Провадження в справах про загальнокримінальні злочини як напрям судової діяльності Подільського губернського революційного трибуналу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Провадження в справах про загальнокримінальні злочини як напрям судової діяльності Подільського губернського революційного трибуналу

Коляструк Ольга Анатоліївна

доктор історичних наук, професор

завідувач кафедри культури, методики навчання

історії та спеціальних історичних дисциплін

Кузьмінець Наталія Петрівна

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України

Стадник Олена Олексіївна

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України

Анотація

губревтрибунал злочин підсудність контрабанда

Процес реформування української держави на сучасному етапі вимагає звернення особливої уваги до судової системи яка досі потребує суттєвих змін. Враховуючи, що проблеми в організації системи судоустрою були закладені ще в радянський період історії України особливо на його початковому етапі важливо дослідити специфіку становлення судової влади у цей час. Актуальність роботи визначається також недостатньою науковою розробкою проблеми, так як більшість досліджень в яких розкривались напрями судової діяльності Подільського губернського революційного трибуналу (далі - губревтрибуналу) приділяли увагу передусім його боротьбі з особливо небезпечними злочинами. У статті розкрито стан наукової розробки проблеми. Проаналізовано нормативно-правові засади щодо розгляду та вирішення ревтрибуналами злочинів загальної підсудності. Встановлено, що кількість означених проваджень особливо зросла з кінця 1921 р. у зв'язку з стабілізацією військово-політичної ситуації в УСРР та в Подільській губернії зокрема. На прикладі розгляду конкретних справ загальної підсудності окреслено основні категорії означених злочинів провадження щодо яких були завершені Подільським губревтрибуналом. Серед них виокремлено злочини щодо умисного вбивста, грабежів, погромів.

Враховуючи прикордонне становище Подільської губернії особливої актуальності набували злочини, які вчинялись при нелегальному перетині кордону. Також у статті окреслено особливі заходи, які приймались губревтрибуналом для боротьби з контрабандою. Досліджено особливості розгляду справ щодо спекуляції. Доведено, що особливо тяжкими вважались злочини здійснені проти справи допомоги голодуючим. У зв'язку з цим проаналізовані нормативно-правові засади вирішення означених справ, а також результати роботи губревтрибуналу в даному напрямі. Встановлено, що окрім вищезазначених, серед проваджень були справи у яких на лаві підсудних опинялись особи звинувачені в «п'янстві», самогоноварінні, зберіганні зброї та інших злочинах.

Ключові слова: революційний трибунал, Поділля, загальнокримінальні злочини, контрабанда, спекуляція, покарання.

Koliastruk Olha Anatoliivna Doctor of Historical Sciences, Professor, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University

Kuzminets Nataliia Petrivna PhD in History, Associate Professor, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University

Stadnyk Olena Oleksiivna PhD in History, Associate Professor, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University

Conducting proceedings on general criminal offenses as a direction of the podillya provincial revolutionary tribunal's judicial activity

Abstract

The ongoing process of reforming the Ukrainian state in the contemporary era demands special attention to the judicial system, which still requires substantial changes. Given that issues in the organization of the judiciary were rooted in the Soviet period of Ukraine's history, especially in its early stages, it is essential to explore the specifics of the establishment of judicial authority during that time. The relevance of this work is also defined by the insufficient scholarly research on the matter, as most studies on the activities of the Podil Governorate Revolutionary Tribunal (hereinafter referred to as Gubrevtribunal) focused primarily on its fight against particularly dangerous crimes. This article discusses the state of scholarly research on the problem, analyzes the legal foundations for the consideration and resolution of crimes of general jurisdiction by revolutionary tribunals. It is established that the number of such proceedings significantly increased from the late 1921 due to the stabilization of the military and political situation in the Ukrainian Soviet Socialist Republic and in the Podil Governorate, in particular. Using specific cases of general jurisdiction, the main categories of these crimes, which were processed by the Podil Gubrevtribunal, are outlined. Among these, crimes such as deliberate murder, robberies, and riots are highlighted. Given the border proximity of the Podil Governorate, crimes committed during illegal border crossings were of particular relevance. The article also outlines the specific measures taken by the Gubrevtribunal to combat smuggling. The features of handling cases related to speculation are examined. It is demonstrated that crimes against the cause of aiding the starving were considered particularly severe. In this regard, the legal foundations for resolving such cases are analyzed, along with the results of the Gubrevtribunal's work in this direction. It is established that, in addition to the aforementioned cases, there were proceedings in which individuals accused of "drunkenness," moonshining, possession of weapons, and other crimes appeared before the court.

Keywords: revolutionary tribunal, Podillya, general criminal offenses, smuggling, speculation, punishment.

Постановка проблеми

У процесі розбудови української держави важливо приділяти увагу реформуванню правоохоронної системи якій належить чи не найважливіша роль при забезпеченні прав і свобод людини і громадянина. Особливу увагу при її реформуванні варто відводити судовій владі України яка власне і покликана для забезпечення, охорони та реалізації вищезазначених прав. В даному контексті важливо дослідити історію Подільського губревтрибуналу як складову радянської судової системи. Тим більше, що важливим елементом концепції реформування судової системи варто вказати подолання пережитків радянського судового механізму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Загалом діяльність Подільського губревтрибуналу є малодослідженою проблемою, тим більше практика його судочинства. Особливо це стосується розгляду ним справ щодо загальнокримінальних злочинів, які практично не висвітлювались в сучасній історіографії. Серед досліджень даного напряму варто відзначити науковий доробок А. Семикопного який займався дослідженням боротьби з загальнокримінальною злочинністю, але розкривав проблематику в загальнодержавному масштабі та в сфері організованої злочинності.

Мета статті

На прикладі конкретних справ дослідити судову практику Подільського губревтрибуналу при вирішенні справ загальної підсудності.

Виклад основного матеріалу

Окрім розгляду справ щодо особливо небезпечних злочинів, зокрема контрреволюції, Подільський губревтрибунал розглядав і інші які мали загальнокримінальний характер. Цьому сприяло удосконалення тактики боротьби з бандитизмом, що призвело як до зменшення кількості так і чисельності «банд» в період з кінця 1921 до початку 1923 р. Окрім того, заходи агітаційного та економічного впливу на населення сприяли тенденції заміщення політичного бандитизму кримінальним.[1, с. 61] З прийняттям 18 січня 1922 р. постанови ВУЦВК «Про кримінальний бандитизм» були вилучені з відання народних судів і передані ревтрибуналам (по військовим відділам) справи про вбивства з корисною метою, розбої і грабунки (крадіж майна, сполучений з насильством або погрозами). На проведення попереднього слідства і дізнання відводився двотижневий термін з дня вчинення злочину. Вироки ревтрибуналів негайно повідомлялись касаційному відділу Єдиного верховного трибуналу, який міг давати розпорядження про виконання вироку до закінчення касаційного строку та незалежно від внесення касаційної скарги.[2, с. 43] Однак, уже постановою ВУЦВК від 26 квітня 1922 р. встановлювався загальний порядок касаційного оскарження означених справ.[2, с. 342] 6 грудня 1922 р. ВУЦВК затвердив особливий порядок слідства та розгляду справ щодо грабежів вчинених групою осіб або рецидивістом, розбою, бандитизму, пособництва та укривання банд і їх окремих учасників, приховання добутого та слідів злочину. Означені справи пропонувалось розглядати в надзвичайних сесіях губревтрибуналів постановами комісій в складі заступника голови губвиконкому, губпрокурора та керівника губвідділу ДПУ. Обмежувалась тривалість слідства яке повинно було тривати 3 доби.[2, с. 1014]

Серед подібних злочинів варто виокремити справи в яких фігурували особи обвинувачені в умисних убивствах. Одна із таких розглядалась в листопаді 1921 р. по обвинуваченню Н. Харченко, С. Харченко та М. Бевза в убивстві жителів с. Писарівка А. Семенюка, С. Кожугіної та її трьох малолітніх дітей. За версією обвинувачення підсудні здійснили злочин за попередньою згодою та обдуманим планом. В результаті судового розгляду було доведено не пряму, однак, участь Н. Харченка в здійсненні злочину. Участь С. Харченко в злочині не було доведено. М. Бевза в злочині не було доведено, за винятком вкраденого годинника. В результаті, згідно з вироком губревтрибуналу Н. Харченка було засуджено до вищої міри покарання, однак, враховуючи селянське походження та амністію вирок було пом'якшено до 5 років громадських примусових робіт з позбавленням волі. М. Бевза за вкраденого годинника було засуджено до 2 років громадських примусових робіт, однак, враховуючи селянське походження та амністію вирок було постановлено вважати умовним.[3, арк. 409] В травні 1921 р. була розглянута інша справа по обвинуваченню 50-річного В. Грицюка в убивстві дружини та дочки. Так, обвинувачений за час спільного життя з дружиною бив та знущався над нею і в результаті «замучив її до смерті», а щоб приховати свій злочин повісив її уже мертву. Окрім того, вбив і свою дочку. Уже після арешту обвинувачений утік з-під варти. Враховуючи ці та інші обставини, В. Грицюка як «шкідливого елемента Радянської Республіки» було постановлено розстріляти [4, арк. 50].

Цього ж місяця губревтрибунал розглянув резонансну справу, за якою на лаві підсудних опинились переважно жителі містечка Китайгород Ново-Ушицького повіту: А. Швець, О. Маринюк, В. Рогозинський та ще 5 осіб. Підсудні обвинувачувались у тому, що в червні 1919 р. брали участь в грабежах та погромах «з вбивством 67 осіб при 28 поранених». В результаті розгляду справи, губревтрибунал виправдав В. Рогозинського, який був старостою містечка і участі в означених діяннях не брав. О Маринюк, який не брав активної участі в інкримінованих злочинах не розкаявся, в результаті чого не отримав амністію і як насідок був засуджений до 10 років громадських примусових робіт з позбавленням волі. Усі інші засуджені також не розкаялись, однак, згідно з висновком губревтрибуналу брали активну участь в означених злочинах, через, що отримали вищу міру покарання у вигляді розстрілу.[3, арк. 412]

Одним із важливих напрямків діяльності губревтрибуналу була боротьба з контрабандою та нелегальним перетином кордону. Зокрема, в червні 1921 р. губревтрибунал розглянув справу в якій фігурували п'ятнадцять обвинувачених в контрабанді осіб. Зміст її полягав у тому що обвинувачені нелегально переправляли в Румунію громадян підкуповуючи прикордонну варту. За результатом розгляду справи двоє обвинувачених були засуджені до розстрілу, однак, враховуючи пом'якшуючі обставини, розстріл було замінено 5 роками ув'язнення в концтаборі; четверо були засуджені до 3 років ув'язнення в концтаборі; ще двоє обвинувачених отримали вирок у вигляді 3 років ув'язнення з виконанням громадських примусових робіт; інші сім обвинувачених були виправдані за недоведеністю вини.[3, арк. 280-280 зв.] В серпні цього ж року була розглянута справа по обвинуваченню восьми контрабандистів. Обвинувачені займались переправою емігрантів та товарів в Румунію, за що отримували валюту часів Російської імперії якою спекулювали. За результатом розгляду справи один обвинувачений отримав покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, а ще п'ять у вигляді 3 років примусових робіт з позбавленням волі. Одного обвинуваченого було виправдано, а ще одного, з огляду на ухилення від слідства та суду оголошено «поза законом».[3, арк. 337-337 зв.] Пізніше, в лютому 1922 р. губревтрибунал розглянув справу по обвинуваченню М. Расторгуєва який увійшов в зговір з жителем Румунії щоб той передав обвинуваченому необхідні товари контрабандою. В результаті розгяду справи, губревтрибунал виніс вирок обвинуваченому у вигляді 5 років ув'язнення в концтаборі, однак беручи до уваги щиросердне зізнання, тривале перебування в БУПРі та амністію постановив вирок вважати умовним.[5, арк. 25]

Уже у вересні 1922 р. голова губревтрибуналу звітував про почастішання випадків нелегального перетину кордону. [6, арк. 166] В подальшому справи такого характеру і, окрім того, контрабанда займали друге місце серед справ які найчастіше зустрічалися у провадженнях губревтрибуналу [6, арк. 265, 281]. Через збільшення кількості контрабандистів губревтрибунал приймав особливі заходи. Так, 21 лютого 1923 р. видав постанову у якій вказувалося на необхідності зіставити список осіб, що займалися контрабандою і клопотати перед особливою комісією про вислання їх за межі Подільської губернії.[7, арк. 149]

Окрім вищеозначених справ губревтрибунал вів боротьбу і з спекуляцією Зокрема, в серпні 1921 р. було розглянуто справу по обвинуваченню З. Герша, який зберігав у своєму магазині не взяті на облік галантерейні товари, гроші різних валют, срібло та золото. Окрім того обвинувачений, не маючи дозволу, займався дрібною торгівлею. За результатом розгляду справи обвинуваченого було засуджено до 1 року ув'язнення в концтаборі, однак, беручи до уваги амністію, вирок було постановлено вважати умовним.[3, арк. 320].

Серед справ загальнокримінальної спрямованості зустрічаємо і крадіжки. [4, арк. 4зв.-5] Наприклад, в лютому 1922 р. губревтрибунал розглядав справу С. Тимчука обвинуваченого в викраденні дрібних побутових речей у односельчан. В результаті до обвинуваченого було застосовано амністію, на основі якої його було звільнено від покарання.[5, арк. 32] Варто зазначити, що самогоноваріння також було кримінально караним діянням [4, арк. 1]. Ініціатива щодо посилення боротьби з цим явищем виходила і з-боку місцевих органів влади. Так, голова Літинського ревкому в 1920 р. в одному із наказів вимагав карати ревтрибуналом осіб які гнали горілку, а також членів волосних та сільських ревкомів та міліціонерів які не виявляли енергії для ліквідації означеного явища. [8, с. 272] Для прикладу до одного року позбавлення волі з застосуванням громадських примусових робіт було засуджено А. Дончука за виготовлення самогону.[3, арк. 107] Окрім того, «п'янство» також переслідувалось кримінальним законодавством. Справи такого характеру також були серед проваджень губревтрибуналу.[4, арк. 2 зв.-3] Також губревтрибунал роглядав справи по обвинуваченню осіб в зберіганні зброї та в інші злочинах [4, арк. 43] Для прикладу в березні 1922 р. було розглянуто справу по обвинуваченню дев'яти осіб за несвоєчасне внесення збору на культурно-просвітницькі потреби. В результаті усі були засуджені до 1 року позбавлення волі. [9, арк. 50]

Окремо варто розглянути роботу губревтрибуналу в напрямку вирішення справ у злочинах вчинених проти справи подання допомоги голодуючим. Особлива тяжкість означених діянь підкреслювалась тим, що такі справи передбачалось розглядати в військових відділах губревтрибуналів. Їх перелік був встановлений відповідною постановою ВУЦВК УСРР затвердженою 1 березня 1922 р. Зокрема, губревтрибуналам були підсудні злочини осіб, в тому числі пособників та приховувачів, винних в розкраданні або привласненні майна призначеного для допомоги голодуючим. Мінімальне покарання за означені діяння становило сувору ізоляцію на строк не менше 3 років, а за злочин вчинений з обтяжуючими обставинами передбачалась найвища міра покарання. Окрім того, такі ж покарання передбачались і для осіб винних у хабарництві спрямованому проти справи допомоги голодуючим. Означені вище справи пропонувалось розглядати не пізніше двох тижнів з моменту відкриття кримінального провадження.[2, с. 362-363]

На боротьбу з означеними злочинами був спрямований і циркуляр Верховного трибуналу (квітень 1922 р.). У ньому було вказано посилити «судову репресію» проти осіб, які своїми діяннями шкодили справі допомоги голодуючим. Зокрема, Верховний трибунал пропонував ревтрибуналам слідкувати за проведенням кампанії допомоги голодуючим. Для цього рекомендувалося увійти в тісний контакт з комісіями допомоги голодуючим. Трибунали повинні були слідкувати, щоб усі продукти та предмети що надходили в рахунок цієї допомоги використовувались за призначенням. Трибуналам вказувалось не допускати затримок у відправці вантажів для даних заходів. У випадках зловживань, розтрат і розкрадань з фонду допомоги голодуючим, ревтрибунали повинні були застосовувати жорсткі заходи включаючи розстріли. Означені справи рекомендувалося розглядати у військових відділах в публічних судових процесах у першу чергу і в найкоротший строк.[10, арк. 5, 10] В рамках заходів допомоги голодуючим НКЮ рекомендував в якості основного та додаткового покарання широко використовувати штрафи. У цих випадках половина штрафу накладена в якості основного покарання і увесь штраф призначений як додаткове покарання предбачалось передавати у фонд допомоги голодуючим.[10, арк. 62а] Виконання вироків в частині стягнення штрафів передбачалось виконувати негайно, ще до вступу вироку в законну силу.[11, арк. 80] Циркуляром Верховного трибуналу 13 липня 1922 р. при застосуванні покарання у вигляді штрафу їх рекомендувалося застосовувати лише до заможних осіб та до духовенства. Поряд з цим, передбачалося ув'язнення осіб до сплати ними необхідного штрафу.[10, арк. 55] Також губревтрибунали повинні були здійснювати ревізії усіх органів та організацій що брали участь у заходах, в рамках кампанії допомоги голодуючим.[10, арк. 41] Постанова Верховного трибуналу 24 липня 1922 р. вказувала звернути особливу увагу на стягнення податків на користь голодуючих і в разі необхідності посилювати репресії щодо неплатників.[10, арк. 59]

Варто зазначити, що якщо відрахування робітників та службовців в фонд допомоги голодуючим відбувалось нормально, то надходження з боку «нетрудового елементу» протікали «дуже туго». Серед заходів які інтенсифікували надходження з боку означеної категорії громадян губревтрибуналом та його виїзними сесіями було проведено ряд, в тому числі, публічних процесів, за результатами яких обвинувачених було засуджено до штрафів продовольством, товарами, грошима в десятикратному розмірі. [12, с. 49]

Результати діяльності губревтрибуналу в рамках кампанії допомоги голодуючим свідчать, що з 1 січня по 1 жовтня 1922 р. було розглянуто 19 таких справ. Варто відзначити одну із них у якій були засуджені працівники губпродкому. У підсумку, за результатами винесених вироків губревтрибу- налом та його виїзними сесіями в якості штрафів було вилучено 41 пуд зерна та за неповними даними близько 500 тис. рублів на користь голодуючих. [6, арк. 213, 218, 244 зв.-245].

Варто зазначити, що важливим елементом діяльності Подільського губревтрибуналу був розгляд справ службових і інших осіб які своїми діями (не подача або несвоєчасна подача вагонів під посівний матеріал, подача несправних вагонів, псування посівних матеріалів або вагонів із ним) перешкоджали проведенню посівної кампанії. Слідство по означеним справам повинно було проводитись якнайшвидше і одразу після його закінчення справи передавались на розгляд ревтрибуналів. До засуджених рекомендувалося застосовувати заходи посиленої репресії.[10, арк. 78]

Висновки

Отже, одним із напрямків роботи Подільського губревтрибуналу був розгляд справ щодо загальнокримінальних злочинів, особливо в період стабілізації військово-політичної ситуації в Подільській губернії. Це не лише визначало губревтрибунал як спеціальний судовий орган, а й як суд подібний до народних судів з розгляду та вирішення звичайних кримінальних справ.

Література

1. Семикопний А.Д. Боротьба із загальнокримінальним бандитизмом як один із пріоритетних видів діяльності правоохоронних органів щодо протидії організованій злочинності у період НЕПу // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2011. № 1. С. 59-69.

2. Збірник постанов та розпоряджень робітниче-селянського уряду України. Харків: «Вукопспілки», 1922. 1147 с.

3. ЦДАВО України. Ф. 8. Оп. 1. Спр. 598.

4. ДАВіО. Ф. Р-207. Оп. 2. Спр. 58.

5. ЦДАВО України. Ф. 8. Оп. 1. Спр. 1061.

6. ДАВіО. Ф. Р-207. Оп. 3. Спр. 67.

7. ДАВіО. Ф. Р-207. Оп. 5. Спр. 1.

8. Реєнт О. П., Рекрут В. П. Нариси життя Літинщини 1917-1921 рр.: революційні події та повсякденність. К.: НАН України, Ін-т історії України, 2017. 297 с.

9. ДАВіО. Ф. Р-1035. Оп. 3. Спр. 88.

10. ДАВіО. Ф. Р-207. Оп. 5. Спр. 2.

11. ДАВіО. Ф. Р-207. Оп. 2. Спр. 25.

12. 12 Голод та голодомор на Поділлі 1920-1940 рр.: Зб. документів та матеріалів /

13. І.С. Гамрецький (голова ред.кол.), Р.Ю. Подкур (авт.-упоряд.). Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика", 2007. 703 с.

References

1. Semykopnyi A.D. Borotba iz zahalnokryminalnym bandytyzmom yak odyn iz priorytetnykh vydiv diialnosti pravookhoronnykh orhaniv shchodo protydii orhanizovanii zlochynnosti u period NEPu [The fight against general criminal banditry as one of the priority activities of law enforcement agencies in combating organized crime during the NEP period] // Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav. 2011. № 1. S. 59-69.

2. Zbirnyk postanov ta rozporiadzhen robitnyche-selianskoho uriadu Ukrainy [A collection of resolutions and orders of the Workers' and Peasants' Government of Ukraine] / Rada Narodnykh Komisariv URSR, Narodnyi Komisariat yustytsii URSR. Kharkiv: «Vukopspilky», 1922. 1147 s.

3. TsDAVO Ukrainy. F. 8. Op. 1. Spr. 598.

4. DAViO. F. R-207. Op. 2. Spr. 58.

5. TsDAVO Ukrainy. F. 8. Op. 1. Spr. 1061.

6. DAViO. F. R-207. Op. 3. Spr. 67.

7. DAViO. F. R-207. Op. 5. Spr. 1.

8. Reient O.P., Rekrut V.P. Narysy zhyttia Litynshchyny 1917-1921 rr.: revoliutsiini podii ta povsiakdennist [Essays on the life of Litynshchyna 1917-1921: revolutionary events and everyday life]. K.: NAN Ukrainy, In-t istorii Ukrainy, 2017. 297 c.

9. DAViO. F. R-1035. Op. 3. Spr. 88.

10. DAViO. F. R-207. Op. 5. Spr. 2.

11. DAViO. F. R-207. Op. 2. Spr. 25.

12. Holod ta holodomor na Podilli 1920-1940 rr.: Zb. dokumentiv ta materialiv [Holod and holodomor in Podillya 1920-1940: Collection. documents and materials] / I.S. Hamretskyi (holova red.kol.), R.Iu. Podkur (avt.-uporiad.). Vinnytsia: DP «Derzhavna kartohrafichna fabryka", 2007. 703 s.

Размещено на Allbest.ru