Актуальні питання доступу до правосуддя позивача у кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні питання доступу до правосуддя позивача у кримінальному провадженні

Анна Виноградова

кандидат юридичних наук

асистентка кафедри

кримінального процесу та криміналістики

Навчально-наукового інституту права

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна

Анотація

законодавство правосуддя позивач провадження

У статті здійснено аналіз чинного законодавства в сфері матеріального і процесуального права та правозастосовної практики з метою визначення доступу до правосуддя позивача у кримінальному провадженні та наявних актуальних питань у цій сфері.

Встановлено, що одним із правових способів захисту порушених, внаслідок вчинення кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, майнових та особистих немайнових прав і законних інтересів потерпілих, є відшкодування (компенсація) завданої шкоди. Автор у статті зауважує, що зазначені питання мають своє відображення не лишу у чинному процесуальному законодавстві України, а й у сфері правозастосовної практики. Відповідні правові позицій щодо розгляду і вирішення справ мають місце у практиці Верховного Суду, Європейського Суду з прав людини.

Досліджено трансформацію наукового розуміння та практичного сприйняття доступу до правосуддя позивача у кримінальному провадженні через аналіз положення норм матеріального права, в силу чого стає очевидним, що сатисфакція компенсації завданої шкоди може бути пов'язана із достатньо широким спектром відносин, а можливість відшкодування завданої шкоди за допомогою цивільного позову в кримінальному проваджені в юридичній практиці є інститутом захисту порушеного права та інтересу з багатовіковою історією. Зауважено, правова природа цивільного позову в кримінальному провадженні має дуалістичний характер -матеріальний і процесуальний, в силу чого, доступ до правосуддя позивача (саме через цивільний позов) в кримінальному провадженні ставить процесуальну техніку розгляду і вирішення справ на новий теоретичний та правозастовний штабель. У статті також зазначається на наявності у чинному законодавстві проблеми у відшкодуванні завданої шкоди через забезпечення цивільного позову та своєчасного накладення арешту на майно в межах застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

Ключові слова: цивільний позов, цивільний позивач, потерпілий, кримінальне провадження, правосуддя, відшкодування збитків.

Anna Vynogradova, Candidate of legal sciences, assistant professor of the Department of Criminal Procedure and Forensics, Educational and Scientific Institute of Law of Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, Ukraine

Current issues of access to justice of the plaintiff in criminal proceedings

Abstract

The article analyzes the current legislation in the field of substantive and procedural law and law enforcement practice in order to determine the plaintiff's access to justice in criminal proceedings and current issues in this field.

It has been established that one of the legal ways to protect property and personal non-property rights and legal interests of the victims who have been violated as a result of the commission of a criminal offense or other socially dangerous act is restitution (compensation) for the damage caused. The author notes in the article that these issues are reflected not only in the current procedural legislation of Ukraine, but also in the field of law enforcement practice. Corresponding legal positions regarding the consideration and resolution of cases take place in the practice of the Supreme Court, the European Court of Human Rights.

The transformation of the scientific understanding and practical perception of the plaintiff's access to justice in criminal proceedings was studied through the analysis of the provisions of substantive law, due to which it becomes obvious that the satisfaction of compensation for the damage caused can be associated with a sufficiently wide range of relationships, and the possibility of compensation for the damage caused with the help of civil action in criminal proceedings in legal practice is an institution of protection of the violated right and interest with a centuries-old history. It has been noted that the legal nature of a civil claim in criminal proceedings has a dualistic nature - material and procedural, as a result of which the plaintiff's access to justice (through a civil claim) in criminal proceedings puts the procedural technique of considering and resolving cases on a new theoretical and collateral level. The article also notes the existence of a problem in the current legislation in compensating for the damage caused by securing a civil lawsuit and timely seizure of property within the scope of the application of the appropriate measure of securing criminal proceedings.

Keywords: civil action, civil plaintiff, victim, criminal proceedings, justice, damages.

Постановка проблеми

Політична ситуація, в якій перебуває наша держава сьогодні, у зв'язку із війною, розв'язаною РФ та усі суспільні процеси, в яких ми опинилися і продовжуємо жити та виборювати мир вносить свої трагічні корективи та ставить перед нами багато абсолютно нових завдань, які потребують дослідження, вивчення та впровадження у життя.

Зокрема, серед основних напрямків сучасної політики щодо фіксації злочинної діяльності на наших територіях, пріоритетом було, є і буде питання дотримання прав та законних інтересів осіб, у тому числі, які постраждали від воєнних злочинів. Адже життя, здоров'я, честь і гідність людини, її недоторканність і безпека є пріоритетом нашої держави. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності України.

Одним із правових способів захисту порушених, внаслідок вчинення кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, майнових та особистих немайнових прав і законних інтересів потерпілих, як відомо, є відшкодування (компенсація) завданої шкоди.

На сьогодні відновлення порушеного права особи щодо завданої шкоди у результаті кримінального злочину є забезпечення відшкодування (компенсації) шкоди, якої було завдано кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням через пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні та доступу потерпілої особи до правосуддя у цій сфері.

З огляду на вказане, саме цим актуальним питанням буде приділена увага в нашій наукові розвідці.

Стан дослідження

В сучасні правовій науці, вважається, що одним із найдієвіших способів відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому у кримінальному провадженні є пред'явлення цивільного позову та доступ позивача у кримінальному провадженні до правосуддя. Відповідним проблемам в теорії науки цивільного процесуального та кримінального процесуального права присвячена достатня увага з боку як знаних, так і молодих науковців. Проблемам пред'явлення та розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні, відшкодування шкоди, яка завдана потерпілому, присвятили наукові праці такі відомі вітчизняні науковці, як Ю.П. Аленін, С.А. Альперт, О.А. Банчук, І.В. Гловюк, В.Г. Гончаренко, М.І. Гошовський, Ю.М. Грошевий, Л.М. Лобойко, М.М. Михєєнко, В.Т. Нор, Д.П. Письменний, М.А. Погорецький, Л.Д. Удалова, М.Є. Шумило, а також молоді науковці: І.А. Воробйова, С.В. Давиденко, М.І. Демура, Н.С. Кравченко, А.М. Стебелєв, І.І. Татарин та ін. Серед названих науковців, велика кількість досліджень присвячена саме інституту цивільного позову в кримінальному провадженні та можливості потерпілому (позивачеві, відповідно) реалізувати своє право на захист порушених прав та інтересів, які він зазнав від кримінального правопорушення.

Крім того багато питань у цьому напрямку мають своє відображення і в сфері правозастосовної практики. Так, наприклад, у практиці Верховного Суду щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні мають місце відображення правових позицій суду щодо особливостей стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки можливості відшкодування упущеної вигоди за допомогою пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні; порядку визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди та інш. Все це спонукає нас до необхідності проведення наукового дослідження доступу позивача до правосуддя у кримінальному провадженні з урахуванням сучасних позицій, які сформовані в законодавстві та правозастосовній практиці.

Метою статті є аналіз чинного законодавства в сфері матеріального та процесуального права та правозастосовної практики з метою визначення доступу до правосуддя позивача у кримінальному провадженні та наявних актуальних питань у цій сфері.

Виклад основних положень

Згідно із чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), завдання кримінального провадження полягають не тільки у призначенні покарання особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, але й в усуненні його наслідків, в тому числі пов'язаних з порушенням майнових прав громадян, підприємств, установ, які постраждали від нього [1].

На сьогодні у юридичній практиці, одним із ефективних засобів, направлених на усунення заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків у вигляді завданої шкоди, є саме цивільний позов. Адже, у відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізична або юридична особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування [2].

При цьому під збитками слід розуміти: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) [2].

З огляду на основні положення норм матеріального права, ми бачимо, що сатисфакція компенсації завданої шкоди може бути пов'язана із достатньо широким спектром відносин. Так, у разі заподіяння цієї шкоди в кримінальних провадженнях пріоритетним зазвичай є власне матеріальні збитки, між завданням яких та кримінальним правопорушенням існує прямий матеріальний причинно-наслідковий зв'язок [3, с. 206].

Щодо можливості розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні, яка встановлена КПК України, то вона зумовлює наявність єдиного юридичного факту - притягнення особи до кримінальної та цивільно-правової відповідальності у випадках, коли вчиненим нею кримінальним правопорушенням завдано майнової чи моральної шкоди.

Взагалі варто зауважити, що можливість відшкодування завданої шкоди за допомогою цивільного позову в кримінальному проваджені в юридичній практиці є інститутом захисту порушеного права та інтересу з багатовіковою історією. Оскільки саме захист майнового права за допомогою юрисдикційної форми є стовпом становлення і розвитку процесуальної форми урегулювання порушеного права, у тому числі і в ході кримінального провадження.

З приводу цього, Д.Ф. Плачков наголошує на тому, що завдання безпосередньої фактичної шкоди через кримінальне правопорушення є передумовою та фактором для виникнення цивільно-правової відповідальності суб'єкта кримінального правопорушення перед фізичною особою, на суспільні відносини навколо якої було вчинено посягання [4, с. 17].

В силу цього та у відповідності з нормами цивільного права, шкода, спричинена внаслідок порушення абсолютного правовідношення, тобто, внаслідок порушення обов'язку утримуватись від посягання на правові блага інших осіб, підлягає відшкодуванню у повному обсязі. В тому випадку, якщо шкідливі наслідки наступили в результаті здійснення кримінального злочину, виникають відразу два види охоронних правовідносин: кримінальні і цивільні, в яких реалізуються кримінальна і цивільно-правова відповідальність. Таким чином, ми можемо стверджувати, що захист потерпілого здійснюється, принаймні, за двома напрямками - притягнення винної особи до відповідальності і отримання відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як задекларовано у ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілій особі у кримінальному провадженні може бути завдано моральної, фізичної або майнової шкоди [1]. Відповідно, отримати відшкодування цієї шкоди потерпілий може у різний спосіб: як у рамках кримінального провадження, так і поза його межами (наприклад, в рамках цивільного судочинства).

Загально визнано в науці кримінального процесу відносити до форм відшкодування шкоди у кримінальному процесі такі: цивільний позов, добровільне відшкодування шкоди, кримінальна процесуальна реституція. З огляду на поставлену мету нашого дослідження, зупинимося саме на першому.

Класичним способом відшкодування шкоди потерпілому, який зберігся з КПК 1960 р. і є діючим дотепер є цивільний позов [5, с. 250].

Так, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду подати цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння [1].

Я.О. Клименко, досліджуючи правову природу цивільного позову в кримінальному провадженні та здійснюючи відповідно аналіз поняття відшкодування шкоди в цьому контексті, цілком раціонально робить висновки про факт існування двох сторін правової природи: процесуальної та матеріальної. Процесуальна сторона в цьому випадку постає як діяльність суб'єктів кримінального процесу з реалізації передбачених законом форм компенсації завданих збитків та шкоди. У свою чергу матеріальна сторона випливає із його цивільно-правової природи як об'єкта деліктних зобов'язань, яким воно виступає в цивільному праві, і полягає у поновленні майнової сфери потерпілого в натурі або в повному відшкодуванні завданих збитків. [6, с. 7].

Інший науковець, О.В. Крикунов також досліджуючи проблеми цивільного позову в кримінальному процесі, ще більше узагальнює наведені погляди, паралельно обґрунтовуючи виокремлення й розрізнення таких спеціальних ознак цивільного позову в кримінальному процесі, як: здатність позову сприяти виконанню завдань правосуддя шляхом застосування наявних кримінально процесуальних засобів відшкодування матеріальних збитків; єдність підстав кримінальної та майнової відповідальності; його вираження у формі вимоги про відшкодування матеріального збитку, заподіяного злочином; його конкретну адресність обвинуваченому або особам, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за його дії; обов'язковість його забезпечення, доведення, підтримання, розгляду уповноваженими особами в силу їх обов'язків та в межах компетенції відповідно до загальних принципів та приписів кримінального судочинства; можливість його пред'явлення особою, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, і визнання її позивачем, наділення певним колом прав та обов'язків; вирішення цивільного позову за вироком залежно від доведеності кримінального обвинувачення [7, с. 14].

Відшкодування шкоди шляхом пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні - не лише найбільш розповсюджений спосіб задоволення майнових та немайнових інтересів потерпілого від кримінального правопорушення, а й найбільш складний та мінливий, з огляду на необхідність врахування при його застосуванні новітньої практики як Верховного Суду, так і Європейського суду з прав людини [8].

До слова буде сказано, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі [6].

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд або інакше кажучи - доступ до правосуддя - покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій: воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський Суд, Суд), яку він викладає у своїх рішеннях. Враховуючи той факт, що право на доступ до правосуддя та справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Bellet v. France Суд зазначив, що «ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» [9].

Як свідчить практика звернень громадян зі скаргами до Європейського суду, поняття «справедливий суд» може тлумачитись досить неоднозначно. Як правило особи, які не досягли у судовому провадженні бажаного результату, не завжди можуть уточнити, у чому конкретно полягала неповага з боку національних судів до їх права на справедливий суд. У багатьох випадках скарга на несправедливий судовий розгляд полягає у запереченні результату судового розгляду справи та тверджень щодо помилок стосовно фактів та права.

В силу цього, доступ до правосуддя позивача (саме через цивільний позов) в кримінальному провадженні ставить процесуальну техніку розгляду і вирішення справ на новий теоретичний та правозастовний штабель, що ще більше підсилює переваги розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні, наголошуючи, що у кримінальному провадженні цивільно-правовий аспект настільки тісно пов'язаний з кримінально-правовим аспектом, що результат провадження у кримінальній справі має вирішальне значення для розгляду цивільного позову, для цивільного права заявника на відшкодування шкоди. Така правова позиція ЄСПЛ мала місце у справах «Сердюк проти України» від 20.09.2007 р.; «Козій проти України» від 6.11.2009 р.; «Крівова проти України» від 9.11.2010 р. А у справі «Ігнаткіна проти України» від 21.05.2015 р. Європейський Суд у своїй правові позиції додатково зазначив, що «кримінальне провадження було вирішальним для права заявниці отримати відшкодування у порядку цивільного судочинства» (п. 69)» [10].

Сьогодні, доступ до правосуддя позивача у кримінальному провадженні ставить перед органами правосуддя певні процесуальні проблеми, пов'язані із забезпеченням досягнення цілей при дотриманні законності в діяльності органів державного обвинувачення. Однією із проблем може бути реальна відсутність майнового збитку у потерпілого. З іншого боку, особа, якій заподіяна матеріальна шкода і моральний збиток від кримінального правопорушення, може бути зацікавлена в обвинуваченні й покаранні винного, не бажаючи в той же час шукати відшкодування матеріального збитку. Крім того, роль цивільного позивача не дає тих повноважень, якими володіє державний обвинувач. Межі прав цивільного позивача обмежуються властивістю переслідуваної ним на суді задачі. Незалежно від окресленого значення, і з погляду публічності потерпілий від злочину у кримінальній справі має потребу в наданні йому прав для захисту своїх власних інтересів [11].

Іще один важливий аспект в цій сфері - сам суб'єкт цивільного провадження в кримінальному процесі, оскільки основними учасниками провадження по цивільному позову в кримінальній справі є ті його учасники, процесуальний інтерес яких носить визначений майновий характер. Ці особи і є суб'єктами процесу, які наділяються відповідними правами, аби забезпечити захист своїх законних інтересів [12, с. 90].

Відповідно до кримінального процесуального закону, цивільним позивачем у кримінальному процесі може бути лише та особа, що зазнала матеріальної шкоди від злочину. В свою чергу, зазнати матеріальної шкоди від злочину - означає потерпіти від кримінального правопорушення. Таким чином, відбувається порівняння понять «цивільний позивач» та «потерпілий», оскільки останній відповідно стає позивачем за цивільним позовом у кримінальному проваджені. Отже, як ми уже наголошували вище, заявляти цивільний позов у кримінальній справі можуть особи, які по-перше, перебувають в кримінально-правових відносинах із заподіювачем шкоди; подруге, понесли шкоду не інакше як матеріального характеру.

Про це вказує і Ю.В. Циганюк, яка зазначає, що цивільним позивачем є фізична чи юридична особа, яка у встановленому законом порядку визнана такою органами слідства чи суду, як результат спричиненої злочином матеріальної шкоди особі. Збитки, які вимагає відшкодувати цивільний позивач, визначаються по різному: чи то через загальне поняття завданої шкоди, чи то при визначенні безпосередньо видів шкоди, або ж не вказуючи на шкоду взагалі [12, с. 91]

Ще одна проблема у відшкодуванні завданої шкоди - забезпечення цивільного позову та своєчасного накладення арешту на майно в межах застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження, адже з цього приводу в законодавстві також виникла певна правова невизначеність. Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК у випадку, якщо необхідним є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Конструкція ст.170 КПК не дозволяє надати конкретну відповідь на декілька питань практичного спрямування, серед яких, зокрема, чи вправі слідчий накласти арешт на майно підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову який ще не заявлений; чи не призведе зволікання з накладенням арешту на майно до знищення чи приховування майна, що унеможливіть відшкодування шкоди потерпілому; чи має право слідчий (детектив) з власної ініціативи накласти арешт на майно без заявлення цивільного позову, розуміючи, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням в силу засади публічності, має бути відшкодована потерпілому.

Висновки

Підсумовуючи усе вищевикладене, можна наголосити на тому, що, виходячи з положень чинного кримінального процесуального та цивільного процесуального законодавства пріоритетом було, є і буде питання дотримання прав та законних інтересів осіб, адже життя, здоров'я, честь і гідність людини, її недоторканність і безпека є пріоритетом нашої держави. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності України. Крім того, ключовими принципами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя - саме ці принципи є основоположними елементами права на справедливий суд.

На сьогодні пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні та доступу потерпілої особи до правосуддя є чи ну єдиним способом відновлення порушеного майнового (та/або морального) права особи. Можливість особи, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди звернутися за захистом свого порушеного права за допомогою цивільного позову ставить процесуальну техніку розгляду і вирішення справ на новий теоретичний та правозастовний штабель, що потребує ще більшої уваги для підготовки науково обґрунтованих рекомендацій законодавцю та правозастосовним органам, з метою вдосконалення правового регулювання та процесуальної техніки реалізації цього способу захисту порушених майнових прав.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI: станом на 6 листоп. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 07.11.2023).

2. Цивільний кодекс України : Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV: станом на 5 жовт. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 07.11.2023).

3. Шеїн Д. Цивільний позов як інструмент відшкодування шкоди у рамках кримінального провадження. Реформування правової системи в контексті євроінтеграційних процесів: Матеріали V Міжнар. науково-практ. конф., м. Суми, 19-20 трав. 2022 р. С. 205-208.

4. Плачков Д.Ф. Відшкодування шкоди фізичній особі, що потерпіла від злочину за цивільним законодавством: автореферат дис. на здобуття наук. ступ. канд. юр. наук. 12.00.03. Одеса, 2008. 21 с.

5. Дубович О., Шведенко П., Кальян О. Цивільний позов в кримінальному процесі. Актуальні питання у сучасній науці. 2023. № 5 (11). URL: https://doi.org/10.52058/2786-6300-2023-5(11)-247-262 (дата звернення: 18.10.2023).

6. Клименко Я.О. Цивільний позов як одна із форм забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої злочином: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2003. 18 с.

7. Крикунов, О.В. Цивільний позов про компенсацію моральної шкоди в кримінальному процесі України: дис.. канд. юрид. наук 12.00. 09. Львів, 2001. 216 c.

8. Попелюшко, В.О. Цивільний позов у кримінальному провадженні: практичний аспект. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2021. № 1(23): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2021/n1/21pvoppa.pdf.

9. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція Ради Європи від 04.11.1950 р.: станом на 1 серп. 2021 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text (дата звернення: 07.11.2023).

10. Справа «Ігнаткіна проти України» (Заява № 70758/12). Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/974_a65#Text (дата звернення: 18.10.2023).

11. Слінько С.В. проблеми механізму реалізації цивільного позову в кримінальному процесі. URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/76b9b814-5e8e-46a7-b324-7049f2c6330e/content (дата звернення: 18.10.2023).

12. Циганюк Ю.В. Цивільний позивач в кримінальному процесі країн континентальної правової системи та України. Вісник Академії адвокатури України. 2006. № 6. С. 89-96.

13. Текст з екрану. Верховний суд. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/oglyad_prakt_kgs_1.pdf (дата звернення: 18.10.2023).

References

1. Krimmal'nij procesual'nij kodeks Ukrarni [Criminal Procedure Code of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text [in Ukrainian].

2. Civil'nij kodeks Ukraini [Civil Code of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text [in Ukrainian].

3. Shein, D. (2022). Civil'nij pozov jak instrument vidshkoduvannja shkodi u ramkah kriminal'nogo provadzhennja [Civil action as a tool for compensation of damage in criminal proceedings]. Proceedings from MIIM '12: VI Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Reformuvannja pravovoi sistemi v konteksti єvrointegracijnih procesiv» - The Sixth International Scientific and Practical Conference «Reforming the legal system in the context of European integration processes». (pp. 205-208). Sumy [in Ukrainian].

4. Plachkov, D.F. (2008). Vidshkoduvannja shkodi fizichnij osobi, shho poterpila vid zlochinu za civil'nim zakonodavstvom [Compensation for damage to an individual victim of a crime under civil law]. Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

5. Dubovich, O., Shvedenko, P., Kal'jan, O. Civil'nij pozov v kriminal'nomu procesi [Civil lawsuit in criminal proceedings]. Aktual'nipitannja u suchasnij nauci - Current issues in modern science, 5(11). Retrieved from https://doi.org/10.52058/2786-6300-2023-5(n)-247-262 [in Ukrainian].

6. Klimenko, Ja.O. (2003). Civil'nij pozov jak odna iz form zabezpechennja slidchim vidshkoduvannja shkodi, zavdanoi zlochinom [Civil lawsuit as one of the forms of providing the investigator with compensation for the damage caused by the crime]. Extended abstract of candidate's thesis. Kiiv [in Ukrainian].

7. Krikunov, O.V. (2001). Civil'nij pozov pro kompensaciju moral'noi shkodi v kriminal'nomu procesi Ukraini [Civil lawsuit for compensation of moral damage in the criminal process of Ukraine]. Candidate's thesis. L'viv [in Ukrainian].

8. Popeljushko, V.O. (2021). Civil'nij pozov u kriminal'nomu provadzhenni: praktichnij aspekt [Civil lawsuit in criminal proceedings: practical aspect]. Chasopis Nacional'nogo universitetu «Ostroz'ka akademija». Serija «Pravo» - Journal of the National University "Ostroh Academy". "Law" series, 1(23) Retrieved from http://lj.oa.edu.ua/articles/2021/n1/21pvoppa.pdf. [in Ukrainian].

9. Konvencija Radi Єvropi “Konvencija pro zahist prav ljudini і osnovopolozhnih svobod” [Council of Europe Convention “Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text [in Ukrainian].

10. Sprava «Ignatkina proti Ukrami» (Zajava № 70758/12). [The case of "Ignatkina v. Ukraine"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a65#Text [in Ukrainian].

11. Slin'ko, S.V. problemi mehanizmu realizacii civil'nogo pozovu v kriminal'nomu procesi [Problems of the implementation mechanism of a civil claim in a criminal process]. Retrieved from https://dspace.umvd. edu.ua/server/api/core/bitstreams/76b9b814-5e8e-46a7-b324-7049f2c6330e/content [in Ukrainian].

12. Ciganjuk, Ju.V. (2006). Civil'nij pozivach v kriminal'nomu procesi krain kontinental'noi pravovo'i' sistemi ta Ukrami [Civil plaintiff in the criminal process of the countries of the continental legal system and Ukraine.]. Visnik Akademit advokaturi Ukraini - Bulletin ofthe Academy of Advocacy of Ukraine, 6, 89-96 [in Ukrainian].

13. Tekst z ekranu. Verhovnij sud [Text from the screen. Supreme Court]. supreme.court.gov.ua Retrieved from https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/oglyad_prakt_kgs_1 .pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru