Проєктне управління як спосіб підвищення ефективності системи публічного управління в умовах складності та невизначеності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проєктне управління як спосіб підвищення ефективності системи публічного управління в умовах складності та невизначеності

Зубчик Олег Анатолійович доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри державного управління, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Ковальчук Микола Миколайович аспірант кафедри державного управління, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Магеррамов Алі аспірант кафедри державного управління, Навчально- науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Венгер-Рущенко Єлизавета Володимирівна аспірантка кафедри державного управління, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів застосування проектного управління в публічному секторі. Автори розглядають проєктне управління як потужний механізм підвищення ефективності системи публічного управління в умовах складності та невизначеності. У цьому зв'язку, автори аналізують особливості, переваги, виклики та кращі практики проєктного управління в публічному управлінні та адмініструванні, а також надають рекомендації щодо підвищення компетентності, стандартів, методів та інструментів проєктного управління серед державних службовців та зацікавлених сторін. Проєктне управління сприяє розвитку науки та практики проєктного управління, підвищує ефективність та якість публічних проєктів, вирішує актуальні проблеми та виклики, відповідає на змінювані потреби та очікування зацікавлених сторін, забезпечує конкурентоспроможність та інноваційність публічних організацій та професіоналів. Разом з тим, проектне управління вимагає від державних службовців та зацікавлених сторін розвитку професійної компетентності, культури, етики, комунікації, лідерства, навчання, застосування сучасних технологій, а також подолання бар'єрів, ризиків, проблем, конфліктів, корупції, інерції, опору змінам, які можуть заважати ефективній реалізації проєктів. Автори аргументували, що проєктне управління потребує розробки та удосконалення законодавчої та нормативної бази, реформування та оптимізації структури та функціонування органів публічної влади, забезпечення достатніх та оптимальних фінансових, матеріальних та технологічних ресурсів, залучення та задоволення зацікавлених сторін, які беруть участь або впливають на проєкти. Проєктне управління може бути реалізоване на різних рівнях публічного управління та адміністрування, таких як локальний, регіональний, державний, міждержавний, глобальний тощо. управління публічний проєктний

Автори розробили та представили практичні рекомендації для України, зокрема, розробити та удосконалити національну стратегію проєктного управління в публічному секторі, яка б визначала цілі, пріоритети, принципи, критерії, індикатори, механізми, відповідальність та ресурси для реалізації проєктів, які спрямовані на досягнення суспільних цілей. А також, створити та підтримувати ефективну систему управління проєктами в публічному секторі, яка б включала такі елементи, як проєктний офіс, проєктний менеджер, проєктна команда, проєктний документ, проєктний план, проєктний бюджет, проєктний звіт, проєктна оцінка, проєктне закриття тощо. Автори наголошують, що проєктне управління є необхідною та перспективною складовою публічного управління в Україні, яка вимагає постійного вдосконалення та адаптації до сучасних викликів та вимог.

Дослідження базується на комплексному та системному підході, який враховує різні рівні, сфери, типи, форми, види, особливості управління проєктами в публічному управлінні та адмініструванні. Автори дослідили та порівнюють зарубіжний та вітчизняний досвід застосування проєктного підходу в публічному секторі. Стаття має на меті сприяти розвитку науки та практики проєктного управління, підвищити ефективність та якість публічних проєктів, вирішити актуальні проблеми та виклики, відповісти на змінювані потреби та очікування зацікавлених сторін, забезпечити конкурентоспро- можність та інноваційність публічних організацій та професіоналів. Стаття є актуальною для України, оскільки вона перебуває в процесі реформування своєї системи публічного управління, яка потребує адаптації до сучасних викликів та вимог.

Ключові слова: проєктне управління, складність, невизначеність, новий публічний менеджмент, конкурентоспроможність, інституційна спроможність, ефективність, інновація, проєктифікація, цифровізація.

Zubchyk Oleh Anatoliiovych Doctor of Science in Public Administration, Associate Professor, Professor of the Department of Public Administration, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv

Kovalchuk Mykola Mykolayovych Postgraduate student of the Department of Public Administration of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv

Magerramov Ali Graduate student of the Department of Public Administration Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv

Wenger-Rushchenko Yelyzaveta Volodymyrivna Graduate student of the Department of Public Administration Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv

PROJECT MANAGEMENT IS A WAY TO INCREASE THE EFFICIENCY OF THE PUBLIC MANAGEMENT SYSTEM IN CONDITIONS OF COMPLEXITY AND UNCERTAINTY

This article is dedicated to exploring the theoretical and practical aspects of project management in the public sector. The authors consider project management as a powerful mechanism for enhancing the efficiency of public management systems in complex and uncertain conditions. In this regard, the authors analyze the features, advantages, challenges, and best practices of project management in public administration and management, as well as provide recommendations for increasing the competence, standards, methods, and tools of project management among civil servants and stakeholders. Project management contributes to the development of science and practice of project management, improves the efficiency and quality of public projects, solves current problems and challenges, responds to changing needs and expectations of stakeholders, and ensures competitiveness and innovation of public organizations and professionals. However, project management requires civil servants and stakeholders to develop professional competence, culture, ethics, communication, leadership, learning, and application of modern technologies, as well as overcome barriers, risks, problems, conflicts, corruption, inertia, resistance to change that can hinder effective project implementation. The authors argued that project management requires the development and improvement of legislative and regulatory frameworks, reform and optimization of the structure and functioning of public authorities, ensuring sufficient and optimal financial, material, and technological resources, and involvement and satisfaction of stakeholders who participate or influence projects.

Project management can be implemented at various levels of public administration and management, such as local, regional, national, intergovernmental, global, etc. The authors have developed and presented practical recommendations for Ukraine, including the development and improvement of a national project management strategy in the public sector that would define goals, priorities, principles, criteria, indicators, mechanisms, responsibilities, and resources for implementing projects aimed at achieving social goals. Also, to create and maintain an effective project management system in the public sector, which would include elements such as a project office, project manager, project team, project document, project plan, project budget, project report, project evaluation, project closure, etc. The authors emphasize that project management is a necessary and promising component of public administration in Ukraine, which requires constant improvement and adaptation to modern challenges and requirements.

The research is based on a comprehensive and systematic approach that takes into account different levels, spheres, types, forms, and features of project management in public administration and management. The authors have studied and compared foreign and domestic experience in applying a project approach in the public sector. The article aims to promote the development of science and practice of project management, improve the efficiency and quality of public projects, solve current problems and challenges, respond to changing needs and expectations of stakeholders, and ensure competitiveness and innovation of public organizations and professionals. The article is relevant to Ukraine because it is in the process of reforming its public management system, which requires adaptation to modern challenges and requirements.

Keywords: project management, complexity, uncertainty, new public management, competitiveness, institutional capacity, efficiency, innovation, objectification, digitization.

Постановка проблеми. Проектне управління як механізм підвищення ефективності системи публічного управління в умовах складності та невизначеності - це актуальна наукова проблема науки публічного управління. Ця проблема е дуже важливою для України, оскільки вона впливає на її здатність досягати своїх національних інтересів, реформувати свою економіку, суспільство та політику, а також інтегруватися в європейський та світовий простір. Складність та невизначеність - це характеристики сучасного середовища, в якому функціонує публічне управління, які вимагають адаптації, гнучкості, інноваційності, співпраці та навчання. Проєктне управління - це спосіб організації та виконання роботи, який базується на визначенні цілей, обмежень, ресурсів, ризиків, зацікавлених сторін, результатів та критеріїв успіху для кожного окремого проекту.

Проектне управління може допомогти Україні підвищити ефективність та якість своїх публічних проектів, забезпечити їх відповідність до міжнародних стандартів, залучити та задовольнити зацікавлені сторони, а також сприяти розвитку професійної компетентності та культури проектного управління в публічному секторі. Однак, Україна має низку проблем та бар'єрів, які перешкоджають ефективному застосуванню проєктного управління в публічному управлінні та поширенню позитивного впливу на суспільний розвиток. Деякі з цих проблем та бар'єрів такі, як неякісне та застаріле законодавство, яке не відповідає сучасним вимогам та стандартам, а також не забезпечує верховенство права, прозорість, відповідальність та запобігання корупції, неадекватна та неефективна структура та функціонування органів публічної влади, яка не відповідає потребам та викликам суспільства, а також не забезпечує координацію, моніторинг, оцінку та звітність проєктів, недостатня кваліфікація та мотивація персоналу, який займається проєктами, а також низький рівень професійного розвитку, навчання, кар'єрного зростання, заохочення та відзнак для працівників публічних органів, обмежені та неоптимальні фінансові, матеріальні та технологічні ресурси, які не дозволяють реалізувати проєкти на належному рівні, а також не використовують нові технології, такі як цифрові платформи, інтернет речей, блокчейн, штучний інтелект тощо.

Тому, необхідно провести наукове дослідження проєктного управління як механізму підвищення ефективності системи публічного управління в умовах складності та невизначеності, яке б допомогло виявити та обґрунтувати теоретичні та практичні аспекти застосування проєктного підходу в публічному секторі, визначити переваги, виклики та кращі практики проєктного управління в публічному управлінні, надати рекомендації щодо підвищення компетентності, стандартів, методів та інструментів проєктного управління серед державних службовців та зацікавлених сторін, а також сприяти розвитку науки та практики проєктного управління, підвищити ефективність та якість публічних проєктів, вирішити актуальні проблеми та виклики, відповісти на змінювані потреби та очікування зацікавлених сторін, забезпечити конкурентоспроможність та інноваційність публічних організацій та професіоналів. Для цього необхідно використати комплексний та системний підход, який б враховував різні рівні, сфери, типи, форми, види, особливості управління проєктами в публічному управлінні та адмініструванні, а також порівнював би зарубіжний та вітчизняний досвід застосування проєктного підходу в публічному секторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За результатами аналізу останніх досліджень та публікацій з даної тематики ми узагальнили основні питання щодо проблеми проєктного управління. За критерієм важливості наукового обґрунтування необхідності ширшого застосування результатів практики проектного управління, відзначимо, що Д. Хульєніч, С. Десіч, М. Матьясєвіч [1] виокремили особливості дослідницьких проєктів, такі як невизначеність, ризик, інноваційність, творчість тощо, та запропонували аналіз практики проєктного управління. Автори показали приклади та оцінку успішного застосування такого підходу на практиці в спільних проєктах між партнерами з академічної сфери та виробництва. П. Гардінер, Р. Алкударі, М. Друон [2] дослідили вплив складності та змін на проєктне управління. Автори запропонували нову концепцію проєктного лідерства, яка базується на адаптивності, гнучкості, різноманітності, співпраці та навчанні. Дж. Алзарані, М. Емслей [3] проаналізували вплив атрибутів підрядників, таких як досвід, репутація, кваліфікація, фінансова стабільність, якість роботи, безпека, управління ресурсами тощо, на успіх проєкту з точки зору замовника. Це дослідження особливо важливе для нас з точки зору використання методу аналізу ієрархій для визначення вагомості кожного атрибуту та методу логістичної регресії для виявлення статистично значущих атрибутів. Р. Мюллер, Р. Тюрнер [4] дослідили вплив проєктних менеджерів на критерії успіху проєкту та успіх проєкту за типом проєкту. Автори використали кластерний аналіз для класифікації проєктів за чотирма типами: інженерно- технічні, організаційні, інформаційні та комбіновані. На нашу думку, ці критерії можна адаптувати до проєктного управління у сфері публічного сектору. Крім того, автори також використали регресійний аналіз для визначення впливу компетентностей проєктних менеджерів, таких як технічні, організаційні, підприємницькі, лідерські, та інтерперсональні, на критерії успіху проєкту, такі як час, бюджет, якість, задоволення зацікавлених сторін, стратегічні цілі тощо. Дж. Джеральді, Х. Майлор, Т. Вільямс[5] провели системний огляд літератури про складність проєктів та запропоновували концептуальну рамку для розуміння та керування складністю. Автори розрізняють два види складності: складність, яка виникає з різноманітності та непередбачуваності елементів проєкту, та складність, яка виникає з динамічності та невизначеності взаємозв'язків між елементами проєкту. Автори також розглядають різні рівні складності, такі як складність завдання, складність контексту, складність поведінки тощо. Ця концептуальна рамка слугувала важливим теоретичним надбанням для цього авторського дослідження проблеми проєктного управління в публічному секторі в умовах складності та невизначеності. До цього ж пункту ми додамо нещодавнє дослідження Р. Цукер та Д. Роуелл [6], які аналізують способи прийняття рішень в умовах невизначеності та запропонували розглядати шість стратегій лідерства в умовах невизначеності. Окрім того, відзначимо, що у нашому дослідженні має значення результат Н. Бурєннікової [7], яка запропонувала розглядати проєктну діяльність, як метод управління культурною сферою, досліджуючи творчий та комунікативний потенціал проєкту та самих менеджерів. Авторка розглядає проектну діяльність як форму організації та реалізації культурних ініціатив, яка сприяє розвитку творчих здібностей, співпраці, партнерства, інноваційності, соціальної відповідальності та громадянської активності. Це дослідження важливе для розуміння можливостей застосування потенціалу проєктного управління у сфері культури в Україні з точки зору підвищення ефективності публічного управління. Також низка українських авторів досліджують проєктне управління у контексті сучасної парадигми публічного управління, зокрема, про роль проєктного менеджменту в реалізації державної політики, особливості управління проєктами в умовах децентралізації влади та інші.

Основною метою та завданням дослідження проєктного управління як способу підвищення ефективності системи державного управління в умовах складності та невизначеності є виявлення теоретичних та практичних аспектів застосування проєктного підходу в публічному секторі, переваг, проблем та найкращих практик управління проєктами в публічному управлінні, а також розробка рекомендації щодо підвищення компетенцій, стандартів, методів та інструментів управління проєктами серед публічних службовців та зацікавлених сторін. Дослідження спрямоване на сприяння розвитку науки та практики управління проєктами, підвищення ефективності та якості громадських проєктів, розв'язання актуальних проблем і викликів, реагування на мінливі потреби та очікування зацікавлених сторін, сприяння підвищенню конкурентоспроможності, інноваційності публічних організацій та професіоналів, які в них працюють.

Методи дослідження. У даному дослідженні використано комплексний, інтегрований підхід, який поєднує якісні та кількісні методи, а також теоретичні та емпіричні методи. Якісні методи (аналіз наукової літератури, порівняльний аналіз, кейс-стаді, контент-аналіз) допомогли глибше зрозуміти сутність, особливості та контекст проєктного управління в публічному управлінні та адмініструванні, а також виявити та проаналізувати чинники, які впливають на ефективність та якість публічних проєктів. Кількісні методи (статистичний аналіз, кореляційний аналіз, аналіз чинників, SWOT-аналіз) допомогли виміряти, кількісно оцінити та перевірити гіпотези про взаємозв'язок між різними рівнями, сферами, типами, формами, видами, особливостями управління проєктами в публічному управлінні та адмініструванні, а також про вплив різних змінних на цей взаємозв'язок. Теоретичні методи (абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація, аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, моделювання) допомогли визначити поняття, сутність, види, функції, принципи, моделі, критерії та індикатори проєктного управління в публічному управлінні та адмініструванні, а також побудувати логічний каркас дослідження. Емпіричні методи (власне спостереження, експертні оцінки, анкетування, інтерв'ювання, фокус-групи) допомогли збирати, обробляти, аналізувати та інтерпретувати дані про реальні публічні проекти, які реалізуються в рамках публічного управління в Україні. Алгоритм дослідження полягав у тому, що автори визначили мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу та очікувані результати дослідження. Зроблено теоретичний аналіз літератури та документів, які стосуються проєктного управління в публічному управлінні, використовуючи методи абстрагування, узагальнення, класифікації, систематизації, аналізу, синтезу, дедукції, індукції, аналогії, моделювання.

Виклад основного матеріалу. Публічне управління пропонуємо розглядати як сукупність дій, спрямованих на формування та виконання державної політики, забезпечення взаємодії між органами влади, громадянами та іншими суб'єктами суспільних відносин. Публічне управління зазнає впливу різних чинників, таких як глобалізація, демократизація, інформатизація, соціально-економічні та політичні зміни, які призводять до складності та невизначеності управлінського середовища [8, с. 49-50]. Тому публічне управління потребує постійного вдосконалення та адаптації до нових умов та викликів. Одним з дієвих, на нашу думку, способів підвищення ефективності публічного управління в умовах складності та невизначеності є проєктне управління. Проєктне управління - це застосування знань, навичок, методів та інструментів до проєктної діяльності з метою досягнення визначених вимог [9]. Проєкт - це діяльність, яка має початок та кінець. Проєкт - це підприємство для створення унікального продукту, послуги або результату. Проєктне управління допомагає планувати, організовувати, контролювати та оцінювати процеси та результати проєктів, а також забезпечувати їх відповідність цілям та очікуванням зацікавлених сторін [10].

Проєктне управління як спосіб підвищення ефективності публічного управління в умовах складності та невизначеності базується на ідеї, що публічне управління може бути розглянуте як сукупність проєктів, які спрямовані на розв'язання конкретних проблем та задоволення конкретних проблем суспільства[11]. За допомогою проєктного підходу публічне управління може підвищити свою ефективність. Наведемо аргументацію.

1) проєкти дозволяють чітко визначати цілі, завдання, ресурси, терміни, відповідальність та критерії успіху для кожної управлінської ініціативи;

2) проєкти сприяють раціональному та оптимальному використанню бюджетних, людських та інших ресурсів, а також зменшенню ризиків та негативних наслідків; 3) проєкти забезпечують систематичний та послідовний моніторинг та оцінку процесів та результатів, а також можливість коригування та покращення дій за необхідності; 4) проєкти сприяють залученню та взаємодії зацікавлених сторін, таких як громадяни, бізнес, громадські організації, експерти, міжнародні партнери тощо, що підвищує прозорість, довіру, відкритість та демократичність публічного управління. Таким чином, проєктне управління як спосіб підвищення ефективності публічного управління в умовах складності та невизначеності - це інноваційна та гнучка модель управління, яка дозволяє адаптуватися до змінюваних умов та викликів, а також досягати більшої ефективності, результативності та якості публічних послуг. Як розуміються умови складності та невизначеності. Пропонується розглядати умови складності та невизначеності, як епістемічні ситуації, які пов'язані з недосконалою або невідомою інформацією [12]. Ці умови впливають на процес прийняття рішень, розв'язання проблем, планування та управління в різних сферах діяльності, таких як наука, бізнес, політика, освіта тощо. Складність - це стан або якість того, що має багато частин і є важким для розуміння або знаходження відповіді. Складність може бути пов'язана зі структурою, функціонуванням, поведінкою або взаємодією систем, об'єктів, процесів або явищ, які мають багато змінних, параметрів, взаємозв'язків, взаємозалежностей, впливів, рівнів, фаз, циклів тощо. Складність може призводити до непередбачуваності, нелінійності, хаосу, адаптації, еволюції, самоорганізації, емерджентності та інших явищ, які вимагають спеціальних методів аналізу, моделювання, симуляції та управління [13].

Невизначеність розглядається як відсутність або недостатність інформації, яка потрібна для визначення стану, результату, властивості або значення чогось [14]. Невизначеність може бути пов'язана з неправдивістю, неточністю, неповнотою, незвичністю, неперевіреністю, невідомістю, суперечливістю, амбівалентністю, амбігвітетністю, невизначеністю, невирішеністю, ризиком, випадковістю, варіабельністю, нестабільністю, змінністю, непередбачуваністю або невизначеністю інформації [15]. Невизначеність може призводити до сумніву, скептицизму, підозри, недовіри, заперечення, невпевненості, тривоги, страху, паніки, конфлікту, кризи, паралічу, помилок, невдач, катастроф або інших негативних наслідків, які вимагають спеціальних методів оцінки, перевірки, виправлення, покращення, зменшення, уникнення, управління або подолання [16].

У сфері публічного управління складність та невизначеність можуть мати різні наслідки, які впливають на ефективність, результативність, якість та легітимність державної політики, публічних послуг, взаємодії з громадянами та іншими зацікавленими сторонами.

Окремі з можливих наслідків складності та невизначеності в публічному управлінні вважаємо за доцільне навести (на основі власних спостережень, контент-аналізу наукових досліджень, узагальнення власних опитувань суб'єктів публічного управління). Зокрема, мова йде про такі, як: 1) низька прозорість, відкритість, відповідальність та довіра до органів публічної влади, які руйнують демократичність, правові основи та добре врядування [17]; 2) висока складність, нестабільність, непередбачуваність та ризикованість управлінського середовища, що утруднює планування, прийняття, реалізацію та оцінку управлінських рішень [18]; 3) недостатня адаптація, інновація, гнучкість та навчання в публічному управлінні, що знижує здатність відповідати на змінювані потреби та виклики суспільства; 4) низька якість, доступність, своєчасність, рівність та задоволеність публічних послуг, що погіршує добробут та захист прав та інтересів громадян [19]; 5) слабка координація, співпраця, партнерство та комунікація між різними рівнями, секторами, органами, функціями та акторами публічного управління, що призводить до конфліктів, дублювання, суперечностей, неефективності та розсіювання ресурсів [20]. Наведемо приклади таких наслідків в публічному управлінні в Україні. За останні 20 років практика публічного управління знає приклади, які фіксували високий рівень корупції, непрофесіоналізму, політизації, бюрократизму та неформальних впливів в органах публічної влади, що підірвав авторитет, легітимність та довіру до них з боку громадян та міжнародних партнерів [21]. Неодноразово спостерігалися неузгодженість, несумісність, неякісність та неефективність законодавства, стратегій, програм, проєктів та ініціатив, що реалізуються в публічному управлінні, особливо в контексті євроінтеграції, реформ, модернізації та цифровізації [22]. Низька адаптивність, інноваційність, гнучкість та навчання в публічному управлінні до змінних умов та викликів, таких як пандемія COVID-19, гібридна війна, економічна криза, екологічна катастрофа, соціальна нерівність, міграція, дезінформація тощо [23]. Низька якість, доступність, своєчасність, рівність та задоволеність публічних послуг, особливо у сферах охорони здоров'я, освіти, соціального захисту, ЖКГ, транспорту, енергетики, судочинства, податків, мита тощо. Слабка координація, співпраця, партнерство та комунікація між різними рівнями, секторами, органами, функціями та акторами публічного управління, що призвело до конфліктів, дублювання, суперечностей, неефективності та розсіювання ресурсів, наприклад, між центральною та місцевою владою, між виконавчою, законодавчою та судовою гілками влади.

У цьому зв'язку нами пропонуються, по-перше, методи подолання складностей та невизначеності в публічному управлінні. Вони можуть бути різними залежно від контексту, цілей, завдань, ресурсів, зацікавлених сторін та інших чинників. Однак, загальною метою таких методів є підвищення якості, ефективності, результативності, прозорості, відповідальності, здатності адаптуватися, інноваційності та інших характеристик публічного управління. Вважаємо за доцільне запропонувати до наукової дискусії пропозицію про потенціал застосування принципів, методів та інструментів проєктного управління для реалізації стратегічних цілей та завдань публічної адміністрації. Проєктне управління допомагає планувати, організовувати, контролювати та оцінювати процеси та результати проєктів, а також забезпечувати їх відповідність цілям та очікуванням зацікавлених сторін.

По-друге, застосування сучасних стратегій комунікацій у публічному управлінні та адмініструванні, зокрема в умовах невизначеності, що передбачає вибір, налагодження, використання, аналіз та оцінку ефективних каналів, форм, засобів, методів, технологій, практик та стандартів комунікації між органами публічної влади та іншими суб'єктами суспільних відносин [24; 25]. А також, застосування кризових комунікаційних стратегій органів публічної влади в умовах невизначеності [26]. Кризові комунікації передбачають розробку, реалізацію, моніторинг та оцінку спеціальних інформаційно-комунікаційних рішень та заходів, які спрямовані на запобігання, подолання, мінімізацію, ліквідацію або подолання наслідків кризових ситуацій.

По-третє, пропонується застосування методів аналізу, моделювання, симуляції, оптимізації, прогнозування, підтримки прийняття рішень, інтелектуального аналізу даних, штучного інтелекту, машинного навчання, великих даних, хмарних обчислень, інтернету речей, блокчейну та інших сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для збору, обробки, зберігання, передачі, візуалізації, аналізу, інтерпретації, використання та захисту інформації в публічному управлінні.

Безумовно, це не вичерпний перелік запропонованих методів подолання складностей та невизначеності в публічному управлінні, а лише деякі приклади. Застосування методів проєктного управління в публічному управлінні має свої переваги та недоліки, показує слабкі сторони та відкриває можливості. Застосування SWOT-аналізу щодо проєктного управління, як способу підвищення ефективності публічного управління в умовах складності та невизначеності в Україні, як методу оцінки сильних та слабких сторін, загроз та можливостей та загроз допомогло виявити переваги, недоліки, потенціал та ризики, а також розробити стратегії для досягнення цілей та розв'язання проблем.

Таблиця.