Протидія кримінальним правопорушенням проти правосуддя та застосування покарання, як пробаційний нагляд як один із факторів суспільної небезпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

ПРОТИДІЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАРАННЯ, ЯК ПРОБАЦІЙНИЙ НАГЛЯД ЯК ОДИН З ФАКТОРІВ СУСПІЛЬНОЇ НЕБЕЗПЕКИ

Кришевич Ольга Володимирівна кандидат юридичних наук,

професор, професор кафедри кримінального права

Матюшенко Олена Іванівна кандидат наук з державного

управління, завідувач кафедри кримінального права

м. Київ

Анотація

процесуальний захист право судовий

Однією з проблем сьогодення є нормативне врегулювання процесуальних механізмів, які мають забезпечити ефективний, справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав і свобод особи в судовій практиці, що сприятиме подоланню процесуальних проблем, які перешкоджають ефективному судовому захисту в Україні через низький рівень правової культури учасників процесу, зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов'язків. Забезпечення дієвої реалізації правосуддя базується на нормах КК України, а саме розділу XVIII «Кримінальні правопорушення проти правосуддя», який покликаний встановлювати кримінальну відповідальність за порушення реалізації правосуддя різними способами і одним із пріоритетних напрямків є вдосконалення норм, які регулюють суспільні відносини у сфері дотримання правосуддя, зокрема встановлення кримінальної відповідальності. Кримінальні правопорушення проти правосуддя взагалі, та перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386 КК) України, тісно пов'язані із становленням і розвитком правосуддя як такого. А представництво в суді без повноважень не завжди може завдати шкоду правосуддю, оскільки особа, яка не має повноважень, може належним чином представляти/захищати іншу особу в суді і своїми професійними діями навпаки сприяти відправленню правосуддя. Кримінальну відповідальність за представництво в суді без повноважень тільки, коли особа хоче завдати або завдає шкоду правам і законним інтересам тієї особи, яку вона представляє і якщо її дії не містять ознак інших складів кримінальних правопорушень, в інших випадках, якщо шкоди завдано не було, достатньо заходів впливу за вчинення діянь, передбачених статтею 400-1 КК України, шляхом притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, а іншу особу до цивільно-правової відповідальність за завдану шкоду інтересам особі права якої вона представляє.

Ключові слова: правосуддя, кримінальне правопорушення, кримінальна відповідальність, представництво, повноваження, пробаційний нагляд, підкуп, перешкоджання, насильство, втручання, потерпілий, покарання, захисник, примушування, показання, службова особа.

Annotation

Kryshevych Olha Volodymyryvna candidate of legal sciences, professor, professor of the Department of Criminal Law, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

Matiushenko Olena Ivanovna PhD in Public Administration, Head of the Department of Criminal Law, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

COUNTERACTING CRIMINAL OFFENSES AGAINST JUSTICE AND THE APPLICATION OF PUNISHMENT, SUCH AS PROBATIONARY SUPERVISION AS ONE OF THE FACTORS OF PUBLIC DANGER

One of the current problems is the regulatory regulation of procedural mechanisms that should ensure effective, fair, impartial and timely protection of human rights and freedoms in judicial practice, which will help to overcome procedural problems that impede effective judicial protection in Ukraine due to the low level of legal culture of the participants in the process, abuse of procedural rights and failure to fulfill procedural obligations. Ensuring the effective administration of justice is based on the provisions of the Criminal Code of Ukraine, namely Section XVIII "Criminal Offenses Against Justice", which is designed to establish criminal liability for violations of the administration of justice in various ways, and one of the priority areas is to improve the rules governing social relations in the field of justice, including the establishment of criminal liability.

Criminal offenses against justice in general and obstructing the appearance of a witness, victim, expert, specialist, forcing them to refuse to testify or give an opinion (Article 386 of the Criminal Code) of Ukraine are closely related to the establishment and development of justice as such. And representation in court without authority may not always be detrimental to justice, since a person without authority may properly represent/defend another person in court and, on the contrary, contribute to the administration of justice through their professional actions. Criminal liability for representation in court without powers is only incurred when a person wants to inflict or inflicts damage to the rights and legitimate interests of the person whom he or she represents and if his or her actions do not contain signs of other elements of criminal offenses, in other cases, if no damage was caused, it is sufficient to take measures of influence for committing the acts provided for in Article 400-1 of the Criminal Code of Ukraine by bringing the advocate to disciplinary responsibility, and another person to civil liability for damage to the interests of the person whom he or she represents.

Keywords: justice, criminal offense, criminal liability, representation, powers, probation supervision, bribery, obstruction, violence, interference, victim, punishment, defense counsel, coercion, testimony, official.

Постановка проблеми

Ст. 3 Конституції України визначається, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави і одним із таких видів прав людини є право на забезпечення справедливого та неупередженого правосуддя в Україні. У ст. 6 Конституції України зазначено, що правосуддя в Україні - це діяльність органів судової влади, яке відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється судами, утвореними згідно із законом. Відповідно до принципу верховенства права та нормативних приписів, визначених Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суди здійснюють правосуддя з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави. Забезпечення дієвої реалізації правосуддя базується на нормах КК України, а саме розділу XVIII «Кримінальні правопорушення проти правосуддя», який покликаний встановлювати кримінальну відповідальність за порушення реалізації правосуддя різними способами і одним із пріоритетних напрямків є вдосконалення норм, які регулюють суспільні відносини у сфері дотримання правосуддя, зокрема встановлення кримінальної відповідальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання кримінально-правової характеристики кримінальних правопорушень проти правосуддя висвітлювались у працях М. І. Бажанова, В. І. Борисова, О. О. Вакулик, А. Вознюка, С. Р. Денис, О. М. Джужі, О. О. Дудорова, В. А. Головчука, О. О. Кваші, В. В. Кончаковського, В. В. Кузнецова, С. С. Мірошниченка, П. П. Михайленка, В. О. Навроцького, О. І. Ольховенка, М. І. Панова, В. Рубцова, В. В. Сміха, М. В. Сийплокі, В. І. Тютюгіна, В. В. Шаблистого, М. В. Шепітька та інших, але в роботі більше уваги зосередимо на понятійному аспекті кримінальних правопорушень проти правосудді та використанні покарання - пробаційний нагляд.

Формулювання мети статті

Метою статі є дослідження понятійного апарату щодо протидії кримінальних правопорушень проти правосуддя в ракурсі оптимізації КК України в частині регламентації новели покарання пробаційного нагляду, що стосується відповідальності за представництво в суді без повноважень, перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також втручання в діяльність захисника чи представника особи.

Виклад основного матеріалу

Нерідкими на практиці є ситуації, коли потерпілі чи свідки відмовляються давати показання чи ухиляються від вчинення процесуальних дій, змінюють свої попередні свідчення, надають неповні чи недостатньо чіткі показання з огляду на реальну чи потенційну загрозу застосування в ході кримінального провадження до них, членів їхніх сімей, близьких родичів насильства чи інших форм протиправного впливу з боку зацікавлених осіб (безпосередньо злочинців, їх співучасників, членів відповідних організованих злочинних груп тощо). Важливішою гарантією забезпечення безпеки учасників кримінального провадження є існування у Кримінальному кодексі України відповідальності за невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380 КК України), розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381 КК України), перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386 КК України). Міжнародні законодавчі акти, які є частиною законодавства України, також передбачають необхідність забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства. Приводом для вжиття зазначених заходів може бути: заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича; звернення керівника відповідного державного органу; отримання оперативної чи іншої інформації про наявність відповідної загрози. Особливістю ст. 386 КК України є та обставина, що вона передбачає відповідальність одразу за два види впливу, які вчиняються шляхом підкупу: 1) підкуп свідка, потерпілого, експерта з метою перешкодити з'явленню їх до суду чи інших органів; 2) підкуп цих осіб з метою схилити їх до відмови від давання показань чи висновку або до давання завідомо неправдивих показань чи висновку і розглядаються, як однопорядкові за характером діяння і визнаються закінченими кримінальними правопорушеннями з моменту вчинення самого впливу, незалежно від того, чи вдалося винному домогтися бажаної для нього поведінки від потерпілого. Крім того, у першому випадку визнається закінченим з моменту пропозиції матеріальної винагороди за нез'явлення до суду чи інших органів (незалежно від її прийняття чи неприйняття), а у другому - виключно з моменту прийняття свідком, потерпілим чи експертом такої пропозиції за відмову від давання чи за давання завідомо неправдивих показань або висновку, оскільки ст. 386 у цій частині є спеціальним видом підбурювання до вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. 385 КК чи ст. 384 КК. Якщо спосіб перешкоджання, примушування або підкупу містить склад самостійного кримінального правопорушення, вчинене потребує додаткової правової оцінки за статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за таке кримінальне правопорушення. Під погрозою насильством у кримінальному правопорушенні розуміється залякування потерпілого застосуванням до нього чи його близьких родичів будь-якого виду фізичного насильства (небезпечного для життя чи здоров'я особи або такого, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи), а також вчинення інших дій насильницького характеру (зокрема незаконного позбавлення волі, зґвалтування). Застосування такої погрози при вчиненні цього кримінального правопорушення охоплюється складом з ст. 386КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями Особливої частини КК не потребує. Якщо йде мова про застосування винним погрози вбивством при вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 386 КК утворює ідеальну сукупність кримінальних правопорушень і за наявності підстав потребує кваліфікації за статтями 386 КК і 129 КК. У кримінальному законодавстві будь-якої країни світу можна виокремити доволі значну групу злочинів, які полягають у протиправному впливі на свідомість та волю іншої особи з метою домогтися від неї бажаної для винного поведінки. Одним із способів такого впливу є підкуп, який завжди пов'язаний із переконанням іншої особи у вигідності, корисності, необхідності такого кроку, тобто є різновидом впливу на свідомість особи, наслідком якого є виникнення у неї за власною волею бажання вчинити певні дії. У свою чергу, поведінка адресата впливу може бути як злочинною, так і не визнаватися злочином з позицій діючих КК. Необхідно звернути увагу на те, що майже у всіх випадках засуджені особи за ст. 386 у суді зазначають, що мали на меті перешкодити всебічному, повному і об'єктивному досудовому розслідуванню. Саме таке мотивування і призводить до визнання схилення до відмови або до давання завідомо неправдивих показань закінченим злочином і тоді, коли відповідна пропозиція була відхилена адресатом підкупу. Проте, у диспозиції ст. 386 КК мова йде не про перешкоджання досудовому розслідуванню, а про перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду чи інших органів, у зв'язку з чим подібна аргументація не може бути визнана обґрунтованою. Суб'єкт кримінального правопорушення загальний, а вчинення його службовою особою з використанням службового становища потребує додаткової кваліфікації за статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за відповідне службове зловживання (ст.ст. 364, 365, 423, 424 КК України).

Ст. 397 КК передбачає діяння як втручання в діяльність захисника чи представника особи, а в диспозиції цієї статті зазначається, що таке втручання може бути здійснене шляхом: вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці. За частиною другою статті 397 КК України караються ті самі діяння, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, тобто встановлена відповідальність за спеціальний вид службового зловживання (стаття 364 КК України). Такі дії охоплюються ознаками складу кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 397 КК України і додаткової кваліфікації за частиною першою статті 364 КК України не потребують. Проте, якщо зазначені дії: а) спричинили тяжкі наслідки або б) вчинені працівником правоохоронного органу, то вони утворюють сукупність кримінальних правопорушень і у першому випадку кваліфікуються за частиною другою статті 364 КК та частиною другою статті 397 КК України, а у другому - за частиною третьою статті 364 та частиною другою статті 397 КК України. Якщо такою службовою особою є особа, що провадить дізнання, досудове слідство, прокурор або суддя, а втручання в діяльність захисника призводить до порушення права на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, вчинене слід кваліфікувати ще й за статтею 374 КК України.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2 2147-VIII, яким доповнено Кримінальний кодекс України статтею 400-1 «Представництво в суді без повноважень». Диспозиція вказаної статті передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги. Стаття 400-1 КК України спрямована на визначення і оцінку дій адвоката у відповідному провадженні, тому що саме адвокат здійснює представництво, оскільки відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства. У будь якому процесі адвокат здійснює представництво на підставі повноважень, що виникають з низки документів. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Для визначення особи, яка може здійснювати представництво в суді зосередимо увагу на положеннях законодавства, які встановлюють порядок здійснення того чи іншого виду судочинства. У випадку ж, якщо мова йде про невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, то безпосередньо у диспозиції статті зазначено, що суб'єктом кримінального правопорушення є адвокат, тому що лише останній уповноважений видавати такий письмовий документ як ордер, який посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Представництво в суді без повноважень є умисним кримінальним правопорушенням, оскільки повідомлення про повноваження представляти іншу особу в суді здійснюється завідомо неправдиво, а у випадку невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень законодавець пов'язує саме з умислом. Питання виникають, коли не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права висновок про обов'язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, оскільки ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. З огляду на зміст ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру» ордер може бути оформлений, зокрема, адвокатом лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само за умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст.400-1 КК України). Хотілося наголосити, що неповнолітня особа, яка досягла 14-річного віку, може укладати договір з адвокатом виключно за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників, але відсутність такої згоди не нівелює правових наслідків укладення договору та наділення адвоката повноваженнями на представництво, окрім випадків визнання такого договору недійсним у судовому порядку. У випадку представництва в суді малолітньої особи адвокат повинен надати суду докази наявності згоди її батьків на укладення договору про надання правничої допомоги. Представляючи особу, яка досягла 14 років, адвокат надає суду документи, що підтверджують повноваження на представництво (ордер, довіреність), без необхідності подання згоди батьків на укладення договору з таким адвокатом. При цьому суд не може вимагати пред'явлення договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень на представництво особи, яка досягла 14 років. Необхідно врахувати статті 4, 5 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, які визначають право дитини подавати особисто або через інших осіб чи органи клопотання про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, що стосуються її у випадках, коли внутрішнє законодавство позбавляє суб'єктів батьківської відповідальності права представляти дитину в результаті виникнення у них конфлікту інтересів з останньою. Щодо криміналізації представництва у суді без повноважень у випадках, коли адвокатом не подано суду жодних документів на підтвердження свого правового статусу, то виникає запитання із роллю такої особи у процесі і у кожному випадку суд повинен з'ясувати правовий статус кожного учасника процесу. Крім того, існує можливість притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, тому що однією із підстав притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ст. 34 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає порушення правил адвокатської етики. Водночас, ст. 14 Правил адвокатської етики встановлено, що адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги. У випадках реалізації повноважень із підтримання державного (публічного) обвинувачення в суді, або ж реалізації повноважень із процесуального керівництва досудовим розслідуванням, питання про кримінальну відповідальність за ст. 400-1 КК України не йде, оскільки фактично, представництво осіб в суді у такому випадку, не здійснюється. Хоча, реалізація вказаних повноважень, за їх процесуальної відсутності, є не менш суспільно небезпечним, ніж вчинення діянь, які містяться у ст. 400-1 КК України, оскільки у такому випадку зазначене може призвести до наслідків у вигляді отримання доказів, з порушенням вимог КПК України, а також порушення прав та свобод людини і громадянина. Крім того, при здійсненні представництва в суді виникають питання до повноважень представника (у тому числі адвоката), як зі сторони суддів, так і інших учасників судового провадження. І стосуються виключно процесуальних питань, а тому можуть бути усунуті судом, втім неможливо виключати неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також зловживанням з боку правоохоронних органів. При будь-яких сумнівах щодо відсутності у особи повноважень на представництва в суді може бути розпочате досудове розслідування, в тому числі за фактом представництва без повноважень адвокатом, щоможе призвести до втручання у адвокатську діяльність під формальним приводом - проведення досудового розслідування за ст. 400-1 КК України до необхідності участі адвоката у слідчих (розшукових) діях, що може призвести до розкриття адвокатської таємниці адвокатом, з метою доведення адвокатом відсутності складу кримінального правопорушення. Підтримуємо точку зору, Палюх Л.М., яка зазначає, що кримінально-правового реагування потребують лише ті випадки, коли адвокат чи інша особа повідомляє про повноваження представляти іншу особу в суді, тоді як насправді волевиявлення на представництво інтересів взагалі відсутнє [12]. Кримінально-правового реагування потребують лише ті випадки, коли адвокат чи інша особа повідомляє про повноваження представляти іншу особу в суді, тоді як насправді волевиявлення на представництво інтересів взагалі відсутнє (наприклад, укладення договору про надання правової допомоги з особою, яка померла і виписавши ордер на представництво її інтересів на підставі такого договору, та подавши від її імені відзив до суду). У випадку здійснення представництва в суді без повноважень адвокатом і можливість його притягнення до дисциплінарної відповідальності за дії, передбачені ст. 400-1 КК України, цілком забезпечує охорону суспільних відносин у сфері правосуддя та реалізації права на захист.

Пробаційний нагляд гуманізує пенітенціарну системи і допоможе виправлятися без ізоляції більшій кількості засуджених. Пробаційний нагляд є досудовий вид покарання (заходи до засуджених за кримінальні правопорушення, які не пов'язані із позбавленням волі), до якого суди своїми рішеннями зможуть притягувати обвинувачених за окремі кримінальні правопорушення, тобто права і свободи засудженого до такого покарання обмежують, але без ізоляції, а людина може виправитися без позбавлення або обмеження волі. Пробаційний нагляд обмежений у часі, і може призначатися на строк від 1 року до 5 років і тільки суд, незалежний у своїх рішеннях, визначає, в яких випадках можна застосувати пробаційний нагляд замість іншого покарання. Якщо під час пробаційного нагляду людина здійснить будьяке кримінальне правопорушення, таке покарання вже не призначать. Є тільки три умови, які суд передбачає для засудженого до пробаційного нагляду: періодично з'являтися до органу пробації (питання тільки у графіку візитів, які визначають органи пробації); повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання (отже, змінювати їх не заборонено); не виїжджати за кордон без погодження з органом пробації (отже, із погодженням можна). Ще п'ять умов у своєму рішенні суд може прописати, як усі разом, так і окремо: носити електронний засіб контролю (до року) та жити за вказаною у рішенні суду адресою; виконувати прописані у судовому рішення обмеження щодо спілкування, пересування, проведення дозвілля або щодо вчинення певних дій; працевлаштовуватися за направленням органу пробації або за таким направленням стояти на обліку у службі зайнятості та через неї працевлаштовуватися; виконувати заходи за пробаційною програмою. У деяких статтях ККУ пробаційним наглядом заміняють покарання у вигляді арешту та на більші строки, ніж арешт, а саме арешт замінюють на пробаційний нагляд і як приклад кримінальні правопорушення такі, як 385, 386, 394, 396, 398, 399, 400-1 (частина перша); пробаційний нагляд додають, як ще одне можливе покарання: 397, 400-1 (частина друга). Якщо протягом року після відбуття основного покарання у вигляді пробаційного нагляду людина не вчинить нове кримінальне правопорушення, судимість погасять. Цю зміну внесли до ст. 89 ККУ.

Висновки

Наявність зазначених норм у розділі XVIII Кримінального кодексу України свідчить про потребу охороняти суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення правосуддя, зокрема, реалізації права на професійну правничу допомогу та виконання завдань судочинства. Наявність норми «Представництво в суді без повноважень» у розділі XVIII Кримінального кодексу України сконцентровує увагу на питаннях охорони суспільних відносин, що виникають у сфері здійснення правосуддя, зокрема, реалізації права на професійну правничу допомогу та виконання завдань судочинства. Інститут представництва в суді є важливим питанням реалізації права особи на судовий захист та права на правничу допомогу, який міститься у всіх процесуальних кодексах, які встановлюють порядок здійснення судочинства в тих чи інших юрисдикціях. Але виникають питання щодо необхідності охорони суспільних відносин у такий спосіб, оскільки діяння, передбачене ст. 400-1 КК України, не є настільки суспільно-небезпечним для запровадження кримінальної відповідальності за його вчинення, а існування суміжних норм права цілком забезпечують недопущення завідомо неправдивого повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, крім того доцільності криміналізації умисного невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, оскільки у такому разі адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що є вичерпаним для запобігання діянням передбаченим в статті.

Література

1. Конституція України [Електронний ресурс]: Закон України від 28.06.1996 No 254к/96-ВР // Верховна Рада України. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/254к/96-в

2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III / Верховна Рада України. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/2341-14.

3. Кримінальний процесуальний Кодекс України від 13 квітня 2012 року No 4651-VI [Електронний ресурс]: [Режим посилання]: URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

4. Постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 369/13467/20 (провадження № 61-18623св20) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/98267310.

5. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України / За редакцією С.В. Ківалова та С.І. Кравченко. Одеса: Фенікс, 2020. 924с.

6. Палюк Л.М. Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення про-ти правосуддя: автореф. дис.... д-ра юрид. наук.: 12.00.08 / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2021. 42 с.

References

1. Konstytutsiya Ukrayiny [Elektronnyy resurs]: Zakon Ukrayiny vid 28.06.1996 № 254k/96-VR // Verkhovna Rada Ukrayiny Retrieved from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/254k/96-v [in Ukrainian].

2. Kryminal'nyy kodeks Ukrayiny [Criminal Code of Ukraine: Law of Ukraine dated April5, 2001]: Zakon Ukrayiny vid 05.04.2001 № 2341-III / Verkhovna Rada Ukrayiny. Retrieved from: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/2341-14. [in Ukrainian].

3. Kryminal'nyy protsesual'nyy Kodeks Ukrayiny [Criminal Procedure Code of Ukraine of April 13, 2012 No. 4651-VI] vid 13 kvitnya 2012 roku No 4651-VI [Elektronnyy resurs]: Retrieved from: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

4. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 16 chervnya 2021 roku u spravi № 369/13467/20 [Resolution of the Supreme Court of June 16, 2021 in case No. 369/13467/20 (proceedings No. 61-18623св20)] (provadzhennya № 61-18623sv20) Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/98267310. [in Ukrainian].

5. Naukovo-praktychnyy komentar Kryminal'noho protsesual'noho kodeksu Ukrayiny / Za redaktsiyeyu S.V. Kivalova ta S.I. Kravchenko. Odesa: Feniks, 2020. 924s. [in Ukrainian].

6. Palyuk L.M. (2021) Kryminal'na vidpovidal'nist' za kryminal'ni pravoporushennya proty pravosuddya: avtoref. dys.... d-ra yuryd. nauk.: 12.00.08 / MVS Ukrayiny, Kharkiv. nats. un-t vnutr. sprav. Kharkiv, [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru