Нормативно-правова база соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства в Україні у сфері охорони здоров’я

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика

Кафедра фізичної терапії, ерготерапії

Івано-Франківський національний медичний університет

Кафедра патофізіології

Нормативно-правова база соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства в Україні у сфері охорони здоров'я

Стинська В.В., д.п.н., професор,

Ящишин З.М., к.м.н., доцент,

Кліщ І.П., к.м.н., доцент

Анотація

Статтю присвячено актуальній проблемі формування нормативного поля соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства в Україні у сфері охорони здоров'я.

Під час проведення дослідження було застосовано конкретно-пошукові методи: теоретичний аналіз, синтез, систематизація чинних нормативно-правових документів.

Проаналізовано правові основи забезпечення дотримання прав і свобод дітей у сфері сімейних стосунків (Конвенція ООН про права дитини (1991), Закон України «Про охорону дитинства» (2001)); підвищення соціального статусу та захист основних прав жінки- матері (Кодекс законів про працю України, Закон України «Про охорону праці», «Концепція безпечного материнства» (2002) та заходи щодо реалізації Концепції безпечного материнства на 2002-2005 рр.» (2002), програма «Репродуктивне здоров'я нації до 2015 року» (2006), Концепція Загальнодержавної програми «Здоров'я-2020: український вимір» (2011)); стимулювання та заохочення до материнства (розпорядження Президента України: «Про невідкладні заходи щодо надання допомоги багатодітним сім'ям» (1994), «Про заходи щодо поліпшення посилення соціального захисту багатодітних та неповних сімей» (30.12.2000), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» (2009); Указ Президента України «Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні» (2002), Постанови КМУ: «Про підтримку сімей при народженні дитини» (2004), «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» (2005); «Про виплату одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня» (2011), Програма медичних гарантій-2021).

Зроблено висновок, що нормативно-правова база соціально-педагогічної підтримки материнства та дитинства в Україні у сфері охорони здоров'я охоплює законодавство щодо: забезпечення дотримання прав і свобод дітей у сфері сімейних стосунків; підвищення соціального статусу та захист основних прав жінки-матері; охорона здоров'я матері та дитини; стимулювання та заохочення до материнства.

Ключові слова: законодавство, нормативно-правова база, соціально-педагогічна підтримка, материнство, дитинство, охорона здоров'я, Україна.

Abstract

Regulatory and legal framework for social and pedagogical support of motherhood and childhood in ukraine in the field of health care

StynskaV.V., Dr Ped. Sci. Professor at the Department of Pedagogy and Educational Management named after Bohdan Stuparyk, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Yashchyshyn Z.M., C. Med. Sci., Ass. Professor, Head of the Department of Physical Therapy, Occupational Therapy, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Klishch I.P., C. Med. Sci., Ass. Professor of the Department of Pathological Physiology, National Medical University

The article is devoted to the actual problem of forming a regulatory framework for socio-pedagogical support of motherhood and childhood in Ukraine in the field of health care.

The research was conducted using specific search methods: theoretical analysis, synthesis, systematization of existing regulatory documents.

The legal framework for ensuring the observance of children's rights and freedoms in family relations (UN Convention on the Rights of the Child (1991); improving the social status and protection of the fundamental rights of women-mothers (Labor Code of Ukraine, Law of Ukraine «On Labor Protection», «Concept of Safe Motherhood» (2002) and measures to implement the Concept of Safe Motherhood for 2002-2005) were analyzed» (2002), the program «Reproductive Health of the Nation until 2015» (2006), the Concept of the National Program «Health-2020: Ukrainian Dimension» (2011)); stimulation and encouragement of motherhood (the Order of the President of Ukraine: «On urgent measures to provide assistance to large families» (1994), «On measures to improve the social protection of large and single-parent families» (30.12.2000), «On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Social Protection of Large Families» (2009); the Law of Ukraine «On State Assistance to Families with Children» (2001), the Presidential Decree «On Measures to Encourage the Birth Rate in Ukraine» (2002), and CMU Resolutions: «On Supporting Families at Childbirth» (2004), «Some Issues of Appointment and Payment of Assistance to Families with Children» (2005), «On Payment of a One-time Remuneration to Women Who Have Been Awarded the Honorary Title of Ukraine «Mother-Heroine» (2011), and the Program of Medical Guarantees-2021).

It is concluded that the legal framework for social and pedagogical support of motherhood and childhood in Ukraine in the field of health care includes legislation on: ensuring the observance of children's rights and freedoms in the field of family relations; improving the social status and protection of the fundamental rights of women-mothers; maternal and child health care; and stimulating and encouraging motherhood.

Keywords: legislation, regulatory framework, social and pedagogical support, motherhood, childhood, health care, Ukraine.

Постановка проблеми

Проблема збереження здоров'я та соціально-педагогічної підтримки матері і дитини в Україні є однією з основних пріоритетів, що вимагають негайної уваги і є необхідною передумовою для досягнення соціально-економічного розвитку країни. Головним завданням сфери охорони здоров'я в Україні є збереження та відновлення здоров'я населення. Стратегічні документи, що визначають основні принципи її роботи, такі як «Концепція розвитку охорони здоров'я населення України» від 07.12.2000 р., «Концепція розвитку системи громадського здоров'я» від 30.11.2016 р. і «Національна стратегія з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація»», спрямовані на втілення принципів, закріплених у Конституції України, зокрема, забезпечення кожного громадянина доступною кваліфікованою медичною допомогою, впровадження нових ефективних механізмів фінансування і управління сферою охорони здоров'я та створення умов для формування здорового способу життя.

Аналіз результатів медичних та соціальних досліджень, проведених протягом останніх років, вказує на серйозне погіршення якості здоров'я дітей і матерів. Це вимагає застосування не тільки медичних, але й педагогічних інструментів для розв'язання проблем підтримки, захисту, збереження та зміцнення дитячого та жіночого здоров'я. Ця концепція також визнана в Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», який визначає серед загальних обов'язків медичних працівників не лише надавання медичної допомоги, але й поширення наукових і медичних знань серед населення та пропаганду здорового способу життя, включаючи власний приклад [5].

Методи дослідження: теоретичний аналіз, синтез, систематизація чинних нормативно-правових документів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз літературних джерел з історії педагогіки виявив недостатню дослідженість проблеми підтримки дитинства та материнства в Україні в контексті системи охорони здоров'я на сучасному етапі. Це стало мотивацією для вибору теми даної статті. У статті розглядаються різні аспекти цієї проблеми, включаючи праці: Г. Демченка, І. Ткаченка (історія формування та розвитку системи охорони здоров'я в Україні); В. Брутмана, А. Варги, О. Гульчій, Н. Даниленка, О. Могілевської, М. Радіонової (медико-психологічні підходи до підтримки матері та дитини); І. Братусь, Т. Говорун, О. Кікінеджі, В. Кравця (психолого-педагогічні дослідження материнства як складової батьківства); В. Стинської (соціально-педагогічна підтримка материнства й дитинства); О. Карпенко, О. Квас, Н. Лисенко, С. Лупаренко, Т. Янченко (дослідження дитинства як об'єкта історико-педагогічного аналізу) та ін.

Мета статті - проаналізувати нормативно-правову базу соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства у сфері охорони здоров'я.

Виклад основного матеріалу

Наші дослідження відзначили, що проблема збереження здоров'я матері та дитини на сьогодні є однією з найбільш актуальних у світі, оскільки вона прямо впливає на життя держави. Україна пережила багато політичних, економічних та соціальних змін з часу отримання незалежності. Процеси, пов'язані з перетворенням суспільства та створенням нової економічної моделі, відзначені гострою і тривалою соціально-економічною кризою. Ця криза призвела до значного погіршення умов життя і, відповідно, здоров'я багатьох українців. У цей період активно розроблялися соціально-педагогічні програми, спрямовані на підтримку материнства та дитинства в сфері охорони здоров'я. Незважаючи на те, що доступність та якість медичних послуг залежать від таких ресурсів, як фінанси, матеріально-технічна база медичних закладів та кваліфікація медичних працівників, система фінансування охорони здоров'я залишається практично незмінною від часів СРСР і базується на принципі загального оподаткування, який забезпечує надання безкоштовної медичної допомоги [12].

Необхідно відзначити, що після отримання незалежності Україною було обрано стратегічний курс на покращення нормативно-правової бази у сфері охорони здоров'я матері та дитини, а також на підтримку материнства. У 1991 р. Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини, підписала Всесвітню декларацію про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей, і розробила план дій для її впровадження. У цих міжнародних документах було наголошено на тому, що розв'язання питань, пов'язаних з охороною здоров'я матері та дитини, включаючи медичне обслуговування, залежить від соціального та економічного статусу жінки [1; 2].

Питання охорони здоров'я матері та дитини регулюються відповідними законодавчими актами України, які визначають організаційні, правові, економічні та соціальні засади охорони здоров'я. Зокрема, у статуті 49 Конституції передбачено забезпечення безоплатної медичної допомоги, державне фінансування відповідних медико-санітарних, соціально-економічних та оздоровчо-профілактичних програм та інших ініціатив.

Питання підтримки та захисту основних прав жінок детально вивчаються та враховуються в Кодексі законів про працю України (КЗпП України) і Законі України «Про охорону праці» (1992 р., з наступними змінами і доповненнями). Зокрема, статтею 179 КЗпП України передбачено надання жінкам оплачуваної відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до настання пологів і 56 календарних днів після пологів, з можливістю подовження до 70 днів у випадку ускладнень. Протягом цього періоду жінці гарантується заробітна плата в повному обсязі.

Згідно з Кодексом законів про працю України, жінки мають можливість взяти неоплачувану відпустку тривалістю три роки для догляду за дитиною з можливістю збереження свого робочого місця і трудового стажу. Крім того, у випадку потреби жінка-мати може взяти відпустку без збереження заробітної плати на термін, визначений у медичному висновку, до досягнення дитиною шести років.

Для жінок, які мають маленьких дітей і працюють, статтею 183 Кодексу законів про працю передбачено спеціальні перерви для годування дитини в робочий час, які оплачуються на основі середнього заробітку [10].

Питання охорони праці жінок регулюється Кодексом законів про працю України (статті 174 та 175) та статтею 14 Закону України «Про охорону праці». Згідно з цими нормами, наказом Міністерства охорони здоров'я від 29 грудня 1993 р. був затверджений Перелік видів робіт, що вважаються важкими або виконуваними в шкідливих та небезпечних умовах праці, на яких заборонено використовувати працю жінок. Крім того, ці нормативні акти визначають максимально допустимі норми підіймання та переміщення важких предметів жінками.

Важливо відзначити, що виконання жінкою своєї біологічної ролі матері може породжувати проблеми щодо збереження робочого місця або можливості знову працевлаштуватися [4].

Законодавством України встановлено правила щодо залучення дітей до праці. Переглянемо деякі з цих положень: Згідно зі статтею 21 Закону «Про охорону дитинства», вік, з якого можна приймати дитину на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 16 років, мають право на підприємницьку діяльність згідно зі статтею 22 цього Закону. Держава забезпечує соціальний захист для таких категорій дітей: тих, хто перебуває в ускладнених умовах і екстремальних ситуаціях; сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку; тих, хто заражений ВІЛ-інфекцією або хворих на інші невиліковні та тяжкі захворювання; біженців; тих, хто постраждав внаслідок стихійних лих, техногенних аварій і катастроф, згідно зі статтями 24, 25, 26, 28, 29 і 30 Закону «Про охорону дитинства». Заборонено наступні дії: залучення дітей до воєнних дій і збройних конфліктів; створення дитячих воєнізованих організацій та формувань; пропаганда війни і насильства серед дітей. Закон передбачає відповідальність осіб за порушення законодавства про охорону дитинства, включаючи цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України, згідно зі статтею 35 Закону «Про охорону дитинства».

Наш науковий пошук засвідчив, що в умовах демографічної кризи і зниження життєвого рівня значної частини населення питання планування сім'ї набуває все більшого значення для медико-соціальної сфери. Це стосується зменшення материнської та дитячої смертності, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, і загального здоров'я населення. правовий нормативний охорона здоров'я материнство дитинство

Важливо відзначити, що право на планування сім'ї і вільне відповідальне батьківство було проголошено ООН ще у 1968 р. У 1974 р. було визнано, що кожна людина і кожна країна мають право на планування сім'ї на державному рівні.

У зв'язку із вирішенням питань планування сім'ї, Міністерство охорони здоров'я України видало наказ №180 від 11 червня 1997 р. під назвою «Про організацію діяльності медичних центрів планування сім'ї та репродукції людини». Цей наказ містить схвалені стандарти для центрів та кабінетів планування сім'ї.

Крім того, Міністерство охорони здоров'я України видало наказ від 29 листопада 2013 р., яким затверджено положення про центри планування сім'ї та репродукції людини. В цьому документі визначено різні види діяльності цих центрів, такі як організаційно-методична, консультативна, лікувально-діагностична, статистично-аналітична, навчальна, координаційна, просвітницька, міжнародна та інші види робіт [6].

Враховуючи важливість покращення положення сімей, охорони материнства та дитинства, Уряд України прийняв Постанову «Про заходи щодо посилення охорони материнства та дитинства» у 1998 р. У цій постанові передбачено комплекс заходів, спрямованих на підсилення системи соціально-педагогічної підтримки материнства та дитинства. Ці заходи включають у себе:

1. Забезпечення акушерських стаціонарів медичним обладнанням і апаратурою для первинної респіраторної реанімації новонароджених.

2. Покращення нормативно-правової бази щодо захисту жінок від всіх видів насильства.

3. Гармонізація законодавства України з питань материнства та дитинства з міжнародними стандартами.

4. Рекомендації щодо створення кафедр медичних знань та охорони материнства та дитинства у закладах вищої освіти тощо.

Важливо відзначити, що хоча не всі положення цієї постанови було можливо практично реалізувати, ці кроки сприяли розвитку соціально-педагогічної підтримки материнства та дитинства в сферах соціального обслуговування, освіти і охорони здоров'я.

Важливу роль для дослідження проблеми соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства мало законодавство у сфері охорони здоров'я, зокрема «Концепція безпечного материнства» (2002) та заходи щодо реалізації Концепції безпечного материнства на 20022005 рр.» (2002), програма «Репродуктивне здоров'я нації до 2015 року» (2006), Концепція Загальнодержавної програми «Здоров'я-2020: український вимір» (2011) та ін.

Основною метою «Концепції безпечного материнства», яку затвердив Уряд України 29 березня 2002 р., є вирішення питань, пов'язаних з створенням сприятливих умов для збереження здоров'я жінок і новонароджених, повноцінної реалізації батьківських функцій та підвищення ролі та значущості інституту материнства у суспільстві.

Згідно Загальнодержавною програмою «Репродуктивне здоров'я нації» поліпшення служби планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я жіночого населення включає в себе такі заходи:

1. Створення системи охорони репродуктивного здоров'я для населення з дитинства і надання необхідної медичної допомоги для його забезпечення. Розширення та підсилення системи оздоровлення та реабілітації дівчат-підлітків.

2. Підтримка народження бажаних дітей у оптимальний віковий період для жінок.

3. Створення перинатальних центрів для забезпечення належного догляду за матерями та новонародженими.

4. Зменшення кількості непланованих вагітностей та абортів.

5. Зниження рівня гінекологічних захворювань, материнської та дитячої смертності, невиношування та безпліддя.

6. Забезпечення на робочих місцях умов, які сприяють безпечному материнству, та визначення відповідальності роботодавців за дотримання вимог щодо охорони праці вагітних жінок та жінок, які виховують дітей.

7. Надання вагітним жінкам можливості проведення медичних обстежень в робочий час зі збереженням заробітної плати за основним місцем роботи і багато інших заходів [3].

Важливий законодавчий курс було обрано у сфері сприяння материнству. Варто відзначити, що до 2002 р. політика сприяння материнству переважно передбачала підтримку матерів з багатьма дітьми і надання різних видів державної допомоги сім'ям з дітьми.

Зокрема, державна політика стосовно підтримки багатодітних сімей була підтримана такими актами, як розпорядження Президента України «Про невідкладні заходи щодо надання допомоги багатодітним сім'ям» (1994), «Про заходи щодо поліпшення посилення соціального захисту багатодітних та неповних сімей» (2000), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» (2009). Ці акти встановлювали правові, організаційні та соціальні принципи та гарантії державної підтримки багатодітних сімей, створюючи відповідні умови для їхнього функціонування та розвитку, а також заохочуючи багатодітність шляхом надання пільг, переваг і соціальних гарантій.

Наприклад, Постановою Кабінету Міністрів України «Про виплату одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня»» (2011) передбачено, що жінки, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня», мають право на одноразову винагороду, розмір якої обчислюється відповідно до Указу Президента України «Про одноразову винагороду жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня»» (2007). Починаючи з 1 січня 2011 р., ця винагорода обчислюється від розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, коли жінці було присвоєно почесне звання «Мати-героїня» [7].

Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 2001 р. було встановлено різні види державної підтримки, включаючи такі: допомога у зв'язку з вагітністю і пологами; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку; допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми; пільгове пенсійне забезпечення жінок, які народили 5 чи більше дітей.

Починаючи з 2002 р., в Україні було прийнято низку законодавчих актів, які визначають подальший курс у сфері демографії, включаючи: Указ Президента України від 3 січня 2002 року «Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні»; Постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року «Про підтримку сімей при народженні дитини» та від 21 квітня 2005 року «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» та ін.

Так, Указом Президента України від 3 січня 2002 р., що стосується «Заходів щодо стимулювання народжуваності в Україні», було визначено пріоритетні напрямки соціальної політики. Серед них зазначалося поліпшення демографічної ситуації в країні та посилення соціальної підтримки материнства та дитинства. Це досягалося за допомогою розширення мережі служб репродуктивного здоров'я, надання медико-генетичного консультування, планування сім'ї та вдосконалення обладнання лікувальних закладів сучасною лікувально- діагностичною апаратурою.

Також було законодавчо врегульовано питання наближення виплат допомоги по догляду за дитиною (до досягнення нею трьох років) до рівня прожиткового мінімуму та інші заходи для підтримки сімей і підвищення народжуваності [9].

28 липня 2004 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про підтримку сімей при народженні дитини», що передбачала запровадження форми одноразової адресної допомоги сім'ям - видачу пакунків малюка всім жінкам під час їх перебування у пологовому будинку (відділенні). Така форма роботи проіснувала до 21 липня 2005 р. Не дивлячись на всі прийняті міри, рівень народжуваності був доволі низьким (в 2002 р. - 8,1 на 1000 населення, у 2004 р. - 9,0, у 2006 р. - 9,8).

Слід відзначити, що через складну політичну та економічну ситуацію в країні, починаючи з 1 липня 2014 року, допомога при народженні дитини стала фіксованою. Це рішення держави було прийнято як заходи з економії бюджетних коштів. Однак фіксований розмір допомоги не враховував індекс інфляції, курс валютообміну та інші фактори, що призвело до того, що виплати практично не змінювалися з 2014 р. Це стало надзвичайно складним для сімей з дітьми до 6 років, оскільки їх матеріальне становище залишалося незмінним на державному рівні. Ця ситуація була пов'язана з політикою обмеження бюджетних витрат [11].

З 1 квітня 2021 року розпочалася реалізація нової Програми медичних гарантій-2021. Згідно з Порядком виконання програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 р., який був затверджений Постановою уряду від 27 грудня 2022 р., тариф на послуги при пологах у 2023 р. становив до 15,137 гривень. Для медичних закладів, які забезпечують комплексну медичну допомогу матері та дитині, цей тариф становитиме майже 20 тисяч гривень. Крім того, розширюється перелік медичних послуг, які доступні жінкам, і вводиться новий пакет послуг - «Ведення вагітності в амбулаторних умовах».

Однією з найвищих ставок в Програмі медичних гарантій є оплата неонатальної допомоги - 135 тисяч гривень. Максимальна ставка складе 162 тис. грн. за лікування недоношених дітей у перинатальних центрах III рівня, який буде визначатися в кожній області.

Також, ставка за медичні послуги в рамках пакету «Медична реабілітація немовлят, які народилися передчасно та/або хворими, протягом перших трьох років життя» складає 10,820 гривень (ця програма розпочалася з 1 січня 2023 р.) [8].

Висновки

Отже, нормативно-правова база соціально-педагогічної підтримки материнства та дитинства в Україні у сфері охорони здоров'я охоплює законодавство щодо: забезпечення дотримання прав і свобод дітей у сфері сімейних стосунків; підвищення соціального статусу та захист основних прав жінки-матері; охорона здоров'я матері та дитини; стимулювання та заохочення до материнства.

Література

1. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей: від 30.09.1990 р.

2. Конвенція ООН про права дитини: документ №995_021, чинний, поточна редакція від 20.11.2014 р. База даних «Законодавство України»/ ВР України.

3. Концепція Загальнодержавної програми «Репродуктивне здоров'я нації» на період 2017-2021 рр.

4. Кримінальний кодекс України: документ №4651-VI, чинний, поточна редакція від 05.10.2023 р. База даних «Законодавство України»/ ВР України.

5. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р.: документ №2801-XII, чинний, поточна редакція від 01.10.2023 р. База даних «Законодавство України»/ ВР України.

6. Положення про центри планування сім'ї та репродукції людини: наказ Міністерства охорони здоров'я України, Національної академії медичних наук України від 29.11.2013 р.

7. Про виплату одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня»: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2011 р.: документ 268-2011-п, чинний, поточна редакція від 24.04.2021 р. База даних «Законодавство України»/ ВР України.

8. Про внесення зміни до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.2023 р.: документ №594-2023-п, чинний. База даних «Законодавство України»/ ВР України.

9. Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні: Указ Президента України від 3 січня 2002 р.: документ №5/2002. База даних «Законодавство України»/ ВР України.

10. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р.: документ №2695-ХІІ, чинний, поточна редакція від 01.10.2023 р. База даних «Законодавство України»/ ВР України.

11. Стинська В. Материноцентричний підхід - основа соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства в незалежній Україні. Доступність і неперервність освіти впродовж життя: зарубіжний досвід та національна практика: збірник тез доповідей науково-практичної інтернет-конференції з міжнародною участю (Івано-Франківськ, 17 травня 2022 р.). Івано-Франківськ, 2022. С. 55-60.

12. Стинська В.В. Теорія і практика соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства в Україні (ХХ - початок ХХІ ст.): дис...док. пед. наук: 13.00.05. Івано-Франківськ - Тернопіль, 2019. 631 с.

References

1. Vsesvitnia deklaratsiia pro zabezpechennia vyzhyvannia, zakhystu ta rozvytku ditei [World Declaration on Ensuring the Survival, Protection and Development of Children]: vid 30.09.1990 r.

2. Konventsiia OON pro prava dytyny: dokument №995-021, chynnyi, potochna redaktsiia vid 20.11.2014 [UN Convention on the Rights of the Child].

3. Kontseptsiia Zahalnoderzhavnoi prohramy «Reproduktyvne zdorovia natsii» na period 2017-2021 rr. [Concept of the National Program «Reproductive Health of the Nation» for the period 2017-2021].

4. Kryminalnyi kodeks Ukrainy: dokument №4651-VI, chynnyi, potochna redaktsiia vid 05.10.2023. [The Criminal Code of Ukraine].

5. Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorovia: dokument №2801XII, chynnyi, potochna redaktsiia vid 01.10.2023 [Fundamentals of Ukrainian healthcare legislation]: Z-n Ukrainy vid 19.11.1992 r. Redaktsiia vid 21.07.2023 r.

6. Polozhennia pro tsentry planuvannia simi ta reproduktsii liudyny [Regulations on family planning and human reproduction centers]: nakaz Ministerstva okhorony zdorovia Ukrainy, Natsionalnoi akademii medychnykh nauk Ukrainy vid 29.11.2013.

7. Pro vyplatu odnorazovoi vynahorody zhinkam, yakym prysvoieno pochesne zvannia Ukrainy «Maty-heroinia»: dokument 268-2011-p, chynnyi, potochna redaktsiia vid 24.04.2021. [On the payment of a one-time remuneration to women who have been awarded the honorary title of Ukraine «Mother-Heroine»]: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 28.02.2011 r. №268.

8. Pro vnesennia zminy do Poriadku realizatsii prohramy derzhavnykh harantii medychnoho obsluhovuvannia naselennia u 2023 rotsi: dokument № 594-2023-p, chynnyi [On Amendments to the Procedure for Implementation of the Program of State Guarantees of Medical Care for the Population in 2023]: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 13.06.2023 r.

9. Pro zakhody shchodo zaokhochennia narodzhuvanosti v Ukraini [On measures to promote the birth rate in Ukraine]: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 3 sichnia 2002 r.: dokument №5/2002.

10. Pro okhoronu pratsi [On labor protection]: Zakon Ukrainy vid 14 zhovtnia 1992 r.: dokument №2695-KhII, chynnyi, potochna redaktsiia vid 01.10.2023 r.

11. Stynska V. (2022). Materynotsentrychnyi pidkhid - osnova sotsialno- pedahohichnoi pidtrymky materynstva y dytynstva v nezalezhnii Ukraini [Mothercentered approach is the basis of social and pedagogical support for motherhood and childhood in independent Ukraine]. Dostupnist i neperervnist osvity vprodovzh zhyttia: zarubizhnyi dosvid ta natsionalna praktyka: zbirnyk tez dopovidei naukovo-praktychnoi internet-konferentsii z mizhnarodnoiu uchastiu (Ivano-Frankivsk, 17 travnia 2022 r.). Ivano-Frankivsk, 55 - 60 [in Ukrainian].

12. Stynska, V.V. (2019) Teoriia i praktyka sotsialno-pedahohichnoi pidtrymky materynstva y dytynstva v Ukraini (ХХ - pochatok ХХІ st.) [Theory and practice of social and pedagogical support for maternity and children in Ukraine (20th - early 21st century)]. (Doctoral dissertation). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru