Теоретико-методологічні засади основних принципів та функцій державно-приватного партнерства в секторі безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ ТА ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Мех Юлія Володимирівна

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри адміністративного

права та адміністративної діяльності

Анотація

В статті розглянуто теоретико-методологічні засади основних принципів та функцій державно-приватного партнерства в секторі безпеки. Зазначено, що особливості суспільних відносин, що пов'язані з державно-приватним партнерством, опосередковують потреби слідування спеціальним принципам цього способу управлінської діяльності, а специфіка сектору безпеки - окреслює межі його застосування та профільні вихідні засади.

Визначено принципи державно-приватного партнерство в секторі безпеки як сукупність основоположних ідей та вихідних начал, які спрямовані забезпечувати однотипне формулювання правового впливу на суспільні відносини в секторі національної безпеки в частині визначення партнерських (рівноправних) взаємовідносин сторін для досягнення спільних цілей при конкретному державному інтересів.

Запропоновано прийняття Концепції розвитку державно-приватного партнерства в секторі безпеки у формі постанови Кабінету Міністрів України з обов'язковим виділенням принципів державно-приватного партнерства в секторі безпеки такого змісту: 1) дотримання відповідного рівня безпеки інформації; 2) пріоритетність в якості партнера резидентів перед нерезидентами, в випадках потреби збереження конфіденційності інформації про об'єкт державно-приватного партнерства - допуск в якості партнера виключно резидентів; 3) встановлення взаємних гарантій у договорі про взаємодію; 4) стійкість взаємодії, що підкріплена укладенням довгострокових договорів про державно-приватне партнерство.

Зазначено, що питання функціонального призначення державно-приватного партнерства в секторі безпеки знаходить своє вираження в детермінації правового впливу такої форми взаємодії на стан національної безпеки. Можливість укладення договору державно-приватного партнерства в секторі національної безпеки покликано забезпечити розвиток нових форм солідарності, партнерства і співробітництва, коли традиційний владно-розпорядчий характер відповідної активності стабілізується шляхом впровадження альтернативного варіанту у вигляді адміністративно-погоджувального та впорядковуючого формату взаємодії.

Ключові слова: державно-приватне партнерство, сектор безпеки, принципи, функції, нормативне регулювання.

Annotation

безпека державний приватний партнерство

Yuliia V. Mekh - PhD in Law, associate professor, associate professor of the Department of Administrative Law and Administrative Activities Yaroslav Mudryi National Law University

Theoretical and Methodological Foundations of the Basic Principles and Functions of Public-Private Partnership in the Security Sector of Ukraine

The article examines the theoretical and methodologicalfoundations of the main principles andfunctions of public-private partnership in the security sector. It is noted that the peculiarities of social relations related to public-private partnership mediate the need to follow the special principles of this method of management activity, and the specifics of the security sector outline the limits of its application and profile starting principles.

The principles of public-private partnership in the security sector are defined as a set offundamental ideas and starting principles aimed at ensuring a uniform formulation of the legal impact on public relations in the national security sector in terms of defining the partnership (equal) relationship of the parties to achieve common goals in specific state interests.

It is proposed to adopt the Concept of the development ofpublic-private partnership in the security sector in the form of a resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine with the mandatory selection of the principles of public-private partnership in the security sector as follows: 1) compliance with the appropriate level of information security; 2) priority as a partner of residents over non-residents, in cases of the need to preserve the confidentiality of information about the object of public-private partnership - admission as a partner only of residents; 3) establishment of mutual guarantees in the cooperation agreement; 4) stability of interaction, supported by the conclusion of long-term agreements on public-private partnership.

It is noted that the question of the functional purpose ofpublic-private partnership in the security sector finds its expression in the determination of the legal impact of this form of interaction on the state of national security. The possibility of concluding a public-private partnership agreement in the national security sector is designed to ensure the development of new forms of solidarity, partnership and cooperation, when the traditional power-administrative nature of the relevant activity is stabilized by introducing an alternative option in the form of an administrative-conciliatory and orderly format of interaction.

Keywords: public-private partnership, security sector, principles, functions, normative regulation.

Постановка проблеми

Загрози національній безпеці України в період дії правового режиму воєнного стану досягнули рівня, за якого нагальною є потреба вироблення нових способів забезпечення належного стану захищеності в державі. Одним із дієвих способів національної стабілізації безпекових питань є впровадження механізмів державно-приватного партнерства в секторі безпеки як це зазначено в Стратегії національної безпеки України 2020 року [1]. Примітно, що пошук оптимізації впливу на формування та забезпечення належного стану національної безпеки актуалізовано з одного боку, людиноцентризмом в будь-якій управлінській сфері, а з іншого - глобалізацією суспільних відносин, що супроводжується розмиттям національних кордонів в частині вирішення безпекових питань та пошуку універсальних способів їх вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Детермінації державно-приватного партнерства в секторі безпеки присвячено дослідження, що стосуються як сектору безпеки (праці В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, Р.А. Калюжного, В.К.Колпакова, В.Я.Настюка, О.Б.Червякової, Р.В.Шаповала), так і державно-приватного партнерства (праці Вдовенко Ю. С., Гуславського В.С., Іллічової Е.І., Круглова В.В., Ліпкана В.А., Павлюка К.В. та інших).

Невирішені раніше проблеми

Беручи до уваги оновлення якісних характеристик національної безпеки держави в цілому, а також необхідність врахування міжнародних стандартів в означеній сфері, можна стверджувати, що питання основоположних засад та функціонального призначення державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави не розглядалось на належному доктринальному рівні.

Тому, метою статті є здійснення дослідження принципів та функцій державно-приватного партнерства в секторі безпеки держави.

Виклад основного матеріалу

Адміністративно-правовий механізм регулювання державно-приватного партнерства в секторі національної безпеки України включає такі елементи як принципи державно-приватного партнерства та його функцій в секторі безпеки.

Щодо принципів, то первинно звернемо увагу на те, що врегулювання будь-якої сфери суспільних відносин повинно відбуватись відповідно до конкретної моделі управлінської діяльності з врахуванням особливостей сфери суспільних відносин, що є об'єктом впливу. У цілому категорія «принцип» може бути застосованою у різних сферах наукового пошуку для позначення вихідних начал та засадничих умов певної діяльності. Якісно принципи визначають ідеологічний напрям та особливості, покладені в основу створення або здійснення чого-небудь [2]. Принципи в юриспруденції є перехідною ланкою від права до норм етики і моралі в діяльності державних органів [3].

Станом на теперішній час, діяльність публічних інституцій має слідувати ідеям верховенства права та належного врядування.

Особливості суспільних відносин, що пов'язані з державно-приватним партнерством опосередковують потреби слідування спеціальним принципам цього способу управлінської діяльності, а специфіка сектору безпеки - окреслює межі його застосування та профільні вихідні засади.

Отже, принципи державно-приватного партнерство в секторі безпеки є сукупністю основоположних ідей та вихідних начал, які спрямовані забезпечувати однотипне формулювання правового впливу на суспільні відносини в секторі національної безпеки в частині визначення партнерських (рівноправних) взаємовідносин сторін для досягнення спільних цілей при конкретному державному інтересів.

Виокремлення конкретних державно-приватного партнерства в секторі безпеки пов'язано з: а) специфікою вимог до функціонування суб'єктів, що формують склад сектору безпеки; б) специфікою правової природи державно-приватного партнерства як об'єкта управлінсько-правового впливу. Перший чинник має значення через те, що суб'єкти сектору безпеки є спеціально уповноваженими державними інституціями. яких наділено певними повноваженнями, які можуть реалізовуватись у чітко встановлених формах та межах єдиного порядку незалежно від сфери суспільних відносин. Другий чинник опосередковано специфікою взаємин між приватним та публічним сектором як рівноправних сторін.

Таким чином, система принципів державно-приватного партнерства в секторі безпека складатиметься із: 1) загальних принципів функціонування суб'єктів владних повноважень в секторі національної безпеки; 2) спеціальних принципів державно-приватного партнерства; 3) принципів державно-приватного партнерства безпосередньо в секторі національної безпеки.

До принципів функціонування суб'єктів сектору безпеки віднесено принцип законності відповідно до положень Закону України «Про національну безпеку» віднесено: 1) загальні принципи, а саме: верховенства права, підзвітності, законності, прозорості та дотримання засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили; 2) принципи, що визначають сталість сектору безпеки, а саме принцип дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та механізмах міжнародної колективної безпеки; принцип розвитку сектору безпеки і оборони (ч. 2 ст. 3) [4].

Щодо спеціальних принципів державно-приватного партнерства, то їх нормативно закріплено як на міжнародному, так і на національному рівні. На міжнародному рівні йдеться про керівні принципи державно-приватного партнерства для людей на підтримку Цілей сталого розвитку ООН, основними з яких є: 1) використання програми трансформацій за умови, що до потреб людей прислухаються; 2) забезпечення кращих і простіших проектів, орієнтованих на людей, об'єднавшись з урядом і дозволивши містам та іншим місцевим рівням самостійно розробляти проекти; 3) підвищення навичок посадових осіб у виконанні проектів, орієнтованих на людей; 4) створення більш інклюзивної політики та законодавчої бази, яка дозволить активно залучати громади; 5) обрання екологічної стійкості ключовим компонентом оцінки, присудження та реалізації проектів державно-приватного партнерства, орієнтованих на людей; 6) уникнення боргових пасток, забезпечення фіскальної стійкості проектів та прозорості фіскальної політики [5]. Тобто, будьяка взаємодія приватного та публічного сектору має враховувати ідеї використання сучасних технологій, децентралізацію, професійну компетентність, інклюзивність та економічність.

У профільному законодавстві в сфері державно-привтаного партнерства виокремлено такі його основоположні засади: рівності учасників державно-приватного партнерства; заборони будь-яких форм дискримінації; узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди; забезпечення вищої ефективності діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера; незмінність протягом усього строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, цільового призначення та форми власності об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, переданих приватному партнеру; визнання державними та приватними партнерами прав і обов'язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного у рамках державно-приватного партнерства; справедливий розподіл між державним та приватним партнерами ризиків, пов'язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства; визначення приватного партнера на конкурсних засадах, крім випадків, встановлених законом (ст. 3 Закону України «Про державно-приватне партнерство» [6]).

Квінтистенція принципів державно-приватного партнерства безпосередньо в секторі національної безпеки опосередковано особливим різновидом публічного інтересу - забезпечення належного стану захищеності в державі, що має різний прояв для публічного та приватного сектору. Так, держава, при взаємодії з представниками приватного сектору має на меті: 1) досягти глобальних цілей спільними зусиллями; 2) використати потенціал підприємницького сектору для суспільного блага; 3) залучити бізнес до реалізації стратегій соціально-економічного розвитку та розбудови інфраструктури економки тощо. У свою чергу, приватний сектор під час взаємодії з державою, прагне до: 1) наявності ефективного середовища для розвитку та захисту своїх інтересів; 2) функціонування «незахоплених» корупцією державних структур; 3) прозорості різних форм взаємодії держави з отриманням можливості отримання фінансової допомоги на реалізацію суспільно корисних завдань тощо [7, с. 127]. При цьому, забезпечення публічного інтересу при державно-приватного партнерстві в секторі безпеки має здійснюватись таким чином, щоб цей аспект було враховано.

Доцільним вбачається прийняття Концепції розвитку державно-приватного партнерства в секторі безпеки у формі постанови Кабінету Міністрів України з обов'язковим виділенням принципів державно-приватного партнерства в секторі безпеки такого змісту:

1) дотримання відповідного рівня безпеки інформації;

2) пріоритетності в якості партнера резидентів перед нерезидентами, в випадках потреби збереження конфіденційності інформації про об'єкт державно-приватного партнерства - допуск в якості партнера виключно резидентів;

3) встановлення взаємних гарантій у договорі про взаємодію; 4) стійкість взаємодії, що підкріплена укладенням довгострокових договорів про державно-приватне партнерство.

Питання функціонального призначення державно-приватного партнерства в секторі безпеки знаходить своє вираження в детермінації правового впливу такої форми взаємодії на стан національної безпеки.

Термін «функція» позначає роль та цільове призначення діяльності окремого суб'єкта і застосовується для окреслення особливостей будь-яких соціальних, технічних, біологічних, правових явищ. Функцій в праві та управлінській діяльності маються самостійний, об'єктивний та універсальний характер, вони можуть змінюватись залежно від стану та структури суспільних відносин, цілей, об'єктів та завдань управлінської діяльності [8]. Це пов'язано зі зміною вектору правових уявлень щодо сутності владно-розпорядчого впливу, якого зазнає керований суб'єкт. Видова приналежність функцій владного впорядкування можлива в залежності від об'єкта управління, кінцевого результату, спрямованості, суб'єкта владних повноважень тощо. Практичного значення має визнання державно-приватного партнерства в секторі національної безпеки як правового явища, що виконує регулятивну функцію, а в окремих випадках функцію контролю за дотриманням стану законності в сфері національної безпеки.

Регулятивна функція державно приватного партнерства полягає тому, що це інструмент публічно-владного впливу за допомогою якого регулюються суспільні відносини в секторі безпеки. Можливість укладення договору державно-приватного партнерства в секторі національної безпеки покликано забезпечити розвиток нових форм солідарності, партнерства і співробітництва, коли традиційний владно-розпорядчий характер відповідної активності стабілізується шляхом впровадження альтернативного варіанту у вигляді адміністративно-погоджувального та впорядковуючого формату взаємодії.

Незважаючи на всю перспективність застосування договору державно-приватного партнерства як інструмента діяльності уповноважених суб'єктів в секторі безпеки, на сьогоднішній день існує розрив між теоретичними розробками цього явища правової дійсності та намаганнями на їх базі створити концептуальні засади договірного регулювання публічних відносин загалом та безпекових відносин зокрема. При цьому, вагомим є використання дискурс-аналізу при розробці типових договорів державно-приватного партнерства, що матиме на меті аналіз суспільного сприйняття державно-приватного партнерства в секторі безпеки для наступного формування нормативного підходу до врегулювання означеної сфери суспільних відносин.

Основними ознаками державно-приватного партнерства як інструменту впорядкування суспільних відносин в секторі безпеки є:

1) однією із обов'язкових сторін договірних відносин є суб'єкт, що віднесений до сектору безпеку. Слід враховувати те, що договір, який укладається за участі суб'єкта владних повноважень може мати різну правову природу, тому ця ознака не може виступати самостійною, а повинна поєднуватися із іншими, які би однозначно вказували на диспозитивний характер договірних відносин;

2) наявність волеузгодження сторін договір може бути укладеним лише за наявності домовленості щодо усіх змістовних його складових (тобто сторони повинні досягти цілковитого консенсусу). Зазначене передбачає втілення принципу договірної свободи, як способу відокремлення досліджуваного інструменту від владних приписів, що містяться у імперативно-односторонніх адміністративних чи нормативних актах;

3) вираження правової природи договору державно-приватного партнерства у визначеній законодавством формі, що вказує на необхідність віднесення його до правомірних юридичних фактів. У зв'язку з цим, визначається його юридична значимість, спроможність впливати на виникнення, зміну та припинення правових відносин у формі формалізованої дії;

4) змістом договору державно приватного партнерства є взаємні права та обов'язки його сторін у публічно-правовій сфері, що становлять собою предмет договору;

5) укладається на підставі закону - тобто регламентування питань щодо укладення договорів державно-приватного партнерства відбувається на законодавчому рівні, водночас деталізація окремих аспектів передбачає підзаконне регулювання (як приклад, питання форми, змісту чи процедури);

6) учасник договору, що є приватним суб'єктом обирається не на підставі вільного волевиявлення суб'єкта сектору безпеки, а в наслідок застосування відповідних конкурсних процедур, в окремих випадках - на підставі визнання суб'єкта як такого, що відповідає вимогам державно-приватного партнерства по конкретному об'єктові.

Щодо функції контролю за дотриманням стану законності в сфері національної безпеки, яка притаманна державно-приватному партнерству, то це пов'язано з тим, що при взаємодії приватного та державного партнера відбувається делегування окремих повноважень першому. Як наслідок, під час реалізації окремих управлінських дій, приватний партнер має доступ до діяльності суб'єктів сектору безпеки та може оцінити відповідність їх дій до бажаного стану законності. Державно-приватне партнерство є проявом контролю громадськості за діяльністю державних інституцій, виходячи з загальних ознак громадського контролю, а саме:

1) суб'єктом здійснення громадського контролю є громадяни, які є організаційно та функціонально незалежні від об'єктів контролю;

2) об'єктом здійснення громадського контролю є сфера публічного адміністрування; 3) метою громадського контролю є забезпечення публічного інтересу; 4) забезпечується морально-правовими заходами впливу; 5) результати можуть бути підставою для здійснення інших видів публічного контролю [9].

Висновки

Підсумовуючи приходимо до висновку, що державно-приватне партнерство в секторі національної безпеки здійснюється відповідно до системи принципів, яка складатиметься із: 1) загальних принципів функціонування суб'єктів владних повноважень в секторі національної безпеки; 2) спеціальних принципів державно-приватного партнерства; 3) принципів державно-приватного партнерства безпосередньо в секторі національної безпеки. Доцільним є юридичне оформлення означених основоположних засад державно-приватного партнерства в секторі безпеки. Зроблено висновок про те, що основними функціями державно-приватного партнерства в секторі національної безпеки є регулятивна функція та функція контролю.

Список використаних джерел

1. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України»: Указ Президента України від 14.09.2020 р. № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/392/2020#Text

2. Словник української мови: в 11 томах. 1976. С. 693. URL: http://sum.in.Ua/s/pryncyp

3. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: навчальний посібник. К.: Атака, 2004.464 с.

4. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. № 2469. URL: https://zakon.rada.gov.ua/l aws/show/2469-19#Text

5. Guiding Principles on People-first Public-Private Partnerships in support of the United Nations Sustainable Development Goals ECE/CECI/2019/5. Committee on Innovation, Competitiveness and Public-Private Partnerships. URL: https://unece.org/DAM/ceci/ppp/Standards/ECE_CECI_2019_05-en.pdf

6. Про державно-приватне партнерство: Закон України від 01.07.2010 р. № 2404-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17

7. Біла І.С., Іллічова Е.І. Світовий досвід державно-приватного партнерства. Глобальні та національні проблеми економіки. 2018. Вип. 21. С. 126-129.

8. Бачинин В.А. Філософія права: підручник. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 472 с

9. Неугодніков А. О. Громадський контроль за діяльністю суб'єктів публічної адміністрації: наближення до міжнародних стандартів. LexPortus. № 6 (20). 2019. С. 66-80.

References

1. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 14 veresnia 2020 roku “Pro Stratehiiu natsionalnoi bezpeky Ukrainy”: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 14.09.2020 r. № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/2020#Text

2. Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 tomakh. 1976. S. 693. URL: http://sum.in.ua/s/pryncyp

3. Rabinovych P.M., Khavroniuk M.I. Prava liudyny i hromadianyna: navchalnyi posibnyk. K.: Ataka, 2004.464 s.

4. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 21.06.2018 r. № 2469. URL: https://zakon.rada.gov.ua/l aws/show/2469-19#Text

5. Guiding Principles on People-first Public-Private Partnerships in support of the United Nations Sustainable Development Goals ECE/CECI/2019/5. Committee on Innovation, Competitiveness and Public-Private Partnerships. URL: https://unece.org/DAM/ceci/ppp/Standards/ECE_CECI_2019_05-en.pdf

6. Pro derzhavno-pryvatne partnerstvo: Zakon Ukrainy vid 01.07.2010 r. № 2404-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/l aws/show/2404-17

7. Bila I.S., Illichova E.I. Svitovyi dosvid derzhavno-pryvatnoho partnerstva. Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky. 2018. Vyp. 21. S. 126-129.

8. Bachynyn V.A. Filosofiia prava: pidruchnyk. K.: Vydavnychyi Dim “In Yure”, 2003. 472 s

9. Neuhodnikov A. O. Hromadskyi kontrol za diialnistiu sub'iektiv publichnoi administratsii: nablyzhennia do mizhnarodnykh standartiv. Lex Portus. № 6 (20). 2019. S. 66-80.

Размещено на Allbest.ru