Сторони договору підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги за цивільним законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сторони договору підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги за цивільним законодавством України

Турченко Ігор Вікторович аспірант кафедри цивільно-правової політики, права інтелектуальної власності та інновацій, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

Статтю присвячено аналізу специфіки статусно-суб'єктного складу сторін договору підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги за чинним цивільним законодавством України. Автором сформовано виснок про те, що замовником за договором підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги є наділений відповідними повноваженнями орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, на балансі якого знаходиться відповідна автомобільна дорога. Підрядником за договором будівельного підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги може бути тільки суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на здійснення відповідного виду господарської діяльності відповідно до чинного законодавства України. Акцентовано увагу на тому, що відсутність ліцензії у підрядника означає, що він не може виконувати відповідні будівельні роботи для яких необхідна ліцензія, особисто, однак, він все ж таки має право виступати стороною договору з можливістю залучення ним до виконання робіт субпідрядників, які мають право на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, залишаючись стороною договору підряду та відповідаючи за належне виконання зобов'язання.

Окремо в межах статті встановлено, що на сучасному етапі розвитку цивільного законодавства України існує необхідність чіткого окреслення на рівні положень оновленого Цивільного кодекса України загального нормативного підходу, відповідно до якого органи державної влади не наділяються власною правосуб'єктністю, а реалізують у цивільних правовідносинах правосуб'єктність держави Україна.

Автором зроблено висновок про те, що на сучасному рівні розвитку законодавства України закріплено лише право замовника залучати інженер- консульта до будівельних робіт автомобільної дороги. Автором внесена пропозиція, що залучення інженера-консультанта повинно мати обов'язковий характер у випадках, передбачених законом, зокрема, коли мова йде про будівельні роботи на автомобільних дорогах державного значення.

Ключові слова: договір, зобов'язання, будівельний підряд, підряд на капітальне будівництво, договір підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги, підрядник, замовник, сторона договору, суб'єкт договірного зобов'язання, субпідрядник, інженер-консультант.

Abstract

Turchenko Ihor Viktorovych Graduate Student of the Department Civil legal policy, intellectual property rights, and innovation

THE PARTIES TO THE CONTRACT FOR CONSTRUCTION (CAPITAL REPAIR, RECONSTRUCTION) OF THE AUTOMOBILE ROAD UNDER THE CIVIL LEGISLATION OF UKRAINE

The article analyzes the specifics of the status-subjective composition of the parties to the construction contract (capital repair, reconstruction) of the automobile road under the current civil legislation of Ukraine. The author concludes that the customer, under the construction contract (capital repair, reconstruction) of the automobile road, is an authorized body of state executive power or a local self-government body, which has the respective road within its balance. The contractor for the construction contract of the automobile road (capital repair, reconstruction) can only be an economic entity that has obtained a license to conduct the relevant type of economic activity according to the current legislation of Ukraine. Emphasis is placed on the absence of a license for the contractor, which implies an inability to personally carry out specific construction work requiring a license. However, the contractor retains the right to be a party to the contract, having the possibility of engaging subcontractors who hold the right to conduct the licensed type or part of the economic activity requiring licensing, while remaining responsible for the proper fulfillment of obligations.

Additionally, within the article, it is established that there is a current need within the development stage of civil legislation in Ukraine for a clear delineation at the level of the provisions of the updated Civil Code of Ukraine, where state authorities are not endowed with their own legal personality but exercise the legal subjectivity of the state of Ukraine in civil legal relationships.

The author concludes that at the current level of legislation in Ukraine, only the customer has the right to involve an engineering consultant in the construction work of the automobile road. It is suggested that the involvement of an engineering consultant should be mandatory in cases stipulated by the law, especially concerning construction work on roads of national importance.

Keywords: contract, obligation, construction contract, capital construction contract, construction contract (capital repair, reconstruction) of the automobile road, contractor, customer, contracting party, subject of contractual obligation, subcontractor, engineering consultan.

Постановка проблеми

Впевнене обрання Україною європейського вектора зовнішньоекономічної політики зумовило виникнення певних державних зобов'язань щодо поступового приведення чинного законодавства України у відповідність до загальноєвропейських вимог, цінностей, принципів та стандартів. Ця теза знаходить своє підтвердження у нормативних положеннях Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Крім того, ратифікація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що набула чинності у повному обсязі 1 вересня 2017 року (далі - Угода) та отримання Україною статусу кандидата в члени ЄС у червні 2022 року спричинили новий потужний поштовх до подальшого розвитку та удосконалення сучасної вітчизняної цивілістичної доктрини та активізували віднедавна розпочату рекодифікацію (оновлення) чинного цивільного законодавства України. Питома вага нормативних положень Угоди торкається саме регулювання суспільних відносин у приватноправовій сфері. Безумовно адаптація національного законодавства України до законодавства Європейського Союзу є тривалим, поступовим та багатоетапним складним процесом, який вимагає в першу чергу, ретельної розробки гармонійного внутрішнього законодавства України. У цьому контексті можна говорити про створення сприятливих умов та унікальних можливостей для ґрунтовного перегляду чинного цивільного законодавства України з метою усунення існуючих різного роду законодавчих недоліків та подекуди нормативних протиріч та неузгодженостей. Поряд з цим, в умовах кризових станів, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, зокрема, щоденної масштабної руйнації цивільної та критичної інфраструктури України, у тому числі, транспортної, удосконалення та впровадження ефективних механізмів правового регулювання цивільно- правових відносин у сфері будівництва автомобільних доріг вже сьогодні набувають загальнодержавного стратегічного значення. Цілком очевидно, що договір будівельного підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги є провідним інструментом регулювання суспільних відносин між учасниками цивільно-правових відносин у сфері будівництва автомобільних доріг. Однак, необхідно констатувати, що договірна конструкція будівельного підряду є однією із найскладніших у вітчизняному цивільному законодавстві. На сьогодні поглиблення проблеми правового регулювання договірних відносин у сфері будівництва автомобільних доріг певною мірою спричинене значною розпорошеністю відповідних правових норм різного рівня та завантаженістю масивом будівельних стандартів та правил у галузі будівництва. Складність регулювання договірних підрядних відносин у сфері будівництва автомобільних доріг, визначається необхідністю вирішення проблеми регулювання правової взаємодії всіх безпосередніх учасників цивільно - правових відносин у цьому договорі на кожному з етапів будівельних робіт та робіт пов'язаних з будівництвом. Ця тематика є цікавою не лише з теоретичної, а й у першу чергу - з практичної точки зору, адже це дослідження може бути використане як науковцями в подальших розробках, так і потенційними суб'єктами договору підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги при укладенні таких договорів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних правників, які досліджували проблеми правового регулювання у сфері будівельних підрядних відносин та окремі їх аспекти, у першу чергу варто виділити дисертаційні дослідження таких вітчизняних науковців як: Н. Кузнєцова «Відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво» (1985 р.), С. Сеник «Правове регулювання договірних відносин генеральних підрядників та субпідрядників у капітальному будівництві» (2006 р.), Г. Гриценко «Правове регулювання капітального будівництва за державні кошти» (2011 р.), М. Біленко «Договір будівельного підряду в цивільному праві України» (2013 р.), А. Гриняк «Договірні зобов'язання з виконання робіт у цивільному праві України» (2012р.), А. Недошовенко «Укладання, зміна та розірвання договору будівельного підряду» (2021 р.). Незважаючи на наявні наукові праці, на рівні сучасної доктрини цивільного права відсутнє дослідження, присвячене визначенню вимог до суб'єктного складу договору підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги та виявленню прогалини в правовому регулюванні цього питання на підставі аналізу норм чинного законодавства України.

Метою статті є визначення кола суб'єктів, які можуть виступати підрядником та замовником у договорі підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги та вимог, які ставляться до них згідно з чинним законодавством України.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до загального законодавчого визначення договору будівельного підряду, що закріплене у статті 875 Цивільного кодексу України, сторонами цього договору є підрядник та замовник. У ході визначення специфіки статусно-суб'єктного складу сторін договору підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги необхідно, перш за все, дослідити питання щодо того, хто ж саме із учасників цивільно-правових відносин може бути замовником, а хто - підрядником. Адже нормативні приписи параграфа 3 Глави 61 ЦК України «Будівельний підряд» відзначаються своєю високою універсальністю і чітко не встановлюють спеціальних чи додаткових вимог до статусних особливостей сторін договору на виконання досліджуваних підрядних робіт у сфері дорожнього будівництва.

Як слідує з нормативних положень статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» вітчизняним законодавцем визначено вичерпний перелік органів державної влади та управління, що мають право організовувати та опікуватись будівництвом та наступною експлуатаційною підтримкою вітчизняних автомобільних доріг загального користування. Так, до державних органів, що мають право опікуватись питаннями експлуатації вітчизняних автомобільних доріг, чинне законодавство України відносить: центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні міські державні адміністрації та Севастопольську державну адміністрацію. При цьому, слід враховувати, що вітчизняний законодавець імперативно встановлює чітко визначені напрямків юрисдикції зазначених суб'єктів владних повноважень. У залежності від функціональної диференціації до системи органів державної влади, що здійснюють управління вітчизняними автомобільними дорогами загального користування, належать: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України - функціональні напрями управлінської діяльності якого визначені організацією та поточним керівництвом функціонування сфери дорожнього господарства України у межах своєї компетенції; Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України - реалізує владні повноваження щодо формування та контролю за втіленням державної політики у сфері дорожнього господарства та втілювати у повсякденність управління вітчизняними автомобільними дорогами загального користування державного значення; Місцеві державні адміністрації, розташовані відповідно в обласних і районних центрах; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; Севастопольська міська державна адміністрація - безпосередньо здійснюють керівництво будівельними і ремонтними роботами, а також діяльністю по організаційному забезпеченню реконструкції та належного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення відповідно до вітчизняних державних будівельних норм і стандартів та кошторисів щодо об'єктів та обсягів витраті виділених на відповідні проекти бюджетних коштів, нормативно передбачених вітчизняними місцевими бюджетами. Компетенція ще одного вітчизняного органу державної влади та управління визначена п. 1 Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2023 № 193). Вказане Агентство є центральним органом виконавчої влади, який здійснює організаційно-управлінські функції у сфері підтримання у належному експлуатаційному стані та подальшого розвитку вітчизняного дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення. Це Агентство, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, здійснює управління виключно автомобільними дорогами загального користування державного значення. Для забезпечення подальшого розвитку та належного функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення шляхом їх будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг, Агентством засновано служби відновлення та розвитку інфраструктури в областях (далі - Служби). Згідно Положень про Служби, затверджених Наказами Агентства відновлення, Служби керуються Конституцією, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими нормативно-правовими актами, наказами та дорученнями Агентства, внутрішніми документами, вказаним вище Положенням, а також будівельними нормами, правилами, стандартами, іншими нормативними документами у сфері будівництва, ремонту, облаштування, модернізації та утримання об'єктів інфраструктури. Основним предметом діяльності Служб є виконання функцій замовника робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення. З метою реалізації наданих повноважень, Службами, за результатами тендерних процедур закупівель, укладаються відповідні договори з підрядними організаціями. Так, зокрема, відповідно до п. 1.1 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області вогню є державною неприбутковою організацією, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України. Враховуючи викладене вище, територіальні служби Агентства за своєю правовою природою є територіальними органами Державного агентства і територіальними органами державної влади в цілому. Вони, в свою чергу, наділені повноваженнями вступати у договірні правовідносини з суб'єктами господарювання щодо будівництва та ремонту автомобільних доріг, які перебувають у державній власності, а також здійснювати оплату відповідних виконаних робіт у сфері дорожнього будівництва, реконструкції та ремонту. Ясність в це питання вносить в тому числі вітчизняна судова практика. В якості прикладу можна навести постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 912/48/19, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтрансбуд» звернулося до суду з позовом до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації та Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області про стягнення заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду на реконструкцію автомобільної дороги Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка [1]. У своєму рішенні суд визнав належним відповідачем саме Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації та зобов'язав стягнути з нього грошові кошти на користь позивача. Такий же висновок робить суд у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 року у справі № 914/2355/21 [2]. Поряд з цим, ґрунтовний аналіз нормативних положень Закон України «Про публічні закупівлі» дає привід стверджувати, що на стороні замовника можуть бути лише дві групи суб'єктів. До першої групи відносяться органи державної влади, місцевого самоврядування та соціального страхування, які були створені відповідно до закону. До другої - юридичні особи публічного права (їх об'єднання), які повинні забезпечувати реалізацію функцій держави або територіальних громад, за винятком промислової чи комерційної діяльності.

Водночас виникає логічне питання: хто ж все таки є замовником у договорі підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги: держава Україна, АР Крим, органи місцевого самоврядування, їх органи чи юридичні особи публічного права, що створені з метою забезпечення функцій держави ? Необхідно враховувати, що будучи учасником цивільних відносин, держава Україна, у переважній більшості випадків, не є безпосереднім учасником економічних відносин і може реалізовувати свою правосуб'єктність лише через органи державної влади, наділені господарсько-правовою компетенцією, маючи статус суб'єкта господарських відносин, а також у випадках, встановлених чинним законодавством України [3, с. 70]. Професор Л. Боднар зазначає, що вітчизняні державної органи державної влади і управління, а також відповідні органи місцевого самоврядування визнаються суб'єктами різноманітних груп цивільно-правових відносин, наділені статусом юридичних осіб публічного права, при цьому не втрачаючи владних повноважень у сегменті публічних відносин [4, с. 35]. Досліджуючи підрядні відносини за чинним законодавством України, до подібних висновків приходить й професор Гриняк А.Б. [5, с. 181-182]. Що стосується органів місцевого самоврядування, то їх цивільно-правовий статус встановлений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. Відповідно до частини 8 статті 27 цього закону одним із владних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад є розміщення на підставі укладення відповідного договору замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для функціонування територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях.

Контрагентом замовника за договором будівельного підряду (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги виступає підрядник. Як зазначалося вище, спеціальних вимог у параграфі, що регулює відносини будівельного підряду у Цивільному кодексі України до його сторін не встановлено. Однак, відповідно до положень частини 3 статті 837 Цивільного кодексу України для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. Насамперед такі обмеження стосуються окремих видів підприємницької діяльності підрядника, що підлягають ліцензуванню відповідно до положень Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (частина 5 статті 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності). Відповідно до положень цього закону суб'єктом ліцензування можуть бути: юридична особа всіх форм власності або фізична особа - підприємець. Крім того, для суб'єктів господарювання, що бажають отримати право на провадження окремих видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню вітчизняний законодавець закріпив вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензій на будівельну діяльність (вишукувальні та проєктні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж тощо). У чинній редакції Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», відповідно пункту 9 частини 1 статті 7 встановлено вимогу щодо обов'язковості отримання ліцензії при будівництві об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». У цьому сенсі слід звернути увагу на те, що визначення правового режиму забудови територій, встановленого Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» першочергово залежить від класу наслідків (відповідальності) будівель і споруд, які плануються побудувати. Відповідно п. 6.1 ГБН В.2.3-37641918-552:2015 клас наслідків (відповідальності) розраховується за такими характеристиками:

- можлива небезпека для здоров'я і життя людей, які постійно перебувають на об'єкті дорожнього будівництва;

- можлива небезпека для здоров'я і життя людей, які можуть періодично знаходитись на об'єкті дорожнього будівництва;

- можлива небезпека для життєдіяльності людей, які можуть перебувати поза об'єктом дорожнього будівництва, але в зоні його впливу (проживають вздовж об'єкта дорожнього будівництва, що проектується та для яких у проекті передбачаються підземні/надземні пішохідні переходи, місцеві проїзди, тротуари, шумозахисні стінки тощо);

- обсяг можливого економічного збитку від руйнування об'єктів дорожнього будівництва з причин техногенного або природного характеру; втрата об'єктів культурної спадщини;

- можливість припинення функціонування об'єктів дорожнього будівництва.

Тобто об'єкти, на яких виконуються будівельні роботи з будівництва, реконструкції або капітального ремонту автомобільних доріг, можуть мати значний рівень небезпеки для здоров'я і життя людей, які постійно або періодично будуть знаходитись на об'єкті або які знаходитимуться зовні такого об'єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов'язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об'єкта. І таким чином згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та частиною першою статті 37 прим. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» господарська діяльність з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними наслідками (СС3), підлягає ліцензуванню за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. У зв'язку з зазначеним цілком логічним вбачається нормативний підхід вітчизняного законодавця щодо встановлення додаткових вимог до підрядника з обов'язкового врахування галузевої специфіки та необхідності забезпечення гарантованої безпечності виконання всіх видів робіт на окремих об'єктах будівництва, у тому числі у зв'язку з будівництвом, реконструкцією та капітальним ремонтом автомобільних доріг.

Як зазначає професор В. В. Луць, договірні відносини у сфері виконання робіт можуть виникати як на підставі прямого договору між замовником і підрядником, так і шляхом укладення договору генерального підряду [6, c. 213]. Безумовно, специфічною рисою підрядних договірних конструкцій є те, що вітчизняний законодавець закріпив як загальну для всіх видів договору підряду конструкцію «генерального підряду», а саме, систему взаємовідносин між сторонами, за якою робота може виконуватися підрядником або особисто, або за допомогою інших осіб (субпідрядників), якщо особисте виконання роботи не передбачено договором.

Нормативні приписи пункту 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», визначають правовий статус генерального підрядника та субпідрядника. Генеральним підрядником постає підрядник, який залучає до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), за загальним правилом одноосібно приймаючи перед замовником відповідальність за результати їх роботи. При цьому субпідрядником постає окремий учасник досліджуваних договірних відносин, який в порядку, визначеному договором підряду та на підставі договору субпідряду, укладеного з генеральним підрядником, який залучається до виконання відповідного вузького напрямку робіт. Крім того, відповідно п. 30 цієї ж постанови лише за згодою замовника підрядник має право залучати до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників). Цілком логічно виваженим та науково обґрунтованим є висновок професора Гриняка А. Б. про те, що хоча у чинному Цивільному кодексі України не передбачено норми про те, що замовник за згодою генерального підрядника має право за паралельним договором підряду залучати інших підрядників для виконання специфічних робіт, які генпідрядник виконати самостійно неспроможний. У таких випадках, керуючись приписами статті 6 Цивільного кодексу України, за певних умов сторони можуть передбачити таку умову в договорі будівельного підряду, включаючи договір підряду на будівництво (ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги, оскільки такі положення не суперечать нормативним приписам чинного законодавства України [5, c.192].

Поряд із цим, важливим учасником підрядних відносин з будівництва (реконструкцію, ремонт) автомобільної дороги виступає ще один суб'єкт - «інженер-консультант». Відповідно п. 4^--1 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» інженер-консультант - це фахівець із кваліфікаційним рівнем, підтвердженим органом із сертифікації персоналу, акредитованим у відповідній сфері згідно із законом, та/або суб'єкт господарювання, що має у своєму складі таких фахівців, який здійснює управління проектом, забезпечує організаційне і консультаційне супроводження комплексу робіт, пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, приймає від імені замовника відповідні рішення та виконує інші функції, визначені договором. У статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» закріплено, що технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають кваліфікаційний сертифікат. Відповідно п.п. 77-79 Загальних умов, укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві з метою забезпечення контролю за відповідністю робіт, матеріальних ресурсів установленим вимогам замовник здійснює технічний нагляд та контроль за виконанням робіт. Відповідно п. 28 Загальних умов замовник має право залучати до управління проектом, організаційного і консультаційного супроводження комплексу робіт, пов'язаних із створенням об'єкта будівництва, виконання інших функцій, визначених договором про надання інженерно-консультаційних послуг, інженера-консультанта із зазначенням у договорі підряду його повноважень та зобов'язання підрядника щодо надання інженеру-консультанту доступу до будівельного майданчика., тобто замовник має право делегувати свої повноваження інженер-консультанту у частині здійснення технічного нагляду і контролю за будівництвом. Про важливість залучення інженер -консультанта у процес будівництва автомобільних свідчить і нормативні положення статті 6 ЗУ «Про автомобільні дороги», так для забезпечення постійного незалежного аудиту (оцінки) технічного стану автомобільних доріг та якості дорожніх робіт можуть залучатися кваліфіковані інженери-консультанти у сфері дорожнього будівництва, акредитовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р. № 903. Технічний нагляд і контроль за виконанням робіт забезпечується шляхом: проведення експертизи відповідності робіт і матеріальних ресурсів установленим вимогам, у тому числі із залученням незалежних експертів; участі в експертизах (перевірках, випробуваннях) відповідності робіт і матеріальних ресурсів установленим вимогам; проведення перевірок наявності у підрядника документів (дозволів, ліцензій, сертифікатів, паспортів тощо), необхідних для виконання робіт; перевірки ведення документації про виконання договору підряду та виконання підрядником вказівок і приписів уповноважених державних органів і проектної організації, що здійснює авторський нагляд стосовно якості виконаних робіт і матеріальних ресурсів.

Висновки

Отже, зважаючи на вищенаведене, можна сформувати висновок про те, що замовником за договором підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги є наділений відповідними повноваженнями орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, на балансі якого знаходиться відповідна автомобільна дорога. Замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно - кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт будівництва (автомобільну дорогу) або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Слід наголосити на тому, що на сучасному етапі розвитку цивільного законодавства України існує необхідність чіткого окреслення на рівні положень оновленого Цивільного кодекса України загального нормативного підходу, відповідно до якого органи державної влади не наділяються власною правосуб'єктністю, а реалізують у цивільних правовідносинах правосуб'єктність держави Україна. Крім того, вказані нормативні положення повинні чітко і однозначно встановлювати, що державні установи і заклади виступають самостійними учасниками цивільних правовідносин і реалізують в них свою власну правосуб'єктність.

Підрядником за договором будівельного підряду на будівництво (капітальний ремонт, реконструкцію) автомобільної дороги може бути тільки суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на здійснення відповідного виду господарської діяльності відповідно до чинного законодавства України. Підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт будівництва (автомобільну дорогу) або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації.

Поряд з цим, необхідно зауважити, що відсутність ліцензії у підрядника означає, що він не може виконувати відповідні будівельні роботи для яких необхідна ліцензія, особисто, однак, він все ж таки має право виступати стороною договору з можливістю залучення ним до виконання робіт субпідрядників, які мають право на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, залишаючись стороною договору підряду та відповідаючи за належне виконання зобов'язання.

На сучасному рівні розвитку законодавства України закріплено лише право замовника залучати інженер-консульта до будівельних робіт автомобільної дороги. У контексті зазначеного, враховуючи міжнародний досвід у сфері будівництва автомобільних доріг, вбачається, що залучення інженера-консультанта повинно мати обов'язковий характер у випадках, передбачених законом, зокрема, коли мова йде про будівельні роботи на автомобільних дорогах державного значення.

Література

підряд на будівництво автомобільної дороги законодавство

1. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 р., судова справа № 912/48/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89539287

2. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 р. судова справа 914/2355/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111972417

3. Дзера Ю. М. Теоретико-правові підходи до участі держави у цивільних відносинах та її правосуб'єктності. Форум права: електрон. наук. фахове вид. 2010. № 1. С. 66-71. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2010_1_13.

4. Бондаренко Л. Цивільно-правовий аналіз юридичних осіб публічного права. Підприємництво, господарство і право. 2005. № 12. С. 35 - 37.

5. Гриняк А. Б. Договірні зобов'язання з виконання робіт у цивільному праві України: дис ... док. юрид. наук: 12.00.03. НДІ прив. права і підпр. ім. акад. Ф. Г. Бурчака НАПрН України. К., 2013. 494с.

6. Луць В. В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. 2-е вид., перероб. і допов. В. В. Луць. К.: Юрінком Інтер, 2008. 576 с.

References

1. Postanova Kasatsiinoho hospodarskoho sudu u skladi Verkhovnoho Sudu (2020), sudova sprava № 912/48/19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/89539287 [in Ukrainian]

2. Postanova Kasatsiinoho hospodarskoho sudu u skladi Verkhovnoho Sudu (2023), sudova sprava 914/2355/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111972417 [in Ukrainian]

3. Dzera Yu. M. (2010). Teoretyko-pravovi pidkhody do uchasti derzhavy u tsyvilnykh vidnosynakh ta yii pravosubiektnosti [Theoretical-Legal аpproaches to the rnvolvement of the state in civil relations and its legal subjectivity]. Forumprava, (1), 66-7. [in Ukrainian]

4. Bondarenko L. (2005). Tsyvilno-pravovyi analiz yurydychnykh osib publichnoho prava [Сг^їі law analysis of public law legal entities]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo, (12), 35 - 37. [in Ukrainian]

5. Hryniak A. B.(2013). Dohovirni zoboviazannia z vykonannia robit u tsyvilnomu pravi Ukrainy [Contractual obligations for work performance in Ukrainian civil law].NDI pryv. prava i pidpr. im. akad. F. H. Burchaka NAPrN Ukrainy. K., (494). [in Ukrainian]

6. Luts V. V. (2008). Kontrakty v pidpryiemnytskii diialnosti [Contracts in business activities]. (2 vyd.). K.: Yurinkom Inter, (576). [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru