Теоретико-методологічні підходи до формування оптимальної моделі управління державною власністю: аспект морських портів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський національний технічний університет

Інститут адміністрування, державного управління та професійного розвитку Національного університету «Львівська політехніка»

Теоретико-методологічні підходи до формування оптимальної моделі управління державною власністю: аспект морських портів

Половцев Олег Валентинович

доктор наук з державного управління, професор

професор кафедри державного управління і

місцевого самоврядування

Баран Мирослав Мирославович

аспірант кафедри

адміністративного та фінансового менеджменту



Анотація

публічний влада адміністрація порт

Стаття присвячена дослідженню можливостей формування оптимальної моделі управління державними підприємствами, зокрема морськими портами, в умовах процесу трансформації функціонального змісту діяльності публічної влади.

В роботі проведено ретроспективний огляд процесу трансформації функціонального змісту діяльності публічної влади України та її вплив на ефективність управлінських процесів керування державною власністю.

Виокремлено основні системні проблеми щодо ефективного управління підприємствами державної власності-морськими портами. Досліджено процес прийняття рішень в процесах державного управління морськими портами.

Розроблені властивості методики розв'язання задач прийняття рішень державними адміністраціями морських портів, відповідність яким забезпечить належну якість державного управління підприємствами державної власності, зокрема морськими портами. Виокремлено системний підхід як основний методологічний інструмент комплексного вирішення завдань рівноважної реакції на зовнішні виклики та внутрішні зміни, що формує цілісну відповідь на питання оперативного, тактичного і стратегічного розвитку як керуючої системи - суб'єкта публічного управління та адміністрування - адміністрації морських портів, і його діяльності, так і керованої системи - підприємств державної власності, зокрема морських портів.

Подальші дослідження рекомендовано спрямувати на науковий пошук та створення ефективних обчислювальних процедур моделювання великого числа стратегій розвитку державних підприємств, зокрема морських портів, та їх застосування для фінансово-економічних процесів в державному управлінні і на цій основі нової типової організаційно-функціональної моделі діяльності суб'єктів публічного управління і адміністрування щодо управління підприємствами державної форми власності - морськими портами.

Ключові слова: публічне управління і адміністрування, публічна влада, державне управління, логістика, суб'єкти публічного адміністрування, державна власність, морські порти.



Polovtsev Oleg Valentinovych Doctor of Public Administration, Professor, Professor of the Department of Public Administration and Local Self-Government, Kherson National Technical University

Baran Myroslav Myroslavovych Graduate student of the Department of Administrative and Financial Management, Institute of Administration, Public Administration and Professional Development of the Lviv Polytechnic National University

Theoretical-methodological approaches to the formation of an optimal model of state property management: the aspect of seaports

Abstract

The article is devoted to the study of the possibilities of forming an optimal model of management of state enterprises, in particular sea ports, in the conditions of the process of transformation of the functional content of the activities of public authorities.

In the work, a retrospective review of the process of transformation of the functional content of the activity of the public authorities of Ukraine and its influence on the effectiveness of the management processes of state property management is carried out.

The main systemic problems regarding the effective management of state- owned enterprises - seaports are highlighted. The process of decision-making in the processes of state management of seaports has been studied.

The developed properties of the methodology for solving the problems of decision-making by state administrations of sea ports, compliance with which will ensure the proper quality of state management of state-owned enterprises, in particular sea ports. The system approach is singled out as the main methodological tool for the complex solution of the tasks of a balanced response to external challenges and internal changes, which forms a holistic response to the issue of operational, tactical and strategic development as a management system - a subject of public management and administration - the administration of sea ports, and its activities , as well as the managed system - state-owned enterprises, in particular sea ports.

It is recommended to focus further research on scientific research and the creation of effective computational procedures for modeling a large number of strategies for the development of state enterprises, in particular sea ports, and their application to financial and economic processes in state administration and, on this basis, a new typical organizational and functional model of the activity of public entities management and administration regarding the management of state-owned enterprises - seaports.

Keywords: public management and administration, public power, public administration, logistics, subjects of public administration, state property, seaports.



Постановка проблеми

Зміна ситуації у світі, як зовнішні виклики, змінює та коригує завдання, які вирішуються на рівні всіх систем публічного управління. Це породжує нові виклики щодо соціальних та владних технологій, що використовуються суб'єктами публічного управління та адміністрування. Суб'єкти публічного управління і адміністрування повинні вміти продукувати та просувати ефективні соціальні пропозиції: стратегії, програми та проекти розвитку, переміщувати соціальні ресурси та зусилля у необхідних для країни напрямках. Це змушує публічну владу своєчасно та змістовно змінювати техніки та технології здійснення влади та адаптувати систему діяльності суб'єктів публічного управління і адміністрування під зовнішні виклики та внутрішні зміни. Особливістю даного процесу є те, що усі процеси, пов'язані з трансформацією систем управління суб'єктів публічного управління і адміністрування, мають йти паралельно з його поточною діяльністю, жодною мірою не впливати на зниження якості існуючих управлінських послуг протягом усього періоду трансформації організаційно-функціонального змісту діяльності публічної влади.

Державне управління є багатоаспектною галуззю людської діяльності. Згідно управлінського підходу, основними цінностями державного керування повинні бути ефективність, економічність і результативність. Серед науковців та практиків постійно ведуться дискусії стосовно того, чи може бути держава ефективним власником. Держава є власником багатьох підприємств, установ та різноманітних об'єктів народного господарства. Деякі з них, зокрема морські порти, мають стратегічне значення і мають певні державні преференції, а деякі є підприємствами державної форми власності, що займаються виробничою діяльністю на загальних ринкових підставах. Тому проблема коректного вибору оптимальної стратегії розвитку підприємств державної форми власності є актуальною задачею підвищення якості державного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема покращення роботи публічної влади в багатьох випадках зводиться до «косметичних» змін, що не змінюють організаційно-функціональну систему певного суб'єкту публічного управління і адміністрування і, в цілому, не призводять до корінного системного оновлення публічної влади в країні. «Точкові» зміни не призводять до системних зрушень і змін. Поза увагою залишається удосконалення та системна модернізація організаційних структур, процесів прийняття рішень і функціонального управління в органах та установах публічної влади що похідною відбивається на ефективності результатів управлінської діяльності та використання державної власності.

В управлінській практиці формування стратегій розвитку державного підприємства базується на здійсненні стратегічного аналізу стану підприємства, тобто порівняльного аналізу привабливості тих чи інших рішень та діяльності підприємства в цілому [1]. Переважна більшість існуючих підходів розв'язують задачі в постановці кількісних оптимізаційних задач [1, 2]. Дослідженню процесу прийняття рішень в державному управлінні, оцінювання якості, умов і середовища задачі, приділяється недостатньо уваги. Таким чином, задача забезпечення належної якості державного управління державними підприємствами, зокрема морськими портами, потребує проведення дослідження процесу прийняття рішень, сучасних умов та середовища, які властиві саме проблемам в галузі державного управління, формування наукових засад для розробки підходу розв'язання задач державного управління.

Мета статті

Метою роботи є дослідження можливостей формування оптимальної моделі управління державними підприємствами, зокрема морськими портами, в умовах процесу трансформації функціонального змісту діяльності публічної влади шляхом розробки вимог та визначення властивостей методики розв'язання задач прийняття рішень при забезпеченні належної якості державного управління морськими портами.

Це дозволить в подальшому автоматизувати процес стратегічного аналізу державного підприємства за основними показниками, формувати стратегії розвитку державного підприємства та забезпечить підтримку прийняття рішень щодо обґрунтованого визначення оптимальної стратегії.

Виклад основного матеріалу

Публічне управління і адміністрування є унікальною системою зі своєю, притаманною тільки їй, структурою та функціями. Набір елементів системи публічного управління і адміністрування - своєрідний «ДНК» системи, що дозволяє їй виконувати покладені на неї суспільством завдання - спрямовувати соціальні ресурси та капітал в необхідних для розвитку суспільства та країни напрямках. В своїй структурі система містить елементи створення керуючих сигналів (законодавчих актів, стратегій, програм, проектів, інше), елементи соціальної адаптації та «вживлення» цих сигналів у суспільство, елементи втілення/реалізації, моніторингу, контролю та ін. Якщо, раптом, код «ДНК» буде порушено, змінено в будь який спосіб елементарну структуру системи, - це призведе до втрати системою її унікальності і спроможності виконувати свої функціональні завдання [4].З середини 90-х років ХХ сторіччя кардинально змінюються зовнішні умови функціонування системи публічної влади. Зміна ситуації у світі, як зовнішні виклики, змінює та коригує завдання, які вирішуються на всіх рівнях системи публічного управління та адміністрування. Цей процес для держави стає постійним і незворотнім. Це породжує нові виклики щодо управлінських та владних технологій, що використовуються суб'єктами публічного управління і адміністрування в управлінні суспільними ресурсами.

Дослідження ефективності управління державною власністю, зокрема морськими портами України, та система прийняття рішень щодо вибору оптимальних рішень керування нею в умовах збройного конфлікту, дають підстави зробити припущення щодо недостатньої ефективності процедур прийняття рішень, що застосовуються для вибору найбільш ефективного варіанту. Аналіз доповідної записки, що була підготовлена Національним інститутом стратегічних досліджень «Напрямки підвищення ефективності роботи портів Дунайського регіону» дає підстави, використовуючи метод складної екстраполяції, зробити наступні припущення щодо стану і типових проблем у роботі морських портів України:

ефективне функціонування портів є критично важливим для забезпечення інтегрованості національної економіки України із світовою економічною системою, збереження цілісності вітчизняного господарського механізму;

для забезпечення більш повного використання потенціалу морських портів в умовах блокування РФ чорноморських портів України необхідно взаємодії по розширенню пропускної здатності та підвищенню ефективності їх роботи;

з метою підвищення ефективності управлінської діяльності адміністраціям морських портів рекомендується запровадження як організаційних так і функціональних змін в організації практичної роботи;

складності в процесах прийняття ефективних рішень полягають в слабкому застосуванні сучасних технік і технологій прийняття управлінських рішень.

В якості теоретико-методологічного підходу до формування процедур прийняття ефективних управлінських рішень щодо управління державним підприємством - морським портом може бути запропонована методика розв'язання задач прийняття рішень при забезпеченні належної якості державного управління.

Прийняття рішення - це процес вибору найбільш преференційного рішення з множини допустимих рішень або упорядкування множини рішень [1].

Прийняття рішень можливе на підставі знань про об'єкт управління, процеси, що в ньому відбуваються та можуть відбутися з перебігом часу, і за наявності множини показників, що характеризують ефективність та якість прийнятого рішення. Тобто необхідні адекватна модель об'єкту - морського порту та модель прийняття і оцінювання прийнятого рішення - процесів у процедур, що реалізуються управлінською структурою - державною адміністрацією морського порту. Під моделлю прийняття рішень мається на увазі формальне подання процесу прийняття рішень.

Таблиця 1. Класифікація видів рішень

Ознака	Вид рішення
Ступінь структуризації проблеми	Гарно структуроване	Погано структуроване	Неструктуроване
Кількість етапів реалізації рішення	Статичне (один етап)	Динамічне
Рівень інформованості про стан проблеми	Умови визначеності	Умови ризику	Умови невизначеності
Кількість ОПР	Одна особа	Багато осіб
Зміст рішення	Стратегічне	Тактичне

Будь-який процес прийняття рішення здійснюється в декілька основних етапів.

Етап постановки задачі. Складається з фаз аналізу та діагностики проблеми і визначення цілей рішення. На цьому етапі відбувається виявлення та опис проблемної ситуації, збір релевантної інформації і даних; визначаються цілі рішення, яке має бути прийняте, що дозволяє задати напрям пошуку рішень і видалити ті, котрі не відповідають цілям.

Етап формування рішень. Складається з фаз формулювання обмежень і критеріїв прийняття рішень та визначення альтернатив рішення. На даному етапі відбувається визначення обмежень, що дозволяють відокремити прийнятні варіанти від неприйнятних, та критеріїв, які сприяють вибору кращих з придатних варіантів рішення. Потім здійснюється формування набору допустимих альтернатив, яке полягає у пошуку та розробці альтернативних варіантів рішення.

Етап вибору рішення. Складається з фаз оцінки альтернатив та остаточного вибору рішення. На даному заключному етапі відбувається оцінка варіантів з множини допустимих альтернатив за обраними критеріями та подальший остаточний вибір рішення. Цінність альтернативних варіантів не однакова, але за умов неявної переваги одного варіанту перед іншим можуть виникати певні складності.

Процес прийняття рішення в державному управлінні складається з таких кроків:

визначення цілей, критеріїв оптимальності;

формування множини допустимих альтернатив;

вибір методів розв'язання задачі;

порівняння та упорядкування множини альтернатив за обраними критеріями;

добір кращих варіантів за критерієм оптимальності та вибір рішення.

Досить часто в процесі прийняття рішень ОПР (об'єкти прийняття рішень), в даному випадку - державні адміністрації морських портів, припускаються помилок. До найбільш поширених належать такі:

прийняте так зване однобічне рішення;

відсутній системний підхід при прийнятті рішення;

під час вибору варіантів перевага була надана «звичній» альтернативі;

розглядались лише позитивні варіанти, можливий ризик не було враховано;

прийняте рішення було зумовлене емоціями;

рішення прийнято імпульсивно;

при прийнятті рішення припустились поспішності;

при прийнятті рішення керувалися припущеннями, прихованими бажаннями і хибними передумовами, а не достовірною інформацією;

невірно витлумачені факти;

неактуальність рішення: рішення було невірно або невчасно реалізоване.

Ефективність рішень. Необхідно зазначити, що будь-яке рішення, має сенс лише тоді, коли воно ефективне. Виділяють два основних фактори, що впливають на ефективність рішень: фактор якості рішення фта фактор прийняття рішення людиною Л. Ефективність рішення Е може бути виражена формулою: Е = Q X А.

За умов, що один із зазначених факторів прямує до мінімуму, ефективність рішення падає. Фактор якості рішення Q пов'язаний з вибором кращої альтернативи з тих, що зумовлює проблемна ситуація з урахуванням умов прийняття рішень та можливостей виконавців рішення.

Підвищення ефективності рішення головним чином слід шукати у покращенні фактору якості, а саме у вірному доборі обмежень і критеріїв рішення, правильному формуванні множини допустимих альтернатив, коректному виборі найкращого для умов задачі варіанту та у адекватній оцінці якості рішення.

Умови прийняття рішень. Суттєвий вплив на розв'язок задач прийняття рішень спричиняють умови та середовище, в яких відбувається прийняття рішень. В сучасній теорії прийняття рішень класифікують такі умови прийняття рішень [3]:

* Визначеність. Рішення приймається в умовах визначеності, коли точно відомий результат кожного з альтернативних варіантів вибору. Відносно небагато рішень в державному управління приймаються в умовах визначеності.

Ризик. До рішень, що приймаються в умовах ризику, відносяться такі, при яких результати альтернативних варіантів не є визначеними, але відомі їх імовірності. Сума імовірностей всіх результатів певної альтернативи повинна бути рівною одиниці. Зазначимо, що в умовах визначеності існує лише один результат кожного варіанту. Найбільш бажаний спосіб визначення імовірності - об'єктивність. Імовірність є об'єктивною, коли її можна визначити математичними методами або шляхом статистичного аналізу накопиченого досвіду. Також імовірність буде визначена об'єктивно, якщо надійде достатньо інформації для того, щоб прогноз виявився статистично достовірним.

Невизначеність. Рішення приймається в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів. Така ситуація зазвичай має місце, коли фактори, що необхідно врахувати, є складними, і стосовно їх неможливо отримати достатньо інформації. Тому імовірність певного наслідку неможливо прогнозувати з достатнім ступенем достовірності. Невизначеність є характерною для багатьох рішень, які приймаються у швидко мінливих обставинах.

Середовище, в якому відбувається прийняття рішення, також є важливим фактором, що впливає на процес прийняття і результат рішення. Хід часу зумовлює зміни ситуації. Якщо зміни значні, то ситуація може перетворитися настільки, що обмеження і критерії прийняття рішення стануть недійсними. Тому рішення належить розробляти, приймати і втілювати, поки інформація та припущення, на яких базуються рішення, залишаються дійсними і актуальними.

Задачам прийняття рішень в державному управлінні властиві умови невизначеності, що зумовлені наявністю як внутрішніх так і зовнішніх чинників. Аналіз умов наявності невизначеностей може виконуватись на абстрактному теоретичному рівні або з точки зору конкретної ситуації, наприклад, з точки зору виявлення можливості побудови математичної моделі чи з точки зору теорії інформації, де невизначеність виступає як характеристика ситуації вибору. Категорія невизначеності характеризується деякими змінними параметрами, які описують різні види невизначеностей: глобальну невизначеність, ситуативну, політичну, соціальну і т. ін. При вирішенні задач прийняття рішень в умовах наявності невизначеностей необхідно встановити рівень аналізу і типи невизначеностей, що розглядаються.

Необхідно зазначити, що часто невизначеність ототожнюють лише з відсутністю повної інформації про той чи інший об'єкт. Насправді незнання станів об'єкту не є єдиною невизначеністю. Поряд з цим іноді можна розглядати невизначеність цілей та невизначеність критеріїв вибору рішень. У багатьох реальних задачах складність прийняття рішення визначається насамперед числом альтернативних варіантів та числом і різнорідністю критеріїв оцінювання цих варіантів.

При вирішенні задач державного управління на основі принципів системного аналізу та теорії прийняття рішень виділяють наступні основні типи невизначеностей [1,3]:

Невизначеність цілей - невизначеність вибору цілей в багатокритеріальних задачах.

Ситуаційна невизначеність - невизначеність впливу неконтрольованих факторів, що позначаються на процесах практичної діяльності.

Невизначеність природи - відсутність достатніх знань щодо оточення та зовнішні фактори.

Ненадійність очікувань - невизначеність розвитку певних подій у майбутньому.

Стратегічна невизначеність - невизначеність цілей і дій активного або пасивного партнера чи противника, так звана невизначеність конфліктів.

Інформаційна невизначеність - нечіткість та розпливчастість процесів і явищ та інформації про досліджувану систему, відсутність відомостей про достовірність інформації.

Додатково виділяють наступні види невизначеностей:

Структурна невизначеність - невизначеність структури моделі досліджуваної системи.

Параметрична невизначеність - апріорна невизначеність параметрів моделі системи, складність оцінювання і аналізу якості параметрів моделі.

Статистична невизначеність - невизначеність статистичних даних, що переважно випливає з об'єму даних, наявності пропусків, імпульсних викидів і т. ін.

Методична невизначеність - невизначеність методу обробки даних чи методу розв'язання задачі.

Комбінаторна невизначеність - неможливість знання всіх можливих варіантів. Комбінаторна невизначеність пов'язана зі всіма іншими типами невизначеностей і найчастіше випливає з них.

В реальних практичних задачах прийняття рішень в державному управлінні часто наявні різноманітні види невизначеностей, які разом складають деякий комплекс невизначеностей, так звану системну невизначеність[3].

Властивості задач прийняття рішень в державному управлінні. Рішення в державному управлінні може бути класифіковане як погано структуроване, динамічне, рішення в умовах невизначеності, багатоосібне та в залежності від певної ситуації стратегічне чи тактичне.

Практично будь-яка задача прийняття рішень в державному управлінні характеризуються такими властивостями:

унікальність (задачі тих самих типів можуть розглядатись як типові);

складність;

відсутність строго формалізуємих та єдиних глобальних цілей;

багатокритеріальність цілей;

відкритість і динамічність;

невизначеність.

Задача прийняття рішень в державному управлінні, зокрема в управлінні морськими портами України, містить неоднозначність і суперечливість вимог до варіантів рішення (наприклад, відсутність чітко визначених критеріїв оцінювання і вибору альтернатив); суперечливість цілей і неоднозначність умов використання ресурсів (наприклад, економічна ефективність від використання інвестиційних ресурсів може суперечити соціальній значимості проекту; фінансово-економічні і конкурентні умови різних ринків можуть досить суттєво відрізнятись); невизначеність і непередбачуваність можливих дій інших учасників (наприклад, поява нових важливих і нагальних напрямів фінансування); необмеженість і неможливість прогнозування ситуацій ризику на різноманітних стадіях застосування ресурсів (наприклад, зміни в законодавстві чи у політичних пріоритетах керівництва країни, нештатні ситуації в процесі використання ресурсів) та інше [3].

Вимоги до методики розв'язання задач прийняття рішень в державному управлінні. Проаналізовані особливості задач прийняття рішень в державному управлінні морськими портами дозволяють визначити вимоги та властивості, якими має володіти методика ефективного розв'язання задач державного управління державним підприємством - морським портом при забезпеченні належної якості управління [3]:

Результативність - здатність методики як інструментарію користувача забезпечити в реальних умовах одержання практично прийнятного рішення задач, яке задовольняє користувача з позицій необхідної точності, достовірності і обґрунтованості.

Ефективність - здатність методики забезпечувати одержання рішення реальних задач за практично прийнятний час з практично допустимими витратами необхідних ресурсів.

Масштабність - властивість застосовності методики для розв'язання широкого кола прикладних задач, які можуть суттєво відрізнятись рядом факторів: природою об'єктів, областю застосування, кількістю наявної інформації, змістом задач тощо.

Крім цього, до суттєвих ознак і принципів методики розв'язання задач прийняття рішень в державному управлінні щодо управління державною власністю - морськими портами слід відносити такі [1]:

цілісність методики з позиції досягнення заданих цілей дослідження;

системність врахування факторів невизначеностей;

можливість пояснення, обґрунтування і реалізації здійснення раціонального компромісу з позиції одержання кращих результатів досягнення цілей;

можливість попереднього прогнозування ефективності різноманітних альтернативних рішень і подальшої верифікації в реальних умовах прийнятого рішення.

Таким чином, головним завданням постає не лише розв'язання конкретної практичної задачі державного управління морським портом, наприклад, розподілу інвестиційних ресурсів, забезпечення інтегрованості національної економіки України із світовою економічною системою, збереження цілісності вітчизняного господарського механізму, забезпечення більш повного використання потенціалу морських портів в умовах блокування РФ чорноморських портів України, взаємодії по розширенню пропускної здатності та підвищенню ефективності роботи морських портів, а дослідження проблеми і розробка узагальненої методики, на основі якої і можна розв'язувати реальні задачі даного класу.



Висновки

Чітке розуміння «поля» проблематики в діяльності суб'єктів публічного управління і адміністрування дозволяє сформулювати в подальшому цільові орієнтири для якісних та кількісних змін як в їх організаційних структурах так і у функціональному змісті діяльності, визначити достатність та необхідність ресурсної бази для проведення трансформацій, спроектувати алгоритми реалізації визначених завдань та в цілому забезпечити якісне використання системного підходу до розв'язання визначеної проблематики.

Дослідження процесу прийняття рішень в державному управлінні підприємствами державної власності - морськими портами, умов та середовища здійснення цих рішень дозволило класифікувати такі рішення як погано структуровані, динамічні, рішення в умовах невизначеності, багатоосібні та в залежності від певної ситуації стратегічні чи тактичні. За результатами проведеного аналізу сформульовані властивості результативності, ефективності та масштабності, наявність яких у методики розв'язання задач державного управління забезпечить досягнення необхідної якості державного управління морськими портами.



Література

1. Згуровский М.З. Системный анализ: проблемы, методология, приложения / М.З. Згуровский, Н.Д. Панкратова. - К.: Наукова думка, 2005. -743с.

2. Половцев О.В. Системний підхід до прийняття рішень в державному управлінні: монографія/Половцев О.В., [монографія] GlobeEdit Dodo Books Indian Ocean Ltd. member of the OmniScriptum S.R.L Publishing groupe, 2021 р., 207 стор., ISBN 978-620-0-62602-8/.

3. Keeling D. Management in Government / D. Keeling (1972), London: Allen & Unwin.

4. Половцев О.В. Віремейчик А.М., Линецький М.В. Сучасна проблематика процесів трансформації організаційно-функціонального змісту діяльності суб'єктів публічного адміністрування. Державна політика щодо місцевого самоврядування: стан, проблеми та перспективи: збірник матеріалів 13-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції / за наук. ред. проф. О.В. Чепелюк, І.П. Лопушинського, Р.М. Плюща. Хмельницький: ХНТУ. 2022. С. 116-119.



References

1. Zhurovskyy M.Z. & Pankratova N.D. (2005). Systemnyy analyz: problemy, metodolohyya, prylozhenyya [Systems analysis: problems, methodology, applications]. Kyiv: Naukova dumka [in Russian].

2. Polovtsev O.V. (2021). Systemnyy pidkhid do pryynyattya rishen' v derzhavnomu upravlinni: monohrafiya. [Systematic approach to decision-making in public administration]. GlobeEdit Dodo Books Indian Ocean Ltd. member of the OmniScriptum S.R.L Publishing groupe [in Ukranian].

3. Keeling D. (1972). Management in Government. London: Allen & Unwin.

4. Polovtsev O.V., Viremeychyk A.M. & Lynets'kyy M.V. (2022). Suchasna problematyka protsesiv transformatsiyi orhanizatsiyno-funktsional'noho zmistu diyal'nosti sub"yektiv publichnoho administruvannya. [Modern problems of transformation processes of organizational and functional content of activities of public administration entities]. XIII Vseukrayins'ka naukovo-praktychna konferentsiia “Derzhavna polityka shchodo mistsevoho samovryaduvannya: stan, problemy ta perspektyvy” - The Thirteenth All-Ukranian Scientific and Practical Conference “State policy on local self-government: state, problems and prospects”. (pp. 116-119) O.V. Chepelyuk (Ed.), I.P. Lopushyns'kiy (Ed.), R.M. Plyushch (Ed.). Khmel'nyts'kyy: KHNTU [in Ukranian].

Размещено на Allbest.ru

...