Волонтерський бізнес: до питання про концепцію правового забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ господарсько-правових досліджень проблем економічної безпеки

Ілларіонов Олександр Юрійович

старший науковий співробітник

Анотація

В статті розглядаються питання концепції правового забезпечення створення та подальшого розвитку волонтерського бізнесу (волонтерського підприємництва) як специфічного виду підприємницької діяльності та одного з можливих видів соціального підприємництва окремого усталеного соціального інституту - волонтерської спільноти чи волонтерського руху, який інституційно та репутаційно утвердився ще до повномасштабного російського вторгнення 2022 р. та є одним з лідерів довіри Українського народу серед інших сучасних соціальних державоутворюючих інститутів, але тим не менш члени (волонтери, члени волонтерських організацій тощо) якого є уразливими щодо подальшої адаптації до мирного життя, знаходження свого місця в системі соціально-економічних відносин у поствоєнний (постконфліктний) період. Зроблено висновок про близькість понять «ветеранський бізнес» (підприємництво ветеранів війни або ветеранське підприємництво, яке є одним з видів соціального підприємництва) та «волонтерський бізнес» (волонтерське підприємництво), і на цій основі запропоновано поширити підхід до правового врегулювання ветеранського бізнесу на бізнес волонтерський на основі виявленої тенденції певного зближення (гармонізації) правового статусу ветерана війни та волонтера.

Ключові слова: волонтерський бізнес, волонтерське підприємництво, соціальне підприємництво, волонтерських рух, волонтерство, волонтер, волонтерська організація, волонтерська діяльність.

Вступ

В часи відповідальності суспільства за майбутнє держави, відстоювання її незалежності та права бути на політичній мапі світу, відстоювання беззаперечного права Українського народу на самовизначення, самоідентифікацію, самоорганізація різних за соціальним положенням, освітою, віросповіданням, політичними поглядами людей здатна на першому етапі та надалі не тільки забезпечити першочергові потреби оборони, а й згуртувати все суспільство навколо ідеї супротиву агресору. За умов розбалансування системи державного управління, браку ресурсних можливостей та зовнішньої агресії волонтерські організації виконують функції держави із забезпечення силових структур та постраждалих громадян в ході збройного протистояння [1, c. 32].

Ще 15.04.201 1 був прийнятий Закон України «Про волонтерський рух» № 3236-VI [2] (згодом Закон змінив назву: «Про волонтерську діяльність»), який врегулював відносини, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні. Звісно, в 2011 р., коли мова не йшла навіть про можливість збройної агресії проти України попри уроки історії (в т.ч. радянської окупації території України 1918-1991 рр.), ідея спрямованості цього Закону була дещо інша, спрямована на вирішення окремих соціальних завдань. Лише після анексії території Автономної Республіки Крим та початку вторгнення російської федерації в окремі райони Донецької та Луганської областей Закон було адаптовано до тогочасних реалій - внесено комплексні зміни Законом України від 05.03.2015 № 246-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської діяльності» [3]. Крім того, ще до зазначеного Закону від 05.03.2015 № 246-VIII було прийнято ряд важливих підзаконних актів. Зокрема, затверджено Порядок формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції», який у 2020 та 2022 рр. було значним чином оновлено і змінено назву на «Порядок формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації» (див. наказ Міністерства фінансів України від 30.10.2014 № 1089 з усіма наступними змінами та доповненнями [4]).

В науковій літературі з позицій правової, економічної, історичної та соціологічної наук розглядалися передумови та сутність волонтерського руху в Україні, однак розуміння, «що буде далі» з волонтерським рухом у постконфліктний період на 5-7-10 років, не існує, навіть, на доктринальному рівні. Пояснити це модна лише тим, що не є можливим спрогнозувати як дату завершення конфлікту (агресії російської федерації), так і постконфліктного періоду (періоду відновлення). Однак це не заважає вже сьогодні перспективно дивитись на окремі аспекти соціальної адаптації великої частки учасників волонтерського руху - волонтерів, працівників волонтерських організацій тощо у постконфліктний період. Саме це обумовлює актуальність даного дослідження. Тема волонтерського бізнесу (волонтерського підприємництва) є новою для вітчизняної правової науки та у літературі не розглядалася. А спираючись на думку про унікальність волонтерського руху в Україні, його індемічність і відсутність наближених аналогів в інших країнах світу та досвіду повернення такого соціального прошарку до мирного життя, дана тема має перспективи подальших досліджень з метою удосконалення чинного господарського (підприємницького) законодавства.

Мета статті полягає в дослідженні перспектив та можливостей формулювання концепції правового забезпечення волонтерського бізнесу (волонтерського підприємництва) у поствоєнний (постконфліктний) період в Україні.

Результати

Якщо надати оцінку законодавству України, яке визначає правовий статус волонтерів та засади розгортання та утвердження волонтерського руху, регулює волонтерську діяльність загалом, то навряд чи таке законодавство можна було назвати адекватним. Лише з повномасштабним вторгненням російської федерації у лютому 2022 р. воно стало більш-менш відповідати об'єктивним реаліям після внесення наступних змін та доповнень. Це, зокрема, закони України від 1 5.08.2022 № 2519-IX «Про внесення змін до Закону України «Про волонтерську діяльність» щодо підтримки волонтерської діяльності» [5] та № 2520-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності та діяльності неприбуткових установ та організацій в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України» [6]. Та чи це межа розвитку відповідного законодавства? Звісно, ні.

Волонтери, їх діяльність та волонтерський рух (як один з сучасних державоутворюючих інститутів - авт) в цілому є лідерами громадської довіри серед усіх соціальних інститутів. Так, відповідно до документу «Оцінка громадянами ситуації в країні. Довіра до соціальних інститутів, політиків, посадовців та громадських діячів. Ставлення до проведення загальнонаціональних виборів в Україні до завершення війни» [7], підготовленого Разумков Центром у вересні 2023 р., волонтерським організаціям повністю довіряють 34,2% (є одним з найвищих показників) опитаних, скоріше довіряють 50,1% (є також одним з найвищих показників), а недовіра до даного інституту - 3,3%, що є на межі статистичної похибки. Різниця між частками тих, хто довіряє, і тих, хто не довіряє складає рекордні 73,2 одиниці. Зазначимо, що аналогічна Оцінка за липень 2023 р. показує повну довіру 36,1 %, скоріше довіру - 46,8% та повну недовіру - 2,8%. А та ж сама різниця між частками тих, хто довіряє і тих, хто не довіряє - 71,7 одиниць [8]. Цікавим є те, що за двома згаданими дослідженнями джерелом з'явлення нової політичної сили, до якої була б довіра, волонтерське середовище обрали 29,6% опитаних у вересні 2023 р., або 24,4% у липні 2023 р.

За результатами ще одного дослідження - всеукраїнського опитування громадської думки «Омнібус», проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) з 30 вересня по 13 жовтня 2023 р., довіра до волонтерів складала 87% (недовіра - 9%). Те ж саме опитування зразка травня 2022 р. показало довіру на тому ж самому рівні - 87% (відповідно, недовіру - 8%). Цікаво, що довіра до волонтерів на сході України сягає 90%, на заході - 86% [9].

Отже, довіра до волонтерів та волонтерського руху загалом у українців є стійкою та, навіть, дещо зростає по окремих показниках. Важко сказати, які фактори (це предмет для окремого досілдження) вплинули на окремі показники (наприклад, збільшення відсотка недовіри, чи зміни пропорції «повністю довіряю» та «скоріше довіряю» на користь останньої тощо), але все одно волонтерський рух став опорою оборони держави та соціального забезпечення постраждалих від воєнних дій громадян, підтримки ветеранів тощо в усіх куточках України. І це вже не просто «кредит довіри», а заслужений справами статус цього соціального інституту.

Саме висока довіра суспільства та єдність спільноти, наприклад, стали специфічною рисою ветеранського бізнесу (підприємницької діяльності ветеранів війни), до стимулювання якого держава докладає певних зусиль з метою соціалізації та адаптації у мирному житті осіб, які воювали за незалежність України та з деяких причин вже не можуть виконувати свій обов'язок. Обов'язок держави - надати всі можливості для таких осіб щодо самореалізації у всіх сферах, в т.ч. і у підприємництві. Дійсно, волонтерський рух в Україні набув рис масштабності із залученням тисяч осіб офіційно (за даними Державної податкової служби України станом на початок 2023 р. таких осіб обліковувалося 2699), а скільки ще у відповідній сфері працюють «неофіційно», тобто без внесення у відповідний Реєстр? У Реєстрі волонтерів Державної податкової служби України лише у 2022 р. зареєструвалися 2383 особи. Це у 8,4 рази більше, аніж за 9 років існування Реєстру (з 2014 р.). Найбільше реєстрацій за 2022 р. (приблизно 70%) припало на грудень (масова легалізація статусу відбулася переважно з метою уникнення проблем з оподаткуванням «донатів» тощо - авт) [статистику взято з відкритих джерел]. Цікаво, що близько 61% українців так чи інакше долучалися до волонтерської допомоги Силам оборони України чи своїм співгромадянам: хтось допомагав фізичною роботою (близько 10%), 31 % допомагали фінансово, близько 20% - і фінансово, і роботою. Близько 15% українців сказали, що не долучалися до такої допомоги, але планують. Майже 18% - не долучалися та не планують. Дещо більше тих, хто не долучався до волонтерської допомоги та не планує, - у Південному (25%) та Східному (30%) макрорегіонах [10].

Війна не триватиме вічно. Із закінченням воєнних дій та подальшою демобілізацією волонтерський рух об'єктивно скорочуватиме обсяги своєї діяльності. Так, частина волонтерів сконцентрується на наданні допомоги постраждалим особам, на ліквідації наслідків війни в усіх сферах (від соціальної до екологічної), ветеранам (в т.ч. щодо надання їм реабілітаційних послуг тощо), частина повернеться до мирного життя шляхом працевлаштування за фахом (або з використанням державних програм набуття затребуваного на ринку праці фаху), або шляхом продовження призупиненого підприємництва тощо. Однак велика частка (як показує досвід по ветеранах війни, наприклад) не зможе реалізувати себе без допомоги держави. Нажаль, сьогодні немає відповідних соціологічних досліджень серед волонтерів щодо визначення свого «поствоєнного» майбутнього та майбутнього волонтерських організацій, шляхів трансформації їх подальшої діяльності.

Одним із виходів тут вбачається створення передумов для спрощення та підтримки започаткування власної справи саме волонтерами із закріпленням відповідного їх правового статусу за аналогією ст. 20 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» [11], в яку Кабінетом Міністрів України пропонується внести зміни та доповнення щодо підтримки підприємницьких ініціатив серед ветеранів війни, а саме: держава гарантуватиме підтримку і сприятиме розвитку підприємницьких ініціатив та господарської діяльності ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб, на яких поширюється чинність цього Закону. Пропонується також визначити поняття підприємницької ініціативи серед ветеранів війни та ветеранського підприємництва (тут слід зазначити, що вміщення визначення «волонтерського підприємництва» у чинному законодавстві навряд чи може бути виправданим - авт.). Отже, підприємницькі ініціативи серед ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб, на яких поширюється чинність цього Закону, - це комплекс заходів, спрямований на їх здатність самостійно висувати, розпочинати та розвивати власні ідеї, бізнес-проєкти та стартапи [12]. То чому б не скористатися цієї ідеєю стосовно унормування інституту волонтерського бізнесу (волонтерського підприємництва)?

Слід сказати, що з огляду на зміни у законодавстві у 2015 р. щодо наближення правового статусу ветерана війни та волонтера, зокрема визначення останніх особами, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни (абз. 14 ст. 7 Закону України від 22.10.1993 № 3551 -XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» [11] та ін.), можна побачити тенденцію наближення даних спеціальних статусів. Окремими авторами теж підмічено відповідну тенденцію (див., наприклад [13, с. 215]). З огляду на це є підстави продовжувати часткову гармонізацію відповідних статусів в контексті подальшого удосконалення правового забезпечення розвитку інституту ветеранського бізнесу (підприємництва ветеранів війни або ветеранського підприємництва), та, за певною аналогією, створення інституту волонтерського бізнесу як одного з можливих (перспективних) видів специфічної підприємницької діяльності як складової більш ширшого поняття соціального підприємництва в Україні.

Тобто можна концептуально запропонувати (із всіма зауваженнями та застереженнями до змін і доповнень у ст. 20 Закону України від 22.10.1993 № 3551 -XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» згаданим проєктом Закону про внесення змін до деяких законів України, спрямованих на забезпечення додаткових гарантій соціального захисту ветеранів війни реєстр. № 6350 від 25.11.2021, які автором цієї роботи були сформульовані ще наприкінці 2022 р. [14]) доповнити текст Закону України від 15.04.2011 № 3236-VI «Про волонтерську діяльність» окремою статтею щодо гарантій підтримки державою створення інституту волонтерського бізнесу (можливо, із внесенням до Податкового кодексу України положень про певні пільги тощо).

Висновки

волонтерський бізнес правовий

Проведене дослідження дозволяє констатувати наявність перспектив правового забезпечення створення та подальшого розвитку волонтерського бізнесу (волонтерського підприємництва) як специфічного виду підприємницької діяльності окремої усталеної соціальної групи, яка репутаційно утвердилась в українському суспільстві, тобто має переважну довіру у суспільстві та є одним з лідерів суспільних симпатій серед інших сучасних державоутворюючих соціальних інститутів України.

Констатується близькість понять «ветеранський бізнес» (підприємництво ветеранів війни або ветеранське підприємництво, яке є одним з видів соціального підприємництва) та «волонтерський бізнес» (волонтерське підприємництво), і на цій основі видається можливим поширити підхід до правового врегулювання ветеранського бізнесу (з урахуванням перспективного законодавства, положень окремих проєктів законів України) на бізнес волонтерський шляхом внесення змін (зокрема, доповнення новою статтею) до Закону України від 15.04.2011 № 3236-VI «Про волонтерську діяльність» щодо особливостей започаткування волонтерського бізнесу (волонтерського підприємництва), гарантій і підтримки держави, а також засобів стимулювання такої діяльності на перспективу (із можливістю внесення подальших доповнень до Податкового кодексу України в частині надання певних пільг). При цьому наголошуємо, що введення визначення окремого поняття «волонтерський бізнес» або «волонтерське підприємництво» не є доцільним у чинному законодавстві навряд чи може бути виправданим. Це також стосується можливих «пошуків» шляхів перетворення волонтерських організацій у господарські товариства, адже в сучасних умовах реєстрація нового господарського товариства чи набуття статусу фізичної особи - підприємця не є проблемою.

Отже, підприємницькі ініціативи серед волонтерів, тобто осіб, які беззаперечно мають особливі заслуги перед Україною щодо допомоги державним інституціям (та іншим соціальним інститутам, групам тощо) у зміцненні оборони та національної безпеки, вирішенні гуманітарних та соціальних питань на засадах суттєвої довіри суспільства та самоорганізації, єдності в середині спільноти, - це комплекс заходів, спрямований на їх здатність самостійно висувати, розпочинати (або продовжувати) та у подальшому розвивати власні ідеї, бізнес-проєкти та стартапи із використанням інструментів державної та міжнародної підтримки на засадах конкурсності, конкурентності та соціальної спрямованості у поствоєнний (постконфліктний) період. Така бізнес-спільнота може бути задіяна державою у різних сферах: від військово-промислового комплексу до капітального будівництва в рамках відновлення інфраструктури, окремих об'єктів, з акцентом у наданні відповідних послуг цільовим споживачам - громадянам, які постраждали від російського вторгнення, літнім людям, ветеранам війни та ін.

Волонтерський бізнес (волонтерське підприємництво) є одним із можливих видів соціального підприємництва (як глобальної економіко- правової категорії) окремого усталеного соціального інституту - волонтерської спільноти чи волонтерського руху, учасники (волонтери, члени волонтерських організацій тощо) якого мають підвищений ступінь уразливості (з різних причин, в. т.ч. призвичаєння до певного способу життя та складності адаптації до нових умов, подальшої незатребуваності тощо) щодо подальшої адаптації до мирного життя, знаходження свого місця в системі соціально-економічних відносин у поствоєнний (постконфліктний) період.

Вищезазначене дозволить повніше реалізувати та утвердити ідею соціальної справедливості, конституційний принцип соціальної спрямованості України, зменшити соціально-економічну напругу і навантаження на державу у поствоєнний (постконфліктиний) період та підсилити економічну спроможність громадян у адаптації до мирного життя й досягненні власних життєвих цілей, в т.ч. щодо реалізації підприємницьких ініціатив (ідей), самозабезпечення, забезпечення потреб власних родин і інших громадян на основі трудових чи цивільних відносин.

Список використаних джерел

[1] Волонтерський рух: світовий досвід та українські громадянські практики: аналіт. доп. К.: НІСД, 2015. 36 с.

[2] Про волонтерську діяльність: Закон України від 15.04.2011 № 3236-VI. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3236-17#Text

[3] Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської діяльності: Закон України від 05.03.2015 № 246-VIII. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/246-19#n10

[4] Про затвердження Порядку формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації: наказ Міністерства фінансів України від 30.10.2014 № 1089. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1471-14#Text

[5] Про волонтерську діяльність» щодо підтримки волонтерської діяльності: Закон України від 15.08.2022 № 2519-IX. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2519-20#Text

[6] Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності та діяльності неприбуткових установ та організацій в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України: Закон України від 15.08.2022 № 2520-IX. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2520-20#Text

[7] Оцінки громадянами ситуації в країні. Довіра до соціальних інститутів, політиків, посадовців та громадських діячів. Ставлення до проведення загальнонаціональних виборів в Україні до завершення війни (вересень 2023 р.). Разумков Центр. 11.10.2023. Вилучено з: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinka- gromadianamy-sytuatsii-v-kraini-dovira-do-sotsialnykh-instytutiv-politykiv-posadovtsiv- ta-gromadskykh-diiachiv-stavlennia-do-provedennia-zagalnonatsionalnykh-vyboriv-v- ukraini-do-zavershennia-viiny-veresen-2023r

[8] Оцінка громадянами ситуації в країні, довіра до соціальних інститутів, політиків, посадовців та громадських діячів, ставлення до окремих ініціатив органів влади (липень 2023 р.). Разумков Центр. 26.07.2023. Вилучено з: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinka- gromadianamy-sytuatsii-v-kraini-dovira-do-sotsialnykh-instytutiv-politykiv-posadovtsiv- ta-gromadskykh-diiachiv-stavlennia-do-okremykh-initsiatyv-organiv-vlady-lypen-2023r

[9] Динаміка сприйняття напрямку справ в Україні та довіри до окремих інституцій між травнем 2022 року та жовтнем 2023 року. Київський міжнародний інститут соціології. 31.10.2023. Вилучено з: https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1321 &page=1

[10] Опитування у макрорегіонах України проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки програми MATRA з 13 по 21 грудня 2022 року. Демократичні ініціативи. 24.02.2023. Вилучено з: https://dif.org.ua/article/opir-agresoru-volonterstvo-obstrili- infrastrukturi-yak-povnomasshtabna-viyna-vplinula-na-zhittya-

ukrai ntsiv?fbc lid=IwAR3 mvi 67372b0uyFptkB9 FnEj H 0Zh9ccAHAf5J rJ P_J KsZNWm02V6nc qLnM#_Toc128066177

[11] Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22.10.1993 № 3551 -XII. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551- 12#Text

[12] Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України, спрямованих на забезпечення додаткових гарантій соціального захисту ветеранів війни реєстр. № 6350 від 25.11.2021. Офіційний вебпортал парламенту України. Вилучено з: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/28400

[13] Вєдєнєєв Д.В. & Турчак О.В. (2018) Волонтерський рух в Україні в ході російсько-української війни: ризики праці та форми державного і громадського визнання. Військово-науковий вісник, (30), 206-216. https://doi.org/10.33577/2313-5603.30.2018.206-216

[14] Ілларіонов О. (2022) Ветеранський бізнес: правові засади підтримки та розвитку. Grail of Science, (22), 89-100. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.25.11.2022.14

Размещено на Allbest.ru