Детермінація поняття злочину в боротьбі із злочинністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Детермінація поняття злочину в боротьбі із злочинністю

Костюшко Уляна Вікторівна

здобувачка вищої освіти Інституту права

Жмур Юлія Михайлівна

канд. юрид. наук, доцент кафедри правознавства та галузевих юридичних дисциплін

Україна

Розуміння злочину, як соціального і правового явища, протягом всієї історії розвитку людства відбувалось поступово. Таке розуміння приходить з усвідомленням людиною своїх прав на ті чи інші блага, розшаруванням суспільства, у тому числі за майновою ознакою, необхідністю збереження влади та захисту власності. На думку більшості науковців, сьогодні визначальними чинниками, які впливають на розвиток злочинності у тій чи іншій країні є рівень соціально-економічного розвитку країни, якість життя людей, рівень безробіття, рівень освіченості населення, рівень релігійності, політичної стабільності в країні та здатності гарантувати права громадян.

Такий широкий спектр чинників не виключає головного, об'єктивного чинника, такого як розуміння самого злочину, як соціального та правового явища, формалізації його ознак у чинному в тій чи іншій країні законодавстві. Адже важко уявити як можна у сучасній країні притягнути до відповідальності за вчинення злочину людину, за відсутності формалізованого поняття цього злочину, закріпленого у кримінальному законі. Злочин є категорією достатньо динамічною, тому навіть в одній і тій ж країні протягом невеликого проміжку часу підходи до розуміння що є злочином, а що - ні, можуть суттєво змінюватись.

Поняття злочину завжди має узгоджуватися з конкретним етапом розвитку суспільства, потребами та інтересами, притаманними саме цьому етапу. Саме тому поняття злочину залежить від соціально-економічних відносин, що існують на певному етапі розвитку суспільства, а тому є історично мінливим. Власне визнання певної поведінки людини злочином (криміналізація) чи виключення її з кола злочинних (декриміналізація) є безперервним процесом оцінки відповідності чи невідповідності цієї поведінки суспільному розвитку.

З огляду на викладене, можна зробити простий висновок: держави, правники та криміналісти в яких враховують необхідність розуміння сутності злочину, встигають за динамікою злочинних змін, та контролюють за допомогою правоохоронної системи таку динаміку, дають собі раду у боротьбі зі злочинністю. До таких держав, насамперед належать Монако, Ісландія, Сінгапур, Австрія, Норвегія, Японія, в яких рівень злочинності надзвичайно низький. І навпаки, безсильність правоохоронців у боротьбі зі злочинністю демонструють Судан, Сомалі, Ірак, Колумбія [1]. Що говорити, коли така ніби демократична та правова країна, як США, не здатна дати відсіч злочинності: щотижневі, а подекуди більш часті повідомлення про масові вбивства, розстріли мирних мешканців у тих чи інших штатах в супермаркетах, торгових центрах, фітнес-клубах, вбивства дітей в школах та університетах, - все це є свідченням не усвідомлення правоохоронною системою США сутності цих злочинних проявів, а відтак неправильної стратегії у боротьбі з ними.

Слід зазначити, що зі змінами, внесеними у листопаді 2018 року, що набрали чинності з 1 липня 2020 року, чинний Кримінальний кодекс України вже не має прямого визначення поняття злочину, місце якого зайняло поняття кримінального правопорушення, яке у свою чергу поділяється на кримінальні проступки та злочини [2]. Натомість, аналіз змісту статей 11 та 12 чинного Кримінального кодексу України дає змогу самостійно навести визначення поняття злочину - це передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дію або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, пов'язане з позбавленням волі [3].

До впровадження у Кримінальний закон поряд з поняттям злочину поняття кримінальні правопорушення та кримінальні проступки, багато науковців виділяли лише три ознаки злочину, зокрема це: суспільна небезпека, винне діяння, передбаченість діяння Кримінальним кодексом.

У зв'язку із внесеними у 2018 році змінами до Кримінального закону, які набули чинності з 1 липня 2020 року, за змістом статей 11 та 12 вже чинного Кримінального кодексу України (далі КК України), під злочином слід розуміти передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дію або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, пов'язане з позбавленням волі [2]. злочин державний свобода

Таке визначення містить у собі сукупність ознак, обов'язкових для будь- якого конкретного злочину, серед яких:

суспільна небезпечність діяння (дій чи бездіяльності);

передбаченість такого діяння Кримінальним кодексом України;

винність діяння;

вчинення діяння суб'єктом злочину;

наявність покарання за вчинене діяння у виді штрафу в розмірі більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, пов'язане з позбавленням волі.

Розбудова України, як незалежної держави, свідчить, що становлення життєво необхідних державних інститутів та створення умов для забезпечення прав і свобод громадян на кожному етапі її розвитку супроводжувались, у тому числі, негативними в тій чи іншій мірі соціальними проявами, найбільш небезпечним із яких є злочинність. В таких умовах компетентні органи намагалися забезпечити державну політику, спрямовану на боротьбу та попередження злочинності, розкриття злочинів, притягнення до відповідальності винних осіб. Важливе місце при цьому відводилось пошуку наукових шляхів для вивчення злочинності як соціального явища, та вироблення комплексу заходів, спрямованих на її усунення. На державному рівні такі заходи можна окреслити державною кримінально-правовою політикою, метою якої, окрім іншого, є удосконалення кримінального законодавства з метою забезпечення швидкого та повного розкриття злочинів, установлення осіб, винних у їх учиненні, правильної кваліфікації злочинів та застосування кримінальної відповідальності.

З огляду на викладене, практичне значення наявності в кримінальному законодавстві поняття злочину полягає в тому, що воно окреслює коло кримінально-караних діянь, дає злочинові чітку суспільно-політичну характеристику, вказує на його антисоціальну спрямованість і суспільну небезпечність, викриває зміст тих суспільних благ (цінностей), які виступають його об'єктом, виконує роль міри (масштабу) для відмежування злочину від інших правопорушень. Законодавче визначення поняття злочин утворює в громадській свідомості образ і характер забороненого кримінальним законом діяння і, таким чином, виконує інформаційно-комунікативну роль. Наявність такого поняття в кримінальному законодавстві дає правникам і пересічним громадянам уявлення про злочин, його головні ознаки, найсуттєвіші особливості, завдяки чому забезпечується можливість відмежування його від інших незлочинних діянь. А правильне розмежування злочину від інших злочинних діянь має важливе практичне завдання, оскільки від цього залежить доля громадянина, його волі, прав і законних інтересів, а також стан і рівень законності в суспільстві.

І навпаки, хибне розуміння чи не розуміння взагалі поняття злочину, так само, як й сутності його, як соціального (насправді - антисоціального) явища, на практиці призводить, насамперед, до вкрай негативних наслідків, насамперед у боротьбі зі злочинністю, запобіганню неї, правильній кваліфікації тих чи інших вчинків людей, законності притягнення їх до кримінальної відповідальності, а загалом - стабільності у суспільстві.

Підсумовуючи зазначене слід наголосити, що подальше вивчення поняття злочину, дослідження його сутності як соціально-правового явища, є одним із першочергових завдань сучасної науки кримінального права. Наскільки повно опрацьовуватимуться та досліджуватимуться питання, пов'язані із вивченням «злочину» сьогодні, настільки безпечним та благополучним буде подальший розвиток нашої країни.

Список використаних джерел

1. Названо країни світу з найвищим рівнем злочинності: на якому місці Україна.

2. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-III. Голос України. 2001.19 черв. (№ 107).

3. Дудоров О. О. Поняття злочину. Класифікація злочинів. Вісник Асоціації кримінального права України. Харків, 2013. № 1(1). С. 81-102.

Размещено на Allbest.ru