Правовий контекст, державна політика та стимули підтримки соціального підприємцтва у країнах Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий контекст, державна політика та стимули підтримки соціального підприємцтва у країнах Європи

Чечель Анна Олександрівна доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри публічного управління та адміністрування, Маріупольський державний університет

Зелінська Марина Ігорівна кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри публічного управління та адміністрування, Маріупольський державний університет

Анотація

соціальне підприємство нормативний правовий

У статті на підставі аналізу Карти соціального підприємництва в Європі - ключового документу Єврокомісії з нормативно-правового забезпечення діяльності соціальних підприємств - розглянуто нормативно- правові рамки соціального підприємництва європейських країн та відзначено деякі особливості законодавчого забезпечення, що пов'язані з визначенням суб'єктів соціально-підприємницької діяльності, певних напрямів чи аспектів державної політики, або ж способів утілення нових суспільних цінностей. Визначено, що інститут соціального підприємництва в першу чергу був легітимований і нормативно закріплений в тих країнах, де відчуття суспільної користі у громадян давно сформоване релігією та розвинутим громадянським суспільством. Ті ж країни, в яких до цих пір є сильною патерналістська роль держави, засвоюють та унормовують соціальне підприємництво повільніше, але до прийняття відповідних законів підходять більш виважено, з розумінням переваг та ризиків соціального підприємництва.Другою частиною розгляду стали найбільш поширені форми підтримки соціального підприємництва в Європі та світі за такими напрямами як державне фінансування і гранти; бізнес-інкубатори та акселератори форм соціального бізнесу; соціальні мережі та професійні спільноти підприємців; бізнес-школи та навчальні курси. Обґрунтовано важливість вказаних способів стимулювання і визначено, що їх узагальнення, виконане в даному дослідженні, дає уявлення не тільки про масштаби підтримки соціального підприємництва в Європі, але й про те, що бізнес-спільноти та нові покоління кардинальним чином змінюють свої цінності та уявлення про світ та конкретним чином формують способи згладжування нерівностей розвитку та подолання інших глобальних проблем. Показано, що соціальне підприємництво на разі сприймається як дієвий і виграшний інструмент для усіх зацікавлених сторін: для самих підприємців, (як можливість особистого розвитку та створення робочих місць для себе та своїх однодумців); для благоотримувачів - груп населення, які отримують вирішення своєї соціальної проблеми; для місцевої громади, адже йдеться про її розвиток; для всієї країни, адже йдеться про локальні рішення масштабних проблем, а також про її соціально-економічний розвиток.

Ключові слова: соціальне підприємництво в Європі, законодавче регулювання соціального підприємництва в Європі, гранти для соціальних підприємців, бізнес-інкубатор соціального підприємництва, професійна спільнота соціальних підприємців, навчальний курс для соціальних підприємців.

Abstract

Chechel Anna Oleksandrivna Dr. Sc. (Economics), Professor, Mariupol State University (Kyiv), Department of Public Administration, Mariupol State University

Zelinska Maryna Igorivna PhD in political science, Associate Professor, Mariupol State University (Kyiv), Department of Public Administration, Mariupol State University

THE LEGISLATION, STATE POLICY AND INCENTIVES FOR SOCIAL ENTREPRENEURSHIP SUPPORT IN EUROPEAN COUNTRIES

The article, based on the analysis of the Map of Social Entrepreneurship in Europe - a vital document of the European Commission on regulatory legal support for the activities of social enterprises - considered the legal framework of social entrepreneurship in European countries and noted some features of legislative support related to the definition of social entities entrepreneurial activity, specific directions or aspects of state policy, or ways of implementing new social values. It was determined that the institution of social entrepreneurship was legitimised and normatively established in those countries where citizens' sense of public benefit has long been shaped by religion and developed civil society. The same countries that still have a solid paternalistic role of the state assimilate and normalise social entrepreneurship more slowly but approach the adoption of relevant laws more carefully, with an understanding of the benefits and risks of social entrepreneurship.

The second part of the review was the most common forms of support for social entrepreneurship in Europe and the world: state funding and grants, business incubators and accelerators of forms of social business, social networks and professional communities of entrepreneurs, business schools and training courses. The importance of the indicated methods of stimulation is substantiated. It is determined that their generalisation performed in this study gives an idea not only of the scale of support for social entrepreneurship in Europe but also of the fact that business communities and new generations are radically changing their values and perceptions of the world and concretely form ways of smoothing the inequalities of development and overcoming other global problems.

It is shown that social entrepreneurship is currently perceived as an effective and profitable tool for all interested parties: for entrepreneurs themselves (as an opportunity for personal development and job creation for themselves and their associates); for beneficiaries - population groups that receive a solution to their social problem; for the local community, because it is about its development; for the whole country, because it is about local solutions to large-scale problems, as well as about its socio-economic development.

Keywords: social entrepreneurship in Europe, legislation of social entrepreneurship in Europe, grants for social entrepreneurs, business incubator of social entrepreneurship, professional community of social entrepreneurs, training course for social entrepreneurs.

Постановка проблеми

Суспільну користь соціального підприємництва відчувають на собі більшість розвинених країн світу. І ця користь стає ще більш наочною, коли законодавство цих країн весь час удосконалюється та дрейфує убік розвитку соціального підприємництва та змін суспільної свідомості щодо його важливості. Важливим кроком на шляху масштабування явища суспільного підприємництва є також і різні способи стимулювання соціальних підприємців та лідерів, до яких вдаються держава, місцева влада та бізнес з метою того, щоб енергія якнайбільшої кількості людей спрямовувалася на вирішення проблем соціуму.

Теоретичне вивчення проблеми соціального підприємництва пов'язано з іменами Д. Борнштейна та С. Девіса [1], Р. Мартіна та С. Осберг [2], А Ніколса [3] та інших зарубіжних науковців, які працюють над обґрунтуванням визначення та ознак цього явища, що постійно розширюється по мірі залучення в нього нових патернів соціально схвалюваної та соціально корисної бізнес-поведінки. Нормативно-правова база соціальних підприємств в Європі найбільш детально представлена експертним дослідженням юридичної компанії «ICF» [4], що забезпечило уявлення фахівців про закони, напрями регулювання і податковий режим соціального підприємництва в різних країнах Європейського Союзу та Швейцарії. Це дослідження стало відправною точкою і керівництвом для багатьох розробників інвестиційних,

навчальних та лідерських програм для соціальних підприємців. Оскільки дозволяє враховувати в цих програмах організаційно-правові форми і статуси різних європейських країн.

Для виконавчої влади європейських держав це дослідження наочно показало, що «відсутність юридичного визнання соціального підприємництва в багатьох країнах ускладнює його творення, а також підтримку як урядовцями й фахівцями, так і податковим стимулюванням» [5, c. 13].

Нашій країні вже не бракує актуальності цього виду діяльності. але поки що бракує досвіду, практики, розуміння соціального підприємництва. І дослідження європейського правового контексту та існуючих практик розвитку соціального підприємництва в світі і в ЄС, до якого наміри України інтегруватися все більше набувають реальних обрисів, є дуже необхідним.

Метою статті є дослідження європейського досвіду нормативно - правового регулювання соціального підприємництва та усталених в Європі практик стимулювання соціальних підприємців.

Виклад основного матеріалу

Ключовий документ, на підставі якого вивчалося нормативно-правове забезпечення діяльності соціальних підприємств в Європі, має назву «Social Enterprise in Europe Developing Legal Systems which Support Social Enterprise Growth» [4, с. 16]. Він містить опис різних організаційно-правових форм і статусів таких підприємств, а також відзначає законодавчі акти, які створені саме для соціального підприємництва. Загальний висновок цього дослідження: більшість соціальних підприємств, як правило, використовують та адаптують юридичні форми, які не є спеціально розробленими для соціальних підприємств, і тільки три країни - Франція, Греція та Італія - мають для соціальних підприємств спеціально визначену організаційно-правову форму [4, с. 10].

Так, Франція виділяє соціальні кооперативи колективної власності (Societe Cooperative D'interet Collectif - SCIC, та Entreprise de l'economie Sociale et Solidaire або Entreprise - ESS), економічна діяльність яких орієнтована в першу чергу на допомогу вразливим групам населення або на усунення дискримінації чи нерівності в суспільстві. У таких підприємствах обов'язково дотримується демократичний принцип управління та щорічно публікуються звіти про екологічний та соціальний вплив діяльності [4, с. 14]. Окрім того, на підприємствах соціальної та солідарної економіки (ESS) останні три фіскальних роки щонайменше 66 % операційних витрат має бути пов'язано з діяльністю соціального характеру; середній розмір заробітної плати п'яти найбільш оплачуваних працівників чи керівників не повинен перевищувати семикратного розміру мінімальної заробітної плати, і максимальна заробітна плата в компанії має бути не більшою, ніж десятикратний розмір мінімальної заробітної плати; організація також не повинна бути публічним акціонерним товариством [4, с. 16].

Італійські соціальні кооперативи поділяються на два типи: тип “А” може надавати соціальні (у т. ч. догляд за особами похилого віку), медичні та освітні послуги; тип “B” сприяє соціальній інтеграції визначених вразливих груп населення [6, с. 26].

У Греції від 2011 року соціальними кооперативами визнаються такі, що відповідають певним критеріям, як-то: специфічні напрямки роботи (надання послуг соціальної та професійної інтеграції соціально незахищених груп населення, або публічних послуг, або виконання громадських завдань у сфері місцевого розвитку); прибуток (від 30%) розподіляється або реінвестується в соціальну та професійну реінтеграцію (якщо соціальне підприємство працює у сфері інтеграції соціально вразливих груп); виконується принцип демократичного управління (1 член = 1 голос); відсутній розрив в розмірах зарплати працівників; працевлаштовано щонайменше 50 % працівників із соціально вразливих верств населення або щонайменше 30 % людей з обмеженими можливостями [6].

Інші країни для нормативно-правового регулювання соціального підприємництва адаптують наявні організаційно-правові форми, зокрема:

- неприбуткові організації, що 100% прибутку спрямовують на досягнення соціальної мети;

- кооперативи, що надають послуги громадського значення; перебувають у власності та контролюються членами на демократичній основі, розподіляють прибуток від діяльності між членами кооперативу;

- спільні компанії пропорційної власності, комерційна діяльність яких здійснюється задля сприяння досягненню соціальної мети [4, с. 15].

У всіх цих організацій напрями діяльності можна класифікувати та такими чотирма основними групами:

- соціальні послуги вразливим групам (кризові центри, притулки для жінок у кризових ситуаціях, психологічні консультації);

- кооперативи (можуть бути у сферах роздрібної торгівлі, фінансування, страхування або фермерства); - організації, що навчають безробітних;

- проєкти місцевого розвитку та урбаністичні проєкти [7].

Деякі з європейських країн в своїх національних законах, що стосуються соціального підприємництва, обґрунтовують особливі положення, що стосуються суб'єктів соціально-підприємницької діяльності, певних напрямів чи аспектів державної політики, або ж суспільних цінностей. Такі особливості ми спробували відобразити в таблиці 1.

Таблиця 1Особливості законів щодо соціального підприємництва в деяких країнах Європи*

*Складено автором на підставі: [4, 6-9].

Як бачимо з таблиці, процес легітимації соціальних підприємств в кожній країні неоднаковий - відповідні закони приймалися з інтервалом в 10 років. Спочатку в країнах, які започаткували інститут соціального підприємництва, підготували суспільну базу, а потім унормували її у вигляді закону. Це Великобританія та Фінляндія, де відчуття суспільної користі у громадян давно сформоване. І особливі моменти законодавства (остання колонка таблиці) підкреслюють, що суспільна користь у цих країнах закріплена вже на рівні певної філософії. Литва так само достатньо рано закріпила законодавчий статус соціальних підприємств. Але, на нашу думку, це пов'язано з сильною патерналістською роллю держави, яку вона успадкувала від часів перебування в складі СРСР. Бо особливістю законодавства про соціальне підприємництво тут є повне його державне утримання, що, як відомо спричинило велику кількість таких підприємств і шкоду для державного бюджету. Приблизно те ж можна сказати і про Словакію, яка, хоч і не була в складі СРСР, але так само зазнала сильного впливу лівої ідеології. Відповідні закони в Данії чи Румунії (як показують підкреслені нами особливості законодавства) сформовані вже більш виважено, з розумінням переваги та ризиків соціального підприємництва.

Розглянемо далі найбільш поширені форми підтримки соціального підприємництва в Європі та світі. Як указано в [7] найчастіше державою та іншими зацікавленими інституціями використовуються такі форми підтримки:

- Державне фінансування і гранти;

- Бізнес-інкубатори та акселератори форм соціального бізнесу;

- Соціальні мережі та професійні спільноти підприємців;

- Бізнес-школи та навчальні курси тощо.

Державне фінансування і гранти. Грантові можливості фінансування соціальні підприємці найчастіше шукають серед державних установ, фондів, впливових інвесторів та організацій соціального впливу. Приміром, у ЄС давно діють такі програми як Європейський соціальний фонд (ЄСФ) (з 1960 року) та Framework Programmes for Research and Technolo gical Development (Рамкові програми досліджень та технологічних розробок) (з 1984). Обидві програми належать до так званих структурних, тобто допомагають підприємцям у певному виді діяльності, який визначений Європою як пріоритетний. Так, мета ЄСФ - підвищення рівня кваліфікації та навичок трудових ресурсів як засобів попередження втрат робочих місць внаслідок структурних змін в економіці. Тобто він спрямований на підтримку соціальної політики та людського розвитку. FPRTD - найбільша рамкова програма Європейського Союзу з фінансування науки та інновацій. Українцям найбільш відома восьма з цих технологічних програм - Horizon 2020, адже до її ресурсів вже змогли долучитися і українські науковці, оскільки Україна стала асоційованим членом цієї програми, що означало автоматичне фінансування і можливість соціальним підприємцям включатися в гранти, оголошені в рамках цієї програми. У якості ілюстрації можна навести Програму Horizon 2020 зі створення т.зв. OpenAIRE - мережі наукових репозитаріїв (інституціональних та електронних), архівів та журналів відкритого доступу. Місія проєкту - втілення цінностей відкритого доступу, декларованих ЄР та Європейською радою дослідників. Сутністю проєкту стало зв'язування агрегованих дослідницьких публікацій із супутньою інформацією про дослідження та проекти, набори даних та інформацію про авторів. Проєкт продовжився і в наступних рамкових програмах з тим, аби якнайбільше результатів досліджень, що фінансуються Європою, стали доступними для всіх через портал OpenAIRE. Одним з показових продуктів OpenAIRE є репозиторій досліджень Zenodo, доступний онлайн з будь-якої точки світу [10].

Як бачимо з наведеної ілюстрації, соціальний проєкт, фінансований структурним фондом, дає змогу нівелювати диспропорції територіального розвитку (в наведеному випадку - рівний доступ усіх країн до результатів технологічних та наукових досліджень); втілює основні цінності європейської спільноти (в ілюстрації - можливість рівноправного фінансування наукових досліджень усіх представників країн-членів ЄС та асоційованих членів), дає ресурси для подальшого розвитку, оскільки гранти не є кредитами, їх не потрібно повертати, а досягнутий в результаті виконання грантової програми результат соціальний підприємець може використати як фундамент для подальшого розвитку і канал для отримання коштів на реалізацію своєї соціальної мети.

В таблиці 2 узагальнено деякі фонди і програми, які надають підтримку соціальних ініціатив підприємців, відповідають глобальним суспільним викликам або вирішують соціальні проблеми конкретної громади чи вразливої категорії населення.

Таблиця 2Приклад фондів і програм для підтримки соціальних підприємців*

* Складено автором на підставі сайтів наведених фондів та програм

Бізнес-інкубатори та акселератори форм соціального бізнесу

Модель бізнес-інкубаторів утворилася з нагальної вимоги взаємодії науки та підприємництва, що сприяло розв'язанню певних актуальних та наболілих питань, пов'язаних з удосконаленням галузевої структури виробництва і прискоренням економічного розвитку територій; впровадженням у виробництво науково-технічних розробок; випробування на локальному рівні різних варіантів впровадження нових форм господарювання і пристосування до умов внутрішнього ринку, практичне навчання місцевих фахівців прийомам і методам міжнародного бізнесу [11]. На відміну від фондів та грантових програм, які фінансують в сфері соціального підприємництва переважно вже готові бізнеси, що шукають додаткової підтримки для посилення свого соціального впливу і більшого клієнтського охоплення, бізнес-інкубатор залучає стартапи, організатора (ініціатора) яких відшліфовує через певні бізнес-тренінги і передавання йому певних цінностей. На разі в Україні за фінансування Міністерства закордонних справ Данії, та за підтримки Міністерства економіки України здійснюється проєкт «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні» [12], що є дуже актуальним з огляду на нинішній статус нашої країни як воюючої та велику кількість людей, які отримали воєнні травми, що суттєво обмежили можливості їх активної життєдіяльності.

Для соціальних підприємців в Україні фінансуюча організація залучила авторитетного міжнародного суб'єкта ринку праці - МОП - для проведення тренінгів для соціальних підприємців в раках створення соціальних підприємств з інклюзивними робочими місцями.

У результаті цих тренінгів та участі в бізнес-інкубаторі як такому соціальні підприємці можуть розраховувати на те, що справа, ними започаткована тривалий час буде актуальною для економіки їхнього регіону і вони зможуть виконати свої цілі, не втрачаючи при цьому конкурентних позицій; регіональна та державна влада можуть розраховувати на те, що мають конкретних операторів своєї соціальної політики з того чи іншого напряму; сам же бізнес-інкубатор зможе стати осередком інноваційних бізнес-ідей і дослідницьким центром для соціального бізнесу регіону та країни [13].

Відомі європейські та світові бізнес-інкубатори та акселератори бізнесу узагальнені в наступній таблиці 3.

Так само, як в таблиці, що стосується фондів та програм, ми, вивчаючи їх інформаційний ресурс (сайт), коротко сформулювали сутність їх діяльності та можливості для підтримки соціального бізнесу.

Таблиця 3Приклад бізнес-інкубаторів та акселераторів соціального підприємництва*

* Складено авторами на підставі сайтів наведених бізнес -проектів

Соціальні мережі та професійні спільноти підприємців

Цінну підтримку, можливості для швидкої взаємодії та обміну досвідом надають соціальним підприємцям соціальні мережі та професійні спільноти. Від початку інтернет ресурси в соціально -підприємницькому контексті спеціалізувалися переважно на зборі пожертв та реалізації інших схем фінансування проектів соціального підприємництва (краундфандингові та краундсорсингові платформи). З часом і з появою більш швидких форм комунікації ці самі платформи та ряд нових додали до свого функціоналу координацію роботи волонтерів, юридичне консультування із соціально значущих питань, навчання та підтримку соціального бізнесу тощо. Спробою створення соціальної мережі, тематично присвяченої тільки соціальному підприємництву, була соціальна мережа Jumo, метою якої стало «об'єднання людей з некомерційними та доброчинними організаціями» [14]. Ця мережа була створена в 2010 році Крісом Г'юзом, одним із засновників Facebook, вже за рік проект був викуплений соціально-орієнтованою компанією Good Worldwide і далі вона розвивається як соціальна мережа цієї компанії. Переглянувши певну кількість мереж і спільнот для соціальних підприємців, ми пересвідчилися, що вони працюють як ефективний інструмент грантових платформ та бізнес-інкубаторів, про які йшлося вище. І, разом з інформацією, поширюють цінності та пріоритети передусім цих організацій. Приміром, однією найбільш популярних у світі мереж соціальних підприємців є Ashoka (https://www.ashoka.org/en-us/program/ashoka-support-network ), що пов'язана з однойменним фондом, який займався виявленням і підтримкою соціальних підприємців по всьому світу ще з 1980 року. І соціальна мережа тільки допомогла масштабувати діяльність цього фонду по всьому світу. Так само навколо відповідних фондів та грантових платформ зосереджені мережі SE Forum (https://se-forum.se/) EU-Startups (https://www.eu-startups.com/), Social Impact Award https://socialimpactaward.net/, NESsT https://www.nesst.org/ та інші.

Бізнес-школи та навчальні курси

Навчання для соціальних підприємців у Європі доступне через різноманітні програми, курси та навчальні заклади.

Ці ресурси пропонують різноманітні програми та навчання для соціальних підприємців на різних рівнях, від короткострокових курсів до магістерських програм. Вибір залежить від конкретних цілей та потреб тих, хто начається. Декілька найбільш відомих організацій та ресурсів представлено в таблиці 4.

Таблиця 4Приклад бізнес-шкіл та курсів для соціальних підприємців*

* Складено авторами на підставі сайтів наведених бізнес -шкіл

Концептуальною метою усіх навчальних програм є підбір дисциплін і курсів таким чином, аби той, хто навчається, перейнявся невідворотністю глобальних змін в світі та ідеями подолання бідності, захисту клімату, інклюзивності тощо. А соціальне підприємництво розумів як дієвий і виграшний інструмент для усіх зацікавлених сторін: для самих підприємців, (як можливість особистого розвитку та створення робочих місць для себе та своїх однодумців); для благоотримувачів - груп населення, які отримують вирішення своєї соціальної проблеми; для місцевої громади, адже йдеться про її розвиток; для всієї країни, адже йдеться про локальні рішення масштабних проблем, а також про її соціально-економічний розвиток.

Висновки

Таким чином, окреслення правового поля, різноманітних організаційно-правових форм соціальних підприємств в країнах Європи дає уявлення про легітимні рамки, в яких вони вирішують свої соціальні проблеми, знаходять та організовують ініціативні групи громадян, готових очолити чи координувати вирішення цих соціальних проблем; змінюють соціальні норми щодо включеності всіх можливих груп населення (в тому числі з особливими потребами) в соціально-трудовий процес та подолання глобальних кліматичних викликів.

Детальний розгляд чотирьох важливих способів стимулювання соціальних підприємців до виконання своєї місії з боку держави, місцевої влади, великих корпорацій тощо дає уявлення не тільки про масштаби підтримки соціального підприємництва, але й про те, що бізнес-спільноти та нові покоління кардинальним чином змінюють свої цінності та уявлення про світ та конкретним чином формують способи згладжування нерівностей розвитку та подолання інших глобальних проблем.

Література

1. Bornstein D., Davis S. Social Entrepreneurship: What Everyone Needs to Know? Oxford University Press. Kindle Edition, 2010. С. 1.

2. Roger L. Martin, Sally Osberg. Social Entrepreneurship: The Case for Defi nition. Stanford Social Innovation Review/spring. 2006. Vol. 41, С. 36-44.

3. Nicholls A. Playing the field: A new approach to the meaning of social entrepreneurship. Social Enterprise Journal. 2006. Vol. 2(1), С. 1-5.

4. Social Enterprise in Europe. Developing Legal Systems which Support Social Enterprise Growth. 2015. URL: https://www.icnl.org/wp-content/uploads/legal_mapping_publication_ 051015_ web.pdf

5. Смаль В., Кокоть В. Що слід знати про соціальне підприємництво. Посібник. ПРОМІС, ФКМ, Міністерство міжнародних справ Канади. URL: http://pleddg.org.ua/wp- content/uploads/2017/11/Social_Entrepreneurship_-Guide-WEB- 1.pdf

6. Липчук В. В., Липчук Н.В. Соціальна кооперація: суть, значення, досвід. Економіка України. 2013. № 6. С. 89-96.

7. Cukier W., Trenholm S., Carl D., Gekas G. Social Entrepreneurship: A Content Analysis. Journal of Strategic Innovation and Sustainability, vol. 7(1). 2011. С. 108.

8. Ігнатович Н. І., Гура В. Л. Зарубіжний досвід розвитку соціального підприємництва. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Сєрія: Економіка. 2014. №165. С. 22-25. URL: http://bulletin-econom.univ.kiev.ua/wp-content/uploads/2015/11/ 165_22-25.pdf

9. Міщук Г.Ю., Пилипчук Р.Р. Соціальне підприємництво: критерії ідентифікації та проблеми розвитку. Демографія та соціальна економіка, 2017, № 2 (30). С. 152-165.URL: https://dse.org.ua/arhcive/30/11.pdf

10. Baglioni, M., Bardi, A., Dimitropoulos, H., Atzori, C., & Manghi, P. (2023). OpenAIRE Graph dataset: new collected projects (5.0.4) [Data set]. Zenodo. https://doi.org/10.5281/zenodo. 10053009

11. Новіков Є.А., Свідунова Л.В. Правовий статус бізнес-інкубаторів і акселераторів як форма підтримки інноваційних проектів: досвід Польщі. Всеукраїнська науково - практична конференція «Інноваційна система та інформаційні технології в сучасній науці» 20.10.2017. URL: https://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2018/03/Novikov_Svidunova.pdf

12. Чечель А.О. Освітня траєкторія розвитку соціального підприємництва / АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАУКИ ТА ОСВІТИ / секція Публічне управління для сталого територіального розвитку, 10 лютого 2023: Збірник матеріалів XXV підсумкової науково-практичної конференції викладачів МДУ / За заг. ред. М.В. Трофименка. Київ: МДУ, 2023. 369 с.

13. Відкрито набір на тренінгову програму «Розпочни свій бізнес» у листопаді. ГУРТ. URL: https://gurt.org.ua/news/recent/91922/

14. Wortham Jenna. A Facebook Founder Begins a Social Network Focused on Charities. The NewYork Times. Nov., 30, 2010. URL: https://www.nytimes.com/2010/11/30/technology/ 30jumo.html

1. Bornstein, D. & Davis, S. (2010). Social Entrepreneurship: What Everyone Needs to Know? Oxford University Press. Kindle Edition.

2. Martin, Roger L.& Osberg, Sally. (2006). Social Entrepreneurship: The Case for Defi nition. Stanford Social Innovation Review / spring, 41, 36-44.

3. Nicholls, A. (2006). Playing the field: A new approach to the meaning of social entrepreneurship. Social Enterprise Journal, 2(1), 1-5.

4. Social Enterprise in Europe. Developing Legal Systems which Support Social Enterprise Growth. (2015). Retrieved from https://www.icnl.org/wp-content/uploads/legal_mapping_ publication_051015_web.pdf

5. Smal, V.& Kokot, V. (2017). Shcho slid znaty pro sotsialne pidpryyemnytstvo [What you should know about social entrepreneurship]. Kyiv: PROMIS, FKM, Ministerstvo mizhnarodnykh sprav Kanady. Retrieved from http://pleddg.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/ Social_Entrepreneurship-Guide-WEB-1.pdf [in Ukrainian]

6. Lypchuk, V. V. & Lypchuk, N.V. (2013). Sotsial'na kooperatsiya: sut, znachennya, dosvid [Social cooperation: essence, meaning, experience]. Ekonomika Ukrayiny, 6, 89-96 [in Ukrainian].

7. Cukier, W., Trenholm, S., Carl, D. & Gekas, G. (2011). Social Entrepreneurship: A Content Analysis. Journal of Strategic Innovation and Sustainability, 7(1), 108.

8. Ihnatovych, N. I.& Hura, V. L. (2014). Zarubizhnyy dosvid rozvytku sotsialnoho pidpryyemnytstva [Foreign experience in the development of social entrepreneurship]. Bulletin of Kyiv National University named after Taras Shevchenko. Series: Economics, 165, 22-25. Retrieved from http://bulletin-econom.univ.kiev.ua/wp-content/uploads/2015/11/165_22-25.pdf [in Ukrainian].

9. Mishchuk, H.Yu.& Pylypchuk, R.R. (2017). Sotsialne pidpryyemnytstvo: kryteriyi identyfikatsiyi ta problemy rozvytku [Social entrepreneurship: identification criteria and development issues]. Demohrafiya ta sotsial'na ekonomika, 2 (30), 152-165. Retrieved from https://dse.org.ua/arhcive/30/11.pdf [in Ukrainian].

10. Baglioni, M., Bardi, A., Dimitropoulos, H., Atzori, C., & Manghi, P. (2023). OpenAIRE Graph dataset: new collected projects (5.0.4) [Data set]. Zenodo. Retrieved from https://doi.org/ 10.5281/zenodo.10053009

11. Novikov, Ye.A. & Svidunova, L.V. (2017). Pravovyy status biznes-inkubatoriv i akseleratoriv yak forma pidtrymky innovatsiynykh proektiv: dosvid Polshchi. [The legal status of business incubators and accelerators as a form of support for innovative projects: the experience of Poland]. Vseukrayinska naukovo-praktychna konferentsiya «Innovatsiyna systema ta informatsiyni tekhnolohiyi v suchasniy nautsi». - Proceeding from the conference "Innovative system and information technologies in modern science". Retrieved from https://ndipzir.org.ua/ wp-content/uploads/2018/03/Novikov_Svidunova.pdf [in Ukrainian].

12. Chechel' A.O. (2023) Osvitnya trayektoriya rozvytku sotsial'noho pidpryyemnytstva [Educational trajectory of social entrepreneurship development]. XXV pidsumkovoyi naukovo- praktychnoyi konferentsiyi vykladachiv MDU “Aktual'ni problemy nauky ta osvity”. - Proceeding from the conference “The Actual problems of education and science”. Retrieved from https://mdu.in.ua/Nauch/Konf/2023/zbirka_vikladackoji_konf-ciji_2023_compressed.pdf#page=315 [in Ukrainian]

13. HURT (2023) Vidkryto nabir na treninhovu prohramu «Rozpochny sviy biznes» u lystopadi. [Enrollment is open for the "Start Your Business" training program in November]. Retrieved from https://gurt.org.ua/news/recent/91922/ [in Ukrainian].

14. Wortham, Jenna. (2010, November 30). A Facebook Founder Begins a Social Network Focused on Charities. The NewYork Times. Retrieved from https://www.nytimes.com/2010/11/30/ technology/30jumo.html

Размещено на Allbest.ru