Порівняльний аналіз нормативно-правових засад взаємодії слідчого та прокурора в різних правових системах країн Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра юридичної психології

Національна академія внутрішніх справ

Порівняльний аналіз нормативно-правових засад взаємодії слідчого та прокурора в різних правових системах країн Європи

Хить Юрій Петрович, здобувач

Анотація

Кожна з європейських держав має власні унікальні особливості організаційно-правових засад реалізації кримінального провадження та інституціональних засад його здійснення. Порівняльний аналіз нормативно-правового регулювання форм та способів взаємодії суб'єктів кримінального провадження дозволяє констатувати наявність подібно та відмінного в вітчизняній на європейській практиці реалізації досудового розслідування. Зазначена подібність втілюється в наявності спеціальних органів досудового розслідування (Спеціальна прокуратура Австрії з підтримання обвинувачення в економічних злочинів та справ, пов'язаних з корупцією), функціювання інституту слідчих суддів (Франція, Німеччина, Данія тощо), диференціація стадій стадії кримінального процесу та функціонального розподілу повноважень його суб'єктів (Естонія). Євроінтеграційні прагнення України повинні орієнтуватися на імплементацію кодифікованого акту «Corpus Juris» поєднуючи їх із тенденціями збереження традиційних основ вітчизняної правової парадигми. Компаративістський аналіз нормативно-правових засад реалізації кримінального провадження низки країн Європи доводить наявність різноманітність підходів до законодавчого закріплення основних форм, стадій та інститутів його здійснення. Кожна європейська країна має власні іманентні їй особливості нормативно-правових засад кримінального провадження, що базуються на традиційно сформованих національних традиціях правової парадигми та превалюючої системи права. Наведене обґрунтовує потенціальний вектор розвитку орагізаційно-правових засад ефективної взаємодії слідчого (детектива) та прокурора в ході досудового розслідування корупційних злочинів в України. Не зважаючи на прагнення дійти до єдиної вертикальної структури органів кримінального провадження, кожна окрема країна Європейського союзу має свої особливості в правовому регулюванні статусу прокурора та слідчого в кримінальному процесі. На даний час в ЄС склалася горизонтальна модель органів прокуратури заснована на взаємному визнанні кожною державою - членом спільноти повноважень органів прокуратури інших держав - членів.

Ґрунтуючись на аналізі зарубіжного досвіду можна стверджувати, що вітчизняна правова доктрина в межах інтегрування в глобальний правовий простір Європейського союзу та наближення до міжнародних стандартів права повинна, насамперед, зумовлюватися традиційним характером політико-правової культури українського суспільства.

Ключові слова: взаємодія, досудове розслідування, Кримінальний процесуальний кодекс, слідчий, прокурор, слідчий суддя.

Khyt Yurii Petrovych applicant for the Chair of Legal Psychology, National Academy of Internal Affairs

Comparative analysis of the regulatory and legal principles of interaction between the investigator and the prosecutor in different legal systems of Europe

Abstract

Each European state has its unique features in the organizational and legal framework for criminal proceedings and the institutional foundations of its implementation. A comparative analysis of the normative legal regulation of forms and methods of interaction among subjects of criminal proceedings allows for noting similarities and differences between domestic and European practices in conducting pre-trial investigations. This similarity is reflected in the existence of specialized pre-trial investigation bodies (such as Austria's Special Prosecutor for prosecuting economic crimes and corruption-related cases), the functioning of investigating judges (in countries like France, Germany, Denmark, etc.), the differentiation of stages in the criminal process, and the functional allocation of powers among its subjects (as seen in Estonia). Ukraine's Eurointegration aspirations should be oriented towards implementing the codified act "Corpus Juris," combining them with the tendencies to preserve the traditional foundations of the domestic legal paradigm. A comparative analysis of the normative legal foundations of criminal proceedings in several European countries proves the diversity of approaches to legislatively establishing the fundamental forms, stages, and institutions of its implementation. Each European country possesses inherent features in its normative legal foundations for criminal proceedings, based on traditionally formed national legal traditions and prevailing legal systems. This substantiates the potential direction for the development of organizational and legal principles for the effective cooperation between investigators and prosecutors during pre-trial investigations of corruption crimes in Ukraine. Harmonization and unification of domestic criminal procedural legislation, forms, and methods of interaction between investigators and prosecutors should occur against the backdrop of integrating the historically formed national legal paradigm and a selective and thoughtful implementation of international legal norms and standards. Despite the aspiration to achieve a unified vertical structure of criminal investigation bodies, each individual country within the European Union has its peculiarities in the legal regulation of the prosecutor's and investigator's status in criminal proceedings. At present, the EU has formed a horizontal model of prosecution bodies based on the mutual recognition by each member state of the community of the competencies of the prosecution bodies of other member states. Based on the analysis of international experience, it can be argued that within the integration into the global legal space of the European Union and the convergence with international legal standards, Ukrainian legal doctrine should primarily be shaped by the traditional character of the socio-political and legal culture of Ukrainian society.

Keywords: interaction, pre-trial investigation, Criminal Procedure Code, investigator, prosecutor, investigating judge.

Вступ

Постановка проблеми. Після прийняття Верховною Радою України в 2012 році нового Кримінального-процесуального кодексу України та набуття ним чинності в прокурорській та слідчій діяльності гостро постала потреба розмежування на стадії досудового розслідування ролі слідчого та прокурора. Аналогічно в правозастосовній практиці слідчі та прокурори все частіше почали звертати увагу на потребу налагодження взаємодії при розслідуванні злочинів в кожному окремому кримінальному провадженні. Варто зазначити, що на ранніх етапах застосування останньої редакції КПК України проблематиці ефективної взаємодії між слідчим та прокурором як науковцями так і практичними працівниками не надавалося особливого значення. Однак, як виявилося пізніше, велика кількість прокурорів та слідчих виявилися не готовими працювати в так званій «новій системі координат», які запроваджував КПК України 2012 року. Новий КПК України фактично нівелював вирішальну роль слідчого в розслідуванні злочинів, поставивши на перше місце в цьому процесі саме прокурора з функцією нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Великою мірою явище неготовності прокурорів та слідчих працювати в нових реаліях пояснювалося суттєвою нестачею теоретичних наукових досліджень з питань взаємодії між слідчим та прокурором, в тому контексті, який запропонований новелами чинного Кримінального процесуального кодексу України. Виходячи з зазначеного, нормативно-правове регулювання процесів взаємодії слідчого та прокурора потребує вдосконалення та системних змін, заснованих на наукових підходах та існуючих вченнях про взаємодію між слідчим та прокурором в юридично - психологічній доктрині України. Гармонізація та уніфікація вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, форм, способів взаємодії слідчого (детектива) та прокурора повинне відбуватися на тлі інтеграції історично сформованої правової національної парадигми права та селективної й виваженої імплементації міжнародних правових норм та стандартів. Наведене обумовлює наш інтерес до розгляду нормативно-правових засад взаємодії слідчого та прокурора в різних правових системах країн Європи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням ефективних організаціно-правових механізмів взаємодії слідчого та прокурора в різний час займалися такі науковці як: Ю. Аленін, Р. Бєлкін, Ю. Баулін, Л. Головко, Ю. Грошевой, О. Ларина, Л. Лобойко, В. Пивоваров, С. Шейфер, Л. Щербина, О. Юхно та ін. Водночас, до цього часу питання відображення практики зарубіжного досвіду взаємодії між слідчим і прокурором у науці розглядалися поверхнево та вибіркове, що зумовило необхідність проведення нашого комплексного дослідження.

Мета статті. Виокремити особливості нормативно-правових засад взаємодії слідчого та прокурора в різних правових системах країн Європи.

Виклад основного матеріалу

взаємодія слідчий прокурор

Більшість Європейських країн належать до континентальної системи права. Меншість, зокрема, Великобританія, Ірландська Республіка є представниками звичаєвого права. Відповідно до існуючих нормативно-правових засад реалізації кримінального процесу, функція слідства в зазначених державах розцінюється більше як пошукова - встановити факти, використовуючи технічні прийоми та заходи забезпечення в поєднанні з знаннями законодавства. Функція прокуратури включає в себе необхідність врахування суспільної думки та вимагає найвищого рівня знання законодавства (потрібно знати які докази є допустимими та достатніми для успішного звинувачення, способи представлення справи в суді, свідків яких необхідно допитати) та вимагає більш збалансованого підходу до оцінки доказів, фактів і допускає виправдання особи. В різних країнах відповідальність за прийняття таких рішень лежить на поліції, прокурорах, судах. В принципі розподіл сфер відповідальності і визначає характер взаємовідносин між цими органами.

В Данії кримінальний процес складається з трьох етапів: досудове розслідування, підтримання обвинувачення та суд [1]. Досудове розслідування є етапом, в ході якого слідчий/прокурор визначає чи вчинено злочин, який може бути підданий публічному обвинуваченню. Більше того, слідчі спрямовані на збирання інформації, яка є необхідною для підготовки до суду. Публічне обвинувачення є однією з форм завершення досудового розслідування. Інші ж форми стосуються швидше завершення справи через небажаність засудження особи, зокрема йдеться про відмову від обвинувачення. В будь-якому випадку у слідчого/прокурора є великий арсенал юридичних інструментів для звершення слідства в короткі строки без обов'язкової участі суду в цьому процесі. Якщо отримані в ході досудового розслідування докази дають підстави вважати, що особу засудять, то прокурор складає письмовий обвинувальний акт. В Данії дотримуються принципу визначеності звинувачення, відповідно до якого тільки прокурор визначає, чи може він представляти кожну конкретну справу в суді.

Прокуратура Данії має трьохрівневу ієрархічну структуру. Міністерство юстиції обіймає найвищий рівень в цій системі та здійснює функції наглядача. Очолює орган прокуратури Директор публічних обвинувачів. На наступному рівні знаходяться 6 публічних обвинувачів та два спеціалізовані офіси прокурорів, один з яких має справу з економічними злочинами, а інший з міжнародною злочинністю. На найнижчому рівні знаходиться керівник поліції - начальник місцевої поліції та за сумісництвом керівник місцевого органу прокуратури. Особовий склад підпорядкованих начальнику поліції обвинувачів на місцевому рівні виконує функції розслідування та підтримання публічного обвинувачення. Через таке об'єднання функцій в системі правоохоронних органів Данії на стадії досудового розслідування неможливо чітко розділити функції слідчого та прокурора. В Данському кримінальному процесі взагалі немає слідчих суддів як учасників кримінального процесу. Що стосується стадії досудового розслідування, то суд залучається тільки в частині обрання запобіжних заходів та розв'язання пов'язаних з слідством спорів.

Таким чином можна виділити наступний базовий принцип кримінального процесу Данії: якщо доказів достатньо для засудження особи, прокурор починає процедуру обвинувачення, якщо не достатньо - закриває справу. Крім того, в прокурора є чимало можливостей відмовитися від обвинувачення, якщо цьому сприяють ряд пом'якшувальних обставин та це не зашкодить суспільним інтересам.

В Нідерландах, до прийняття та вступу в силу спеціального закону про повноваження досудового слідства (1 лютого 2000 року), КПК вказаної країни не надавав визначення поняттю досудове розслідування. До цього моменту, в науці та судовому правозастосуванні досудове розслідування визначалося як тимчасові заходи, що мають місце після появи обґрунтованої підозри про вчинення злочину. Таким чином, про досудове розслідування як таке можна було вести мову з моменту появи підозри про факт вчинення злочину. В такому контексті досудове розслідування постійно мало ретроспективний характер. Визначення поняття досудового розслідування вперше було дано в Спеціальному законі про повноваження досудового слідства. Відповідно до статті 132 вказаного закону, поняттям досудове розслідування охоплювалося так зване перспективне розслідування, тобто заходи, які вживаються за наявності підозри, що злочин готується чи вчиняється. Вказані зміни законодавства проведені у зв'язку з необхідністю протидії організованій злочинності. З прийняттям 1 січня 2007 року нового законодавчого акту про розширення повноваження слідства та обвинувачення в злочинах пов'язаних з тероризмом знову розширилося законодавче визначення поняття досудового розслідування, яке вже тлумачиться як процес розслідування відносно караних фактів. Воно здійснюється під керівництвом прокурора та має на меті прийняття кримінально-процесуальних рішень. Нове визначення змінило підхід до розуміння досудового розслідування змістивши акцент з наявності чи відсутності підозри що злочин вчинений чи вчиняється на реалізацію прокурором своїх повноважень. Прокурор в Нідерландах є центральною фігурою в розслідуваннях. Органи прокуратури - це єдине відомство уповноважене на здійснення публічного обвинувачення. Жодні інші установи чи особи не можуть виконувати функцію обвинувачення. Процес досудового розслідування передбачено в розділі І книги ІІ КПК Нідерландів. В статтях 141-142 КПК Нідерландів визначено, які органи уповноважені здійснювати досудове розслідування. Першою категорію осіб які уповноважені на здійснення досудового розслідування є службові особи органів прокуратури, поліції та Королівської Військової Поліції. Основний обсяг розслідувань здійснює поліція, перебуваючи при цьому під наглядом органів прокуратури. Прокурор також наділений правами розслідувати. При здійсненні досудового розслідування він виконує роль своєрідного старшого слідчого, під керівництвом якого проходить весь процес розслідування. На практиці державне обвинувачення в більшості справ, які слухаються в суді, здійснюється на основі доказів, здобутих поліцією. Водночас, в процесі розслідування злочинів, прокурор зобов'язаний направляти поліцію на правильний шлях розслідування та контролювати дотримання поліцією вимог процесуального права [2]. Слідчий суддя в Нідерландах також має право проводити попереднє розслідування з використанням можливостей поліції. В таких випадках використання ресурсу поліції не повинно призводити до обмеження прав підозрюваного. Фактично в Нідерландах органи досудового розслідування та органи прокуратури доповнюють один одного. З моменту вступу в 2008 році в силу Закону про здійснення публічного обвинувачення прокурор може застосовувати до осіб штрафні санкції без участі суду.

Досить цікавою та неоднозначною є практика взаємовідносин прокурора та слідчого Англії. Перш за все слід зазначити, що в цій країні відсутній єдиний Кримінальний процесуальний кодекс. В 2005 році правила кримінального процесу були об'єднані в єдиний документ відомий як «Правила кримінального процесу» [3]. Однак більшість основоположних правил залишаються розсіяними в численних статутах, а за відсутності таких статутів у відповідних судових прецедентах судів вищих інстанцій. В Англії працівники правоохоронних органів основні знання черпають з двох книг - «Archbold's Criminal Pleading, Evidence and Practice» (перше видання вийшло в світ - 1822 року) та «Blackstone's Criminal Practice» (1991 року).

На відміну від інших країн Європи англійське право розуміє тільки дві стадії кримінального процесу, а саме: досудове розслідування та публічне обвинувачення, що охоплює стадії досудових слухань та кримінального судочинства. Навіть засудження і ув'язнення відносять до стадії кримінального судочинства. У англійському праві, зокрема в «Акті про кримінальний процес та розслідування» 1996 року, досудове розслідування визначено як дії, що проводяться органами поліції з метою встановлення та доведення причетність особи до вчинення злочину. В свою чергу, під обвинуваченням англійське право тлумачить весь процес притягнення особи до відповідальності перед судом за вчинений злочин, що охоплює етап від арешту особи працівником поліції до судових слухань відповідно мірі покарання застосованої до особи. Прокурорами виступають урядові адвокати та самозайняті адвокати, які залучаються до підтримання обвинувачення з числа баристерів Англії та Уельсу.

В Англії діють численні відомства, уповноважені підтримувати обвинувачення. Більшість з них мають своїх власних слідчих, які збирають докази та представляють своїм прокурорам їх для оцінки та узгодження. Крім того, тільки після проходження доказами проходять так званої подвійної перевірки звичайні прокурори можуть розпочинати процедуру обвинувачення. Відмова від підтримання обвинувачення може бути переглянута судом. В такому випадку особа може здійснювати приватне обвинувачення, але на практиці це є рідкістю.

Кримінальний процес Естонії чітко розрізняє стадії досудового розслідування, підтримання обвинувачення, судового розгляду [4]. Досудове розслідування є одним із етапів, в ході якого Поліція, Прикордонна служба, Служба безпеки, Податкова та Митна поліція, Військова поліція, Природоохоронна поліція, Тюремний Департамент Міністерства юстиції та безпосередньо в'язниці встановлюють підозрюваних осіб та збирають доказову базу в кримінальних справах. В правовій доктрині Естонії термін публічне обвинувачення використовується в широкому розумінні та охоплює всі дії прокурора в кримінальних справах, а саме: підготовку підозр та підтримання публічного обвинувачення в суді. В Кримінальному процесуальному кодексі Естонії чітко диференційовані поняття досудових процедур (від повідомлення про злочин та у зв'язку з цим початку процесуальних дій) та судових процедур (включаючи спрощені режими).

В Естонії Поліція, Прикордонна служба, Служба безпеки відповідальні за встановлення підозрюваних у вчиненні злочинів та збиранні доказів в кримінальних справах. Слідчі здійснюють весь комплекс необхідних процесуальних дій, передбачених кодексом самостійно, окрім тих, які потребують спеціального дозволу суду чи прокурора. В свою чергу прокурори скеровують досудове слідство, забезпечують його законність та ефективність. Прокурор є незалежним при виконанні своїх повноважень та керується виключно законом. Прокуратура готує підозри та представляє публічне обвинувачення в суді.

Кримінальний процесуальний кодекс Франції, який був прийнятий 1958 року, зазнав чималих змін та зовсім не схожий на перший варіант. Пояснюється такий стан речей трьома основними чинниками: визначною роллю кримінального процесу в політичних суперечках, послідовністю політично обумовлених реформ законодавства; наявністю глибокого процесу інтернаціоналізації та європеїзації французького законодавства [5].

В кримінальному процесі Франції чітко розмежовані два етапи: досудова стадія, яка здійснюється органами поліції під наглядом органів прокуратури та слідчих суддів і судова стадія. Поліцейські розслідування розпочинаються з моменту повідомлення про злочин, заяви потерпілого, чи самостійного виявлення злочину поліцією або прокурором. Останні, як правило проводять не публічно та мають на меті встановити достатньо даних для подальшого обвинувачення в суді. Фактично є два типи розслідувань: невідкладні розслідування та попередні поліцейські розслідування. Основана відмінність полягає в непримусовому характері попередніх розслідувань - заходи, які вживаються в цьому виді розслідувань засновані на згоді особи. Публічний обвинувач має всю повноту влади та повноважень відносно судової поліції. Він також розглядає всі скарги на дії поліції, визначає необхідні слідчі дії та загалом контролює поліцейське розслідування. На будь який стадії провадження прокурор може прийняти рішення про закриття справи. В рамках судового слідства прокурор визначає фактичний обсяг розслідування в своєму поданні на початковому етапі судового слідства. Цього обсягу дотримується слідчий суддя до моменту поки потерпіла сторона не заявить своїх вимог або сам прокурор не змінить своє подання. Протягом судового слідства прокурор може ініціювати в судді дозвіл на вчинення будь-яких дій, які він вважає необхідними для встановлення істини у провадженні, або ж клопотати про застосування необхідних запобіжних заходів. Також він може клопотати про участь в слідчих діях, які він ініціював та оскаржувати в апеляційному порядку рішення слідчого судді, прийняті за його клопотаннями. Прокурор у Франції є компетентним суб'єктом здійснення обвинувачення. Якщо ж розслідування стосується кримінального проступку, за вказівкою прокурора, поліція може самостійно повідомляти про підозру особі. У випадках коли прокурор вважає, що зібраних фактів достатньо для встановлення складу злочину він приймає рішення про можливість притягнення особи як обвинуваченої. Не зважаючи на те, що поліція Франції наділена повноваженнями починати досудове розслідування, вона зобов'язана інформувати прокурора про початок будь- якого досудового розслідування. Тільки прокурор може прийняти рішення про підтримання обвинувачення в конкретній справі, та обрати в якому порядку він буде це робити.

В кримінальному процесу Німеччини [6] наявні наступні три стадії: досудове розслідування, яке здійснює прокурор; проміжна стадія, на якій прокурор опрацьовує з судом формальне звинувачення; безпосередньо судовий процес. Розслідування починається з моменту коли прокурору чи поліції стає відомо про можливо вчинений злочин. В більшості випадків прокурору чи поліції стає відомо про це від потерпілих чи свідків. З цього моменту прокурор зобов'язаний розслідувати такі повідомлення. Метою досудового розслідування є встановлення фактів до того моменту, поки прокурор не прийме рішення про наявність достатніх доказів для підготовки звинувачення, та про достатню ймовірність засудження підозрюваного судом. Якщо прокурор приходить до такого висновку, він подає до суду звинувачення разом з матеріалами справи, які містять зібрані докази та інші результати розслідування. На наступному проміжному етапі суд перевіряє справу та вирішує чи є підстави для притягнення особи до відповідальності на підставі зібраних в ній доказів. На цьому етапі суд також налає оцінку доведеності дій обвинуваченого, вірності юридичної кваліфікації, наявності в діях особи інших злочинних дій не охоплених обвинуваченням. На проміжному етапі суд має право також збирати докази. В більшості випадків судді передають справу на розгляд в порядку кримінального судочинства. На етапі кримінального судочинства суддя відповідальний за отримання та представлення доказів, необхідних для здійснення правосуддя та прийняття рішення. Незважаючи на те, що прокурор проводить розслідування загалом, все-таки більшість слідчих дій проводять слідчі поліції. Відповідно до законодавства слідчі поліції зобов'язані виконувати вказівки прокурора та реалізовувати інші дії за його дорученням. Поліція також може вчиняти деякі дії самостійно. Слідчі можуть самостійно запитувати інформацію з інших відомств та вживати заходи для забезпечення ефективного розслідування справи. На практиці слідчі тлумачать таку можливість дуже широко та інформують прокурора про хід розслідування коли вважають, що справа повністю підготовлена і тільки після цього передають прокурору матеріали. Слідчі судді в Німеччині по суті виконують такі ж функції як і в Україні, тобто вони не приймають активної участі в розслідуванні, а включаються в процес залежно від надходження до них клопотань від прокурора або від сторони, чиї інтереси порушені діями органів слідства. Як вже зазначалося, прокурор зобов'язаний розпочинати розслідування в кожному випадку, коли для цього наявні достатні підстави, якими часто є повідомлення від очевидців та потерпілих. Отримавши таке повідомлення прокурор зобов'язаний визначити міру достатності фактичних даних для початку досудового розслідування. Попереднє слідство також можливе в окремих випадках (наприклад коли знайдено труп зі слідами вогнепального поранення), але інколи такі розслідування потребують значного часу, зокрема, коли мова йде про ймовірні протиправні дії публічних осіб.

Ірландія є країною звичаєвого права. Тут панує класичний змагальний процес досудового розслідування та судовий процес. В доповнення до офіційного законодавства, норм звичаєвого права, кримінальний процес Ірландії також врегульований на рівні конституції, в якій закріплені основоположні принципи захисту права власності, прав і свобод людини, справедливого судочинства [7].

Початок розслідування злочинів входить до виключних повноважень Ірландської поліції. Слідчі поліції повністю незалежні від органів прокуратури. Також суд не може давати слідчим поліції жодні вказівки чи настанови. Крім незалежності при здійсненні розслідування поліція Ірландії також може самостійно підтримувати обвинувачення в простих справах, представляти такі справи в суді. Однак Керівник органів прокуратури Ірландії та підпорядковані йому прокурори можуть взяти на себе обов'язок здійснювати обвинувачення в будь-якій справі. Після прийняття такого рішення прокурор визначає весь хід розслідування справи та підтримання в ній обвинувачення. Роль суду на етапі досудового розслідування справи мінімальна та зводиться виключно до прийняття рішень стосовно арешту особи, розшуку, спостереження за особою, застосування застави.

В Ірландії немає досудової стад розслідування в класичному розумінні. На першому місці тут існує судовий розгляд в межах змагального процесу. Ключову роль в такі схемі процесу відіграє слідчий, який розслідує справу та фактично через прокурора передає її до суду. Обвинувачення в особі прокурорів відіграє другорядну роль та має ситуативний характер.

На відміну від Ірландії, де панує звичаєве право, Італія є яскравим представником традиційної правової моделі, де всі процедури виписані на рівні законодавчих актів. Навіть Конституція Італії закріплює принцип здійснення правосуддя на засадах верховенства права. Кримінальний процесуальний кодекс Італії був прийнятий 24 жовтня 1989 року та з того часу зазнав численних змін та правок.

Першим етапом кримінального процесу Італії є стадія досудового розслідування. Розслідування починаються з повідомлення про злочин. Стадія досудового розслідування завершується в момент пред'явлення прокурором обвинувачення особі або закриття справи. Для того щоб прийняти рішення обвинувачувати чи ні прокурор має розслідувати справу, встановлюючи відомості які доказують та спростовую вину підозрюваного. З моменту прийняття прокурором рішення здійснювати обвинувачення першочергове значення надається принципам публічності та гласності процесу.

Кримінальний процесуальний кодекс Італії 1989 року повністю відкинув ідею слідчого судді, як частину системи правосуддя [8]. На сьогодні повноваження на здійснення розслідування на досудовому етапі наділені тільки прокурор, слідчий поліції та так званий «суддя волі», який не має жодних слідчих повноважень, але виступає гарантом дотримання слідством основоположних прав та свобод людини, недоторканості особистого життя та захисту права власності.

Такий розподіл ролей призводить до того, що розслідуванням займається поліція, а підтриманням обвинувачення прокурор. Проте прокурор також може здійснювати розслідування. Відповідно до Конституції Італії органи прокуратури є частиною системи правосуддя, з відповідними гарантіями незалежності професійної діяльності. Слідчі поліції, які уповноважені на здійснення розслідувань, як правило є представниками трьох основних служб - Карабінери, Фінансова Служба, Державна Поліція. Кримінальні провадження розпочинаються з повідомлення про злочин, які є двох типів. Так званий донос та звіт. Донос є своєрідною заявою загального характеру, яка може надходити як від службових осіб, так і від будь-яких фізичних осіб. В змісті таких заяв має бути викладено загальний факт, за наявності інформація про докази, та особисті дані автора. В обов'язок поліції та службових осіб входить повідомляти про всі відомі їм злочини. Фізичні особи також зобов'язані повідомляти про деяку категорію особливо тяжких злочинів, визначених ст. 333 КПК Італії.

Виконання прокурором свого обов'язку з здійснення обвинувачення є також предметом судової перевірки. Якщо прокурор має намір закрити справу він звертається до «судді волі», які наділені повноваженнями визначати можливість та наслідки такого закриття. Якщо, за результатами слухання з участю особи, стосовно якої проводиться розслідування, потерпілого та прокурора, суддя встановить безпідставність клопотання прокурора, він може зобов'язати прокурора продовжити розслідування або навіть пред'явити особі звинувачення. В іншому випадку суддя закриває справу за клопотанням прокурора. Якщо прокурор подає суду клопотання про закриття справи, він зобов'язаний направити копію такого клопотання потерпілому. Потерпілий та його захисник мають право скопіювати всі матеріали справи, вивчити їх та визначитися чи будуть вони апелювати в суді до клопотання прокурора. Потерплий та захисник також можуть подати суду свої письмові доводи проти закриття справи. Закриту справу можна відновити на підставі рішення «судді волі» за клопотанням прокурора, у випадку наявності нововиявлених обставин та необхідності продовження розслідування (ст. 414 КПК Італії).

Висновки

В кримінальному процесі Франції чітко розмежовані два етапи: досудова стадія, що здійснюється органами поліції під наглядом органів прокуратури, слідчих суддів та судова стадія. Публічний обвинувач має всю повноту влади та повноважень стосовно діяльності судової поліції. Він розглядає всі скарги на дії поліції, визначає необхідні слідчі дії та повністю контролює поліцейське розслідування. На будь які стадії провадження прокурор може прийняти рішення про закриття справи. В кримінальному процесу Німеччини наявні три стадії: досудове розслідування, яке здійснює прокурор; проміжна стадія, на якій прокурор готує з судом формальне звинувачення; безпосередньо судовий процес. Прокурора розглядають як нейтрального, об'єктивного представника держави з квазісудовою функцією встановлення фактів. Він координує розслідування загалом, а переважну більшість слідчих дій проводять слідчі поліції. Відповідно до законодавства слідчі поліції зобов'язані виконувати вказівки прокурора та вчиняти інші дії за його дорученням. Слідчі судді в Німеччині не приймають активної участі в розслідуванні, а включаються в процес залежно від надходження до них клопотань від прокурора або від сторони, чиї інтереси порушені діями органів слідства. В Данії наявний факт об'єднання функцій в системі правоохоронних органів, що унеможливлює диференціацію функції слідчого та прокурора при відсутності такого учасника кримінального процесу як слідчій суддя. На стадії досудового розслідування суд залучається тільки в частині обрання запобіжних заходів та розв'язання пов'язаних з слідством спорів. В Нідерландах визначення поняття досудове розслідування з'явилося з 2000 року в межах спеціального закону про повноваження досудового слідства. Прокурор в Нідерландах виступає центральною фігурою в кримінальному розслідуванні. Органи прокуратури - це єдине відомство уповноважене на здійснення публічного обвинувачення. Фактично в Нідерландах органи досудового розслідування та органи прокуратури доповнюють одні одних. В Англії відсутній єдиний Кримінальний процесуальний кодекс, нормативно-правові засади кримінального процесу регулюються та численними статутами, а за їх відсутності таких статутів - на основі відповідних судових прецедентах судів вищих інстанцій. Англійське право передбачає дві стадії кримінального процесу, а саме: досудове розслідування та публічне обвинувачення, де наявне чітке розмежування між слідчими та прокурорами. В той же час, в Англії діють численні відомства уповноважені на підтримання обвинувачення. В Ірландії панує класичний змагальний процес досудового розслідування та судовий процес. Початок розслідування злочинів входить до виключних повноважень Ірландської поліції, слідчі якої повністю незалежні від органів прокуратури та суду. Крім незалежності при здійсненні розслідування поліція Ірландії може самостійно підтримувати обвинувачення в простих справах та представляти їх в суді. В Ірландії немає досудової стад розслідування в класичному розумінні. На першому місці тут існує судовий розгляд в межах змагального процесу, ключову роль в ньому відіграє слідчий, що розслідує справу та фактично через прокурора передає її до суду. Обвинувачення в особі прокурорів відіграє другорядну роль та має ситуативний характер. В Італії всі процедурні елементи виписані на рівні законодавчих актів. Кримінальний процесуальний кодекс Італії повністю виключив слідчого суддю, як частину системи правосуддя. Повноваженнями здійснення розслідування на досудовому етапі наділені прокурор, слідчий поліції та «суддя волі», який не має жодних слідчих повноважень, але виступає гарантом дотримання слідством основоположних прав та свобод людини, недоторканості особистого життя та захисту права власності. Зазначене передбачає, що розслідуванням займається поліція, а підтриманням обвинувачення - прокурор. У кримінальному процесі Естонії чітко розрізняються наступні стадії: досудового розслідування, підтримання обвинувачення, судового розгляду. В КПК цієї держави чітко диференційовані поняття досудових та судових процедур. Слідчі здійснюють весь комплекс необхідних процесуальних дій самостійно, окрім тих, що потребують спеціального дозволу суду чи прокурора. В свою чергу, прокурори направляють досудове слідство, забезпечують його законність та ефективність.

Література

1. The Danish Administration of Justice Act (retsplejeloven), AJA, see: https://sherloc.unodc.org/ cld/uploads/res/document/dnk/1992/administration_of_justice_act_as_of_1996_html/Danish_ Administration_of_Justice_Act_as_of_2013.pdf.

2. Code of Criminal Procedure Netherlands, see: https://sherloc.unodc.org/cld/uploads/ res/document/nld/1921/criminal_procedure_code_of_the_netherlands_html/Code_of_Criminal_ Procedure_incorporating_amendments_up_to_October_2012.pdf

3. Michael Levi. Great Britain. Royal Commission on Criminal Justice 1993, The investigation, prosecution, and trial of serious fraud, H.M. Stationery Office, 1993

4. Estonian Code of Criminal Procedure, see: https://www.riigiteataja.ee/en/eli/ 530102013093/consolide

5. France Code of Crimunal Procedure, see: https://sherloc.unodc.org/cld/uploads/res/ document/ fra/2006/code_of_criminal_procedure_en_html/France_Code_of_criminal_procedure_EN.pdf

6. The German Code of Criminal Procedure, see: https://sherloc.unodc.org/cld/uploads/ res/document/deu/1987/the_german_code_of_criminal_procedure_html/german_criminal_procedure_ code_as_of_2013.pdf

7. Criminal Procedure and Investigations Act, see: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/ 1996/25/contents

8. Code of Criminal Procedure of Italy, see: https://www.legal-tools.org/doc/aee4e8/pdf/

References

1. The Danish Administration of Justice Act (retsplejeloven), AJA, see: https://sherloc.unodc.org/ cld/uploads/res/document/dnk/1992/administration_of_justice_act_as_of_1996_html/Danish_Ad ministration_of_Justice_Act_as_of_2013.pdf.

2. Code of Criminal Procedure Netherlands, see: https://sherloc.unodc.org/cld/uploads/ res/document/nld/1921/criminal_procedure_code_of_the_netherlands_html/Code_of_Criminal_ Procedure_incorporating_amendments_up_to_October_2012.pdf

3. Michael Levi. Great Britain. Royal Commission on Criminal Justice 1993, The investigation, prosecution, and trial of serious fraud, H.M. Stationery Office, 1993

4. Estonian Code of Criminal Procedure, see: https://www.riigiteataja.ee/en/eli/530102013093/ consolide

5. France Code of Crimunal Procedure, see: https://sherloc.unodc.org/cld/uploads/res/document/ fra/2006/code_of_criminal_procedure_en_html/France_Code_of_criminal_procedure_EN.pdf

6. The German Code of Criminal Procedure, see: https://sherloc.unodc.org/cld/uploads/res/ document/deu/1987/the_german_code_of_criminal_procedure_html/german_criminal_procedure_ code_as_of_2013.pdf

7. Criminal Procedure and Investigations Act, see: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/ 1996/25/contents

8. Code of Criminal Procedure of Italy, see: https://www.legal-tools.org/doc/aee4e8/pdf/

Размещено на Allbest.ru