Практика запровадження конституційної скарги в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Практика запровадження конституційної скарги в Україні

Пулей Валентин Іванович аспірант кафедри теорії та історії держави і права

Анотація

Вказується, захист і розвиток конституційно закріплених засад розвитку Української держави вимагають неухильного продовження розпочатої в попередні роки конституційної реформи, яка забезпечить здорову роботу державницького організму. В цьому центральне місце займає робота з удосконалення конституційно-правового статусу Конституційного Суду України - єдиного органу конституційної юрисдикції, діяльність якого спрямована на гарантування верховенства Основного Закону держави. Гарантування наведеного та розвиток вітчизняного конституціоналізму потребує подальшого належного законодавчого закріплення й забезпечення реалізації основних прав і свобод людини та громадянина, в тому числі через запровадження правових засобів взаємної відповідальності держави та особи, громадського контролю над органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, правомірністю їх рішень, дій чи бездіяльності. Аналіз зарубіжної практики доводить, що важливе місце серед низки таких інструментів посідає конституційна скарга, яка, будучи формою прямого звернення до органу конституційної юрисдикції, забезпечує можливість зворотного впливу індивідів та їх об'єднань на публічну владу у разі свавілля з боку її носіїв, сприяє зміцненню демократії та утвердженню верховенства права. конституційний реформа суд

Наведене в роботі дослідження дозволяє виокремити дві основні, на думку автора, проблеми реалізації права на конституційну скаргу, які суттєво впливають на дієвість механізму захисту порушених прав через конституційну скаргу, при цьому, якщо для розв'язання першої є процесуальні можливості, що випливають однак не із спеціального закону, а напряму з Конституції (стаття 19) в спеціальному законі, то щодо другої, наразі питання залишається врегульованим не на користь скаржника. Так, першою проблемою є право виключно судової інстанції, зокрема КСУ, ставити питання про необхідність вжиття забезпечувальних заходів при розгляді конституційної скарги. Другою проблемою є те, що навіть прийнята до провадження конституційна скарга не є законною підставою для зупинення виконання оскаржуваного рішення. Ця проблема для суб'єкта звернення, наразі, не набула свого вирішення через конституційне судочинство, однак в разі позитивного для скаржника рішення конституційної інстанції, суб'єкт звернення має право використати інструменти відновлення свого порушеного права, передбачені процесуальним законодавством, в рамках якого здійснювалося провадження, рішення по якому містить посилання на встановлений неконституційний нормативний акт (перегляд рішення суду цивільної юрисдикції за виключними обставинами).

Ключові слова: Конституційний суд України, форми звернення до Конституційного суду України, конституційна скарга, механізму охорони і захисту прав та свобод людини.

Abstract

Pulei Valentyn Ivanovich Graduate student of the Department of Theory and History of the State and Law, Uzhhorod National University

THE PRACTICE OF INTRODUCING A CONSTITUTIONAL COMPLAINT IN UKRAINE

It is indicated that the protection and development of the constitutionally enshrined foundations of the development of the Ukrainian state require the steady continuation of the constitutional reform started in previous years, which will ensure the healthy operation of the state body. In this, the central place is occupied by the work on improving the constitutional and legal status of the Constitutional Court of Ukraine - the only body of constitutional jurisdiction, whose activity is aimed at guaranteeing the supremacy of the Basic Law of the state. Guaranteeing the above and the development of domestic constitutionalism requires further appropriate legislative consolidation and ensuring the realization of the basic rights and freedoms of man and citizen, including through the introduction of legal means of mutual responsibility of the state and the individual, public control over public authorities, their officials and officials, the legality of their decisions, actions or inactions. The analysis of foreign practice proves that an important place among a number of such tools is occupied by a constitutional complaint, which, being a form of direct appeal to a body of constitutional jurisdiction, provides the possibility of adverse influence of individuals and their associations on public power in the event of arbitrariness on the part of its holders, contributes to strengthening democracy and the establishment of the rule of law.

The research presented in the work allows us to single out two main, according to the author, problems of implementing the right to a constitutional complaint, which significantly affect the effectiveness of the mechanism for the protection of violated rights through a constitutional complaint, while if there are procedural possibilities for solving the first one, which arise, however, not from a special law, and directly from the Constitution (Article 19) in a special law, then with regard to the second, the issue remains settled not in favor of the complainant. So, the first problem is the right of only the judicial instance, in particular the KSU, to ask questions about the need to take protective measures when considering a constitutional complaint. The second problem is that even an accepted constitutional complaint is not a legal basis for stopping the execution of the contested decision. This problem for the subject of the appeal has not yet been resolved through constitutional proceedings, however, in the case of a positive decision of the constitutional instance for the complainant, the subject of the appeal has the right to use the tools to restore his violated right provided for by the procedural legislation, within the framework of which the proceedings were carried out , the decision on which contains a reference to the established unconstitutional normative act (revision of the decision of the court of civil jurisdiction under exceptional circumstances).

Keywords: Constitutional Court of Ukraine, application forms to the Constitutional Court of Ukraine, constitutional complaint, mechanism of protection and protection of human rights and freedoms.

Постановка проблеми

Сьогодні український народ впевнено торує шлях до вільного, цивілізованого світу, своїми діями доводячи, що Україна - це демократична, правова, соціальна і цивілізована держава. Прагнучи реального втілення верховенства права, виборюючи реальний державний і народний суверенітет, українці демонструють всьому світу, що людина, її права і свободи є найвищою соціальною цінністю в нашій державі, а європейська інтеграція є не тільки конституційно, але й ментально закріпленим напрямом розвитку, подолання корупції, децентралізація влади, міцні та спроможні територіальні громади є тими цеглинами, якими викладений цей шлях.

Захист і розвиток конституційно закріплених засад розвитку Української держави вимагають неухильного продовження розпочатої в попередні роки конституційної реформи, яка забезпечить здорову роботу державницького організму. В цьому центральне місце займає робота з удосконалення конституційно-правового статусу Конституційного Суду України - єдиного органу конституційної юрисдикції, діяльність якого спрямована на гарантування верховенства Основного Закону держави. Гарантування наведеного та розвиток вітчизняного конституціоналізму потребує подальшого належного законодавчого закріплення й забезпечення реалізації основних прав і свобод людини та громадянина, в тому числі через запровадження правових засобів взаємної відповідальності держави та особи, громадського контролю над органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, правомірністю їх рішень, дій чи бездіяльності. Аналіз зарубіжної практики доводить, що важливе місце серед низки таких інструментів посідає конституційна скарга, яка, будучи формою прямого звернення до органу конституційної юрисдикції, забезпечує можливість зворотного впливу індивідів та їх об'єднань на публічну владу у разі свавілля з боку її носіїв, сприяє зміцненню демократії та утвердженню верховенства права.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивченню правової природи конституційної скарги в системі конституційної юстиції присвятили наукові праці К. Айріян, І. Алексєєнко, Г. Арутюнян, М. Баглай, Ю. Бисага, Д. Бєлов, Г. Берченко, Ю. Барабаш, Т. Бринь, М. Вітрук, М. Голік, А. Головін, М. Гультай, П. Євграфов, А. Івановська, В. Кампо, О. Кравченко, Н. Камінська, В. Копча, М. Коцюбра, М. Костицький, В. Лемак, В. Лучін, О. Петришин, А. Портнов, М. Савчин, В. Радзієвська, А. Селіванов, С. Серьогіна, В. Скомороха, М. Тесленко, Є. Ткаченко Р. Чорнолуцький, В. Шаповал, О. Щербанюк С. Шевчук та інші вчені. Водночас сучасний стан розроблення проблеми конституційної скарги потребує подальшого дослідження, враховуючи ті новели українського законодавства, які з'явилися за останні п'ять років.

Метою статті є висвітлення окремих аспектів практики запровадження конституційної скарги в Україні.

Виклад основного матеріалу

Від самого початку запровадження такого конституційного контролю як конституційна скарга переважна більшість науковців та експертів наголошували на потрібності даного інституту нашій державі та громадянам та на питання, чи потрібна конституційна скарга як інструмент захисту порушених прав людини відповідають ствердно. Більше того, як вбачається із аналізу вітчизняної конституційно-правової регламентації конституційної скарги, національне законодавство містить таке її закріплення, яке не поступається конституційно- правовому закріпленню інституту конституційної скарги провідних європейських держав. Проте, як демонструє практика, як і в будь-якому починанні, є свої проблемні місця та напрямки, в яких слід рухатися для вдосконалення існуючих механізмів. Дослідивши теоретичні аспекти впровадження інституту конституційної скарги в Україні, слід розглянути окремо проблеми, з якими зіштовхуються суб'єкти звернення на сучасному етапі та виокремити дієві шляхи їх подолання.

Ґрунтовним є дослідження переваг і недоліків застосування такого конституційно-правового інституту захисту порушених прав людини як конституційна скарга професорки І. Софійської. Як зазначає науковиця, традиційно, в загальному, проблеми та загрози ефективності застосування інституту конституційної скарги розглядаються здебільшого крізь призму правових позицій Європейської Комісії «За демократію через право» (т.зв. Венеційської Комісії) [1] та у порівнянні з релевантним зарубіжним досвідом передусім європейських держав, які використовують тотожну дихотомію конституційного контролю (європейську (кельзенівську) модель - конституційний суд або змішану модель - конституційний суд). В своїй праці І. Софінська наводить такі виклики та загрози гарантування й ефективного забезпечення Конституційним Судом України реалізації фундаментальних принципів конституціоналізму (правовладдя, народовладдя, народного суверенітету, субсидіарності) за допомогою наявних механізмів та інструментів (зокрема конституційної скарги) як:

брак конституційного патріотизму, «інкапсуляція» органу конституційного контролю, зменшення конституційного просвітництва, створення корпорації «конституційних протагоністів» [2];

порушення конституційних принципів пропорційності та субсидіарності, децентралізації публічної влади і деконцентрації владних повноважень;

збільшення кількості радикалізованих та популістських партій (інфлуенсерів), для яких фундаментальні принципи конституціоналізму не є в центрі світоглядного ядра цінностей;

надмірна концентрація владних повноважень парламентською більшістю, главою держави (конфліктність змішаної форми державного правління), яка заперечує адекватний розподіл влади та передбачає тиск на орган конституційного контролю;

порушення принципу самостійності та незалежності органів конституційної юрисдикції (судової влади загалом, незавершеність судової реформи), свавільне втручання в діяльність органів конституційної юрисдикції (спричинення конфліктів та протиріч);

криза внутрішньодержавного управління - перманентна конфронтація між органами судової гілки влади з одного боку, та органами законодавчої та виконавчої гілки влади з іншого, яка породжує дестабілізацію державної влади в цілому та зменшення індексу довіри до усіх [3].

Інституційні виклики та загрози ефективності застосування конституційної скарги як дієвого інструменту захисту конституційних та конвенційних порушених прав і свобод людини можуть бути подолані наступним доповненням чинного законодавства у сфері конституційної юстиції, враховуючи значні здобутки світової правничої спільноти, фундаментальні конституційні цінності та загальноприйняті міжнародні стандарти захисту прав людини [4]. Отже, науковиця називає конституційну скаргу ефективним інструментом індивідуального захисту порушених конституційних прав, характерний для європейської (кельзенівської) концентрованої та змішаної моделей конституційного контролю, держав романо-германської правової сім'ї (civil law) [5, с. 56].

Проблемою при використанні такого інструменту як конституційна скарга для захисту порушених прав О. Литвинов та В. Богуш називають фактичну відсутність законодавчої регламентації права суб'єкта звернення клопотати перед КСУ про вжиття дій щодо забезпечення конституційної скарги, що в інших процесах, зокрема в цивільному, є стандартним правом. У випадку конституційної скарги, таке право вживати заходи щодо забезпечення конституційної скарги шляхом установлення тимчасової заборони вчиняти певну дію, що як стверджують науковці, потенційно нівелюватимуть ефективність усього інституту забезпечення конституційної скарги в Україні, оскільки з огляду на обмежену кількість конституційних скарг, які отримує Велика палата Конституційного Суду України для їх розгляду по суті, легітимна мета заходів щодо забезпечення конституційної скарги - необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв'язку з виконанням остаточного судового рішення, стане недосяжною. Крім того, як звертають увагу науковці, слід врахувати, що такі заходи є апріорі терміновими, тому до моменту передачі конституційної скарги на розгляд Великої палати Конституційного Суду України вони можуть втратити свою актуальність [6, с. 40].

Дану проблему відсутності у спеціальному законі регламентації права на звернення з відповідним клопотанням про забезпечення конституційної скарги наголошують В. Бесчастний та В. Запорожець, зазначаючи, що все ж скаржник може при цьому в тексті скарги ставити питання про необхідність ужиття забезпечувальних заходів та звертати увагу Конституційного Суду України на ті чи інші обставини, які зумовили подання такого клопотання, оскільки у відповідному законі відсутня пряма заборона на таке клопотання [6, с. 11, 17].

Ще однією проблемою, з якою може зіштовхнутися скаржник на практиці є те, що факт подання конституційної скарги не зумовлює автоматичного зупинення виконання остаточного рішення суду, однак у статті 78 Закону закріплено таку новелу, як видання забезпечувального наказу, який є свого роду інститутом ужиття заходів захисту прав людини. Так, під час розгляду конституційної скарги Велика палата Конституційного Суду України у виняткових випадках із власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом [6, с. 11].

Висновки

Отже, вищенаведене дозволяє виокремити дві основні, на нашу думку, проблеми реалізації права на конституційну скаргу, які суттєво впливають на дієвість механізму захисту порушених прав через конституційну скаргу, при цьому, якщо для розв'язання першої є процесуальні можливості, що випливають однак не із спеціального закону, а напряму з Конституції (стаття 19) в спеціальному законі, то щодо другої, наразі питання залишається врегульованим не на користь скаржника. Так, першою проблемою є право виключно судової інстанції, зокрема КСУ, ставити питання про необхідність вжиття забезпечувальних заходів при розгляді конституційної скарги. Другою проблемою є те, що навіть прийнята до провадження конституційна скарга не є законною підставою для зупинення виконання оскаржуваного рішення. Ця проблема для суб'єкта звернення, наразі, не набула свого вирішення через конституційне судочинство, однак в разі позитивного для скаржника рішення конституційної інстанції, суб'єкт звернення має право використати інструменти відновлення свого порушеного права, передбачені процесуальним законодавством, в рамках якого здійснювалося провадження, рішення по якому містить посилання на встановлений неконституційний нормативний акт (перегляд рішення суду цивільної юрисдикції за виключними обставинами).

Література

1. Compilation of Venice Commission Opinions and Reports on Constitutional Justice. CDL(2011)048, Strasbourg, 30 May 2011.

2. Sciarra S., `Rule of Law and Mutual Trust: a Short Note on Constitutional Courts as “Institutions of Pluralism'. Rivista “Il Diritto dell'Unione Europea”, Fascicolo 3, 2018. Р. 431-444.

3. Pankevych, I. Sofinska. The Constitutional Court of Ukraine as the main actor in safeguarding of the Constitution. Juridical Tribune - Tribuna Juridica Journal. Bucharest University of Economic Studies, Editura ASE, Volume 9, Special Issue, October 2019. Р. 77-92.

4. Функціонування органів державної влади в умовах сучасного конституціоналізму / за заг. ред. В.Б. Ковальчука. Львів: ФОП Свинарчук Роман Вікторович, 2020. 271 C. 215-232.

5. Софійська І. Д. Конституційна скарга як інструмент гарантування фундаментальних принципів конституціоналізму. Часопис Київського університету права. 2022. № 1. С. 52-58.

6. Бесчастний В. М. та Запорожець В. І. Інститут конституційної скарги в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. Правовий часопис Донбасу . 2020. № 3 (72).

7. Бисага Ю.М., Берч В.В., Бєлов Д.М. Конституційна скарга - механізм захисту конституційних прав громадян. Аналітично-порівняльне правознавство. № 5. 2023. С. 700-705.

8. Бєлов Д.М., Бисага Ю.М., Берч В.В. Роль та місце конституційної скарги в системі захисту конституційних прав та свобод. Наукові перспективи. 2023. № 11(41). 2023. С. 777-787.

9. Бєлов Д.М., Бєлова М.В., Пирога І.С. Докази та доказування в конституційному судочинстві: доктринальні аспекти. Аналітично-порівняльне правознавство. № 1. 2023. С. 626-632.

10. Белов Д.М., Белова М.В. Доказування в конституційному судочинстві: питання методологічних засад. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 74(6). 2022. С. 44-49.

11. Бєлов Д.М., Бєлова М.В. Доказ в конституційному судочинстві: концептуальні засади. Аналітично-порівняльне право. №6. 2022. С. 37-42.

12. Бєлов Д.М. Бєлова М.В. Система захисту прав і свобод людини і громадянина: доктринальні та нормативні основи. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2022. Вип. 74. С. 85-90.

References

1. Compilation of Venice Commission Opinions and Reports on Constitutional Justice. CDL(2011)048, Strasbourg, 30 May 2011.

2. Sciarra S., `Rule of Law and Mutual Trust: a Short Note on Constitutional Courts as “Institutions of Pluralism'. Rivista “Il Diritto dell'Unione Europea”, Fascicolo 3, 2018. Р. 431-444. [in English]

3. Pankevych, I. Sofinska. The Constitutional Court of Ukraine as the main actor in safeguarding of the Constitution. Juridical Tribune - Tribuna Juridica Journal. Bucharest University of Economic Studies, Editura ASE, Volume 9, Special Issue, October 2019. Р. 77-92. [in English]

4. Funktsionuvannia orhaniv derzhavnoi vlady v umovakh suchasnoho konstytutsionalizmu / za zah. red. V.B. Kovalchuka. Lviv: FOP Svynarchuk Roman Viktorovych, (2020). [Functioning of state authorities in the conditions of modern constitutionalism / according to general ed. V.B. Kovalchuk Lviv: FOP Svynarchuk Roman Viktorovych]. P. 215-232. [in Ukrainian]

5. Sofinska I. D. (2022) Konstytutsiina skarha yak instrument harantuvannia fundamentalnykh pryntsypiv konstytutsionalizmu. [Constitutional complaint as a tool for guaranteeing the fundamental principles of constitutionalism. Journal of the Kyiv University of Law.] Chasopys Kyivskoho universytetuprava - Journal of the Kyiv University of Law. №1. P. 52-58. [in Ukrainian]

6. Beschastnyi V. M. and Zaporozhets V. I. (2020) Instytut konstytutsiinoi skarhy v Ukraini: suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku. [The Institute of Constitutional Complaints in Ukraine: Current Status and Development Prospects]. Pravovyi chasopysDonbasu - Legaljournal of Donbass. № 3 (72).

7. Bysaha Yu.M., Berch V.V., Bielov D.M. (2023) Konstytutsiyna skarha - mekhanizm zakhystu konstytutsiynykh prav hromadian. [A constitutional complaint is a mechanism for protecting the constitutional rights of citizens]. Analitychno-porivnialne pravoznavstvo. - Analytical and comparative jurisprudence. № 5. 2023. P. 700-705. [in Ukrainian]

8. Bielov D.M., Bysaha Yu.M., Berch V.V. (2023) Rol ta mistse konstytutsiyno'i skarhy v systemi zakhystu konstytutsiynykh prav ta svobod [The role and place of a constitutional complaint in the system of protection of constitutional rights and freedoms]. Naukovi perspektyvy - Scientific perspectives. № 11(41). P. 777-787. [in Ukrainian]

9. Bielov D.M., Bielova M.V., Pyroha I.S. (2023) Dokazy ta dokazuvannia v konstytutsiinomu sudochynstvi: doktrynalni aspekty. [Evidence and proving in constitutional proceedings: doctrinal aspects]. Analitychno-porivnialne pravoznavstvo. - Analytical and comparative jurisprudence. № 1. S. 626-632. [in Ukrainian]

10. Bielov D.M., Bielova M.V. (2022) Dokazuvannia v konstytutsiinomu sudochynstvi: pytannia metodolohichnykh zasad. [Evidence in constitutional proceedings: issues of methodological foundations]. Naukovyi visnyk UzhNU. Seriia «Pravo». - Scientific Bulletin of UzhNU. "Law" series. 74(6). S. 44-49. [in Ukrainian]

11. Bielov D.M., Bielova M.V. (2022) Dokaz v konstytutsiinomu sudochynstvi: kontseptualni zasady. [Evidence in constitutional proceedings: conceptual foundations]. Analitychno-porivnialne pravo. - Analytical and comparative law. 6. P. 37-42.] [in Ukrainian]

12. Bielov D.M. Bielova M.V. (2022) Systema zakhystu prav i svobod liudyny i hromadianyna: doktrynalni ta normatyvni osnovy. [The system of protection of human and citizen rights and freedoms: doctrinal and normative foundations] Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia «Pravo». - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. "Law" series. Issue 74. P. 85-90. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru