і національних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, в Україні в процесі здійснення представництва цивільних прав та інтересів дітей під час провадження в кримінальних справах.

Наголошено, що актуальним є питання про участь батьків, законного представника, представника служби у справах дітей, психолога, педагога, лікаря, інших осіб, які могли б сприяти захисту дитини, під час судового провадження; які обмеження процесуальних прав представника дитини існують у чинному процесуальному законодавстві, зокрема, в КПК України.

Зауважується, що в силу того, що законне представництво малолітнього, неповнолітнього фактично встановлюється, є потреба не тільки в легальному визначенні цього поняття в нормах матеріального та процесуального права, а й належне напрацювання механізму реалізації цього правового інституту.

Ключові слова: представництво прав та інтересів; дитина; судовий процес; правосуддя, дружнє до дитини; керівні принципи

Abstract

Vynogradova Anna Igorivna Candidate of legal sciences, assistant professor of the Department of Criminal Procedure and Forensics of the Educational and Scientific Institute of Law of Taras Shevchenko Kyiv National University

REPRESENTATION OF CIVIL RIGHTS AND INTERESTS OF CHILDREN IN CRIMINAL PROCEEDINGS: ISSUES OF MODERN LAW ENFORCEMENT

The question of representing the civil rights and interests of children in criminal proceedings is currently relevant not only due to the ongoing reform and improvement of criminal procedural legislation but also in light of the social and political processes in Ukraine. The article explores the institution of representation as an interdisciplinary category, as it is characterized by specific features depending on the criteria of division and type of legal proceedings. The classification of representation, first and foremost, reveals its essence and content, the possibility of application in a given situation.

The representation of the civil rights and interests of children in criminal proceedings is now intended to generate academic and practical interest in the development and creation of an appropriate protection mechanism, as well as the fulfillment of the duties of those subjects requiring the representative's assistance for proper protection. It is worth noting that the representation of the civil rights and interests of children in criminal proceedings requires necessary attention due to the peculiarities of providing legal assistance according to the situation.

The article focuses on the needs of minors and juveniles in proper representation. An analysis of legal provisions related to the observance of international and national standards of justice friendly to the child in Ukraine in the process of representing the civil rights and interests of children during criminal proceedings has been conducted. It is emphasized that the issue of the participation of parents, legal representatives, representatives of child welfare services, psychologists, educators, doctors, and other individuals who could contribute to the child's protection during legal proceedings is relevant. The limitations of procedural rights of the child's representative under the current procedural legislation, particularly in the Criminal Procedure Code of Ukraine, are highlighted.

It is noted that due to the fact that the legal representation of a minor is practically established, there is a need not only for a legal definition of this concept in the norms of substantive and procedural law but also for the proper development of the mechanism for implementing this legal institution.

Keywords: representation of rights and interests, child, judicial process, justice, child-friendly, guiding principles.

Кожна дитина за будь - яких обставин повинна бути першою, хто отримає захист і допомогу

До дітей слід ставитися з обережністю, чутливістю, справедливістю та повагою під час будь-якої процедури або справи, приділяючи особливу увагу їх особистій ситуації, благополуччю та конкретним потребам, а також з повною повагою їх фізичної та психологічної недоторканності

Постановка проблеми

представництво право дитина кримінальний

Положення Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини [1] декларують право дитини на особливе піклування, допомогу, захист і сприяння для того, щоб вони могли повністю покласти на себе зобов'язання в межах суспільства. Пріоритетом будь-якої правової, прогресивної держави є - права та інтереси дитини, особливо, зважаючи на свою (дитини) фізичну й розумову незрілість, що потребує спеціальної турботи, включаючи у тому числі і належний правовий захист.

Кожна дитина завжди має в суспільстві відповідні права, але з об'єктивних причин потребує допомоги та підтримки для того, щоб нарівні з дорослими відстоювати й захищати їх. Тому актуальною в цьому аспекті є проблема захисту малолітніх дітей та неповнолітніх осіб у судовому процесі, особливо у випадках, коли участь інших осіб, за винятком професійного адвоката, а саме: батьків або законного представника чи опікуна (legal guardian), педагога чи психолога, які були б позитивно налаштовані до дитини, а у відповідних випадках і лікаря (наприклад, щодо дітей із проблемами психічного розвитку) чи дітей, позбавлених батьківською піклування, із тих чи інших причин або через недбалість сторони-опонента у процесі не забезпечена.

На сьогодні, питання, пов'язані із захистом прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх у судових процесах, повинні бути під особливою увагою держави, не враховуючи проблеми в суспільному чи політичному середовищі.

Інститут представництва займає фундаментальне місце серед основних проблем процесуального законодавства і визначає особливості правового статусу осіб, що представляють права суб'єктів у відповідному виді провадження [2]. Чинному праву відоме представництво в кримінальних, адміністративних, цивільних, трудових, сімейних та інших справах, що розглядаються судами [3, с. 45]

З огляду на процеси, в яких перебуває наша держава сьогодні, питання представництва прав та інтересів особи, а тим паче дитини в судовому провадженні набувають нового окрасу і правового значення, оскільки потребують особливої уваги суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

З першого погляду, дослідження інституту представництва у сучасній юриспруденції не є новим. Слід зазначити, що питанням загального представництва інтересів учасників судового провадження присвячена значна кількість наукових праць, у яких тією чи іншою мірою розглядаються і проблеми процесуального представництва малолітніх та неповнолітніх осіб. Зокрема, у цивільному судочинстві, необхідно відзначити праці таких вчених, як М. А. Вікут, О. В. Гетманцева, Д. Дрейзіної, І. М. Ільїнської, Т. Варфоломєєвої, С. Я. Фурси, Є. І. Фурси, С. В. Щербака, А. Ф. Клейнмана, Г. Любарської, Л. Ковтун, Л. А. Кондрат'євої, Л. Ф. Лесніцької, І. Павлуника, М. Й. Штефана та інших.

У кримінальному провадженні, питання представництва неповнолітніх досліджували - О. М. Бандурка, А. Є. Голубов, С. М. Зеленський, О. О. Кочура, С. П. Назаренко, Д. П. Письменний, В. Г. Пожар, О. М. Процюк, В. В. Романюк, В. В. Сташис, В. М. Стешенко, В. Ю. Шепітько, О. О. Юхно та інші.

Незважаючи на численні наукові праці. Питання представництва цивільних прав та інтересів дітей в кримінальному провадженні залишаються неузгодженими, а процесуальне законодавство потребує внесення змін з урахуванням міжнародних принципів, щодо правосуддя дружнього дитині.

Метою статті є аналіз правових положень, що стосуються стану дотримання міжнародних і національних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, в Україні в процесі здійснення представництва цивільних прав та інтересів дітей під час провадження в кримінальних справах.

Виклад основного матеріалу. У доктрині сучасного цивільного права давно сформульовано базову теоретичну конструкцію представництва, яке полягає у вчиненні юридично значимих дій представником на користь особи, в інтересах, якої здійснюється представництво та визначено, що представництво є міжгалузевим правовим інститутом.

Не винятком у цьому відношенні є і процесуальне право, в якому відносини представництва виникають певною мірою через те, що значна кількість суб'єктів, до яких ми в першу чергу відносимо малолітніх, неповнолітніх дітей, не завжди, як в силу закону, так і в силу інших обставин, можуть самостійно реалізувати або ж захистити своє право. Питання здійснення представницьких функцій щодо дітей є актуальними для сучасного стану регулювання відповідних відносин, але і, на жаль, малодослідженим [4, с. 32].

З точки зору цивільного процесуального права, представництво в цивільному процесі -- це процесуальна діяльність, яка відбувається у межах правовідношення між представником та судом, однієї особи (представника) від імені та в інтересах іншої особи (яка бере участь у справі), що здійснюється з метою захисту та охорони прав, свобод та інтересів у суді особи, яку представляють, і надання допомоги суду в установленні дійсних прав і обов'язків осіб, які беруть участь у справі [5, с. 211].

У науковій літературі вичерпне визначення цивільного процесуального (судового) представництва, на нашу думку, дає С. Я. Фурса, яка під цим поняттям розуміє «правовідносини, в силу яких одна особа (представник) виконує на підставі повноваження, яке надане йому законом, статутом, положенням чи договором, процесуальні дії у цивільному судочинстві в інтересах іншої особи (довірителя), які спрямовані на захист порушених, оспорюваних та невизнаних прав та інтересів іншої особи, державних чи суспільних інтересів, у результаті чого у представника виникає комплекс процесуальних прав та обов'язків» [6, с. 178-179].

Досліджуючи загальну характеристику інституту представництва в кримінальному провадженні, Канюка В. Є. та Олійничук Р. П. зазначають, що представництво - це правовий інститут, до якого входять сукупність норм права, що регулюють суспільні відносини між представником і довірителем, а також як процесуальну діяльність, мета і функція якої полягає у відстоюванні та забезпеченні прав і законних інтересів довірителя, наданні правової та/або іншої допомоги, сприяння у встановленні сприятливих для довірителя обставин, а також обґрунтуванні законом вимог на всіх стадіях кримінального судочинства» [7, с. 159].

У національному законодавстві, участь законного представника у кримінальному провадженні передбачена ст.ст. 44, 59, 64, 488 КПК України. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній. У ст. ст. 226, 227 та 354 КПК України передбачено необхідність проведення слідчих (розшукових) дій, за участю малолітньої або неповнолітньої особи у присутності закон-ного представника. Законний представник може бути залучений до участі у кримінальному провадженні разом з неповнолітнім підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, цивільним позивачем, а відповідні статті закріплені у підрозділах 3-5 глави 3 розділу 1 КПК України [8].

Інша дослідниця, Калінюк А. Л., у своєму дисертаційному дослідженні проводячи аналіз представництва як приватно -правового інституту, наводить окремі наукові підходи до розуміння сутності представництва як правового інституту, а саме: 1) законне представництво вже давно виходить за межі традиційних уявлень як одного із видів цивільного і судового представництва; 2) традиційна конструкція представництва при захисті прав і інтересів неповнолітнього може бути використана лише у тому випадку, коли юридично значимі дії в інтересах неповнолітнього вчиняються безпосередньо законними представниками; 3) якщо діями законного представника створюється передумова для здійснення самим неповнолітнім юридично значимих дій в своїх інтересах, дії законного представника мають самостійне значення, вони повинні здійснюватися законним представником від власного імені як носія спеціального правового статусу; 4) коло повноважень представника встановлене нормативно-правовими актами і не визначається волевиявленням особи, яку представляють; 5) дії законного представника можуть бути оспорені лише на підставах, передбачених нормативно-правовими актами; законне представництво не може бути комерційним; повноваження законного представника є безвідкличними; 6) для належного виконання представницьких функцій недостатньо розуміти лише зміст своїх дій, необхідно дотримуватись і певних меж; 7) межі здійснення повноважень представника є самостійним правовим явищем, під яким варто розуміти правові межі між дозволеною поведінкою управленої особи і недозволеною, що виходить за межі і порушує права та інтереси дитини; 8) межі представництва прав та інтересів дитини можуть бути як загальними - дотримання і захист прав дитини, так і спеціальними, спрямованими на правове регулювання реалізації конкретно визначених прав [4, с. 32-34].

Згідно п.2 ч.1 ст.14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» діти визнаються суб'єктами безоплатної вторинної правової допомоги, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту [9].

Разом з тим, на сьогодні, можемо констатувати, що таке право не набуває належної правозостовної реалізації, оскільки не знаходить подальшого закріплення відповідних положень у чинному процесуальному законодавстві. У цьому значенні, ми повністю погоджуємося із думкою Бордюг Т. О., яка пропонує для покращення цієї ситуації доповнити ст. 63 ЦПК України частиною 6 наступного змісту: «Суд на власний розсуд може залучити адвоката до справи за участю малолітніх та неповнолітніх осіб для надання їм безкоштовної вторинної правової допомоги». Залучаючи адвоката до розгляду справи на засадах надання дитині безоплатної правової допомоги, суд зможе забезпечити належне представництво прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб [10, с. 112].

Дана пропозиція зроблена авторкою із переконаності у тому, що у такому випадку може бути досягнуто вищого рівня захищеності цивільних прав та інтересів дітей, тому що суд зможе краще виконати свою функцію захисту (ст. 4 ЦПК), а участь адвоката буде цьому додатковою гарантією [10, с. 112]. Оскільки, відповідно до п. 7 Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, у разі, якщо адвокат установив, що законний представник діє всупереч інтересам малолітнього, неповнолітнього, якого він представляє, адвокат повинен буде вжити всіх доступних йому заходів для захисту законних прав та інтересів клієнта [11].

З огляду на зазначене, слід підтримати О.А. Старокожева, який наголосив, що інтереси осіб, які потерпіли від злочину, захищені законом менш рішуче, недостатня чіткість визначеного процесуальним законодавством становища потерпілого, особливо стосовно відшкодування завданої йому шкоди, що призводить до недостатньої гарантованості реалізації потерпілим їхніх прав [12, с. 401-410].

Досліджуючи проблемні питання вдосконалення правових та процесуальних гарантій прав потерпілих на стадії досудового розслідування Мартовицька О. В. вказує, що із прийняттям чинного КПК України у цьому напрямі, законодавець зробив важливі кроки встановивши, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура [13. с. 126].

Окрім того, кримінальне процесуальне законодавство містить норми, згідно яких здійснюється представництво неповнолітньої особи. КПК України визначає, що законними представниками є батьки (усиновлювачі), а у разі їх відсутності, можуть бути опікуни або піклувальники особи або інші повнолітні члени сім'ї чи близькі родичі, представники органів опіки та піклування, установ й організацій, під опікою або піклуванням яких перебуває ця особа [14].

В міжнародному правовому полі, зокрема, у рамках ООН, існує достатня низка нормативно-правових актів, що визначають пріоритетні стандарти захисту прав та інтересів дітей. Ці стандарти розроблені з метою забезпечення захисту та реалізації найкращих інтересів дітей. Серед таких міжнародних стандартів захисту прав та інтересів дітей у рамках ООН можна виокремити, зокрема, забезпечення представництва інтересів дітей перед іншими особами та державними органами, врахування думки та інтересів дитини при вирішенні сімейних спорів, першочерговість в наданні захисту і допомоги [15, с. 147-150]. Забезпечити дотримання цих стандартів і покликано адвокатське представництво інтересів дітей у суді [16, с. 6-15].

Незважаючи на існування низки міжнародних правових документів (в тому числі ЄКПЛ та Конвенції ООН про права дитини), які гарантують захист прав дітей, Рада Європи у 2007 році визнала необхідність розробки спеціальних практичних рекомендацій з метою просування та ефективної реалізації правосуддя, дружнього до дітей.

Звертаючись до численної практики ЄСПЛ, Рада Європи відзначила велику кількість випадків порушення прав дітей.

Зважаючи на це, на підставі Резолюції № 2 про правосуддя, дружнє до дітей, що прийнята на 28-й Конференції європейських міністрів юстиції (Лансароте, 25-26 жовтня 2007 року), 17 листопада 2010 року Комітетом міністрів Ради Європи були прийняті «Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей» [17].

Керівними було визначено п'ять основних принципів: «Участь», «Найкращі інтереси дитини», «Гідність», «Захист від дискримінації» та «Верховенство права», які мають застосовуватися до кримінального, цивільного та адміністративного права під час відправлення правосуддя та на інших стадіях взаємодії дитини з будь-яким адміністративним органом влади, незалежно від її статусу або правоздатності.

За приписами керівних принципів, правосуддя, дружнє до дітей, відноситься до систем правосуддя, які гарантують повагу та ефективне здійснення прав усіх дітей на найвищому рівні і з належним урахуванням рівня зрілості та розуміння дитини, а також обставин справи.

По суті, принципи являють собою практичні поради, якими мають керуватися компетентні особи, що беруть участь в судових або позасудових провадженнях із залученням дітей. Зокрема, такою компетентною особою може бути й адвокат.

Таким чином, особа, яка взаємодіє з дитиною в системі правосуддя, має керуватися керівними принципами щодо правосуддя, дружнього до дітей, для забезпечення найкращих інтересів дитини та уникнення будь -яких можливих порушень прав дітей.

Принципи виступають як практичний інструмент для держав -членів, в тому числі й України, у процесі адаптації їх судових і позасудових систем до конкретних прав, інтересів і потреб дітей та закликають держави забезпечити їх широке розповсюдження серед всіх органів, відповідальних або іншим чином причетних до прав дітей в судочинстві.

Керівні принципи визнають право дітей бути почутими, отримувати інформацію про свої права, використовувати незалежне представництво та ефективно брати участь у прийнятті рішень щодо них.

Принципи, що стосуються правосуддя, дружнього до дітей (далі -- принципи), застосовуються до кримінального, цивільного або адміністративного права і націлені на те, щоб всі права дітей під час таких судових розглядів повністю дотримувалися, будучи, водночас, правильно збалансованими з правами інших зацікавлених сторін.

Поняття «Правосуддя, дружнє до дітей» розтлумачується як таке, що відноситься до систем правосуддя, які гарантують повагу та ефективне здійснення прав усіх дітей на найвищому рівні, з належним урахуванням рівня зрілості та розуміння дитини, а також обставин справи.

Відповідно до ст. 7 «Правил адвокатської етики» (далі --Правила) у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Стаття 11 Правил вимагає від адвоката високого рівня професійної підготовки, а ст. 17 забороняє адвокату здійснення ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції.

Крім того, ст. 37 Правил регламентовані етичні аспекти відносин адвоката з недієздатними клієнтами, в тому числі з неповнолітніми особами, зокрема у випадках виявлення адвокатом шкідливих дій для дитини з боку її законного представника.

Отже, для виконання покладених на адвоката обов'язків та вжиття заходів для захисту законних інтересів неповнолітнього клієнта адвокат має володіти елементарними знаннями щодо поводження з дітьми, з урахуванням міжнародних стандартів, які регламентують захист прав дітей.

Зважаючи на високий ступінь вразливості цієї категорії клієнтів, а також на недостатнє правове регулювання захисту прав дітей на національному рівні, «Керівні принципи щодо правосуддя, дружнього до дітей» слугуватимуть для адвоката корисним інструментом взаємодії з неповнолітніми особами.

До того ж, приписами Керівних принципів (п. 14 розд. IV) рекомендовано, щоб усі фахівці, які працюють з дітьми і для дітей, отримували необхідну міждисциплінарну підготовку з питань прав і потреб дітей різних вікових груп, а також щодо процедур, які адаптовані до них. Адвокати, які представляють інтереси дітей, мають бути навчені та обізнані про права дітей і пов'язані з ними питання, отримувати поточну і поглиблену підготовку та бути у змозі спілкуватися з дітьми на їхньому рівні розуміння.

Звертаючи увагу на тривожну тенденцію щодо ставлення в європейських системах правосуддя до неповнолітніх правопорушників як до дорослих, Рада Європи наголошує на вкрай важливій необхідності застосування керівного принципу «Найкращі інтереси дитини», який наголошує, що при оцінці інтересів залучених або постраждалих дітей необхідно керуватися наступними критеріями: слід приділяти належну увагу поглядам та думкам дитини; всі інші права дитини, такі як право на гідність, свободу та рівне поводження, повинні дотримуватись в усі часи; повинен бути прийнятий комплексний підхід усіма відповідними органами для належного врахування інтересів усіх сторін під загрозою, в тому числі психологічне та фізичне благополуччя, а також правові, соціальні та економічні інтереси дитини.

Справи щодо захисту прав та інтересів дітей вважаються особливою категорією справ. У таких справах діти повинні мати доступ до адвоката, який зможе надати їм кваліфіковану правову допомогу.

За приписами Керівних принципів, у всіх справах, пов'язаних з дітьми, першочергова увага повинна приділятися найкращим інтересам дитини, які повинні бути збалансовані з інтересами інших зацікавлених сторін, таких як інші діти, батьки, жертви тощо. Діти повинні розглядатися як повноцінні клієнти зі своїми правами, а адвокати, що представляють інтереси дітей, повинні доносити думку дитини. Однією із основних функцій адвоката у справах щодо неповнолітніх є інформування дитини про її права та інструменти, які вона може використовувати, щоб фактично здійснювати права і захищати їх у разі потреби.

Рада Європи наголошує, що діти можуть відчувати нестачу об'єктивної та повної інформації, а батьки можуть не завжди надавати всю необхідну інформацію, та інформація, що вони надають, може бути упередженою. У цьому контексті роль дитячих адвокатів, омбудсменів та юридичні послуги для дітей є дуже важливими. Керівні принципи підтверджують право дитини на отримання інформації та консультацій на зрозумілій мові, адаптованій до віку, ступеня зрілості і здатності. Дитині має бути надана детальна інформація про процесуальну дію, що відбуватиметься за її участю, про процесуальне становище дитини, терміни, вплив та наслідки цієї дії, а також і загалом інформація про справу, в якій дитина є відповідним процесуальним учасником. Діти повинні зрозуміти, що відбувається, як справи могли йти або будуть йти далі, які варіанти у них є і які наслідки цих варіантів.

У випадку допиту дитини у кримінальному провадженні, адвокатам, які будуть залучені до цієї процедури, слід взяти до уваги, що слідча дія може бути травматичною для дитини. З огляду на це доцільно попередньо зрозуміти мету опитування та визначити способи контакту та спілкування з дитиною. За доцільності клопотати про залучення до участі в процедурі допиту дитини педагога, психолога, а в разі потреби -- лікаря, або проведення опитування в формі відеоконференції.

Щодо справ, де неповнолітній є звинуваченим у злочині, Рада Європи наголошує на необхідності надавати інформацію за всіма пунктами звинувачення щодо дитини відразу і швидко, як дитині, так і її батькам. Рекомендується також надавати інформацію про рішення правоохоронних органів, відповідний післясудовий розвиток обставин і про те, як будуть визначатися результати справи. Також повинна бути надана інформація щодо можливих механізмів подання скарг, доступних систем юридичної допомоги, представництва або інші можливі поради, на які вони можуть мати право. При винесенні рішення мотивація повинна бути пояснена таким чином, щоб дитина могла повною мірою зрозуміти її. Це стає ще більш важливим для дітей з особливими освітніми потребами або низьким рівнем грамотності. Крім того, адвокат дитини повинен мати повноваження вжити всіх необхідних заходів, щоб вимагати відшкодування збитків під час або після порушення кримінальної справи, в яких дитина стала жертвою [18, с. 20-25]

Хоча закон в Україні закріплює права дітей, встановлює обов'язки батьків, опікунів та піклувальників, визначає повноваження органів опіки та піклування, на практиці цивільні права та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб часто виявляються не захищеними. Відомо багато випадків невиконання батьками покладених на них обов'язків щодо утримання, виховання, а тому і захисту дітей; випадків зловживання правами опікунами та піклувальниками, які переслідують власні інтереси і діють всупереч інтересам своїх підопічних. В силу цього існує реальна проблема, яка потребує практичної реалізації.

Крім цього, варто врахувати й те, що дитина не завжди може самостійно звернутися за правовою допомогою, тому що реалізація прав неповнолітнього на практиці в деяких випадках потребує згоди його законного представника (теж саме стосується і малолітніх осіб).

Висновки

Отже, наявні прогалини в законодавстві, при яких фактично обмежуються чи порушуються права дітей, потребують адекватного врегулювання, у тому числі, і відповідно до міжнародних стандартів та пріоритетів Стратегії Ради Європи з прав дитини (2016-2021 роки) та з урахуванням кращих національних традицій.

Зважаючи на вказане вище, актуальним нині постають питання про те, як вирішити проблему участі батьків, законного представника, представника служби у справах дітей, психолога, педагога, лікаря, інших осіб, які могли б сприяти захисту дитини, під час судового провадження; які обмеження процесуальних прав представника дитини існують у чинному процесуальному законодавстві, зокрема, в КПК України.

За дослідженням, враховуючи положення чинного національного законодавства України, а також норми міжнародних правових актів і рішень Європейського суда з прав людини у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, з впевненістю можна зазначити, що подальше вдосконалення у цьому напрямі повинно відбуватися з урахуванням того, що саме кожна людина і громадянин має право на захист. Також, в силу того, що законне представництво малолітнього, неповнолітнього фактично встановлюється, є потреба не тільки в легальному визначенні цього поняття в нормах матеріального та процесуального права, а й належне напрацювання механізму реалізації цього правового інституту.

Література:

1. Конвенція про права дитини : Конвенція Орг. Об'єдн. Націй від 20.11.1989 р. : станом на 16 листоп. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_021#Text (дата звернення: 26.10.2023).

2. Актуальні питання захисту неповнолітніх у кримінальних провадженнях при відсутності законного представника Або що заважає відновному правосуддю?. Вища школа адвокатури НААУ. URL: https://www.hsa.org.ua/blog/aktualni-pytannya-zahystu-nepovnolitnih-u- kryminalnyh-provadzhennyah-pry-vidsutnosti-zakonnogo-predstavnyka-abo-shho-zavazhaye- vidnovnomu-pravosuddyu (дата звернення: 21.11.2023).

3. Михеєнко М.М., В.Т. Нор, В.П. Шибіко. Кримінальний процес України: підручник. Київ. : Либідь. 2003. С.45.

4. Калінюк А. Сімейно-правовий статус вітчима і мачухи в Україні : дис. ... д-ра філософії в галузі права. Київ, 2021. 232 с.

5. Цивільний процес України: підручник / за ред. Ю. С. Червоного. Київ: Істина, 2007. 392 с.

6. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Адвокат у цивільному процесі: наук. - практ. посібник. Київ: Видавець Фурса С. Я., КНТ, 2006. 448 с.

7. Kanyuka V., Oliinychuk R. General characteristics of the representative office in criminal proceedings: concepts and types. Scientific notes series law. 2023. Т. 1, № 13. С. 157-161. URL: https://doi.org/10.36550/2522-9230-2022-13-157-161 (дата звернення: 20.10.2023).

8. Кримінальний процесуальний кодекс України : Кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI : станом на 6 листоп. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 19.11.2023).

9. Про безоплатну правничу допомогу : Закон України від 02.06.2011 р. № 3460-VI : станом на 3 серп. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text (дата звернення: 20.11.2023).

10. Бордюг Т. О. Участь малолітніх та неповнолітніх осіб у цивілістичному процесі : дис. . д-ра філософії в галузі права. Київ, 2021. 217 с.

11. Стандарти якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі: наказ Міністерства юстиції України від 21.12.2017 р. № 4125/5. URL: http:// zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/z1554-17 (дата звернення: 23.11.2023).

12. Старокожев О.А. Забезпечення процесуальних прав потерпілого у кримінальному процесі. Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць.2010.№ 17. С. 401-410. Режим доступу : http://jlaw.snu.edu.ua/editions/?lid=30&lang=ua

13. Мартовицька О. В. Проблемні питання вдосконалення правових та процесуальних гарантій прав потерпілих на стадії досудового розслідування. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. 2018. Вип. 4. С. 123-133.

14. Машика В. Представництво неповнолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних осіб у кримінальному провадженні. ВісникАПСВТ. 2020. № 1-2. URL:https://www.socosvita.kiev.ua/ sites/default/files/Visnyk_1 -2_2020-30-35.pdf

15. Бордюг Т. О. Міжнародно-правові аспекти захисту прав дітей у рамках ООН. Права людини в сучасних умовах розбудови громадянського суспільства в Україні: До тижня права та 70-їрічниці Загальної декларації прав людини: матеріали Круглого столу (м. Київ, 14 груд. 2018 р.) / редкол.: І. А. Грицяк, С. В. Бобровник, С. О. Мосьондз, Т. О. Дідич та ін. Київ: Київський ун-т ім. Б. Грінченка, 2019. С. 147-150.

16. Бордюг Т. О. Участь адвоката як представника інтересів неповнолітньої дитини при розгляді цивільних справ. Цивілістична процесуальна думка. 2018. № 3. С. 6-15.

17. Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей: прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року і пояснювальна записка. URL: https://rm.coe.int/16804c2188.

18. Г. О. Гаро, О. М. Спектор, С. Л. Савицька та ін. Найкращі інтереси дитини у цивільному провадженні (серія методичних рекомендацій «Адвокат дитини»). X. : Фактор, 2020. 96 с.

References:

1. Konvencija Org. Ob'edn. Nacij “Konvencija pro prava ditini : Konvencija Org. Ob'edn. Nacij” [The Convention Org. United of Nations “Convention on the Rights of the Child”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_021#Text [in Ukrainian].

2. Aktual'ni pitannja zahistu nepovnolitnih u kriminal'nih provadzhennjah pri vidsutnosti zakonnogo predstavnika Abo shho zavazhae vidnovnomu pravosuddju? [Actual issues of protection of minors in criminal proceedings in the absence of a legal representative Or what prevents restorative justice?]. Retrieved from https://www.hsa.org.ua/blog/aktualni-pytannya- zahystu-nepovnolitnih-u-kryminalnyh-provadzhennyah-pry-vidsutnosti-zakonnogo-predstavnyka- abo-shho-zavazhaye-vidnovnomu-pravosuddyu [in Ukrainian].

3. Miheenko, M.M., Nor, V.T. , Shibiko, V.P. (2003). Kriminal'nij proces Ukraini [Criminal process of Ukraine]. Kiiv. : Libid' [in Ukrainian].

4. Kalinjuk, A. (2021). Simejno-pravovij status vitchima i machuhi v Ukraini [Family legal status of stepfather and stepmother in Ukraine]. Doctor's thesis. Kiiv [in Ukrainian].

5. Chervoniy, Ju. S. (2007). Civtl'nijproces Ukraini [Civilprocess of Ukraine]. Kiiv: Istina [in Ukrainian].

6. Fursa, S. Ja., Fursa, Є. I. (2006). Advokat u civd'nomu procesі [Lawyer in civil proceedings]. Kiiv: Vidavec' Fursa S. Ja., KNT [in Ukrainian].

7. Kanyuka, V., Oliinychuk, R. (2023). General characteristics of the representative office in criminal proceedings: concepts and types [General characteristics of the representative office in criminal proceedings: concepts and types]. Scientific notes series law - Scientific notes series law, 1, 13, 157-161. Retrieved from https://doi.org/10.36550/2522-9230-2022-13-157-161 [in English].

8. Kodeks Ukraini “Kriminal'nij procesual'nij kodeks Ukraini” [The Code of Ukraine “Criminal Procedure Code of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text [in Ukrainian].

9. Zakon Ukraini “Pro bezoplatnu pravnichu dopomogu” [The Law of Ukraine “On free legal aid”].(n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text [in Ukrainian].

10. Bordjug, T. O. (2021). Uchast' malolitnih ta nepovnolitnih osib u civilistichnomu procesi [Participation of minors and minors in the civil process]. Doctor's thesis. Kiiv [in Ukrainian].

11. Nakaz Ministerstva justicii Ukraini “Standarti jakosti nadannja bezoplatnoi vtorinnoi pravovoi dopomogi u civil'nomu, administrativnomu procesah ta predstavnictva u kriminal'nomu procesi” [The Order of the Ministry of Justice of Ukraine “Quality standards for providing free secondary legal assistance in civil and administrative proceedings and representation in criminal proceedings”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/ z1554-17 [in Ukrainian].

12. Starokozhev, O.A. (2010). Zabezpechennja procesual'nih prav poterpilogo u kriminal'nomu procesi [Ensuring the procedural rights of the victim in the criminal process]. Aktual'nt problemi prava: teorja i praktika - Actual problems of law: theory and practice, 17, 401-410. Retrieved from http://jlaw.snu.edu.ua/editions/?lid=30&lang=ua [in Ukrainian].

13. Martovic'ka, O. V. (2018). Problemni pitannja vdoskonalennja pravovih ta procesual'nih garantij prav poterpilih na stadii dosudovogo rozsliduvannja [Problematic issues of improving legal and procedural guarantees of victims' rights at the stage of pre-trial investigation]. Vіsnik Lugans'kogo derzhavnogo umversitetu vnutrishmh sprav mem E. O. Dіdorenka - Bulletin of E. O. Didorenko Luhansk State University of Internal Affairs, 4, 123-133 [in Ukrainian].

14. Mashika, V. (2020). Predstavnictvo nepovnolitnih, nediezdatnih ta obmezheno diezdatnih osib u kriminal'nomu provadzhenni [Representation of minors, incompetent and persons with limited legal capacity in criminal proceedings]. Vtsnik APSVT - Herald of APSVT, 1-2. Retrieved from https://www.socosvita.kiev.ua/sites/default/files/Visnyk_1-2_2020-30-35.pdf [in Ukrainian].

15. Bordjug, T. O. (2019). Mizhnarodno-pravovi aspekti zahistu prav ditej u ramkah OON [International legal aspects of protection of children's rights within the framework of the UN]. Proceedings from Krugliy stil «Prava ljudini v suchasnih umovah rozbudovi gromadjans'kogo suspil'stva v Ukrai'ni» - The Round Table «Human rights in the modern conditions of the development of civil society in Ukraine». (pp. 147-150). Ki'iv: Kiivs'kij un-t im. B. Grinchenka [in Ukrainian].

16. Bordjug, T. O. (2018). Uchast' advokata jak predstavnika interesiv nepovnolitn'oi ditini pri rozgljadi civil'nih sprav [Participation of a lawyer as a representative of the interests of a minor child in the consideration of civil cases]. Civtltstichna procesual'na dumka - Civilistic procedural thought, 3, 6-15 [in Ukrainian].

17. Kerivni principi Komitetu ministriv Radi Cvropi shhodo pravosuddja, druzhn'ogo do ditej [Guidelines of the Committee of Ministers of the Council of Europe on child-friendly justice]. rm.coe.int Retrieved from https://rm.coe.int/16804c2188 [in Ukrainian].

18. Garo, G. O. , Spektor, O. M. , Savic'ka, S. L. ta in. (2020). Najkrashht Interest ditini u civd'nomu provadzhenm (serrja metodichnih rekomendacrj «Advokat ditini») [The best interests of the child in civil proceedings (a series of methodological recommendations "Child's lawyer")]. X. : Faktor [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru