Сучасний стан криміналістики в Україні та європейських країнах: порівняльна характеристика

Постановка проблеми

Зіставлення криміналістики України з практикою іноземних країн, зокрема з урахуванням процесу європейської інтеграції України, є ключовим для подальшого розвитку криміналістичної науки в Україні. Порівняльно-правовий метод полягає у виявлені рис подібності або відмінності між різними державними правовими системами та інститутами, що дозволяє визначати ступень відповідності практик та нормативно-правових засобів, базису української криміналістики європейським стандартам. Це не лише сприяє гармонізації законодавства, але й допомагає ідентифікувати недоліки та переваги в системі кримінально-правового захисту, для подальшого вдосконалення. Порівняльний аналіз також дозволяє враховувати кращі практики, що існують у європейських країнах, забезпечуючи таким чином науковий та законодавчий обмін знаннями та інноваціями. Підходячи до цього з позиції європейської інтеграції, подальше вдосконалення криміналістики в Україні може сприяти підвищенню її відповідності до європейських стандартів, сприяючи юридичній стабільності та підвищенню довіри до правової системи в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика, пов'язана із українською криміналістикою та її відмінністю від зарубіжних країн, перебувала у полі зору багатьох науковців, серед яких Шевчук В.М., Шепітько В.Ю., Ярошук М.О., Рувін О.Г. та ін.

Мета. Провести порівняльно-правовий аналіз криміналістичної науки в Україні з деякими західними країнами та виявити певні особливості, які могли би бути запроваджені в Україні для вдосконалення криміналістичної науки.

Виклад основного матеріалу

На початку слід акцентувати увагу на становленні та розвитку криміналістичної науки та визначити, що саме є предметом криміналістики. Вона має тісний зв'язок із ім'ям видатного австрійського вченого-криміналіста, судового слідчого, доктора права, професора Ганса Густава Адольфа Гросса (1847-1915 рр.). Він є одним з основоположників науки криміналістики та кримінальної психології. Важливо відзначити, що Ганс Грос працював в Україні з 1898 по 1902 роки і викладав криміналістику в Чернівецькому університеті імені Франца Йозефа (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) [1, с. 54].

В кінці XIX століття криміналістика виникла і розглядалася як технічний аспект поліцейської діяльності. Термін "криміналістика," що вказує на науку про розкриття злочинів, був введений Гансом Гроссом. У своїй праці "Керівництво для судових слідчих як система криміналістики," він об'єднав різні відомості та визначив криміналістику як науку, що вивчає процес досудового розслідування в цілому. Гросс розглядав криміналістику як технічну прикладну дисципліну, стверджуючи, що ця наука розпочинається там, де кримінальне право завершує свою дію. Іншими словами, матеріальне кримінальне право вивчає злочинні діяння та покарання, тоді як формальне кримінальне право (процес) включає правила застосування матеріального кримінального права. Однак засоби вчинення злочинів, їх дослідження та розкриття, а також мотиви та мета вчинення - це аспекти, які не охоплюються ані кримінальним правом, ані процесом, і саме це становить предмет криміналістики [2, с. 55].

Ганс Гросс здійснив значний внесок у поширення криміналістичних знань на теренах України, формування теоретико-методологічної моделі криміналістики, визначення її місця в системі інших наук та обґрунтування необхідності викладання як університетської дисципліни на юридичних факультетах. Ідея Г. Гросса полягала у тому, щоб використовувати останні досягнення науки і техніки у боротьбі зі злочинністю, застосовувати дані природничих і технічних наук до завдань розкриття злочинів [2, с. 59].

Г. Гросс у своїх наукових роботах визначив напрями розвитку криміналістики. На сьогодні, в Україні розвиток криміналістики простежується у трьох головних напрямках:

1) розвиток університетської науки (науки у навчальних закладах);

2) розвиток академічної науки (в межах діяльності науково-дослідних інституцій);

3) розвиток у межах відомчої підпорядкованості (в межах науково-дослідних підрозділів в структурі Міністерства внутрішніх справ України, судово-експертних установ в системі Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я та ін.) [2, с. 60].

Наукова спадщина Ганса Гросса і на сьогодні не втратили актуальності та своєї цінності, залишаючись затребуваними науковцями, практиками, судовим експертами, працівниками правоохоронних органів, суддями тощо. Теоретичні положення, викладені в його наукових працях як фундатора криміналістики, мають практичну значущість й сьогодні допомагають практичним працівникам успішно боротися із злочинністю і суттєво впливають на подальший розвиток сучасної криміналістики та юридичної психології [1, с. 58].

Як було зазначено раніше, одним із ключових факторів розвитку - є саме застосування останніх досягнень науки і техніки. Однак, сучасна криміналістика в Україні зіткнулася із багатьма проблемами практичного та теоретичного характеру. В останніх дослідженнях по різному розкриваються фактичні передумови розв'язання цих проблем. Так, на думку В.М. Шевчука, широкий спектр теоретико-методологічних проблем криміналістики, які виникають на ґрунті відставання традиційних методичних підходів від сучасних способів вчинення злочинів потребують формування нової ідеології криміналістики, яка «...повинна бути спрямована на збереження і подальший позитивний розвиток криміналістики як юридичної науки спеціального, прикладного характеру, виконання нею важливих функцій з забезпечення практики сучасними знаннями, засобами, методами і рекомендаціями, що підвищують ефективність діяльності органів правопорядку у протидії кримінальним проявам та викликам сучасності» [3, с. 98]

Україна виступає як суверенна правова держава, в якій принципи демократії вважаються найвищими цінностями. Громадяни мають прямий обов'язок дотримуватися своїх громадянських обов'язків, тоді як держава зобов'язана гарантувати виконання прав та свобод. Це особливо важливо в контексті діяльності правоохоронних органів, які призначені захищати інтереси населення. Криміналістика виступає ключовим елементом, сприяючи у попередженні та розслідуванні злочинів.

Оскільки сучасна еволюція системи кримінальної юстиції в Україні базується на відмові від радянської моделі, першочерговою задачею є критична оцінка основ криміналістичної науки та розгляд питання про доцільність їх подальшого застосування [4, с. 321].

По-перше, зі зміною суспільно-економічних умов у державах, які раніше входили до складу Союзу РСР, виникли нові види злочинів, організована злочинність стала поширенішою, а професійна та рецидивна злочинність зросли і зміцнилися. Це вимагало наукового вивчення нових явищ та суттєвого оновлення існуючих методів розслідування.

По-друге, окремі методики мали різну та часто недостатньо продуману структуру, що вплинуло на їх зміст, сприйняття, теоретичне уявлення та ефективність практичного використання [4, с. 322].

На сьогодні криміналістична наука виявляє ряд недоліків і прогалин, і більшість законодавчих норм вже показують свою неефективність. Однак усі ці суперечності можна вирішити, і це необхідно зробити. Третє тисячоліття призвело до потужного розвитку науки і техніки, якого раніше не було. З огляду на вже існуючих комп'ютерних та інформаційних злочинів у майбутньому можуть долучитися численні скарги на наслідки злочинів у сфері генетики, клонування та інших областях [4, с. 323].

Як було зазначено раніше, порівняльно-правовий метод буде слугувати сприянню гармонізації законодавства, допоможе ідентифікувати недоліки та переваги в системі кримінально-правового захисту, для подальшого вдосконалення. криміналістичний наука україна континентальний грос

Україна відноситься до країн континентального права, тому доречно буде здійснювати порівняння із державами цієї ж правової системи, зокрема для порівняння була взята Чехія. Крім цього, для більш широкого аналізу були взяті такі розвинені країни як Великобританія та США.

Чехія. Цікавим є досвід Чеської Республіки, де інститут судових експертиз є специфічним: експерт-економіст вправі надавати свої послуги всім державним установам - не тільки судам. Однак, всі експерти, і експерт-економіст зокрема, повинні утриматися від надання послуг приватним організаціям. Реєстр експертів у Чеській Республіці ведеться за 128 спеціалізаціями видів знань. У Чехії судово-експертна діяльність регулюється законом «Про експертів і перекладачів» від 20.04.1967 №36. Списки експертів веде кожний" обласний" суд. До списків вносять всіх експертів, призначених головою обласного суду або міністром юстиції, які постійно проживають на території' цього обласного суду. Експертом може бути призначений лише той, хто сам заявляє про своє бажання бути призначеним. Добір експертів виконують обласні суди. При обранні експертів обласний" суд також враховує осіб, які власноруч подали заяву про бажання здійснювати такий" вид діяльності [5, с. 302]

Крім цього, в зазначеній державі встановлено жорсткі рамки юридичної відповідальності за надання експертом неправдивого висновку. Такі дії тягнуть накладення обов'язку компенсувати стороні, яка звернулась за послугами судових експертів, понесені збитки, тому передбачено обов'язкове страхування цивільної відповідальності осіб зі спеціальними знаннями [6, с. 94].

Великобританія. У Великобританії існує централізована експертно-криміналістична служба, що підпорядковується Міністерству внутрішніх справ Великобританії. Вона є важливою ланкою в роботі британської поліції з розкриття, розслідування і запобігання злочинам, а тож органом експертного забезпечення судової діяльності. Законодавством Великобританії передбачена можливість залучення до роботи фахівців приватних криміналістичних лабораторій, котрі, зазвичай, надають свої послуги з деяких специфічних видів судових експертиз. Слід зазначити, що співробітники експертно-криміналістичної служби Великобританії беруть участь в оперативно-розшукових і слідчих заходах, виконують експертизи і дослідження для 43 регіональних поліцейських підрозділів Англії і Уельсу, а також для Королівської прокуратури, митної і акцизної служби, судових органів. Крім цього, служба надає послуги приватним компаніям як усередині країни, так і за кордоном; активно взаємодіє з правоохоронними органами більш ніж 35 зарубіжних держав. Контроль за її діяльністю цілком належить до сфери відання Міністерства внутрішніх справ, яке забезпечує законність діяльності служби, методичну підтримку її роботи, удосконалення механізмів проведення судових експертиз [6, с. 93].

Німеччина. Досліджуючи систему судово-експертних установ Німеччини, слід зазначити, що у Німеччині традиційно судово-експертні підрозділи перебувають у структурі правоохоронної системи, й безпосередньо - поліції. Основними суб'єктами судово-експертного забезпечення правоохоронної діяльності в Німеччині є криміналістичні підрозділи (установи, відділи, лабораторії), представлені, головним чином, у структурі Федерального відомства у кримінальних справах (das Bundeskriminalamt), хоча подібні підрозділи є в інших державних органах, а також у приватній сфері. Зокрема, криміналістичні дослідження у ФРН здійснюються відповідними підрозділами Митного кримінального відомства Міністерства фінансів (Zollkriminalamt), федеральної поліції (Hundespolizei) та інших органів, а судово-токсикологічні дослідження можуть проводитися в інститутах судової медицини при університетах [7, с. 115].

Нині в Німеччині криміналістика розглядається як важлива галузь наукового знання, досягнення якої мали б забезпечити ефективне запобігання, розкриття та розслідування злочинів. Водночас зміст сучасної німецької криміналістики не має науково обґрунтованої системи, відмінності від кримінології та теорії оперативно-розшукової діяльності та чіткого певного об'єкта і предмета дослідження, про що свідчать й інші останні наукові роботи, присвячені проблемам криміналістичного наукового знання. Закони розвитку науки рано чи пізно, але зажадають дослідження цих проблем, і одним із джерел їх розв'язання може бути загальна теорія вітчизняної криміналістики [8, с. 99].

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що в більшості європейських країн судово-експертна діяльність здійснюється як судово-експертними підрозділами, так і окремими компетентними судовими експертами [7, с. 118].

Організація діяльності судово-експертних установ в Україні, на сьогодні, є предметом дискусії з боку вчених і неодноразово обговорювалася на науково-практичних конференціях і в публікаціях вчених-криміналістів. Проблеми виникають відносно вдосконалення нормативно-правового забезпечення судово-експертної діяльності; утворення системи судово-експертних установ, незалежних від міністерств і відомств, на які покладено функції досудового розслідування, забезпечення принципів незалежності та об'єктивності судово-експертної діяльності та інші. Неоднозначність наукових роздумів призводить до великої кількості питань, які виникають при застосуванні законодавчих норм в експертній практиці. Також виникають питання методи проведення експертних досліджень в підрозділах, підпорядкованих різним міністерствам, засобів досліджень, терміни проведення і т.ін.

В даний час, в Україні існує кілька думок, щодо подальшого розвитку судово-експертних установ. І як наслідок, існує кілька думок у поглядах на дану проблему, деякі з них діаметрально протилежні. Так, наприклад, В.Г. Гончаренко пропонує створити єдину систему судово-експертних установ на базі Київського інституту судових експертиз. До основних функцій створеного інституту, на його думку, крім загальних для всієї мережі експертних установ, буде також координація наукових досліджень з питань судової експертизи, незалежно від відомчої підпорядкованості авторів і авторських колективів, методична допомога у проведенні цих досліджень, організація та забезпечення підвищення кваліфікації судових експертів, координації та методичного забезпечення проведення в Україні міжнародних і національних науково- практичних конференцій з питань судової експертизи [9, с. 396].

Виникнення, розвиток і використання криміналістичних знань в Україні безпосередньо пов'язані з науковою і практичною діяльністю науково-дослідних інститутів Міністерства Юстиції України, кафедр криміналістики Київського й Одеського університетів, Національною юридичною академією ім. Я. Мудрого.

В сучасних умовах в Україні функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз, які входять у структуру Міністерства юстиції України. Такі інститути створені в Києві (Київський науково-дослідний інститут судових експертиз), Харкові (Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»), Одесі (Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз), Львові (Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз), а також філії в Дніпропетровську, Полтаві (Полтавське відділення ННЦ ІСЕ), Черкасах (Черкаське відділення Київського НДІСЕ), Тернополі (Тернопільське відділення Київського НДІСЕ), Миколаєві (Миколаївське відділення Одеського НДІСЕ), Вінниці (Вінницьке відділення Київського НДІСЕ), Донецьку (Донецьке відділення ННЦ ІСЕ) та Чернігові (Чернігівське відділення Київського НДІСЕ).

Інститути здійснюють науково- дослідницьку та науково-методичну роботу. Сучасні науково-дослідні інститути судових експертиз (НДІСЕ) Міністерства юстиції України мають такі власні лабораторії: судово тератологічних досліджень, судово-балістичних, вибухо-технічних, судово-почеркознавчих і комп'ютерних, судово-біологічних, судово-автотехнічних, судово-будівельних та пожежних, судово-товарознавчих, судово- фізичних і хімічних досліджень. До основних завдань експертно-криміналістичних підрозділів належать: техніко-криміналістичне обслуговування органів дізнання та слідства криміналістичною технікою і подання практичної допомоги у її застосуванні для збирання джерел доказів; судові експертизи; виявлення причетних до вчиненого злочину осіб за допомогою криміналістичних обліків тощо [10, с. 29].

Сьогодні в Україні відбувається реформування органів правопорядку й суду, суттєво змінюється законодавство, у практичну діяльність активно впроваджуються електронні ресурси. На криміналістику впливають зміни, що відбуваються у правовому полі, певна ревізія традиційних інститутів кримінального права і процесу. Отже, у кримінальному законодавстві сучасної Україні відбуваються суттєві зміни. Зокрема, 2020 р. кримінальні правопорушення розподілені на злочини та кримінальні проступки. Щодо кримінальних проступків ідеться про спрощене досудове розслідування. У цьому сенсі криміналістика має надати алгоритм дій співробітникам органів правопорядку, запропонувати криміналістичні методики розслідування кримінальних проступків [11, с. 13].

Проблема набуває особливої актуальності у зв'язку з необхідністю узгодити вітчизняний кримінальний процесуальний механізм з європейськими стандартами, забезпечити належний баланс публічних і приватних інтересів, тому було внесені пропозиції про необхідність криміналістичного забезпечення діяльності прокурорів, суддів і адвокатів [11, с.13].