Сучасний погляд на формування моделі адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Сучасний погляд на формування моделі адміністративно-правового механізму державноприватного партнерства в секторі безпеки держави

Мех Юлія Володимирівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності

Анотація

Стаття присвячена дослідженню чинних детермінант формування моделі адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави. В ході трансформації підходу до моделі адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави виокремлюються: а) сталі характеристики адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави (наприклад, детермінація адміністративно-правового механізму як прояву цілеспрямованого юридичного впливу на певні суспільні відносин; можливість структуризації адміністративно-правового механізму); б) змінні характеристики адміністративно-правового механізму державноприватного партнерства в секторі безпеки держави (типу, підходу до виокремлених елементів адміністративно-правового механізму та їх тлумачення).

Зазначено, що нормативно-правове (підзаконне) регулювання забезпечення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави обов'язково має враховувати стандарти Європейського Союзу в цій сфері, що спричинено євроінтеграційним курсом України. Акцентовано увагу на тому, що інституційне забезпечення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави якісно ґрунтується на ідеях людиноцентризму діяльності владних інституцій та цифровізації усіх напрямів їх діяльності. Кількісно склад суб'єктів, що можуть впорядковувати діяльність з державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави зазнав кардинальних змін. Переважно, їх спричинено ключовим значенням ідеї публічного адміністрування, а не державного управління.

Встановлено, що наукове осмислення адміністративних процедур, які супроводжують державно-приватне партнерство в секторі безпеки держави підлягає комплексному оновлення внаслідок прийняття: а) Закону України «Про адміністративні процедури», яким деталізовано загально-правові умови здійснення будь-яких адміністративних процедур; б) сукупності підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють окремі адміністративні процедури, що супроводжують здійснення державно-приватного партнерства.

Ключові слова: адміністративно-правовий механізм, державно-приватне партнерство, сектор безпеки держави, людиноцентризм, цифровізація.

Abstract

Mekh Yuliia Volodymyrivna PhD in Law, associate professor, associate professor of the Department of Administrative Law and Administrative Activities, Yaroslav Mudryi National Law University

THE MODERN VIEW ON THE FORMATION OF THE MODEL OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL MECHANISM OF PUBLIC PRIVATE PARTNERSHIP IN THE STATE SECURITY SECTOR

The article is devoted to the study of the current determinants of the formation of the model of the administrative-legal mechanism of public-private partnership in the security sector of the state. In the course of the transformation of the approach to the model of the administrative-legal mechanism of the publicprivate partnership in the state security sector, the following are distinguished: a) permanent characteristics of the administrative-legal mechanism of the publicprivate partnership in the state security sector (for example, the determination of the administrative-legal mechanism as a manifestation of purposeful legal influence on certain social relations; the possibility of structuring the administrative and legal mechanism); b) variable characteristics of the administrative-legal mechanism of the public-private partnership in the state security sector (such as the approach to the isolated elements of the administrative-legal mechanism and their interpretation).

It is noted that the regulatory (sub-legal) regulation of public-private partnership in the security sector of the state must necessarily take into account the European Union standards in this area, which is caused by the European integration course of Ukraine. Attention is focused on the fact that the institutional support of public-private partnership in the security sector of the state is based on the ideas of people-centricity of the activities of power institutions and digitalization of all areas of their activity. Quantitatively, the composition of subjects that can organize publicprivate partnership activities in the security sector of the state has undergone drastic changes. Mostly, they are caused by the key meaning of the idea of public administration, not state management.

It was established that the scientific understanding of administrative procedures that accompany public-private partnership in the state security sector is subject to a comprehensive update as a result of the adoption of: a) the Law of Ukraine "On Administrative Procedures", which details the general legal conditions for the implementation of any administrative procedures; b) a set of subordinate regulatory legal acts that regulate separate administrative procedures accompanying the implementation of public-private partnership.

Keywords: administrative legal mechanism, public-private partnership, state security sector, anthropocentricity, digitization.

Постановка проблеми

Загрози національній безпеці України є наявними як в мирний час, так і в період дії правового режиму воєнного стану. Вказане є підставою пошуку нових науково обґрунтованих підходів до забезпечення належного стану захищеності в державі. Одним із дієвих способів національної стабілізації безпекових питань є впровадження механізмів державно-приватного партнерства. Адміністративно-правове опрацювання будь-якої сфери суспільних відносин слідує обраним підходам до здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності в цілому. Примітно, що на стан адміністративно-правового регулювання належного стану національної безпеки з одного боку, впливають обрані державою концепції розвитку (типу, людиноцентризм чи цифровізація), а з іншого - незалежні чинники. Так, глобалізація суспільних відносин супроводжується розмиттям національних кордонів. Не виключенням за таких умов буде вирішення безпекових питань та пошук універсальних способів їх вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика державноприватного партнерства в секторі безпеки та її адміністративно-правовий вимір досліджувалась у наукових працях, що стосуються як сектору безпеки (наприклад, дослідження В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, Р.А. Калюжного, В.О. Компанчука, B.C. Цимбалюка, А.В. Басової, В.А. Ліпкана та інших), так і державно-приватного партнерства (наприклад, дослідженння Вдовенко Ю.С., Гуславського В.С., Іллічової Е.І. Круглова В.В., Павлюка К.В. та інших [1-5]). Беручи до уваги оновлення змісту адміністративно-правового вчення, можна стверджувати, що питання детермінації адміністративно- правових засад державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави не розглядались на належному доктринальному рівні.

Метою статті є встановлення сучасного погляду на модель адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави.

Виклад основного матеріалу

Орієнтація вітчизняних науковців як на потреби практики, так і на необхідність теоретичного і юридичного забезпечення якісного правозастосування, спричинила наявність різних праксеологічно обумовлених підходів до сфери адміністративно-правового регулювання. Як слушно відмічено Ківаловим С.В., суттєві диспропорції спричинено абсолютизацією обслуговуючого покликання публічної влади. Таким підходом забезпечено упровадження пріоритету прав людини та верховенства права у цілому. При цьому, адміністративне право незалежно від обсягів диспозитивного елементу завжди залишатиметься переважно розпорядницьким, тому що спрямовано на забезпечення ефективності діяльності владних інституцій, результативність їх соціально-упорядковуючих впливів. Тобто, нетрадиційна юридична методологія має бути спрямована на розуміння новітніх тенденцій, а не докорінний перегляд наявних систем різного рівня [6, с.23].

Сьогодні потребує оновлення підхід до моделі адміністративно- правового механізму державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави. Загалом, адміністративно-правовий механізм державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави доцільно тлумачити як сукупність взаємопозв'язаних напрямів цілеспрямованого впливу уповноважених суб'єктів на суспільні відносини в секторі безпеки держави в частині визначення партнерських (рівноправних) взаємовідносин сторін для досягнення спільних цілей при конкретному державному інтересові шляхом застосування нормативно можливих способів та засобів, які створюють засади повноцінного втілення моделі державно-приватного партнерства в секторі безпеки. В ході його трансформації виокремлюються:

а) сталі характеристики адміністративно-правового механізму державноприватного партнерства в секторі безпеки держави (наприклад, детермінація адміністративно-правового механізму як прояву цілеспрямованого юридичного впливу на певні суспільні відносин [7, с.16]; можливість структуризації адміністративно-правового механізму [8, с.18] тощо); адміністративний правовий приватний партнерство

б) змінні характеристики адміністративно-правового механізму державноприватного партнерства в секторі безпеки держави (типу, підходу до виокремлених елементів адміністративно-правового механізму та їх тлумачення).

Враховуючи специфіку суспільних відносин в секторі безпеки держави, звернемо увагу на змінні характеристики його адміністративно-правового механізму. Первинно, слід сформувати чинну структуру адміністративно- правового механізму, до якої віднесемо такі елементи: 1) нормативно-правове (підзаконне) регулювання забезпечення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави; 2) інституційне забезпечення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави; 3) заходи та способи створення умов та підтримки державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави; 4) принципи здійснення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави; 5) адміністративні процедури, що супроводжують державно-приватне партнерство в секторі безпеки держави.

Формування оновленого бачення зазначених складових полягатиме в наступному. Нормативно-правове (підзаконне) регулювання забезпечення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави обов'язково враховує міжнародні стандарти, а точніше стандарти Європейського Союзу, що спричинено інтеграцію України. Від-так, цим елементом адміністративно- правового механізму набуто нових рис та форм, спричинених євроінтеграцією.

Інституційне забезпечення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави якісно ґрунтується на ідеях людиноцентризму діяльності владних інституцій [9, с. 88; 10] та цифровізації усіх напрямів їх діяльності. Кількісно склад суб'єктів, що можуть впорядковувати діяльність з державноприватного партнерства в секторі безпеки держави, зазнав кардинальних змін. Переважно, їх спричинено ключовим значенням ідеї публічного адміністрування, а не державного управління. Як слушно наголошено І.П. Яковлєвим, кількісна площина «... виступатиме очевидною для публічно-правової науки, виявляється уже на рівні етимологічних порівнянь та полягає у традиційному судженні про відносно більший обсяг публічного. Суб'єктами публічної владної діяльності є органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, організації, наділені делегованими повноваженнями, і не виключено, що й інші носії публічної влади» [11, с.23]. Тобто, суб'єктний вимір адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства в секторі безпеки суттєво розширено віднесенням до них таких блоків: 1) тих, що здійснюють управління сектором безпеки (наприклад, Президент України, Рада Національної безпеки та оборони України, Міністерство оборони України); 2) тих, що входять до складу сектору безпеки та втілюють окремі заходи, спрямовані на належний стан національної безпеки (наприклад, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України і т.д.); 3) тих, що сприяють налагодженню державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави (наприклад, громадські організації різних організаційних форм утворення та спрямування діяльності, включаючи міжнародні громадські організації).

Заходи та способи створення умов та підтримки державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави специфіковано відповідно до сучасного підходу трактування інструментів, що можуть бути застосованими суб'єктами владних повноважень. Більше того, такі інструменти обов'язково підлягають відсилання до ідеї цифровізації. Використання цифрового інструментарію є обов'язком органу державної виконавчої влади через виконання таких цифровізаційних принципів діяльності: 1) відкритості, що досягається шляхом забезпечення відкритого доступу до відомчих даних (інформації) у межах визначеним законом; 2) прозорості, що досягається шляхом забезпечення можливості використання відкритих зовнішніх інтерфейсів до відомчих інформаційних систем, включаючи інтерфейси прикладного програмування; 3) багаторазовості, що досягається шляхом використання відкритого міжвідомчого обміну рішеннями та їх повторного використання; 4) технологічної нейтральності і портативності даних, що досягається шляхом забезпечення доступу до відомчих сервісів і даних та повторного використання незалежно від технологій або їх продуктів тощо [12].

Вищезазначені положення мають значення для окремих органів управління в секторі безпеки, наприклад Міністерство оборони України та Міністерство внутрішніх справ України. При цьому, Указом Президента України від введено в дію рішення РНБО «Щодо удосконалення мережі ситуаційних центрів та цифрової трансформації сфери національної безпеки і оборони», яким специфіковано питання цифрової трансформації до сфери безпеки, а саме передбачено потребу в розширенні та розвитку єдиної мережі ситуаційних центрів. Вказані центри мають оснащуватися уніфікованим програмним та апаратним забезпеченням із інформаційно-аналітичного супроводження прийняття управлінських рішень, яке включатиме: сховище даних та систему керування базами даних; інструменти аналізу та візуалізації даних від різних джерел, а також побудови прогностичних моделей на їх основі; захищений відеоконференцзв'язок для забезпечення синхронного обміну аудіовізуальною інформацією в режимі реального часу; електронні комунікаційні мережі для забезпечення обміну інформацією тощо [13].

Неможливо залишити поза увагою й змістовне наповнення інструментів, що застосовуються для впорядкування державно-приватного партнерства в секторі безпеки, наприклад орієнтація на оборонний менеджмент всіх рівнів організації і регулювання організаційної діяльності, який є важливим способом впорядкування сектору безпеки, оскільки спрямований на ефективність й економічність сил оборони при суворому дотриманні прозорості та підзвітності на всіх організаційних рівнях та наявності ефективної системи контролю [14].

Бачення такого елементу адміністративно-правового механізму як принципи здійснення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави відбувається крізь призму виокремлення загальних принципів управлінської діяльності, та спеціальних принципів державно-приватного партнерства в обраній сфері суспільного буття. Таким чином, система принципів державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави складатиметься із: 1) загальних принципів функціонування суб'єктів владних повноважень в секторі національної безпеки; 2) спеціальних принципів державно-приватного партнерства; 3) принципів державно-приватного партнерства безпосередньо в секторі національної безпеки держави. При цьому, квінтистенція принципів державно-приватного партнерства безпосередньо в секторі національної безпеки опосередковано особливим різновидом публічного інтересу - забезпечення належного стану захищеності в державі, що має різний прояв для публічного та приватного сектору.

Наукове осмислення адміністративних процедур, що супроводжують державно-приватне партнерство в секторі безпеки держави підлягає комплекс- ному оновлення, що спричинено прийняттям: а) Закону України «Про адміністративні процедури», яким деталізовано загально-правові умови здійснення будь-яких адміністративних процедур [15]; б) сукупності підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють окремі адміністративні процедури, що супроводжують здійснення державно-приватного партнерства (наприклад, процедуру проведення концесійного конкурсу та конкурентного діалогу в електронній торговій системі [16]; процедуру заміни приватного партнера (концесіонера) за договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором) [17]; процедуру реєстрації довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства [18] тощо).

Висновки

Підсумовуючи, приходимо до висновку про оновлення моделі адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства в частині його змінних характеристик - підходу до виокремлених елементів адміністративно-правового механізму та їх тлумачення. Звернено увагу на змінних характеристиках адміністративно-правового механізму, структуру якого формують такі елементи: 1) нормативно-правове (підзаконне) регулювання забезпечення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави; 2) інституційне забезпечення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави; 3) заходи та способи створення умов та підтримки державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави; 4) принципи здійснення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави; 5) адміністративні процедури, що супроводжують державно-приватне партнерство в секторі безпеки держави.

Література

1. Павленко Д.Г., Семенюк Ю.В. Лисецький Ю.М. Національна безпека: поняття, складники, чинники впливу. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2021. Том. 32. С. 102-107.

2. Павлюк К. В. Сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально- економічному розвитку держави. Наукові праці КНТУ. Економічні науки. 2010. № 17. С. 10-19.

3. Надолішній П. І., Піроженко Н. В. Публічно-приватне партнерство в Україні: теоретико-методологічні засади і умови інституціалізації. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2012. Вип. 10. С. 17-52.

4. Жук В.П. Організація державно-приватного партнерства в зарубіжних країнах. Інвестиції: практика та досвід. 2012. № 11. С.111-113.

5. Mekh Yuliia, Georgiievskyi lurii, Ignatchenko Iryna, Maslova lana, Kostenko Inesa. Public-Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista de la Universidad del Zulia. Volume: 13, Issue: 37, 2021. P. 347-361.

6. Ківалов С.В. Щодо системності адміністративно-правового мислення в умовах розвитку цифровізаційних векторів врядування. Адміністративістика в умовах цифровізації: теорія, правове регулювання, практика: монографія / авт. колектив: С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова, Т.А. Латковська та ін. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2022. 800 с. С. 5-43.

7. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. К. : Вид-во УАДУ, 1998. 160 с.

8. Кривицький Ю.В. Спеціалізовані норми права в механізмі правового регулювання: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. К., 2010. 260 с.

9. Юровська В.В. Людиноцентристська концепція адміністративно-правової доктрини права як ідеологічна передумова перегляду змісту методів адміністративного права. Visegrad Journal on Human Rights. 2016. № 6/3. С. 82-89.

10. Мельник Р.С., Бевзенко В.М. Загальне адміністративне право: навч. посіб. / за заг. ред. Р.С. Мельника. Київ: Ваіте, 2014. 376 с.

11. Яковлев І.П. Форми і методи публічного адміністрування у державній митній справі: дис. ... канд. юридичних наук. Одеса, 2016. 224 с.

12. Деякі питання цифрового розвитку: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 56.

13. Щодо удосконалення мережі ситуаційних центрів та цифрової трансформації сфери національної безпеки і оборони: Указ Президента України від 18 червня 2021 р. № 260.

14. Bonn International Center for Conversion (BICC) (2002), Voice and accountability in the security sector. Paper 21.

15. Про адміністративну процедуру: Закон України від 17.02.2022 р. № 2073.

16. Про порядок проведення концесійного конкурсу та конкурентного діалогу в електронній торговій системі: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.2020 р. № 909.

17. Порядок заміни приватного партнера (концесіонера) за договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором): Постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 р. № 541.

18. Про затвердження Порядку ведення Реестру довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства: Постанова Кабінету Міністрів України від 4.11.2022 р. № 1241.

References

1. Pavlenko, D.H., Semenyuk, Yu.V. Lysetskyy, Yu.M. (2021) Natsionalna bezpeka: ponyattya, skladnyky, chynnyky vplyvu [National security: concepts, components, influencing factors]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriya: Derzhavne upravlinnya [Academic notes of TNU named after V.I. Vernadskyi. Series: State Administration], 32 [in Ukrainian].

2. Pavlyuk K.V. (2010) Sutnist i rol derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sotsialnoekonomichnomu rozvytku derzhavy [The essence and role of public-private partnership in the socio-economic development of the state]. Naukovi pratsi KNTU. Ekonomichni nauky [Scientific works of KNTU. Economic Sciences]. [in Ukrainian].

3. Nadolishnii, P. I., Pirozhenko, N. V. (2012). Publichno-pryvatnepartnerstvo v Ukraini: teoretyko-metodolohichni zasady i umovy instytutsializatsii [Public-private partnership in Ukraine: theoretical and methodological principles and conditions of institutionalization]. Teoretychni ta prykladni pytannia derzhavotvorennia [Theoretical and applied issues of state formation]. Vyp. 10. S. 17-52. [in Ukrainian].

4. Zhuk V.P. Orhanizatsiia derzhavno-pryvatnoho partnerstva v zarubizhnykh krainakh [Organization of public-private partnership in foreign countries]. Investytsii: praktyka ta dosvid [Investments: practice and experience]. 2012. № 11. S.111-113. [in Ukrainian].

5. Mekh Yuliia, Georgiievskyi lurii, Ignatchenko Iryna, Maslova lana, Kostenko Inesa (2021). Public-Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista de la Universidad del Zulia. Volume: 13, Issue: 37, 2021. P. 347-361. [in English].

6. Kivalov, S.V. (2022). Shchodo systemnosti administratyvno-pravovoho myslennya v umovakh rozvytku tsyfrovizatsiynykh vektoriv vryaduvannya [Regarding the systematicity of administrative and legal thinking in the conditions of the development of digitalization vectors of governance]. Administratyvistyka v umovakh tsyfrovizatsiyi: teoriya, pravove rehulyuvannya, praktyka: monohrafiya. Odesa: Vydavnychyy dim «Hel'vetyka» [in Ukrainian].

7. Nyzhnyk N.R., Mashkov O.A. (1998). Systemnyy pidkhid v orhanizatsiyi derzhavnoho upravlinnya [System approach in the organization of public administration]. K.: Vyd-vo UADU. [in Ukrainian].

8. Kryvytskyy, Yu.V. (2010). Spetsializovani normy prava v mekhanizmi pravovoho rehulyuvannya [Specialized norms of law in the mechanism of legal regulation: dissertation]: dys. ... kand. yuryd. nauk [in Ukrainian].

9. Yurovska V.V. (2016). Lyudynotsentrystska kontseptsiya administratyvno-pravovoyi doktryny prava yak ideolohichna peredumova perehlyadu zmistu metodiv administratyvnoho prava [The human-centered concept of the administrative-legal doctrine of law as an ideological prerequisite for revising the content of administrative law methods]. Visegrad Journal on Human Rights. 6/3. s. 82-89. [in Ukrainian].

10. Melnyk R.S., Bevzenko V.M. (2014). Zahalne administratyvne pravo [General administrative law: education]: navch. posib. Kyyiv: Vaite. 376 s. [in Ukrainian].

11. Yakovlyev I.P. (2016). Formy i metody publichnoho administruvannya u derzhavniy mytniy spravi [Forms and methods of public administration in state customs affairs:]: dys. ... kand. yurydychnykh nauk. Odesa, 224 s.

12. Deyaki pytannya tsyfrovoho rozvytku: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 30 sichnya 2019 r. № 56 [Some issues of digital development: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated January 30, 2019 No. 56]. (n.d.).

13. Shchodo udoskonalennya merezhi sytuatsiynykh tsentriv ta tsyfrovoyi transformatsiyi sfery natsional'noyi bezpeky i oborony: Ukaz Prezydenta Ukrayiny vid 18 chervnya 2021 r. № 260 [Regarding the improvement of the network of situation centers and the digital transformation of the sphere of national security and defense: Decree of the President of Ukraine dated June 18, 2021 No. 260]. (n.d.).

14. Bonn International Center for Conversion (BICC) (2002). Voice and accountability in the security sector. Paper 21. [in English].

15. Pro administratyvnu protseduru: Zakon Ukrayiny vid 17.02.2022 r. № 2073 [On administrative procedure: Law of Ukraine dated February 17, 2022 No. 2073].

16. Pro poryadok provedennya kontsesiynoho konkursu ta konkurentnoho dialohu v elektronniy torhoviy systemi: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 20.08.2020 r. № 909 [On the procedure for holding a concession contest and competitive dialogue in the electronic trading system: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated August 20, 2020 No. 909].

17. Poryadok zaminy pryvatnoho partnera (kontsesionera) za dohovorom, ukladenym v ramkakh derzhavno-pryvatnoho partnerstva (kontsesiynym dohovorom): Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 01.07.2020 r. № 541 [The procedure for replacing a private partner (concessionaire) under a contract concluded within the framework of a public-private partnership (concession contract): Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated July 1, 2020 No. 541].

18. Pro zatverdzhennya Poryadku vedennya Reyestru dovhostrokovykh zobovyazan u ramkakh derzhavno-pryvatnoho partnerstva: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 4.11.2022 r. № 1241 [On the approval of the Procedure for maintaining the Register of long-term obligations within the framework of public-private partnership: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated November 4, 2022 No. 1241].

Размещено на Allbest.ru