Економічний, соціальний та екологічний виміри місцевого розвитку через призму забезпечення конгруентності слабоурбанізованої території

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра маркетингу і логістики

Національний університет «Львівська політехніка»

Економічний, соціальний та екологічний виміри місцевого розвитку через призму забезпечення конгруентності слабоурбанізованої території

Глинський Назар Юрійович,

доктор економічних наук, професор

Анотація

В статті проаналізовано підходи до організації діяльності органів місцевого самоврядування з управління місцевим розвитком в економічному, соціальному та екологічному вимірах. Застосовані при цьому розумінні принципи в своїй ідеї можна вважати взаємодоповнюваними та такими, що в повній мірі покривають сфери їхнього прикладного застосування. Визначено характеристики управлінської спроможності територіальних громад базового рівня: демографічна, просторова, інституційна, фінансова, історико-географічна, характеристика соціальної, комунальної та транспортної інфраструктури.

На підставі аналізу передумов і наслідків розширення меж територіальних громад ідентифіковано формування суб'єкта місцевого самоврядування, до складу якого входять території із окремими економічними профілями. Часто ці профілі не є пов'язаними між собою або навіть більше - є такими, які вступають між собою в конфлікт інтересів. В окремих випадках цей конфлікт, який може набирати обрисів екзистенційного, тобто такого, який передбачає ефективність діяльності суб'єктів господарювання певного виду економічної діяльності за рахунок доведення до межі елімінації іншого.

Запропоновано виокремлення характеристик, призначених для опису структури місцевої економіки під кутом зору конгруентності території - спільності інтересів внутрішніх зацікавлених сторін, які детермінують сталий в часі та зрівноважений за економічною, соціальною та екологічною сферами розвиток.

Обґрунтовано, що розвиток територіальної громади в узгодженому напрямку, сприйняття її усіма внутрішніми зацікавленими сторонами як місця власного довготермінового базування (ведення бізнесу - у випадку господарюючих суб'єктів, проживання - у випадку мешканців) сприятиме покращенню місцевого бізнес-клімату, підвищенню якості середовища проживання. Виходячи з цього, конгруентність території повинна досягатись шляхом забезпечення комплементарності складових її економічної бази. У випадках підвищеної конфліктогенності зусилля місцевої влади повинні бути направлені на елімінацію потенціалу виникнення ситуацій взаємопоборювання в площині ведення господарської діяльності та на осі бізнес-місцева громада, стимулювання до взаємовигідної співпраці та кооперації.

Ключові слова: місцевий розвиток, територіальна громада, слабоурбанізована територія, конгруентність, маркетинг.

Hlynskyy Nazar Yuriyovych Doctor of Economic Sciences, Docent, Professor of the Department of Marketing and Logistics, Lviv Politechnic National University

Economic, social and environmental dimensions of local development through the prism of ensuring the congruency of low-urbanized territory

Abstract

The article examines approaches to organizing the activities of local self-government bodies in managing local development in economic, social, and ecological dimensions. The principles applied in this understanding can be considered complementary in their ideas and fully cover the areas of their practical application. Characteristics of the managerial capacity of basic-level territorial communities have been identified.

Based on the analysis of prerequisites and consequences of expanding the boundaries of territorial communities, the formation of a subject of local selfgovernment is substantiated, comprising territories with distinct economic profiles. Often, these profiles are not interconnected or even more so, conflicting interests arise among them. In specific cases, this conflict, which can take on existential outlines, implies the efficiency of certain economic activities of entities at the expense of eliminating another to the brink of elimination.

The proposal suggests distinguishing characteristics aimed at describing the structure of the local economy from the perspective of territory congruence - the unity of interests among internal stakeholders that determine sustainable and balanced development over time in economic, social, and ecological spheres.

It is argued that the coherent development of a territorial community, perceived by all internal stakeholders as a place for their long-term establishment (business operations for economic entities, residence for inhabitants), will contribute to improving the local business climate and enhancing the quality of the living environment. Accordingly, territorial congruence should be achieved by ensuring the complementarity of its economic components. In cases of heightened conflict potential, local authorities' efforts should be directed towards eliminating potential situations of mutual competition in the economic domain and within the businesslocal community axis, encouraging mutually beneficial cooperation and collaboration.

Keywords: local development, territorial community, sparsely urbanized territory, congruence, marketing.

Вступ

Постановка проблеми. В процесі налагодження діяльності органів місцевого самоврядування в рамках стратегічного управління місцевим економічним розвитком перед ними часто ставиться дихотомічна пара напрямків прикладення зусиль. З одного боку, в рамках забезпечення сталості в часі розвитку місцевої економіки природнім є прагнення до диверсифікації економічної бази територіальної громади: як результат, це сприятиме унезалежненню розвитку громади від ринкової кон'юнктури на обраних товарних ринках. З іншого боку, діяльність окремих господарюючих суб'єктів, окремих видів економічної діяльності на спільній території може містити суттєвий рівень конфліктогенності - аж до повної несумісності їх співіснування. Еталонним, хоч і не завжди обґрунтованим прикладом екстремуму такої конфліктогенності часто згадується на певній території переробної/видобувної промисловості і туризму.

Описане вище вказує на потребу пошуку наукового підґрунтя, яке б на підставі маркетингової парадигми ідентифікувало позитивні і потенційно негативні наслідки господарської диверсифікації, та, як наслідок, пропонувало узагальнюючі підходи до зменшення ризиків конфліктів господарюючих суб'єктів окремих видів економічної діяльності за умов їхнього співіснування на певній території.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні основи, практика управління місцевим розвитком є сферою наукових інтересів як закордонних, так і вітчизняних вчених, практиків. Зокрема, окремі її аспекти описані в працях М. Портера, О. Карого, Г. Кукель та ін. Призму маркетингової концепції при обґрунтуванні напрямків підвищення ефективності місцевого самоврядування описують Г. Олексюк, Г. Борщ та інші. Натомість, аналіз доробку зазначених авторів засвідчив необхідність більшої деталізації дослідження компатибільності галузей місцевої економіки. З вищесказаного випливає актуальність авторських досліджень.

Метою статті є опрацювання теоретичних основ ефективної політики місцевого самоврядування у сфері управління сталого в часі та зрівноваженого за економічою, соціальною та екологічною сферами місцевого розвитку що розвиток територіальної громади в узгодженому напрямку, сприйняття її усіма внутрішніми зацікавленими сторонами як місця власного довготермінового базування (ведення бізнесу - у випадку господарюючих суб'єктів, проживання - у випадку мешканців) сприятиме покращенню місцевого бізнес-клімату, підвищенню якості середовища проживання.

Виклад основного матеріалу

Концепція, котра складала основу формування адміністративно-територіальних одиниць базового рівня, передбачала суб'єктність місцевого самоврядування в управлінні місцевим розвитком у його системному розумінні - економічному, соціальному та екологічному. Застосовані при цьому розумінні принципи в своїй ідеї можна вважати взаємодоповнюваними та такими, що в повній мірі покривають сфери їхнього прикладного застосування (рис. 1).

Рис. 1. Характеристики управлінської спроможності адміністративно-територіальних одиниць базового рівня

Джерело: власне опрацювання на підставі: [3].

Під внутрішніми громадами, про які йде мова в рис. 1., розуміємо колишні самоврядні громади, об'єднані на кінцевому етапі реформи та/або на попередніх, добровільних етапах в рамках єдиного адміністративно-територіального утворення. Термін, який обговорювався не початкових етапах реформи та навіть був згадуваний в окремих профільних законопроєктах, хоч і не набув статусу юридичного, проте доволі широко вживається в професійних колах. У випадку слабоурбанізованих територій (адміністративно-територіальних утворень) базового рівня з переважаючою часткою сільського населення та господарською спеціалізацією, в якій агропромисловий сектор становить вагому частку місцевої економічної бази, об'єднані спільними економічними та соціальними інтересами розвитку) [1] він у понад 90% випадків повністю покривається із межами старостинського округу [2].

Інша характеристика спроможної громади - просторова - також вказує на необхідність диспонування слабоурбанізованою територією природніх ресурсів, достатніх для забезпечення належної суб'єктності місцевої влади в управлінні місцевим розвитком. Аналогічно попередній демографічній характеристиці, наслідком розширення меж територіальної громади є формування суб'єкта місцевого самоврядування, до складу якого входять території із окремими економічними профілями, часто не пов'язаними між собою або навіть більше - такими, які вступають між собою в конфлікт інтересів - конфлікт, який може набирати обрисів екзистенційного, тобто такого, який передбачає ефективність діяльності суб'єктів господарювання певного виду економічної діяльності за рахунок доведення до межі елімінації іншого.

Описану вище ситуацію можна вважати нижнім екстремумом диверсифікованості місцевої економіки. «Нижнім» в негативному значенні цього слова: тобто таким, який спонукає органи місцевого самоврядування до перманентного прийняття зусиль до залагодження конфліктних ситуацій, які виникають між окремими господарюючими суб'єктами, зайнятими в різних видах економічної діяльності, які з об'єктивних або суб'єктивних причин мають конфліктогенну природу в локальних масштабах. Використовуючи поняття конгруентності території, вона в такому випадку знаходиться у своєму нижньому пункті.

Графічно співвіднесення окремих ситуацій комплементарності складових місцевої економічної бази з рівнем конгруентності території показана нижче на рис. 2.

Як показано на рисунку, пропонуємо виокремлення характеристик, призначених для опису структури місцевої економіки під кутом зору конгруентності території - спільності інтересів внутрішніх зацікавлених сторін, які детермінують сталий в часі та зрівноважений за економічною, соціальною та екологічною сферами розвиток. Виходимо з тієї позиції, що дії органів місцевого самоврядування в рамках формування та реалізації стратегій розвитку повинні бути направлені на підвищення рівня конгруентності слабоурбанізованих територій - задля уникнення конфліктних ситуацій, ситуацій взаємопоборювання в площині ведення господарської діяльності та на осі бізнес-місцева громада, стимулювання їх до взаємовигідної співпраці та кооперації, якщо така вбачається можливою та може мати місце.

Через призму маркетингової концепції, розвиток слабоурбанізованої території в узгодженому напрямку, сприйняття територіальної громади усіма внутрішніми зацікавленими сторонами як місця власного довготермінового базування (ведення бізнесу - у випадку господарюючих суб'єктів, проживання - у випадку мешканців) сприятиме покращенню місцевого бізнес-клімату, підвищенню якості середовища проживання [4, 5]. Це, як наслідок, на стратегічну перспективу генеруватиме взаємну вигоду для усіх зацікавлених в розвитку території сторін.

Рис. 2. Кореляція комплементарності складових місцевої економічної бази з рівнем конгруентності території

Джерело: власна розробка

конгруентність слабоурбанізована територія

Наведені характеристики не передбачають чіткості формулювань, яка б уможливлювала віднесення всієї економічної системи окремо взятої слабоурбанізованої території до тієї чи іншої групи: вони слугують для опису результатів компаративного аналізу економічних підсистем внутрішніх громад цих територій. Агрегування ж відокремлених результатів компаративного аналізу і дає змогу окреслення економічної системи слабоурбанізованої території через призму її конгруентності.

Як вказано у лівому блоці рис. 2, природа потенційної конфліктогенності економіки слабоурбанізованої території (аж до ситуації екзистенційної загрози по відношенню до окремих видів економічної діяльності), може мати як об'єктивні, так і суб'єктивні передумови. Об'єктивні передумови конфліктогенності де-факто є іманентними для коекзистенції певних видів економічної діяльності у безпосередній близькості один від одного. Класичним прикладом у цьому випадку є співіснування на єдиній території господарюючих суб'єктів, зайнятих у сфері надання туристично - рекреаційних послуг та підприємств видобувної'/переробної промисловості, які є вагомим джерелом забруднення довкілля: повітря землі, водних ресурсів.

Природньо, що часто такого роду господарська діяльність не може співіснувати в єдиному інтегрованому просторі. Більше того - в окремих випадках вони є взаємозаперечними: такі ситуації пропонуємо охарактеризувати як екзистенційні загрози. Саме таким чином можемо охарактеризувати ситуацію, яка склалась у Галицинівській територіальній громаді, яка знаходиться у безпосередній близькості до м. Миколаєва - обласного центру з населенням понад 500 тис. ос.

Місцева економіка територій, об'єднаних у єдину громаду у 2016 році, в пострадянський період формувалася, в першу чергу, за рахунок діяльності суб'єктів господарювання, зайнятих в сільському господарстві з низькою доданою вартістю, важкій промисловості (Миколаївський глиноземний завод), туристично-рекреаційному секторі (об'єкти санаторно -курортного господарства в с. Лимани). Водночас, негативні для екологічного стану навколишньої території побічні наслідки процесу виробництва глинозему та гідроксиду алюмінію створили несумісні з прийнятними умови для діяльності об'єктів санаторно-курортного господарства, розташованих в одному із сіл теперішньої єдиної громади - с. Лимани. Попри інші характеристики території, які є незаперечними конкурентними її перевагами для розвитку туристично-рекреаційного напрямку (привабливі краєвиди, вигідне місце розташування на березі Дніпровської затоки), протягом останніх 20-ти рр. цей напрям знаходиться в занепаді - успішно діючі колись санаторно-курортні об'єкти припинили своє існування без можливості відновлення діяльності як мінімум у середньостроковій перспективі.

Слід відзначити, що подібна гострота проблеми співіснування господарюючих суб'єктів, зайнятих у різних галузях місцевої економіки, не є явищем розповсюдженим. Приклади потенціалу меншої конфліктогенності в рамках економічних систем слабоурбанізованих територій більш поширені і також пов'язані з конкуренцією за обмежені місцеві ресурси розвитку та з впливом на довкілля (а отже - і безпосередньо на діяльність місцевих господарюючих суб'єктів). При цьому, синтез доступної інформації за вищезгаданим напрямком та її подальший аналіз не дає змоги виокремлення ключових характеристик та універсальних передумов, які б в повній мірі описували природу конфліктогенності економічних систем на місцевому рівні - слабоструктурованість та низький рівень формалізації процесів, які відбуваються на рівні територіальних громад та у їхніх взаєминах з адміністративно-територіальними утвореннями вищого рівня лише дають підстави для збору інформації під індивідуальним кутом зору та розгляду конкретної ситуації із знаходженням специфічних причинно-наслідкових зв'язків.

Загалом, у випадку об'єктивної обумовленості конфліктогенності діяльності існуючих господарюючих суб'єктів, інструментарій впливу місцевої влади, в першу чергу, повинен концентруватися на її ролі як модератора, який, поза правовими інструментами вирішення спірних питань, має змогу сприяти усуненню конфліктних ситуацій. Натомість, при реалізації політики з залучення нових інвесторів в місцеву економіку більш широким, хоч також обмеженим, є інструментарій територіального маркетингу, який дозволяє опосередковано детермінувати профіль майбутньої господарської діяльності, вводити інші додаткові обмеження/вимоги у інвестиційний договір (у випадку інвестора із значними інвестиціями) [6] або договір державноприватного партнерства [7, 8].

В цьому контексті вважаємо важливим також відзначити, що, за окремими винятками, недоцільним є безпосереднє провадження органом місцевого самоврядування господарської діяльності, оскільки така діяльність вступає в пряму конкуренцію з іншими господарюючими суб'єктами, які діють на території або своєю діяльністю заміщає їх. Першочергову роль органів публічної влади загалом і місцевого самоврядування зокрема бачимо у створенні максимально сприятливих умов для ведення бізнесу в громаді з реалізацією подальших зусиль із залучення інвестицій в місцеву економіку. У випадку ж визначення (зокрема - в стратегії розвитку) окремих видів економічної діяльності як пріоритетних, наявний інструментарій прямої та непрямої бюджетної, інвестиційної, фінансово-кредитної так і інформаційно- консультативної підтримки дозволяє впливати на активізацію тих чи інших галузей місцевої економіки [9].

Наявність суб'єктивних чинників, які обумовлюють конфліктогенність господарської діяльності у випадку слабоурбанізованих територій, на відміну від чинників з об'єктивно детермінованою природою, є наслідком способу провадження господарської діяльності підприємствами, який:

- по перше, наносить шкоду іншим суб'єктам господарювання, які діють на тій же території та зайняті іншими видами економічної діяльності, стану довкілля, місцевому населенню;

- по друге, спосіб провадження діяльності не є безальтернативним та може бути скорегованим, в тому числі з огляду на виправлення порушень законодавства.

Як і у випадках, описаних вище, прикладами суб'єктивних за природою виникнення умов конфліктогенності є ситуації використання суб'єктами підприємницької діяльності спільного простору господарювання з відмінними побічними наслідками цього використання.

Так, показовою в цьому сенсі є ситуація Маловисківської територіальної громади Кіровоградської області, в рамках окремих частин території якої, на ряду з іншими, успішно діють підприємства, зайняті вирощуванням сільськогосподарських культур (в першу чергу, зернових, кормових, олійних) та малі і середні господарства, які спеціалізуються на бджільництві. Технологічний процес вирощування зазначених видів рослин, з метою знищення шкідників, передбачає інтенсивне використання пестицидів, які є згубними для бджільництва на етапі активного запилення рослин.

Передбачливо, це створює проблеми для коекзистенція цих двох видів економічної діяльності. З усіх ймовірних типів реакції місцевої влади на описану проблему (пасивна, реактивна, проактивна) [10] найбільш оправданим, з огляду на принципи управління, які своєю цільовою функцією визначають підвищення конгруентності слабоурбанізованої території, є проактивний тип реакції.

У випадку Маловисківської територіальної громади він полягав у застосуванні цілого комплексу заходів, направлених на запобігання виникненню конфлікту. Зокрема, було використано попередньо утворений дорадчий орган «Рада підприємців при міському голові» у якості діалогового майданчика між окремими представниками місцевого бізнес-середовища для налагодження комунікації на предмет синхронізації діяльності місцевих фермерських господарств, зайнятих вирощуванням сільськогосподарських культур з одного боку та бджільництвом з іншого. Окрім іншого, також міською радою було ініційована кампанія з популяризації менш шкідливих до довкілля пестицидів з перспективою налагодження зв'язків з потенційними постачальниками.

Висновки

Значний пласт проблем, пов'язаних із конфліктогенністю окремих видів економічної діяльності міститься поза межами компетенцій вирішення цих проблем на місцевому рівні. В першу чергу, це стосується побічних наслідків діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних із їхнім впливом на навколишнє середовище. В такій ситуації дії та рішення органів місцевого самоврядування не повинні опиратися виключно на підходи, спрямовані усунення проблем на локальному рівні, так як такі підходи не можуть забезпечити системного характеру вирішення, оскільки як компететністний, так і фінансовий інструментарій такого вирішення знаходиться на понадлокальному рівні.

Література

1. Глинський Н.Ю. (2022). Ринковий інструментарій формування та реалізації стратегій розвитку слабоурбанізованих територій в умовах трансформації національного господарства [Дис. д.е.н., Національний університет «Львівська політехніка»]. Інституційний репозитарій Національного університету «Львівська політехніка».

2. Кукель Г.С., Роледерс В.В., Семчук І.В., 2020. Оцінка зайнятості в сільському господарстві України. Проблеми системного підходу в економіці, 1(175), с. 47-51.

3. Кабінет Міністрів України, 2020. Методика формування спроможних територіальних громад. [online]. Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-% D0%BF#n10 [Дата звернення: 17.09.2021].

4. Борщ Г. А., Вакуленко В. М., Гринчук Н. М., та ін., 2017. Ресурсне забезпечення об'єднаної територіальної громади та її маркетинг. Київ: Інститут громадського суспільства.

5. Олексюк Г. В., Попадинець Н. М., Самотій Н. С., 2021. Управління територіальними громадами на засадах територіального маркетингу: теоретико-методологічні аспекти. Регіональна економіка, 3, с. 15-27.

6. Macdonald S., 1992. Formal collaboration and informal information flow. International Journal of Technology Management. 7(1-2). pp. 49-60.

7. Круглов В.В., 2018. Територіальний маркетинг як інструмент розвитку державноприватного партнерства. Право та державне управління. Т. 2, 1(30], р. 86-91.

8. Porter M., 1998. Clusters and the new economics of competition. Harvard Business Review. 76(6). pp. 77-90.

9. Карий О.І., 2011. Комплексний розвиток міст: теорія та методологія стратегічного планування: монографія. Львів: Видавництво Львівської політехніки.

10. Куценко Т., Сіренко Я., 2019. Забезпечення фінансової спроможності територіальних громад як пріоритет децентралізації управління. Макроекономічне оцінювання публічного сектору в антикризовому управлінні: матеріали наук. прикладних дослідж. освіт. -проф. програми 281 «Публічнеуправління та адміністрування» за 2017-2018рр., с. 125-152. [online]. Доступно: https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/30350?show=full [Дата звернення: 14.09.2021].

References

1. Hlynskyy, N. Yu. (2022). Rynkovyi instrumentarii formuvannia ta realizatsii stratehii rozvytku slabourbanizovanykh terytorii v umovakh transformatsii natsionalnoho hospodarstva [Market toolkit for the formation and implementation of strategies for the development of weakly urbanized territories in conditions of national economy transformation] [Doctoral dissertation, Lviv Polytechnic National University]. Institutional Repository of Lviv Polytechnic National University [in Ukrainian].

2. Kukel, G. S., Roleders, V. V., & Semchuk, I. V. (2020). Otsinka zainiatosti v silskomu hospodarstvi Ukrainy [Assessment of employment in agriculture of Ukraine]. Problems of systemic approach in economics, 1(175), 47-51 [in Ukrainian].

3. Cabinet of Ministers of Ukraine. (2020). Metodyka formuvannia spromozhnykh terytorialnykh hromad [Methodology for forming capable territorial communities]. [Online]. Available: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF#n10 [Accessed: September 17, 2021] [in Ukrainian].

4. Borsch, H. A., Vakulenko, V. M., Grinchuk, N. M., et al. (2017). Resursne zabezpechennia obiednanoi terytorialnoi hromady ta yii marketynh [Resource provision of a united territorial community and its marketing]. Kyiv: Institute of Civil Society [in Ukrainian].

5. Olexiuk, G. V., Popadynets, N. M., & Samotiy, N. S. (2021). Upravlinnia terytorialnymy hromadamy na zasadakh terytorialnoho marketynhu: teoretyko-metodolohichni aspekty [Management of territorial communities on the principles of territorial marketing: theoretical and methodological aspects]. Regional Economics, 3, 15-27 [in Ukrainian].

6. Macdonald, S. (1992). Formal collaboration and informal information flow. International Journal of Technology Management, 7(1-2), 49-60.

7. Kruglov, V. V. (2018). Terytorialnyi marketynh yak instrument rozvytku derzhavno- pryvatnoho partnerstva [Territorial marketing as an instrument of public-private partnership development]. Law and Public Administration, 2(30), 86-91 [in Ukrainian].

8. Porter, M. (1998). Clusters and the new economics of competition. Harvard Business Review, 76(6), 77-90 [in Ukrainian].

9. Karyi, O. I. (2011). Kompleksnyi rozvytok mist: teoriia ta metodolohiia stratehichnoho planuvannia [Comprehensive development of cities: theory and methodology of strategic planning: monograph]. Lviv: Lviv Polytechnic Publishing House [in Ukrainian].

10. Kutsenko, T., & Sirenko, Y. (2019). Zabezpechennia finansovoi spromozhnosti terytorialnykh hromad yak priorytet detsentralizatsii upravlinnia [Ensuring financial capacity of territorial communities as a priority of governance decentralization]. Macroeconomic assessment of the public sector in crisis management: materials of scientific and applied research educational- professional program 281 "Public Administration and Administration" for 2017-2018, 125-152. [Online]. Available: https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/30350?show=full [Accessed: September 14, 2021] [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru