Принципи організації й діяльності органів публічної влади в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»

Національний фармацевтичний університет

Принципи організації й діяльності органів публічної влади в Україні

Коляда Тетяна Анатоліївна кандидат юридичних наук, доцент, доцент закладу вищої освіти кафедри управління та забезпечення якості у фармації,

Гук Андрій Осипович аспірант кафедри публічного управління та підприємництва

Анотація

Розглядаючи публікації науковців у галузі публічного управління, було проведено аналіз, спрямований на вивчення походження та тлумачення термінів «публічний» і «публічна влада».

Метою статті є всебічне розуміння та розкриття основних принципів, які визначають структуру та функціонування органів публічної влади в Україні.

Авторами було наголошено, що принципи публічної влади, несучи в собі основні норми та ідеї, що лежать в основі організації та функціонування владних структур, завжди є об'єктом постійної уваги та дискусій у зв'язку із змінами у суспільстві та середовищі, в якому вони діють.

Було проаналізовано основні принципи організації й діяльності органів публічної влади в Україні. Так, було детально охарактеризовано : принцип республіканізму, що закріплений у Конституції України; принцип демократизму, що передбачає право і реальну можливість громадян та широких верств населення впливати на процес прийняття та вміст державно- владних рішень; принцип унітаризму, що регулює державний устрій; принцип соціальної держави, що передбачає орієнтацію державної політики на першочергове задоволення соціальних потреб громадян; принцип правової держави, що передбачає суверенну політичну, територіальну організацію влади, яка може існувати тільки в демократичному суспільстві; принцип поділу влади, що передбачає функціональний розподіл на законодавчу, виконавчу і судову гілки; принцип законності, щодо діяльності органів публічної влади; принцип гласності, що полягає в обов'язковому забезпеченні вільного потоку інформації в межах політико-правової системи.

У висновку наголошено, що принципи організації та функціонування публічних владних структур є невід'ємними нормативними засадами, ідеями та положеннями, що лежать в основі створення, організації та ефективної роботи органів публічної влади. Принципи підкреслюють важливість різних аспектів діяльності органів публічної влади та підпорядковані основам конституційного ладу, впливаючи на всі рівні влади. Загальною метою цих принципів є забезпечення стабільності, законності та демократії в органах публічної влади України, а також захист прав та свобод громадян.

Ключові слова: публічне управління, публічна влада, принципи публічної влади, сутність принципів, ознаки державного суверенітету.

Abstract

Koliada Tetiana Anatoliivna PhD, Associate Professor, Associate Professor at the institution of higher education, Department of Management and Quality Assurance in Pharmacy, National University of Pharmacy

Huk Andrii Osipovych Phd. student the Department of Public Administration and Entrepreneurship, National Aerospaсe University «Kharkiv Aviation Institute»

THE PRINCIPLES OF ORGANIZATION AND ACTIVITIES OF PUBLIC AUTHORITIES IN UKRAINE

Analyzing the works of experts in the field of public administration, it was revealed how the term «public» originated and is interpreted, and what the term «public authority» is associated with.

The purpose of the article is to provide a comprehensive understanding and disclosure of the basic principles that define the structure and functioning of public authorities in Ukraine. The author emphasized that the principles of public authority, containing the fundamental norms and ideas underlying the organization and functioning of governing structures, are always the subject of constant attention and discussions in connection with changes in society and the environment in which they operate.

The basic principles of the organization and activities of public authorities in Ukraine were analyzed. In particular, the principle of republicanism, enshrined in the Constitution of Ukraine, was detailed; the principle of democratization, which envisages the right and real possibility of citizens and broad segments of the population to influence the process of adopting and content of state-governing decisions; the principle of unitarism, regulating the state structure; the principle of a social state, which presupposes the orientation of state policy towards the primary satisfaction of the social needs of citizens; the principle of the rule of law, which envisages a sovereign political, territorial organization of power that can exist only in a democratic society; the principle of the separation of powers, which involves the functional distribution into legislative, executive, and judicial branches; the principle of legality regarding the activities of public authorities; the principle of transparency, which consists in ensuring the free flow of information within the political and legal system.

In conclusion, it is emphasized that the principles of organization and functioning of public governing structures are integral normative foundations, ideas, and provisions underlying the creation, organization, and effective functioning of public authorities. The principles highlight the importance of various aspects of the activities of public authorities and are subordinate to the foundations of the constitutional order, influencing all levels of power. The common goal of these principles is to ensure stability, legality, and democracy in the public authorities of Ukraine, as well as the protection of the rights and freedoms of citizens.

Keywords: Public administration, public authority, principles of public authority, essence of principles, characteristics of state sovereignty.

Постановка проблеми

Термін «публічна влада» пов'язується із діяльністю уряду та органів управління на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також стосується дій фізичних та юридичних осіб при виконанні ними публічних функцій [1]. Взагалі то термін «публічний» безпосередньо тлумачать як «прилюдний», або ж його ще можна визначити, як «присутність» або «скупчення» народу, який стає свідком подій, або ж в присутності якого щось таке відбувається [2]. Як наголошують аналітики, «публічність» є юридичною ознакою присутності держави у суспільних відносинах, що врегульовані позитивним правом, коли громадянин, сприймає Конституцію як Основний Закон України, та згоден передавати свої суб'єктивні права державі. Якщо публічну владу розглядати під кутом Конституції України, то публічна влада має ознаки правосуб'єктності, які вона отримує безпосередньо від суверенітету народу [3].

Принципи публічної влади, несучи в собі основні норми та ідеї, що лежать в основі організації та функціонування владних структур, завжди є об'єктом постійної уваги та дискусій у зв'язку із змінами у суспільстві та середовищі, в якому вони діють.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням принципів організації й діяльності органів публічної влади в україні приділялось чимало уваги з боку дослідників, що працюють в різних галузях - економіка, юриспруденція, політологія та державне управління. Так, в різні роки цю проблематику висвітлювали в. Бусел [2], с. Дрьомов [1], корчак і.п., а. Селіванов [3], леслі а. Пал [4] та багато інших. Значна кількість досліджень з означеної тематики підкреслює її актуальність, водночас додаткове дослідження принципів публічної влади є необхідним для адаптації системи управління до змін у суспільстві та світовому контексті, а також для забезпечення її ефективності, легітимності та відповідності сучасним викликам .

Метою статті є всебічне розуміння та розкриття основних принципів, які визначають структуру та функціонування органів публічної влади в Україні. публічний влада суверенний територіальний

Виклад основного матеріалу

Англійський дослідник Леслі А. Пал доводить, що для розв'язання однієї або декількох визначених проблем в суспільстві існує державна влада, яку від називає також публічною владою. Саме так він пояснює виникнення терміну «публічний» [4].

В Стародавньому Римі слово «publica» означало «державний» або «суспільний». В Римі була «res publica», тобто Рим за своїм політичним устроєм був республіканською державою. Її можна охарактеризувати як «суспільну» по управлінню. В ті часи держава була офіційним представником всіх і у всьому. Однак, будь-яка держава не може бути порівняна або ж ототожнюватися ні с державною владою, ні с публічною владою. Тому що публічна влада є формою провадження державної влади. Вони обидві носять суспільний характер. Вони не носять особистого характеру [5].

Наразі, з'явилися нові умови буття суспільства, тому питання про визначення та трактування влади необхідно розглядати інакше. Адже, визначення поняття «суспільної влади» має значно більше різних відтінків визначення ніж поняття «публічної влади» та поняття «державної влади».

Статтею 5 Конституція України визначає народ як джерело влади. Крім того, вказується, що народ - це носій державного суверенітету [6]. На думку окремих дослідників, публічна влада є не чим іншим, як суспільно-політичною владою. Тому що, термін «народовладдя» або ж «влада народу» є схожим з терміном «публічна влада» [5].

Публічна влада - це влада, яку складають вольові відносини між людьми з приводу організації їхньої сумісної діяльності, але яка не збігається з населенням країни; - це влада яка вироблена на основі спільного інтересу всього населення окремої теритотірії, яка виділена з суспільства [5]. Стаття 6 Конституції України виділяє в системі права України три підсистеми публічної влади: законодавчу, виконавчу і судову. В демократичному суспільстві кожна із них для виконаня відповідних функцій має свої державні органи та свою структуру [6]. Теорія держави і права доводить існування в теорії права системи «стримувань» та «противаг», за допомогою якої створюється та існує механізм взаємодії між гілками публічної влади, а також механізм взаємних обмежень, пов'язаних з нею [5]. Вона має дві сторони. По-перше, вона сприяє взаємодії різних органів влади, по-друге, в разі виникнення конфліктних ситуацій, вона дозволяє вирішувати їх шляхом проведення переговорів, заключення угод і досягнення компромісів між сторонами.

В Україні публічна влада існує у трьох формах: 1) державна влада, яка здійснюється на усій території України; 2) державна влада, яка здійснюється на території Автономної республіки Крим - республіканська державна влада; 3) місцеве самоврядування - це публічна влада, яка здійснюється на місцевому рівні (муніципальна влада). Але після аннексії Росією Автономної Республіки Крим, фактично в Україні публічна влада існує у двох основних формах: 1) державна влада; 2) місцеве самоврядування (муніципальна влада) [5].

Принципи організації та функціонування публічних владних структур є невід'ємними нормативними засадами, ідеями та положеннями, що лежать в основі створення, організації та ефективної роботи органів публічної влади. Ці принципи розподіляються на загальні, що відносяться до системи публічних владних органів в цілому, та спеціальні, які регулюють функціонування конкретних підсистем, відділень чи окремих владних структур.

Зокрема, загальні принципи можна розглядати з двох аспектів: їх юридичного закріплення та ролі в загальній системі принципів, що визначають організацію та функціонування публічних владних органів. Вони встановлюють основні норми та ідеї, які регулюють роботу цих органів та визначають їхню структуру та функції.

До першої групи віднесено принципи, які закріплені в Конституції України і є фундаментальними засадами конституційного ладу. Ці принципи визначають суть та цінності нашої держави. Вони включають в себе вищу соціальну цінність людини, державний суверенітет, республіканізм, демократизм, унітаризм, соціальну державу, правову державу, поділ влади, верховенство права, законність, гласність та визнання міжнародно-правових стандартів.

Ці принципи відзначаються своєю вищою юридичною силою і мають фундаментальний характер. Вони характеризуються високим ступенем абстрактності та універсальності, визначаючи основні цінності та принципи, на яких ґрунтується суспільство. Ці принципи також відрізняються підвищеною стабільністю та ідеологічною нейтральністю, а їх закріплення в конституційній формі свідчить про їхню системність і важливість для держави.

Принцип найвищої соціальної цінності людини ставить на перший план безумовний захист прав та свобод особи у діяльності публічних органів. Жодна інша мета не може служити підставою для обмеження чи скасування основних прав людини. Органи публічної влади існують та функціонують задля забезпечення прав і свобод людини, і всі інші їхні завдання є вторинними та залежать від цього головного принципу.

Сутність принципу народного суверенітету полягає у визнанні народу як носія суверенітету та єдиного джерела влади. Воля народу, виражена у певних формах, є основним та єдиним фундаментом держави. Право визначати та змінювати конституційний лад України належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами, але водночас ніхто не має права узурпувати державну владу.

Принцип державного суверенітету означає визнання державної влади як похідної від народу і як верховної влади, яка проявляється в самостійному здійсненні державою своїх функцій в межах національного та міжнародного права. На підставі офіційного визначення суверенітету України, яке міститься у Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року, виділяють певне коло внутрішніх та зовнішніх ознак державного суверенітету [7].

Так, внутрішніми ознаками є : верховенство; самостійність, повнота та неподільність. Під верховенством розуміють, що держава має єдине та виключне верховенство на своїй території, інші владні структури не можуть конкурувати з нею. Тільки держава має право встановлювати загально - обов'язкові норми та забезпечувати їх виконання. Самостійність означає заборону на будь-яке незаконне втручання інших суб'єктів політичної системи в діяльність держави. Держава має достатні ресурси та незалежність для виконання своїх завдань та функцій. Під повнотою розуміють, що державна влада розповсюджується на всі сфери суспільного життя без винятку. Держава має право вирішувати будь-які без винятку справи, що становлять суспільний інтерес. А неподільність полягає у цілісності та єдності державної влади. Між державними органами та гілками влади розподіляються лише повноваження для більш ефективного вирішення суспільних справ.

Натомість, зовнішніми ознаками є незалежність, що полягає у самостійності держави щодо формування своєї зовнішньої та внутрішньої політики, і втручання іноземних держав у внутрішні справи суверенної держави є неприпустимим та рівноправність, що означає рівні права і обов'язки у порівнянні з іншими суверенними державами і є повноцінним учасником світової спільноти.

Принцип республіканізму, закріплений у частині 1 статті 5 Конституції України, визначає, що всі найвищі органи державної влади формуються безпосередньо народом або через загальнонаціональні представницькі органи [6]. Це означає, що в Україні немає місця спадковим чи довічним посадам у державних органах, які б виходили за рамки відповідальності перед народом. Основний Закон України 1996 року визначив форму напівпрезидентської республіки, де глава держави - Президент - має обмежені повноваження у порівнянні з іншими гілками влади, а його роль полягає в консолідації та інтеграції в державному механізмі.

Принцип демократизму передбачає право і реальну можливість громадян та широких верств населення впливати на процес прийняття та вміст державно-владних рішень. У сучасній літературі з теорії держави і права, існує «розширене» розуміння демократії, де демократія розглядається як оптимальна форма управління державою [8]. Проте, більш точним є тлумачення демократії як політичного режиму, де демократичною вважається та держава, устрій і функціонування якої відповідають волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина. У демократичній державі створюються належні умови для політичних партій, об'єднань та асоціацій, що відображають різноманітні соціальні, політичні, економічні ідеали, прагнення і програми.

Принцип унітаризму, що регулює державний устрій, позначається відсутністю будь-яких державоподібних утворень в складі України, підтримуючи єдність державного механізму і системи законодавства. В адміністративно-територіальних одиницях не може бути створені паралельні органи, конкуруючі з місцевими органами державної влади. Вони можуть мати виключно власні органи місцевого самоврядування, чиї засади формування, функції та компетенція визначаються законодавством України. Автономна Республіка Крим функціонує як адміністративно-територіальна автономія в межах України і не порушує принципу унітарності нашої держави.

Принцип соціальної держави передбачає орієнтацію державної політики на першочергове задоволення соціальних потреб громадян. Зазначений принцип покладає на державу обов'язок розробляти та впроваджувати спеціальні соціальні програми, спрямовані на підвищення загального рівня життя громадян, підтримку соціально вразливих груп суспільства, вирівнювання доходів населення, та здійснення заходів для розширення мережі та підвищення технічного рівня соціальних установ. Тобто, виконання державою патерналістської функції.

Принцип правової держави, закріплений в статті 1 Конституції України, передбачає суверенну політичну, територіальну організацію влади, яка може існувати тільки в демократичному суспільстві, і базується на основі соціально - справедливого права [6]. Серед найцінніших ознак правової держави можна виділити визнання не тільки законного управління та всесистемного судового контролю, але й додержання принципу правової безпеки та обов'язковості виконання нормативних актів. Так, один із видатних німецьких юристів та політологів, Роберт фон Моль, надав таке означення правової держави: «Правова держава - це не просто держава, в якій панує закон і проводиться всеохоплюючий судовий контроль. В матеріальному сенсі це спільнота, побудована на повазі до особистої свободи і засадах ефективного та міцно закріпленого державного управління, яке визнає завданням захисту цієї свободи. Влада, що походить від народу, повинна керуватися цими принципами та прагнути до справедливого та рівномірного трансформування соціальних відносин» [8]. Під правом розуміється система загальнообов'язкових норм, які відображають загальноприйняті уявлення народу про належну та справедливу організацію державного та суспільного життя.

Принцип поділу влади, при збереженні єдності системи державної влади, передбачає функціональний розподіл (по горизонталі) на законодавчу, виконавчу і судову підсистеми (відомі як «гілки»), відомі через самостійні органи держави (в Україні - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та судові органи України).

Принцип законності, щодо діяльності органів публічної влади, закріплений в частині 2 статті 19 Конституції України, визнає, що «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі повноважень, визначених Конституцією та законами України» [6]. Цей принцип встановлює, що органи влади не можуть діяти поза межами своєї компетенції, яка визначена конституційними та законодавчими нормами України. Це важлива гарантія захисту прав та свобод громадян від можливого перевищення посадовими особами своїх повноважень.

Принцип гласності полягає в обов'язковому забезпеченні вільного потоку інформації в межах політико-правової системи. Це означає, що доступ до інформації та її поширення повинні бути незалежними від політичних чи правових перешкод, забезпечуючи громадянам право на отримання та розповсюдження інформації. Гласність сприяє відкритості та відповідальності органів влади перед громадськістю.

До другої групи загальних принципів можна віднести позапартійність державної служби, професіоналізм і компетентність, економічність, ефективність, самостійність, рівний доступ громадян до державної служби, поєднання виборності та призначуваності, колегіальності та єдиноначальства, відповідальність держави за діяння своїх органів та посадових осіб, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів. Ці принципи підкреслюють важливість різноманітних аспектів діяльності органів публічної влади та підпорядковані основам конституційного ладу, розповсюджуючи свій вплив на всі рівні влади.

Висновки

Резюмуючи зазначимо, що принципи організації та функціонування публічних владних структур є невід'ємними нормативними засадами, ідеями та положеннями, що лежать в основі створення, організації та ефективної роботи органів публічної влади. В свою чергу, принципи розподілені на загальні та спеціальні, які регулюють функціонування конкретних підсистем, відділень чи окремих владних структур. Загальні принципи мають вищу юридичну силу, вони відзначаються абстрактністю, універсальністю, стабільністю та ідеологічною нейтральністю.

Друга група загальних принципів включає позапартійність державної служби, професіоналізм і компетентність, економічність, ефективність, самостійність, рівний доступ громадян до державної служби, поєднання виборності та призначуваності, колегіальність та єдиноначальства, відповідальність держави за діяння своїх органів та посадових осіб, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів.

Ці принципи підкреслюють важливість різних аспектів діяльності органів публічної влади та підпорядковані основам конституційного ладу, впливаючи на всі рівні влади.

Загальною метою цих принципів є забезпечення стабільності, законності та демократії в органах публічної влади України, а також захист прав та свобод громадян.

Література

1. Дрьомов С. В. Інститут громадянства як регулятор впливу на стан забезпечення національної безпеки України: аналітична доповідь. Київ: НІСД, 2017. 90 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / укл. і гол. ред. В.П. Бусел. Ірпінь : Перун, 2001. 1440 с.

3. Селіванов А. Публічна влада і громадянин в умовах застосування судової адміністративної юрисдикції (проблеми теорії і практики). Право України. 2006. № 9. С. 28 - 33.

4. Lesli A. Pal. Public policy analysis. 1992. P.2 : укр. переклад: Пал, Леслі А. Аналіз державної політики / пер. з англ. І. Дзюб. Київ: Основи, 1999. С. 22.

5. Кузьменко С.Г., Топузов Д.І. Публічна влада та її складові : навчальний посібник. Маріуполь : МДУ, 2021.67с.

6. Конституція України : закон України від 28.06.1996 № 254к/96 - ВР.

7. Декларація про Державний суверенітет України від 16.07.1990 № 55-ХІІ.

8. Тополевський Р.Б., Федіна Н. В. Теорія держави і права: навч. посібник. Львів: ЛьвДУВС, 2020. 268 с.

References

1. Dromov S. V. (2017). Instytut hromadianstva yak rehuliator vplyvu na stan zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy: analitychna dopovid. [Institute of Citizenship as a Regulator of Influence on the State of National Security in Ukraine: Analytical Report]. Kyiv: NISD [ in Ukrainian]

2. Busel V.P. (Ed.). (2011). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Comprehensive Dictionary of Modern Ukrainian Language] Irpin : Perun [ in Ukrainian].

3. Selivanov A. (2006) Publichna vlada i hromadianyn v umovakh zastosuvannia sudovoi administratyvnoi yurysdyktsii (problemy teorii i praktyky) [Public Administration and Citizen in the Context of Judicial Administrative Jurisdiction Application (Issues of Theory and Practice)] Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 9, 28-33, [ in Ukrainian].

4. Ра^ Lesli A. (1992) Analiz derzhavnoi polityky [Public policy analysis] Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].

5. Kuzmenko S.H., Topuzov D.I. (2021) Publichna vlada ta yii skladovi : navchalnyi posibnyk. [Public Administration and Its Components] Mariupol : MDU [ in Ukrainian].

6. Konstytutsiia Ukrainy : zakon Ukrainy (1996) pryiniatyi 28 cher. 1996 roku № 254k-VR. [Constitution of Ukraine: Law of Ukraine].

7. Deklaratsiia pro Derzhavnyi suverenitet Ukrainy (1990) vid 16 lyp. 1990 № 55-ХІІ. [Declaration of State Sovereignty of Ukraine]

8. Topolevskyi R.B., Fedina N. V. (2020) Teoriia derzhavy i prava: navch. posibnyk. [Theory of State and Law]Lviv: LvDUVS [ in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru