Альтернативні способи вирішення публічно-правових спорів: міжнародний досвід та перспективи застосування в правовій системі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка

АЛЬТЕРНАТИВНІ СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Коваленко Наталія Олександрівна аспірантка

кафедри права та правоохоронної діяльності

Анотація

У сучасних умовах глобалізації, інтенсивних політичних процесів та зростання громадянської активності в Україні та інших країнах, проблема вирішення публічно-правових спорів набуває особливого значення. Ці спори можуть виникати як на внутрішньому рівні -- між громадянами та органами державної влади, так і на міжнародному рівні.

Традиційний судовий метод вирішення таких спорів стає все менш ефективним у зв'язку з тривалістю процедур, високими витратами та, в окремих випадках, недостатньою компетентністю судових органів у специфічних питаннях публічного права. Це спонукало дослідників та практиків шукати альтернативні способи вирішення публічно-правових спорів. вирішення спір медіація адміністративний

Основна увага в статті приділяється альтернативним методам вирішення спорів, зокрема внутрішнє адміністративне оскарження, інститут адміністративного омбудсмена, медіація, примирення, урегулювання шляхом переговорів, арбітраж. До обов'язкового виду альтернативного вирішення адміністративних спорів відносяться внутрішнє адміністративне оскарження, а до добровільних - інститут адміністративного омбудсмена, медіація, примирення, урегулювання шляхом переговорів, арбітраж. Медіація як конструктивний і флексибільний підхід може бути вкрай ефективною у вирішенні спорів, де обидві сторони зацікавлені у взаємовигідному вирішенні проблеми без звернення до суду. Арбітраж, за своєю суттю, передбачає призначення незалежного арбітра, який розглядає спір і приймає рішення, обов'язкове для виконання обома сторонами.

Стаття також розглядає досвід зарубіжних країн в сфері використання альтернативних способів вирішення спорів. Це може стати корисним для України у світлі потреби адаптації до європейських стандартів та пошуку оптимальних підходів у цій сфері.

Дослідження також включає в себе рекомендації щодо ефективного впровадження цих методів в правовій системі країни та акцентує увагу на важливості співпраці з міжнародними експертами та постійному моніторингу ефективності впроваджених змін.

Ця стаття має на меті сприяти подальшому розвитку альтернативних методів вирішення спорів в Україні, а також обміну досвідом між країнами з метою забезпечення правової безпеки громадян.

Ключові слова: публічно-правові спори, альтернативне вирішення, Україна, медіація, арбітраж.

Annotation

Kovalenko Natalia Oleksandrivna Graduate student of the Department of Law and Law Enforcement, Central Ukrainian State University named after Volodymyr Vinnichenko

ALTERNATIVE METHODS OF RESOLVING PUBLIC - LEGAL DISPUTES: INTERNATIONAL EXPERIENCE AND PERSPECTIVES OF APPLICATION IN THE LEGAL SYSTEM OF UKRAINE

In the modern conditions of globalization, intensive political processes and the growth of civil activity in Ukraine and other countries, the problem of solving public legal disputes takes on special importance. These disputes can arise both at the domestic level - between citizens and state authorities, and at the international level.

The traditional judicial method of resolving such disputes is becoming less and less effective due to the length of procedures, high costs and, in some cases, insufficient competence of judicial bodies in specific issues of public law. This prompted researchers and practitioners to look for alternative ways to resolve public legal disputes.

The article focuses on alternative dispute resolution methods, including internal administrative appeals, the institution of the administrative ombudsman, mediation, conciliation, negotiated settlement, and arbitration. The mandatory type of alternative resolution of administrative disputes includes an internal administrative appeal, and the voluntary ones include the institute of the administrative ombudsman, mediation, conciliation, settlement through negotiations, arbitration. Mediation, as a constructive and flexible approach, can be extremely effective in resolving disputes where both parties are interested in a mutually beneficial resolution of the problem without going to court. Arbitration, by its very nature, involves the appointment of an independent arbitrator who examines the dispute and makes a decision that is binding on both parties.

The article also examines the experience of foreign countries in the field of using alternative methods of dispute resolution. This can be useful for Ukraine in light of the need to adapt to European standards and search for optimal approaches in this area.

The study also includes recommendations for effective implementation of these methods in the country's legal system and emphasizes the importance of cooperation with international experts and constant monitoring of the effectiveness of implemented changes.

This article aims to contribute to the further development of alternative dispute resolution methods in Ukraine, as well as the exchange of experience between countries in order to ensure the legal security of citizens.

Keywords: public legal disputes, alternative resolution, Ukraine, mediation, arbitration.

Постановка проблеми

Проблема публічно-правових спорів завжди була в центрі уваги українського законодавства, особливо в умовах демократичних трансформацій та формування громадянського суспільства. Розвиток цивілізованих форм взаємодії між державою та громадянами, між різними державними органами та їх взаємодія з іншими публічно -правовими суб'єктами стає основою побудови правової держави.

Спроби традиційного судового вирішення публічно -правових спорів часто можуть бути тривалими, коштовними та не завжди ефективними. Це призводить до того, що довіра громадян до державних інститутів знижується, а ефективність публічно-правової регулятивної діяльності держави - піддається сумніву.

В останні десятиліття у світовій практиці з'явилися та активно розвиваються альтернативні способи вирішення спорів. Ці способи, зокрема внутрішнє адміністративне оскарження, інститут адміністративного омбудсмена, медіація, примирення, урегулювання шляхом переговорів, арбітраж, можуть бути адаптовані до українських реалій та враховувати національні особливості правової системи та менталітету.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Науковці - В. Авер'янов, З. Красіловська, О. Бринцев, М. Жернаков, І. Завальнюк, Н. Боженко, Е. Катаєв, С. Ківалов, І. Коліушко, В. Крівцов, О. Кузьменко, Р. Куйбіда, С. Корінний та інші науковці, звернули увагу на проблему публічно -правових спорів та почали вивчення можливостей альтернативних способів їх вирішення. Проте їхні дослідження залишили низку питань відкритими, а деякі з підходів потребують додаткового аналізу в контексті специфіки України.

Мета статті

Основна мета цієї статті - не просто аналізувати існуючі альтернативні способи вирішення публічно-правових спорів, але й дослідити можливі шляхи їх адаптації до української системи правосуддя, а також розробити рекомендації щодо їх ефективного впровадження.

Виклад основного матеріалу

Публічно-правові спори стали звичайною реальністю в багатьох країнах, особливо у світлі глобалізації, росту транснаціональних відносин та збільшення громадянської активності. Ці спори можуть мати різні форми і виникати на різних рівнях управління, починаючи від місцевих органів влади і закінчуючи міжнародними установами.

Вирішення правових конфліктів, зокрема, публічно-правових спорів, можливе за допомогою спеціальних процедур. Механізм такого розгляду та врегулювання може бути реалізовано у судовому та позасудовому порядку.

Альтернативне вирішення правових спорів - це сукупність прийомів і методів позасудового врегулювання спорів, у результаті застосування яких сторони, що сперечаються, укладають взаємоприйняту угоду.

В усьому світі функціонують різноманітні механізми врегулювання конфліктів, які називають способами АВС (альтернативне вирішення спору): для одних процедур характерним є те, що третя сторона приймає обов'язкове для сторін рішення (міжнародний арбітраж, третейський суд), для інших - характерно, що сторони самі приймають взаємоприйнятне рішення (медіація) [1, с.86].

Становлення та розвиток механізмів альтернативного врегулювання публічно-правових спорів в Україні викликають необхідність порівняльного аналізу тенденцій, які відбуваються в цій сфері в інших країнах. Враховуючи, що одним із завдань України на шляху до вступу в Європейський Союз (далі - ЄС), є інтеграція національного законодавства в систему правового регулювання ЄС, то важливо сфокусувати увагу яким чином це питання вирішено в межах ЄС.

Вивчення альтернативного врегулювання адміністративних спорів (далі - АВАС) в країнах Європи варто розпочати з аналізу тенденцій, що відбуваються в сфері адміністративного регулювання цих країн. Не зважаючи на існування певних розбіжностей у поглядах деяких політичних сил, зберігається тенденція на укріплення єдиного Європейського адміністративного простору (далі - ЄАП), як головної концепції, яка поглинула в собі концепції належного адміністрування та врядування. А тому критерії для застосування адміністративного врегулювання публічно-правових спорів повинні відповідати принципам ЄАП, а саме таким як правова визначеність, пропорційність, обґрунтованість, участь громадськості, право на слухання, право на оскарження та іншим.

Усвідомлюючи важливість застосування АВАС, Комітет міністрів Ради Європи 5 вересня 2001 року прийняв Рекомендацію Rec (2001) 9 державам - членам щодо альтернатив судовому розгляду спорів між адміністративними органами й сторонами - приватними особами (далі - Рекомендація (2001).

Рекомендація (2001) у якості можливих інструментів АВАС визначає наступні альтернативні засоби врегулювання, такі як: внутрішній перегляд, примирення, медіація, урегулювання шляхом переговорів та арбітраж [2].

Найбільш поширеним способом АВАС в країнах Західної Європи на даний час є внутрішній адміністративний перегляд, потім - інститут адміністративного омбудсмена, всі інші способи альтернативних способів вирішення публічно-правових спорів перебувають на етапі розвитку та удосконалення.

Внутрішнє адміністративне оскарження, враховуючи законодавче врегулювання даного питання в різних країнах, може бути обов'язковим та факультативним. Обов'язкове адміністративне оскарження передбачене в таких країнах ЄС, як Польща, Німеччина, Угорщина, Румунія, Данія, Нідерланди та означає неможливість звернення до суду без попереднього адміністративне оскарження. У Франції адміністративне оскарження не є обов'язковим.

Крім зазначених вище, в деяких країнах Європи існує змішана форма адміністративного оскарження, а саме створення органу, який має повноваження розглядати адміністративні спори поза судами, забезпечуючи при цьому справедливий захист прав сторін - наприклад, трибунал у Великобританії.

Ще одним поширеним та ефективним інструментом АВАС є інститут адміністративного омбудсмена, який відіграє важливу роль у врегулюванні публічно-правових спорів, насамперед в таких країнах як Великобританія, Данія, Нідерланди та США. В основному в своїй діяльності адміністративні омбудсмени керуються статутами, де визначені їх повноваження.

З аналізу застосування АВАС в країнах ЄС вбачається, що медіація, примирення, арбітраж ще недостатньо розвинені в публічному праві, хоча теоретично і допускаються усіма правовими системами.

Медіація стає все популярнішою як альтернативний спосіб вирішення публічно-правових спорів, в таких країнах як Нідерланди та Великобританія. Науковці Р. Рідлі-Дафф і А. Беннет визначають медіацію як процедуру, за допомогою якої неупереджена третя сторона демонструє, яким способом можна вирішити конфлікт [3, с.22]. Цей метод базується на добровільності сторін та наявності нейтрального третього суб'єкта, який допомагає сторонам досягти взаємоприйнятного рішення. Медіація дозволяє економити час і кошти, оскільки відбувається за менш формалізованими правилами, ніж судові процеси.

Арбітраж є ще одним альтернативним способом, що застосовується для вирішення публічно-правових спорів. Тут нейтральний арбітр приймає рішення, яке є обов'язковим для обох сторін. Арбітражні рішення часто використовуються для вирішення комерційних спорів, але можуть бути адаптовані для публічно-правових спорів. Арбітраж дозволяє сторонам обрати арбітра, який має специфічні знання у конкретній галузі. Це забезпечує швидкість, гнучкість та професіоналізм у вирішенні спору.

Переговори є найбільш прямим та гнучким методом вирішення спорів. Сторони можуть самостійно обговорити умови угоди без посередництва. Цей метод є ефективним, коли обидві сторони зацікавлені в швидкому та адекватному вирішенні проблеми. Переговори також можуть відігравати ключову роль у вирішенні публічно-правових спорів.

Враховуючи досвід країн Західної Європи, ЄС та США, Україні варто розглянути можливість адаптації цих способів у своїй національній правовій системі. Адаптація цих методів може забезпечити більш ефективне, швидке та менш конфліктне вирішення публічно-правових спорів.

Щодо адаптації вищезазначених методів до української системи правосуддя насамперед потрібно звернути увагу на наступні аспекти.

1) Законодавча база - перед впровадженням будь-якого нового методу необхідно внести зміни до законодавства, щоб забезпечити його правову регулятивну базу в Україні.

2) Навчання та освіта - для ефективної реалізації нових методів потрібно проводити навчальні курси для юристів, суддів, державних службовців та інших зацікавлених сторін.

3) Суспільна підтримка - важливо інформувати громадськість про переваги та можливості нових способів вирішення спорів, щоб отримати її підтримку та довіру.

На підставі проведеного дослідження можна зазначити наступні рекомендації щодо ефективного впровадження альтернативних способів вирішення публічно-правових спорів.

1) Співпраця з міжнародними експертами - вивчення найкращого світового досвіду та залучення міжнародних експертів може сприяти швидкому та ефективному впровадженню нових способів.

2) Пілотні проекти - запровадження нових способів на практиці через пілотні проекти, які дозволять виявити та вирішити можливі проблеми перед їх широким застосуванням.

3) Моніторинг та оцінка - постійний моніторинг та оцінка ефективності впроваджених способів допоможе своєчасно коригувати процеси та робити необхідні зміни [4].

З урахуванням специфіки української юридичної системи та суспільних відносин, впровадження альтернативних способів вирішення публічно-правових спорів може стати ключем до підвищення довіри громадян до правосуддя та покращення якості юридичних послуг у державі.

Висновки

З урахуванням проведеного аналізу можна зробити висновок про великий потенціал альтернативних способів вирішення публічно-правових спорів в Україні. Через затягування судових процесів в Україні та інших проблем, пов'язаних з традиційною юдиціальною системою, виникає потреба в пошуках альтернативних способів вирішення публічно-правових спорів.

З врахуванням позитивного досвіду використання альтернативних способів вирішення спорів у європейських країнах, США, Україні варто розглянути можливість інтеграції цих підходів у вітчизняну практику. Із зростанням інтересу до альтернативних способів вирішення спорів в Україні має великий потенціал для розвитку інститутів, таких як адміністративного омбудсмена, медіаційні центри, арбітражні суди та спеціалізовані платформи переговорів.

Усі ці способи можуть внести значущий вклад у поліпшення якості вирішення публічно-правових спорів в Україні, прискорити процес вирішення конфліктів і знизити навантаження на судову систему країни.

Література

1. Галупова Л.І. Альтернативні способи врегулювання конфліктів у сфері права інтелектуальної власності. Дис. канд. юрид.наук, Одеса, 2019. с. 224.

2. Рекомендація Rec (2001) 9 Комітету Міністрів Ради Європи щодо альтернатив судовому розгляду спорів між адміністративними органами и сторонами-приватними особами від 05.09.2001р. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/Rec_2001_9_2001_ 09_05.pdf (дата звернення: 02.11.2023).

3. Кацьора О. Проблеми та стан розвитку медіації в Україні. URL: 1671-Article Text30131-10-20211121 (11).pdf (дата звернення: 02.11.2023).

4. Hrytsai, Serhii. "The place of virtual assets in the structure of digital financial technology." International Science Journal of Management, Economics & Finance 1.3 (2022): 34-48. https://doi.org/10.46299/j.isjmef.20220103.3

References

1. Galupova, L.I. (2019). Al'ternatyvni sposoby vrehulyuvannya konfliktiv u sferi prava intelektual'noyi vlasnosti [Alternative methods of conflict resolution in the field of intellectual property law]. Candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

2. Rekomendatsiya Rec (2001) 9 Komitetu Ministriv Rady Yevropy shchodo al'ternatyv sudovomu roz-hlyadu sporiv mizh administratyvnymy orhanamy y storonamy - pryvatnymy osobamy vid 05.09.2001r. [Recommendation Rec (2001) 9 of the Committee of Ministers of the Council of Europe on alternatives to judicial review of disputes between administrative bodies and private parties dated September 5, 2001]. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/Rec_2001_ 9_2001_09_05.pdf. (data zvernennya: 02.11.2023) [in Ukrainian].

3. Kats'ora, O. Problemy ta stan rozvytku mediatsiyi v Ukrayini [Problems and state of mediation development in Ukraine]. URL: 1671-Article Text-3013-1-10-20211121 (11).pdf (data zvernennya: 02.11.2023) [in Ukrainian].

4. Hrytsai, Serhii. "The place of virtual assets in the structure of digital financial technology." International Science Journal of Management, Economics & Finance 1.3 (2022): 34-48. https://doi.org/10.46299/j.isjmef.20220103.3

Размещено на Allbest.ru