Шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в секторі безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru

Науково-дослідний інститут публічного права

Шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в секторі безпеки

Цибульник Неллі Юріївна --

кандидат юридичних наук, доцент

В статті виокремлено та проаналізовано шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в секторі безпеки. Зазначено, що вказівка на «адміністративне» правове регулювання означає те, що якісно здійснюватиметься вплив правових норм на суспільні відносини, які охоплюють предмет адміністративного права. Встановлено, що адміністративно-правове регулювання в секторі безпеки охоплює нормативне впорядкування суспільних відносин, яких пов 'язано з здійсненням управління в секторі безпеки, забезпечення прав людини і громадянина, а також притягнення до адміністративної відповідальності.

Проаналізовано можливі напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в секторі безпеки залежно від напрямів діяльності уповноважених суб'єктів на об'єкт впливу.

Зазначено, що удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, яких пов 'язано з здійсненням управління в секторі безпеки можливе в частині реформування інституційного механізму забезпечення сектору безпеки шляхом його структуризації, налагодження взаємодії між окремими суб'єктами, що наділені повноваженнями в секторі безпеки, поширення практики використання цифрових технологій у їх діяльності тощо. Запропоновано внесення змін до Закону України «Про національну безпеку» такого характеру: 1) розмежувати сектор безпеки та оборони; 2) до складу сектору безпеки віднести державні органи, на які Конституцією та законами України покладено повноваження із забезпечення національної безпеки. адміністративний правовий безпека

Обґрунтовано доцільність утворення окремого центрального органу виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну політику в сфері національної безпеки - Міністерства з питань національної безпеки, серед завдань якого, до прикладу, виокремлюватимуться: забезпечення формування та реалізації державної політики з питань захищеності конкретних державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, життєво важливих національних інтересів; здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення національної безпеки; забезпечення прав службових та посадових осіб державних органів, які виконують повноваження х забезпечення національної безпеки; вироблення порядку застосування заходів, які спрямовані на забезпечення національної безпеки.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, сектор безпеки, цифровізація, глобалізація, євроінтеграція.

N.Yu. Tsybulnyk Ways to Improve Administrative and Legal Regulation of Public Relations in the

Security Sector

The article highlights and analyzes the ways of improving the administrative and legal regulation of public relations in the security sector. It is noted that the indication of "administrative " legal regulation means that the influence of legal norms on social relations, which cover the subject of administrative law, will be qualitatively implemented. It has been established that the administrative and legal regulation in the security sector covers the regulatory regulation of social relations, which is connected with the implementation of management in the security sector, ensuring human and citizen rights, as well as bringing to administrative responsibility.

Possible areas of improvement of the administrative and legal regulation of public relations in the security sector are analyzed, depending on the areas of activity of the authorized subjects on the object of influence.

It is noted that the improvement of the administrative and legal regulation of public relations, which is connected with the implementation of management in the security sector, is possible in terms of reforming the institutional mechanism for ensuring the security sector by means of its structuring, establishing interaction between individual subjects empowered in the security sector, spreading practices of using digital technologies in their activities, etc. Amendments to the Law of Ukraine "On National Security" are proposed as follows: 1) distinguish between the security and defense sectors; 2) the security sector includes state bodies that are empowered by the Constitution and laws of Ukraine to ensure national security.

The expediency of creating a separate central body of executive power, which ensures and implements state policy in the field of national security - the Ministry of National Security, among the tasks of which, for example, will be distinguished: ensuring the formation and implementation of state policy on the protection of specific state sovereignty, territorial integrity, democratic constitutional order, vital national interests; carrying out in the established order the coordination of the activities of state bodies and local self-government bodies in matters of ensuring national security; ensuring the rights of civil servants and officials of state bodies who exercise powers to ensure national security; development of the order of application of measures aimed at ensuring national security.

Keywords: administrative and legal regulation, security sector, digitalization, globalization, European integration.

Постановка проблеми. На сучасному етапі становлення України, як незалежної та правової держави, вагомого значення набуває потреба національної ідентифікації та забезпечення національної безпеки. В умовах військової агресії очевидними стали проблеми правозастосування та наявних прогалин у правовому регулюванні суспільних відносин в секторі безпеки. Удосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності суб'єктів, яких уповноважено забезпечувати національну безпеку для досягнення максимального позитивного ефекту від управлінського впливу, додатково обґрунтовуються рівнем технологічного прогресу. Пошук оптимізованих інструментів впливу на формування та забезпечення належного стану національної безпеки в Українській державі має враховувати й процеси глобалізації. Тому актуальними є проблеми удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в секторі національної безпеки, а доктринальний аналіз їх вирішення є своєчасним та необхідним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Встановленню умов та засад впорядкування сектору безпеки присвячено дослідження, які проведено В.Б. Авер'яновим, О.М. Бандуркою, Ю.П. Битяком, Ю.В.Мех, В.Я.Настюком, О.С. Проневичем, Р.В.Шаповалом та іншими науковцями [1-3].

Невирішені раніше проблеми. Виклики сьогодення трансформують чинні підходи до стану та диференціації адміністративно- правового регулювання сектору безпеки. Беручи до уваги обраний Українською державою стратегічний курс на здобуття повноправного члена ЄС, процеси глобалізації та цифровізації, сформовано мету цієї статті - виокремлення напрямів удосконалення чинного адміністративно-правового регулювання сектору безпеки.

Виклад основного матеріалу.

Адміністративно-правове регулювання будь-якої сфери суспільних відносин окреслює предметні межі правового впливу на визначений об'єкт. Загалом, правове регулювання є процесом впливу держави на суспільні відносини за допомогою юридичних норм, що забезпечує стабільний правопорядок, нормальне функціонування державних органів, організацій та установ, які мають забезпечувати охорону й захист прав, свобод і законних інтересів громадян. Вказівка на «адміністративне» правове регулювання означає те, що якісно здійснюватиметься вплив правових норм на суспільні відносини, що охоплюють предмет адміністративного права. Виходячи з сучасних тенденцій адміністративістики це сфери: управлінського впорядкування різного роду суспільних відносин, надання адміністративних послуг, притягнення до адміністративної відповідальності, а також забезпечення прав і свобод людини і громадянина дміністративними заходами впливу [4-6].

Специфікація загальних положень адміністративного права до суспільних відносин в секторі безпеки дозволяє встановити, що адміністративно-правове регулювання в секторі безпеки охоплює нормативне впорядкування суспільних відносин, яких пов'язано з здійсненням управління в секторі безпеки, забезпечення прав людини і громадянина, а також притягнення до адміністративної відповідальності. Проаналізуємо можливі напрями удосконалення адміністративно- правового регулювання суспільних відносин в секторі безпеки залежно від напрямів діяльності уповноважених суб'єктів на об'єкт впливу.

Удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, яких пов'язано з здійсненням управління в секторі безпеки можливе в частині реформування інституційного механізму забезпечення сектору безпеки шляхом його структуризації, налагодження взаємодії між окремими суб'єктами, що наділені повноваженнями в секторі безпеки, поширення практики використання цифрових технологій у їх діяльності тощо. Слідуючи положенням Закону України «Про національну безпеку України» [7] перелік суб'єктів, що уповноважені впорядковувати суспільні відносини в сфері безпеки, визначається нерозривно з суб'єктами, що уповноважені регулювати та забезпечувати оборону. Йдеться про положення п. 16 ст. 1. «сектор безпеки та оборони». Хоча, в наступних пунктах виокремлено окремо «сили безпеки» (п. 17 ст. 1) та «сили оборони» (п. 18 ст. 1), Розділ 4 «Сектор безпеки та оборони» використовує в усіх випадках поняття «сектор безпеки та оборони», а саме при: визначенні складу сектору безпеки та оборони (ст. 12); детермінації керівництва у сферах безпеки та оборони (ст. 13); визначенні засад координації у сферах безпеки та оборони (ст. 14). Аналогічний підхід простежується і в наступних частинах цього нормативно-правового акту. Доцільним є відокремлення сектору безпеки від сектору оборону та внесення змін до Закону України «Про національну безпеку» такого характеру:

розмежувати сектор безпеки та оборони. Вказане стосується розмежування усіх складових впорядкування означених суспільних відносин, незалежно від тотожності окремих елементів їх забезпечення;

до складу сектору безпеки віднести державні органи, на які Конституцією та законами України покладено повноваження із забезпечення національної безпеки. Таке переформатування з одного боку відводить від потреби у деталізації «правоохоронних органів» та «розвідувальних органів», а з іншого боку - ці органи в будь-якому випадку є державними, тому запропоноване визначення охоплюватиме їх. Щодо заміни формулювання «функції з забезпечення національної безпеки» на «повноваження із забезпечення національної безпеки», то це опосередковано конкретністю закріплення повноважень через сукупність прав та обов'язків у законодавстві. Натомість, вказівка на функції потребує додаткового обґрунтування.

Звернемо увагу й на те, що поза увагою законодавця залишається деталізація та статусу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики з питань національної безпеки. Виходячи з того, що цим органом є Міністерство оборони України, в профільному положенні про нього виокремлюються такі завдання: «...1) забезпечення формування та реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період щодо: організації в силах оборони заходів оборонного планування; визначення засад воєнної, військової кадрової та військово-технічної політики у сфері оборони; 2) здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва Збройними Силами; 2-1) забезпечення формування та реалізація державної політики з питань національного спротиву; 3) здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони; 4) забезпечення в межах повноважень, передбачених законом, реалізації державної політики з оборонних питань, що пов'язані з використанням повітряного простору України та захистом суверенітету держави; 5) координація діяльності Держспецтрансслужби для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період» [8]. Аналіз вказаних завдань, наводить на висновок про орієнтування цього відомства все ж таки на оборону, а не забезпечення національної безпеки. Доцільним є утворення окремого центрального органу виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну політику в сфері національної безпеки - Міністерства з питань національної безпеки, серед завдань якого, до прикладу, виокремлюватимуться: забезпечення формування та реалізації державної політики з питань захищеності конкретних державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, життєво важливих національних інтересів; здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення національної безпеки; забезпечення прав службових та посадових осіб державних органів, які виконують повноваження х забезпечення національної безпеки; вироблення порядку застосування заходів, які спрямовані на забезпечення національної безпеки.

Цікавим є те, що діючий підхід до виконання окремих завдань з питань забезпечення національної безпеки передбачає їх виконання Радою національної безпеки України (далі - РНБО) [9]. Пропозиція щодо утворення окремого центрального органу виконавчої влади за профілем не означає позбавлення РНБО певних повноважень, а лише урівноважуватиме можливість якісного управління та належного управління в означені сфері суспільних відносин. У випадку втілення запропонованого підходу, за РНБО залишатимуться ті ж повноваження. В свою чергу, Міністерство з питань національної безпеки зможе спрямувати свою діяльність на забезпечення та вирішення питань щодо людського розвитку, громадської безпеки та цивільного захисту, економічної безпеки енергетичної безпеки, екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату, біобезпеки та біологічного захисту, інформаційної безпеки, кібербезпеки, зовнішньополітичної діяльності інтегрованого управління кордонами, продовольчої безпеки, а Міністерство оборони - щодо воєнної безпеки України та розвитку оборонно-промислового комплексу України.

У чинній Стратегії національної безпеки України для побудови дієвої архітектури управлінського апарату, що впорядковуватиме суспільні відносини в секторі безпеки, за необхідне визначено й таке: зміцнення

демократичного цивільного контролю за сектором безпеки і оборони України; налагодження та зміцнення системи координації в сфері кібербезпеки; оптимізація структури, функцій та чисельності Служби безпеки України; забезпечення системності реформування Національної поліції України, посилення кримінальної поліції та органів досудового розслідування у сфері боротьби з організованою і транснаціональною злочинністю [10]. Таким чином, вагомим є удосконалення управлінської системи в секторі безпеки загалом, та його окремих елементів зокрема.

Окремим вектором удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в сфері національної безпеки є виокремлення нових форм правового впливу на суспільні відносини в секторі безпеки Прикладом може слугувати поширення практики державно-приватного партнерства в секторі безпеки, що дотично нормативно встановленим пріоритетам, яких закріплено у Стратегії національної безпеки України «Безпека людини - безпека країни» (п. п. 6, 48) [10].

Удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в секторі безпеки має враховувати вироблення підзаконної нормативної основи для забезпеченням прав людини і громадянина. Це стосується як забезпечення прав працівників державних органів, що виконують повноваження з питань забезпечення національної безпеки, незалежно від того чи їх віднесено до військовослужбовців чи ні, так і прав громадян при взаємодії з працівниками державних органів обраного профілю. Врахування вимог євроінтеграції зобов'язує впроваджувати лише таку державну політику, що є гендерно чутливою. Не виключенням має стати сфера національної безпеки. Тому, негативним чинником є відсутність вказівки на забезпечення тендерної рівності в державних органах в цілому у Державній стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року та затвердження операційного плану з її реалізації на 2022-2024 роки [11]. Таким чином, доцільним є прийняття Концепції забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час виконання обов'язків, спрямованих на забезпечення національної безпеки.

Удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в секторі національної безпеки неможливо здійснити без перегляду нормативних положень, які регулюють притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення в означеній сфері. Хоча Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) [12] не виокремлено окремої глави для правопорушень, що стосуються сектору безпеки, можливим є внесення системних змін, які предметно будуть стосуватись саме цієї групи адміністративних проступків. Наприклад, шляхом доповнення положень КУпАП таким змістом: 1) виокремлення в якості обставини, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення: вчинення правопорушення, що посягає на забезпечення національної безпеки або виокремлення в якості обов'язкової ознаки складів правопорушень, що посягають на безпекове законодавство - кваліфікуючої ознаки вчинення правопорушення в умовах особливого періоду; 2) встановлення відповідності категоріального апарату деліктного законодавства до положень чинних нормативно- правових актів в секторі безпеки.

Висновки

Підсумовуючи приходимо до висновку про багатоаспектність сфери суспільних відносин в секторі безпеки, що потребує якісного управлінського та нормативно-правового забезпечення.

Встановлено, що адміністративно-правове регулювання в секторі безпеки охоплює нормативне впорядкування суспільних відносин, яких пов'язано з здійсненням управління в секторі безпеки, забезпечення прав людини і громадянина, а також притягнення до адміністративної відповідальності.

Запропоновано напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних в секторі безпеки первинно шляхом внесення змін до Закону України «Про національну безпеку» через розмежування сектору безпеки та оборони. Обґрунтовано доцільність утворення окремого центрального органу виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну політику в сфері національної безпеки - Міністерства з питань національної безпеки. Вказана пропозиція не означатиме позбавлення РНБО певних повноважень, а лише урівноважуватиме можливість якісного управління та належного управління в означені сфері суспільних відносин. У випадку втілення запропонованого підходу: за РНБО залишатимуться ті ж повноваження; Міністерство з питань національної безпеки спрямовуватиме свою діяльність на забезпечення та вирішення питань щодо людського розвитку, громадської безпеки та цивільного захисту, економічної безпеки енергетичної безпеки, екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату, біобезпеки та біологічного захисту, інформаційної безпеки, кібербезпеки, зовнішньополітичної діяльності інтегрованого управління кордонами, продовольчої безпеки, а Міністерство оборони - щодо воєнної безпеки України та розвитку оборонно-промислового комплексу України.

Список використаних джерел

Shapoval, R. V., Nastyuk, V. Y., Bezpalova, O. I., Khrystynchenko N. P. Path towards national security in the European Union: genesis and further development processes. Journal of Security and Sustainability. 2018. Issues 8 (1). P. 45-54.

Mekh Y., Georgiievskyi I., Ignatchenko I., Maslova I., Kostenko I. Public-Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista De La UniversidadDel Zulia. Volume: 13, Issue: 37, 2021. P. 347-361.

Мех Ю.В. Методологія державно-приватного партнерства в секторі безпеки України: сучасний адміністративно-правовий погляд. Наукові перспективи. №10 (40). 2023. С. 615-625.

Адміністративне право України. Повний курс: підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.

Мельник Р.С., Бевзенко В.М. Загальне адміністративне право: Навчальний посібник / За заг. ред. Р.С. Мельника. К.: Ваіте, 2014. 376 с.

Ківалов С. В. Адміністративне право: навчально-методичний посібник (для здобувачів вищої освіти денної форми навчання) / С. В. Ківалова, Л. Р. Біла-Тіунова, Т. І. Білоус-Осінь. Одеса: Фенікс, 2019. 136 с. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/n300/12n9.

Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. № 2469. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2469-19#Text.

Про затвердження положення про Міністерство оборони України: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 671. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/671-2014-%D0%BF#Text.

Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5.03.1998 р. № 183. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/183/98-%D0%B2%D1%80#Text.

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України»: указ Президента України; Стратегія від 14.09.2020 р. № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/2020.

Про схвалення Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

на період до 2030 року та затвердження операційного плану з її реалізації на 2022-2024 роки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 р. № 752-р. URL: https://za-

kon.rada.gov.ua/laws/show/752-2022-%D1%80#Text.

Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 р. № 8073. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/card6#Public.

References

Shapoval, R. V., Nastyuk, V. Y., Bezpalova, O. I., Khrystynchenko N. P. Path towards national security in the European Union: genesis and further development processes. Journal of Security and Sustainability. 2018. Issues 8 (1). P. 45-54.

Mekh Y., Georgiievskyi I., Ignatchenko I., Maslova I., Kostenko I. Public-Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista De La UniversidadDel Zulia. Volume: 13, Issue: 37, 2021. P. 347-361.

Mekh Yu.V. Metodolohiia derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sektori bezpeky Ukrainy: suchasnyi administratyvno-pravovyi pohliad. Naukoviperspektyvy. №10 (40). 2023. S. 615-625.

Administratyvne pravo Ukrainy. Povnyi kurs: pidruchnyk / Halunko V., Dikhtiievskyi P., Kuzmenko O., Stetsenko S. ta in. Kherson: OLDI-PLIuS, 2018. 446 s.

Melnyk R.S., Bevzenko V.M. Zahalne administratyvne pravo: Navchalnyi posibnyk / Za zah. red. R.S. Melnyka. K.: Vaite, 2014. 376 s.

Kivalov S. V. Administratyvne pravo: navchalno-metodychnyi posibnyk (dlia zdobuvachiv vyshchoi osvity dennoi formy navchannia) / S. V. Kivalova, L. R. Bila-Tiunova, T. I. Bilous-Osin. Odesa: Feniks, 2019. 136 s. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/12119.

Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 21.06.2018 r. № 2469. URL: https://za- kon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text.

Pro zatverdzhennia polozhennia pro Ministerstvo oborony Ukrainy: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 26.11.2014 r. № 671. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/671-2014-%D0%BF#Text.

Pro Radu natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 5.03.1998 r. № 183. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/183/98-%D0%B2%D1%80#Text.

Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 14 veresnia 2020 roku “Pro Stratehiiu natsionalnoi bezpeky Ukrainy”: ukaz Prezydenta Ukrainy; Stratehiia vid 14.09.2020 r. № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/2020.

Pro skhvalennia Derzhavnoi stratehii zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovi-

kiv na period do 2030 roku ta zatverdzhennia operatsiinoho planu z yii realizatsii na 2022-2024 roky: rozpori- adzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 12.08.2022 r. № 752-r. URL: https://za-

kon.rada.gov.ua/laws/show/752-2022-%D1%80#Text.

Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia: Zakon Ukrainy vid 07.12.1984 r. № 8073. URL: http://zakon2.rada.gov.Ua/laws/show/80731-10/card6#Public.

Размещено на Allbest.ru