Формування засад сталого розвитку територіальних громад Українського Придунав’я з часткою румуномовного населення: історико-географічна ретроспектива

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

Формування засад сталого розвитку територіальних громад Українського Придунав'я з часткою румуномовного населення: історико-географічна ретроспектива

В'ячеслав Тодоров

кандидат географічних наук, доцент

Formation of the principles of sustainable development of territorial communities of the Ukrainian Danube with a share of romanian-speaking population: a historical and geographical retrospective

Vyacheslav Todorov, PhD of Geografical Science, Associate Professor, Izmail State University of Humanities, Ukraine

Abstract

The intensive phase of Russian aggression has created new problems and challenges for preserving the quality of life in the regions of Ukraine and neighboring countries, and has led to a transformation of living conditions and a decline in their quality. On the one hand, the work of the Odesa Ports Group was practically minimized and socio-humanitarian problems in most regions deepened, while on the other hand, the geo-economic role of the Ukrainian Danube region increased for the preservation and development of our country. The current unfavorable socioeconomic and socio-political processes in Ukraine are taking place against the backdrop of global and regional crises. The border and coastal areas of our country, including the Ukrainian Danube region, are subject to the greatest complex impact. Compact settlement of the population mainly in large mono-ethnic settlements, endogamy, development of traditional elements of material and spiritual culture of the communities, and stable socio-economic development of most settlements contributed to the low dynamics of settlement of the Romanian-speaking communities. The development of strategic approaches to the sustainable development of territorial communities requires a comprehensive analysis of many factors: the historical and geographical trajectory of settlement and economic development; natural and geographical characteristics of the territory of settlement; demographic processes; features of economic and socio-economic and environmental processes; ethno-cultural and spiritual life of the population, etc. The Romanianspeaking population is an important component of the multicultural socio-economic and ecological organism of the Ukrainian Danube region. Within the framework of conflict-free life within this, one of the most multi-ethnic regions of our country, representatives of this linguistic community have preserved their material and spiritual culture and their own identity. After the start of administrative-territorial reform and decentralization ofpower and the full-scale Russian invasion, approaches to development and ensuring the prospects for sustainable development have changed dramatically. The issues of security, preservation of human potential, and institutional readiness of settlements to compete for resources have come to the fore.

Key words: Romanian-speaking population, Ukrainian Danube region, multicultural region, geo-economic situation.

Анотація

сталий територіальний громада суспільно-політичний

Інтенсивна фаза російської агресії зумовила нові проблеми та виклики для збереження якості життя населення регіонів України та сусідніх країн, призвела до трансформації умов життя населення та падіння його якості. З одного боку, практично була мінімізована робота Одеської групи портів і поглибилися соціогуманітарні проблеми в більшості регіонів, а з іншого боку, відбулося збільшення геоекономічної ролі Українського Придунав'я задля збереження та розвитку нашої держави. Сучасні несприятливі соціально-економічні та суспільно-політичні процеси в Україні відбуваються на тлі глобальних і регіональних криз. Найбільшого комплексного впливу зазнають прикордонні та прибережні території нашої держави, в тому числі й Українське Придунав'я. Компактне розселення населення переважно у великих моноетнічних населених пунктах, ендогамія, розвиток традиційних елементів матеріальної та духовної культури громад, стабільний соціально-економічний розвиток більшості населених пунктів зумовили низьку динаміку розселення румуномовних громад. Розробка стратегічних підходів до сталого розвитку територіальних громад потребує комплексного аналізу багатьох чинників: історико-географічної траєкторії заселення та господарського освоєння; природно-географічних характеристик території розселення; демографічних процесів; особливостей економічних та соціально-економічних і екологічних процесів; етнокультурного та духовного життя населення тощо. Румуномовне населення є важливим компонентом полікультурного соціо-економіко-екологічного організму Українського Придунав'я. В рамках безконфліктного життя в межах цього, одного з найбільш поліетнічного регіону нашої держави, представники цієї мовної спільноти зберегли матеріальну та духовну культуру і власну ідентичність. Після початку проведення адміністративно-територіальної реформи та децентралізації влади і повномасштабного російського вторгнення кардинально змінилися підходи до розвитку, забезпечення перспектив сталого розвитку. На перші позиції виходять питання безпеки, збереження людського потенціалу, та інституціональної підготовленості поселень до боротьби за ресурси.

Ключові слова: румуномовне населення, українське Подунав'я, мультикультурний регіон, геоекономічна ситуація.

Постановка проблеми

Інтенсивна фаза російської агресії зумовила нові проблеми та виклики для збереження якості життя населення регіонів України та сусідніх країн, призвела до трансформації умов життя населення та падіння його якості. З одного боку, практично була мінімізована робота Одеської групи портів і поглибилися соціогуманітарні проблеми в більшості регіонів, а з іншого боку, відбулося збільшення геоекономічної ролі Українського Придунав'я задля збереження та розвитку нашої держави (Topchiyev, Malchikova, Pilipenko, Yavorska, 2017).

Строката етнічна структура населення, що історично склалася на території сучасної південно-західної частини Одеської області, призвела до формування тут унікального полікультурного регіону. В умовах сучасних катастрофічних процесів в держави, важливе значення має врахування досвіду безконфліктного та взаємодоповнюючого розвитку різних культур і особливості збереження етнічної ідентичності представниками різних спільнот, цей регіон може розглядатися як модельний для України.

Покращення географічного положення, яке зумовлене зміною периферійного положення та фасадне, полікультурне середовище, високий рівень освіти та демографічна криза, значні туристичні ресурси та інші чинники роблять південно-західну частину Одещини регіоном з високим потенціалом як точки розвитку. Врахування при розробці документів стратегічного розвитку регіону та окремих територіальних громад цих чинників, зокрема, особливостей розвитку основних етнонаціональних спільнот.

Мета дослідження - виявлення особливостей просторового розвитку територіальних громад Українського Придунав'я зі значною часткою румуномовного населення.

Матеріали і методи дослідження

В цьому дослідженні основним методом аналізу являється історико-географічний. За його допомогою визначені особливості заселення та господарського освоєння території регіону румуномовним населення, специфіка збереження та розвитку матеріальної та духовної культури населення тощо. В роботі використані літературні, статистичні матеріали та матеріали експедиційного дослідження ареалу розселення румуномовного населення Українського Придунав'я.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасні несприятливі соціально-економічні та суспільно-політичні процеси в Україні відбуваються на тлі глобальних та регіональних кризових явищ. Найбільшому комплексному впливу піддані прикордонні та приморські території нашої держави до яких відноситься і Українське Придунав'я. Він визначається дією багатьох чинників, серед яких основними є:

геополитічні процеси в Чорноморському та Середземноморському регіонах мають негативний вплив на соціально-економічний та геополітичний розвиток України;

військово-політичні конфлікти в Україні сприяють центробіжним процесам (військовій децентралізації) в державі, де особливе навантаження припадає на приморські та прикордонні території, які відповідно потребують впровадження ефективних стратегії (програм) розвитку;

сучасні природно-кліматичні зміни, які проявляються в різкому збільшенні напівпустельних ландшафтів в Чорноморсько-Азовському регіоні, негативно впливають на розвиток агропромислового комплексу;

енергетична залежність південно-західної частини Одещини від поставок електрики з Молдови;

складна геодемографічна ситуація, яка виражається в депопуляції та від'ємному міграційному руху населення;

концентрація в цьому найбільш поліетнічному регіоні України, етнічних спільнот - історичними батьківщинами яких є сусідні держави;

вироблені та впровадженні в діяльність традиції гармонійного міжетнічного спілкування;

діяльність історичних батьківщин основних етнічних спільнот регіонів, спрямована на залучення людського потенціалу в господарство власних країн;

відсутність ефективної регіональної гуманітарної політики в Україні;

оптимізація освітніх, медичних, культурних та інших закладів, які надають послуги першого та другого рівня, ставить під загрозу збереження сформованих систем розселення (поселення, які знаходяться на кордонах новоутворених територіальних громад приречені до обезлюднення);

зміна природно-кліматичних умов життєдіяльності населення, низька додана вартість продукції агропромислового комплексу, відсутність переробки місцевої сировини, монокультурність сільського господарства;

безконтрольне природокористування, порушення природоохоронного законодавства, негативні екологічні процеси в сусідніх державах тощо.

Розробка стратегічних підходів до сталого розвитку територіальних громад потребує комплексного аналізу багатьох чинників: історико-географічної траєкторії заселення та господарського освоєння; природно-географічних характеристик території розселення; демографічних процесів; особливостей господарювання та соціо-економіко-екологічних процесів; етнокультурної та духовної життєдіяльності населення тощо. Зупинимося на основних проблемних питаннях розвитку румуномовних спільнот на території південно-західної частини сучасної Одещини.

Офіційно остання колонізація румуномовними спільнотами межиріччя Дунаю та Дністра почалося після підписання в 1812 р. Бухарестського мирного договору. Однак, ще до цього румуни та молдавани стихійно проникали в регіон.

Далі виявимо етапність заселення території регіону представниками цих спільнот. До початку офіційної колонізації вони розселялися на крайньому південному заході регіону, поблизу місця впадання річки Прут у Дунай (Долинське, Орлівка). Далі спостерігалося просування вглиб території, де були засновані на берегах озер Катлабуг і Китай села Утконосівка, Кислиця, Приозерне, Фурманівка. Паралельно збільшувалася кількість їх поселень між озерами Кагул, Ялпуг і Кугурлуй (рис. 1).

Рис. 1. Особливості заселення Дунай-Дністровського межиріччя різними етнічними спільнотами

Компактне розселення населення переважно в крупних моноетнічних поселеннях, ендогамія, розвиток традиційних елементів матеріальної та духовної культури спільнот, стійкий соціально-економічний розвиток більшості населених пунктів сприяли слабкій динаміці розселення романських спільнот.

Ці етнокультурні особливості розвитку романських спільнот в поєднанні з геодемографічними процесами визначають сучасні тенденції їх територіальної організації. В таблиці 1 наведений етнонаціональний склад населення колишніх адміністративних районів за даними останнього перепису населення. На превеликий жаль, вона відбувалася ще в далекому 2001 році, але все ж наведені данні мають інформативне значення. Так, в колишньому Ренійському районі (сучасна Ренійська міська територіальна громада (ТГ)) дещо менше половини населення складали етнічні молдавани (48.9% від всього населення), що на 1,9% більше відповідного показника 1989 року. В 2001 році частка молдаван в структурі населення також були більше 10% в колишніх Саратському (18,8% - Саратська селищна, Петропавлівська, Плахтеївська, Успенівська та Кулевчанська ТГ), Тарутинському (16,6% - це переважно Тарутинська та Бородинська селищні ТГ), Кілійському (15,6% - переважно Кілійська та Вилковська ТГ) та Ізмаїльському районах (13,4% - переважно Ізмаїльська міська, Суворівська селищна та Сафянська сільська ТГ). Відзначимо, що більше 10% етнічних молдаван в 1989 році концентрувалися і в Татарбунарском районі (Тарутинська міська, Лиманська, Тузлівська та Дивизійська сільські ТГ).

Таблиця 1. Етнонаціональний склад населення адміністративних районів (які існували до кінця 2020 року) Дунай-Дністровського межиріччя (Etnichna karta, 1996)

Дунай-Дністровське межиріччя є одним з небагатьох регіонів сучасної України, в якому в XIX - у першій половині XIX ст. велика частина населення займалася сільськогосподарським виробництвом на власній землі. Для кожної спільноти була характерна своя система землекористування. Так, у болгар домінувала розподільно-перерозподільна система землекористування, а у росіян-старовірів визначальний вплив мала релігійна громада тощо. А представники румуномовних спільнот, які до входження до складу Російської імперії встигли попрацювати на власній землі продовжували індивідуальне (родинне) господарювання на власній землі.

Необхідність обробки «примітивними» засобами, з акцентом на фізичну працю, великої кількості землі зумовила високі показники народжуваності. Демографічний вибух кінця 1930-х років і компенсаційна народжуваність 1948-1951 рр. позитивно позначалися на збільшенні чисельності населення в періоди з 1964 по 1969 рр. і з 1974 по 1979 рр. Також невеликий пагорб в динаміці демографічних процесів спостерігався в 1980-і роки. Кризові суспільні явища, які почалися наприкінці 1980-х, призвели до того, що наступна демографічна хвиля не відбулася.

Позитивні тенденції розвитку геодемографічної ситуації визначалися, головним чином, особливістю відтворення етнічних меншин. Трансформація суспільно-політичної системи і фактична ліквідація соціально-економічних гарантії населення призвели до його депопуляції, яка проходила на тлі міграційного відтоку населення. Сама ситуація докорінно змінилася в 1994 - 1995 рр. після переходу регіону до звуженого відтворення. На початку 2000-х років регіон виділявся великими темпами природного спаду населення в порівнянні з Одещиною в цілому. До середини першого десятиліття ХХІ століття тільки в гагаузьких населених пунктах динаміка людності стабілізувалася на рівні близько нуля. Тільки гагаузькі села на стику століть виділялися мінімальними позитивними тенденціями природного приросту населення. Також в болгарських та молдавських поселеннях в цей час спостерігався стійкий негативний приріст населення. У більшості населених пунктів з компактним розселенням українців і росіян зменшення чисельності населення спостерігалася з середини 1960-х років (Todorov, 2009).

Демографічна ситуація ускладнюється тим, що болгарські поселення характеризуються сполученням високої частки пенсіонерів з низькою часткою дітей і підлітків у статево-віковій структурі населення. Молдавським населеним пунктам у цілому властивий дуже високий рівень демографічної старості по шкалі Ж. Боже-Гарнье - Е. Росета (більш 18% населення у віці старше 60 років). Разом з тим практично в усіх молдавських населених пунктах збільшується коефіцієнт «утриманства», що характеризує співвідношення чисельності чистих споживачів матеріальних благ до кількості виробників (Todorov, Yavorskaya, 2016).

Поліетнічність регіону створює вагомі конкурентні переваги для розвитку етнографічного туризму. Він є комплексним проявом унікальності матеріальної та духовної культури етнічних спільнот, спроможності налагодити ефективний маркетинг та менеджмент для її «продажу» і залучення туристів. В регіоні можемо виділити декілька груп ресурсів розвитку етнічного туризму, які характерні для всіх основних спільнот людей:

сакральні об'єкти - монастирі та церкви православних християн та старообрядців, німецькі кірхи;

духовна культура - мова, легенди, пісні, танці тощо;

матеріальна культура - квартали міської та сільської забудови, традиційні будівлі, предмети побуту, традиційний одяг тощо;

місця пов'язані з життєдіяльністю відомих представників етнічних спільнот (Orlova, 2009).

Рис. 2. Основа рекреаційно-туристичного комплексу Українського Придунав'я

Перспективи розвитку цього напряму економічної діяльності тісно пов'язані з особливістю формування цілісного туристично-рекреаційного комплексу регіону (рис. 2). Основний сформований комплекс сільського зеленого та етнографічного туризму в Українській Бессарабії, Фрумушика Нова, репрезентує, насамперед, культуру романських етнічних спільнот. Тут збудовані котеджі для відпочинку, які відповідають сучасним європейським вимогам. На землях населеного пункту є живописне озеро, вольєри з дикими мешканцями цілини, тут і сповнені азарту та адреналіну екскурсії незайманим степом, ярами та урочищами на списаному з бойової служби всюдиході. На території комплексу діє ресторан національної кухні.

Комплексність відпочинку забезпечується також наявність поблизу комплексу Фрумушика Нова регіонального ландшафтного парку «Тарутинський степ». Це другий за площею цілинний степ Європи, після Асканії Нова. Власне статус комплексу, який також спеціалізується і на агропромисловому виробництві (тонкорунне вівчарство, виноробство тощо), підвищилася агро-еколого-рекреаційного кластеру «Фрумушика Нова» (Todorov, 2010).

Російсько-українська війна кардинально змінила ситуацію в Північно-Західному Причорномор'ї. Перетворення південно-західної частини Одещини на український анклав зумовила нові виклики для мешканців регіону та органів публічного управління різних ієрархічних рівнів, які можуть бути вирішені при створені нової інноваційної технологічної структури економіки регіону та впровадження нових підходів до просторового планування соціо-еколого-економічної діяльності. Базовою основою для сталого розвитку Української Бессарабії має стати ефективне співробітництво територіальних громад. Тут важливе значення має синергія органів публічного управління, бізнесу, наукових установ, інститутів громадянського суспільства та потенційних міжнародних партнерів. Нагальною також є проблема створення нових, можливо транскордонних, соціо-економіко-гуманітарних утворень для вирішення питань створених російською агресією та в подальшому сприянню сталому розвитку регіону.

На наш погляд, доцільно зосереджуватися на відновленні соціально-економічного розвитку, сталого просторового (територіального) або суспільного розвитку. Мова має іти про ефективний розвиток цілісних соціо-еколого-економічних комплексів та систем обласного регіону. Тобто, спочатку треба відродити реально логістичні ланцюжки, які реально існували, до кінця 1990-х років, або запропонувати нові. Немає жодних передмов відмовлятися від підвищення доданої вартості плодоовочевої, виноградарської, крупо-борошномельної галузей господарства регіону.

Вирішення вказаних проблем потребує розробки цілого ряду документів. До їх переліку відносяться як документи державного планування та не нормативні планувальні документи. До перших відносяться зокрема Стратегії розвитку територіальних громад, а до других - Програми (Стратегії) релокації промислових підприємств з регіонів України в яких ідуть інтенсивні військові дії. Навряд чи області західної частини нашої держави колись, в найближчій історичний перспективі, стануть овочевими чи виноградарськими центрами, та ї збирати великі об'єми зернових - теж. Тому, релокація в громади регіону, які, зокрема, зарезервували територію під технопарки сприятиме вирішенню проблеми підвищення доданої вартості місцевих продуктів.

Життєдіяльність основних етнонаціональних груп, які формують на території Українського Придунав'я моноетнічні поселення, в кінці XX - початку XXI століття визначається, насамперед, зменшенням чисельності населення і погіршенням вікової структури населення; трансформацією соціально-економічних основ життєдіяльності, що призвело до фактичного скорочення кількості робочих місць в сільськогосподарському виробництві і до неконтрольованої трудової міграцій; знищенням абсолютної більшості соціальної та транспортної інфраструктури; активізацією самоорганізації етнонаціональних спільнот тощо.

В такій випадку задля покращення ситуації доцільно було б зосередитися на розвитку конкретних населених пунктів, що потім має призвести до розвитку зон їх впливу. Точками зростання можуть бути будь-які поселення (в т.ч. найбільш депресивні). В сучасних умовах більше значення має наявність містобудівних та планувальних документів, які дозволяють претендувати на отримання фінансування (з державного фонду регіонального розвитку, міжнародної фінансової допомоги (гранти) та інвестиції з різних джерел) та наявні проекти (ідеї) з покращення соціально-економічної ситуації тощо. Так, другий за чисельністю населення населений пункт з абсолютним переважанням румуномовного населення, Утконосівка, яка увійшла до складу Сафянівської сільської територіальної громади Ізмаїльського району. Тут слід відзначити наступні чинники розвитку села як потенційної точки зростання:

найбільш чітко виражена в межиріччі Дунаю та Дністра овочівницька спеціалізація, ризики від якої страхуються традиційною для регіону рослинницькою спеціалізацією сільського господарства;

положення на березі озера Катлабух;

активність місцевої влади та суспільних організації, в т.ч. питаннях соціально-економічних та суспільно-політичних відносин з Румунією та Молдовою;

позитивні тенденції природного приросту населення;

відсутність повноцінної співпраці між виробниками городини - необхідність створення кластеру;

відсутність сучасної містобудівної та планувальної документації;

екологічні проблеми природокористування на озері.

Сучасні геополітичні процеси в світі кардинально змінили місце південно-західної частини Одещини, регіону Української Бессарабії, в системі логістичних ланцюжків зовнішньоекономічної діяльності нашої держави. Тут особливо велика роль відводиться експортно-імпортним операціям з сировиною та готовою продукцією харчової промисловості, предметами повсякденного споживання тощо. Однак, ефективна робота нових логістичних зв'язків, які мають вирішити питання збереження сприятливого рівня життя населення України, залежить від розвитку відповідної інфраструктури для транспортування, збереження та обробки вантажів. До того ж, перспектива активізації діяльності та інституціонального розвитку Дунайського портово-промислового комплексу створить унікальні передумови для інноваційного розвитку Української Бессарабії. За цих умов, без розвитку та інтеграції місцевих господарських суб'єктів в логістичні ланцюжки, що створюються, соціо-еколого-економічна система регіону приречена до подальшої деградації, що відповідно, негативно вплине на якість життя населення.

Необхідна розробка інвестиційних програм та пошук інвесторів з метою формування в Українській Бессарабії інноваційно-інвестиційної моделі економіки. Враховуючі, вона вирізняється однією з найбільш строкатих етнонаціональних структур населення, то пошук потенційних партнерів слід почати на історичних батьківщинах основних спільнот регіону. Відзначимо, що всіх етнонаціональні групи регіону зберегли матеріальну та духовну культуру своїх пращурів.

Вирішення цих питань можливе тільки при ефективному стратегічному планування розвитку громад. В законодавстві України передбачені документи соціально-економічного планування та документи територіального (просторового) планування.

Основними документами соціально-економічного (стратегічного) планування є:

стратегії розвитку регіонів;

стратегії територіальних громад.

Основними містобудівними документами територіального (просторового) планування виступають:

інтегральні (комплексні) схеми планування областей та районів:

комплексні плани просторового розвитку територіальних громад;

генеральні плани населених пунктів.

В контексті українсько-румунських відносин велике значення має реалізація спільної операційної програми Європейського Союзу «Румунія - Україна» (раніше вона була трьохсторонньою за участю Молдови) та Стратегія ЄС для Дунайського регіону (Дунайська стратегія). Розпорядником обох програм виступає Румунія.

Ефективна реалізація Дунайської стратегії ЄС потребує інституційно-кваліфікаційної підготовленості регіону, що передбачає, насамперед, впровадження:

сучасної екологічної політики, відповідно до вимог Європейського Союзу,

якісне територіальне планування розвитку громад;

сучасні містобудівна документація для сталого розвитку громад (не документи як такі, а обов'язкові для виконання, за якими має жити громада).

Дунайська Стратегія безпосередньо спрямована на наступні напрями:

покращення комунікації: транспорт і комунікації; стійка енергетика; культура і туризм;

охорона навколишнього середовища (довкілля): управління екологічними ризиками; збереження біорізноманіття та інших компонентів довкілля (ґрунт , вода, повітря);

сприяння розвитку: інтелектуальне суспільство, дослідження, наука, інформаційні технології;

зміцнення регіону: інституційна спроможність та співпраця для забезпечення безпеки та боротьбою зі злочинністю.

Враховуючі сучасну соціо-гуманітарні ситуацію в Північно-Західному Причорномор'ї, пріоритети двосторонніх відносин та пріоритети Стратегії ЄС для Дунайського басейну доцільно створення за ініціативи Ізмаїльського державного гуманітарного університету 2 міжнародних кластерів: науково-освітнього та агро-гуманітарного.

Базовим елементом, навколо якого має відбувається увесь процес просторового планування розвитку територіальної громади, є людина. Від якості людського потенціалу залежить як формування ефективних інституції громади так і перспектива переходу та подальшого забезпечення сталого розвитку.

В процесі визначення пріоритетних напрямів задля забезпечення сталого розвитку громади необхідно досягнути оптимальної взаємодії чинників розвитку трьох основних компонентів «населення - господарство - простір (природа)» (рис. 3).

Рис. 3. Модель сталого розвитку територіальних громад (поселень)

Висновки

Румуномовне населення є важливим компонентом полікультурного соціо-економіко-екологічного організму Українського Придунав'я. В рамках безконфліктного життя в межах цього, одного з найбільш поліетнічного регіону нашої держави, представники цієї мовної спільноти зберегли матеріальну та духовну культуру і власну ідентичність. Після початку проведення адміністративно-територіальної реформи та децентралізації влади і повномасштабного російського вторгнення кардинально змінилися підходи до розвитку, забезпечення перспектив сталого розвитку. На перші позиції виходять питання безпеки, збереження людського потенціалу, та інституціональної підготовленості поселень до боротьби за ресурси.

Джерела і література

1. Топчієв О.Г., Мальчикова Д.С., Пилипенко І.О., Яворська В.В. Концепція довкілля - сучасний напрям інтеграції природничо- та суспільно-географічних досліджень. Український географічний журнал. 2017. № 3. 64-70.

2. Етнічна карта півдня України: соціокультурний та етнополітичний аспекти. Випуск 1. Одеська область. Одеса, 1996. 60 с.

3. Тодоров В.І. Болгари Українського Придунав'я: етногеографічна характеристика. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук. Одеса, 2008. 305 с.

4. Todorov V., YavorskayaV. Ethno-demographic Process in the Ukrainian Danube. Journal of Danubian Studies and Research. 2016. № 6 (1). Р. 116-123.

5. Тодоров В.І. Сучасний стан та перспективи розвитку етнічного туризму в Українському Придунав'ї. Часопис соціально-економічної географії. Харків, 2010. № 10. С. 71-75.

6. Орлова М.Л. Ресурси етнічного туризму регіону: суспільно-географічна оцінка (на матеріалах Одеської області). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук. Одеса, 2009. 20 с.

References

1. Topchiyev O.G., Malchikova D.S., Pilipenko I.O., Yavorska V.V. (2017). Koncepciya dovkillya - pry'kladny'j konstruktl and shaftnoyiobolonky' Zemli [The concept of the environment is a modern direction of integration of natural and socio-geographic research]. Kherson. Р. 262-265. [in Ukrainian].

2. Etnichna karta pivdnia Ukrainy: sotsiokulturnyi ta etnopolitychnyi aspekty [Ethnic map of southern Ukraine: sociocultural and ethnopolitical aspects]. (1996). Odesa region. 1. 60 p. [in Ukrainian].

3. Todorov V.I. (2009). Bolgary' Ukrayins'kogo Pry'dunav'ya: etnogeografichna xaraktery'sty [Bulgar of the Ukrainian Danube: an ethnogeographic study]. Odessa I.I. Mechnikov National University. 305 р. [in Russian].

4. Todorov V., Yavorskaya V. (2016). Ethno-demographic Process in the Ukrainian Danube. Journal of Danubian Studies and Research. № 6 (1). Р. 116-123. [in English].

5. Orlova M. (2009). Resursy etnichnoho turyzmu rehionu: suspilno-heohrafichna otsinka (na materialakh Odeskoi oblasti). [Resources of ethnic tourism in the region: socio-geographical assessment (on materials of the Odessa region]. Odessa. 20 р. [in Ukrainian].

6. Todorov V.I. (2010). Suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku etnichnoho turyzmu v Ukrainskomu Prydunavi. [The current state and prospects for the development of ethnic tourism in the Ukrainian Danube]. Journal of socio-economic geography. Kharkiv. № 10. P. 71-75. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru