Практичні аспекти реалізації темпоральних оціночних понять у сфері цивільних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Практичні аспекти реалізації темпоральних оціночних понять у сфері цивільних правовідносин

Владикін Олександр Насирбегович кандидат юридичних наук, доцент кафедри інтелектуальної власності та приватного права

Анотація

Реалізація права має величезне значення. Втім, застосування норм права, що містять оціночні поняття, зокрема й темпоральні, викликає певні труднощі через їх недостатню визначеність та багатозначність. Тож метою статті є визначення практичних аспектів реалізації темпоральних оціночних понять у сфері цивільних правовідносин. Встановлено, що поняття застосування норм права має багатосторонній характер, і цим пояснюється неоднозначність та велика кількість підходів до його визначення. Досліджено ознаки застосування норм права (державно-владний, творчий та організуючий і персоніфікований характер). Обґрунтовано, що правозастосування має певні процесуальні форми, які пов'язані з межами компетенції органу або посадової особи та чітко визначеною процедурою, у разі порушення якої буде визнано недійсним увесь правозастосовний процес. Надано авторське розуміння застосування норми права. Доведено, що застосування норм з оціночними поняттями, зокрема й темпоральними, ускладнюється тим, що їхній зміст у нормі права детально не розкрито, та їх сутність виявляється через їх властивості та якості, зв'язки і відношення різних предметів та явищ. Запропоновано тезу про те, що застосування оціночних понять, в тому числі й темпорального характеру провадиться шляхом оцінки, що має чотиричленну структуру: суб'єкт, предмет, підстава і стандарт. Зроблено висновок про те, що основним напрямом забезпечення ефективності застосування правових норм, зокрема й тих, що містять темпоральні оціночні поняття, є створення чітких норм закону. Іншим важливим фактором, який істотно впливає на ефективність механізму правозастосування, є професійна правосвідомість. Суб'єкти ж правозастосування наділені правом самостійної оцінки фактів, яка виступає необхідним компонентом застосування норм, що містять темпоральні оціночні поняття.

Ключові слова: правозастосування, темпоральні оціночні поняття, цивільні правовідносини, суб'єкти правозастосування, професійна правосвідомість.

Abstract

Vladykin Oleksandr Nasyrbegovich Candidate of legal sciences, Assistant Professor of the Department of Intellectual Authority and Private Law, National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute»

PRACTICAL ASPECTS OF TEMPORAL EVALUATION CONCEPTS IMPLEMENTATION IN THE FIELD OF CIVIL LAW RELATIONS

Implementation of the law is of great importance. However, the application of legal rules with evaluative concepts, including temporal ones, causes certain difficulties due to the lack of definition and ambiguity. Therefore, the purpose of the article is to determine practical aspects of the implementation of temporal evaluation concepts in the field of civil law relations. It was established that the concept of application of legal norms is of multifaceted nature, and this explains the ambiguity and a number of approaches to its definition. The article studied the features of application of the rules of the law (State power, creative and organizing and personified character). It was substantiated that law enforcement has certain procedural forms, which are related to the limits of competence of the body or official and a clearly defined procedure, in case of violation of which the entire law enforcement process will be invalidated. The author's understanding of the application of the rule of law was provided. It was proven that the application of the rules with evaluative concepts, in particular temporal ones, is complicated by the fact that their content is not disclosed in detail in the legal norm, and their essence is revealed through their properties and qualities, connections and relations of various objects and phenomena. The thesis that the application of evaluative concepts, including those of a temporal nature, is carried out through an evaluation that has a four-part structure: subject, subject matter, basis and standard, was proposed. It was concluded that the main direction of ensuring the effectiveness of the application of legal norms, in particular those containing temporal evaluative concepts, is the creation of clear norms of the law. Another important factor that significantly affects the effectiveness of the law enforcement mechanism is professional legal awareness. The actors of law enforcement have the right to selfassess the facts, which is a necessary component of the application of norms containing temporal evaluative concepts.

Keywords: law enforcement, temporal evaluative concepts, civil law relations, actors of law enforcement, professional legal awareness.

Постановка проблеми

Реалізація права має величезне значення. По-перше, шляхом правореалізації здійснюються суб'єктивні права та обов'язки, без яких учасники не зможуть самостійно втілити правові норми у життя. По-друге, норми права встановлюють специфіку правовідносин, відповідно до якої визначається поведінка учасників правовідносин. По-третє, реалізація норм права необхідна також у разі виникнення спору між учасниками правовідносин. По-четверте, реалізація норм права виникає з необхідності контролю з боку держави за законністю та доцільністю дій учасників правових відносин або коли вимагається офіційне підтвердження наявності або відсутності конкретних фактів та спеціальне їх юридичне оформлення [1, с.80]; норма процесуальний компетенція

Втім, застосування норм права, що містять оціночні поняття, зокрема й темпоральні, викликає певні труднощі. Через їх недостатню визначеність та багатозначність виникає небезпека неправильного їх застосування. Свобода при вирішенні юридичних справ, що надається правозастосовчим органам оціночними поняттями, при неправильному застосуванні останніх може призвести до того, що рішення конкретних питань буде суперечити загальній сутності та призначенню права у суспільстві. Щоб уникнути таких помилок, необхідно гарантувати процес застосування оціночних понять [2].

Тож метою статті є встановлення практичних аспектів реалізації темпоральних оціночних понять у сфері цивільних правовідносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Загальнотеоретичні аспекти оціночних понять висвітлювались у працях С.І. Вільнянського; згодом все більшого змісту та характеристики оціночні поняття набували завдяки дослідженням В.М. Косович, Л.М. Бойко, Г.Т. Ткешеліадзе, В.В. Ігнатенко. Специфіка оціночних понять досліджувалась й з точки зору їх використання в різних галузях права такими вченими як В.А. Біленко, О.І. Костенко, С.С. Дронов, А.І. Турчин, Д.Н. Левін, Т.О. Музика.

Виклад основного матеріалу

Реалізація норм права представляє собою постійно діючий механізм, який не дозволяє встановленим нормам права залишатися абстрактними та пасивними стосовно реальності функціонування суспільних відносин. Натомість, прийняті норми права знаходять своє практичне відображення в різних життєвих ситуаціях, правовідносинах, як регулятори суспільних відносин, які в кожній окремій ситуації покладають на учасників процесу відповідні права та обов'язки для об'єктивного вирішення справи [3, с.10].

Норми права можуть бути реалізовані у різних формах: у правовідносинах і поза ними з участю державних органів та без останніх. Форма реалізації права залежить від особливостей гіпотез і диспозицій правових норм, специфіки суспільних відносин, які ними регулюються, характеру поведінки суб'єктів, які реалізують правові норми. Відповідно до цього розрізняють такі форми реалізації норм права: додержання, виконання, використання та застосування правових норм [4, с.40].

Однак слід відзначити, що застосування права від інших форм його реалізації відрізняється неможливістю пасивної поведінки.

О.Ф. Скакун вказує ряд випадків, коли виникає необхідність застосування норм права: 1) коли передбачені юридичними нормами права і обов'язки виникають лише після ухвалення владного рішення державного органу про наділення одних учасників правовідносин суб'єктивними юридичними правами і покладення на інших суб'єктивних юридичних обов'язків; 2) коли є спір про право і сторони самі не можуть виробити узгодженого рішення про наявність або міру суб'єктивних прав і юридичних обов'язків; 3) у разі правопорушень, тобто коли не виконуються обов'язки, існують перешкоди для здійснення права і необхідно вдатися до примусових заходів; 4) у разі необхідності офіційного встановлення наявності чи відсутності юридичних фактів або конкретних документів та ін. [5, c. 390].

Поняття застосування норм права має багатосторонній характер, і цим пояснюється неоднозначність та безліч визначень даного поняття.

Застосування норм права розглядається як складна та відповідальна юридична й організаційна діяльність, яка здійснюється державою у межах закону. Усі державні органи й посадові особи у рамках компетенції займаються застосуванням норм права як формою реалізації власної компетенції. У сукупності цих правозастосовних дій реально проявляється правова природа держави. До того ж якраз сукупність правозастосовних дій наочно продемонструвала правову форму та правовий характер діяльності держави у реальній дійсності. А якість діяльності стосовно застосування норм права є найбільш надійним та достовірним критерієм для оцінки як правової, так і державної дійсності, тому що у застосуванні норм права проявляється реальний стан чинного права та, відповідно, реальний стан діючої держави і їхній взаємозв'язок [6, с.167].

Характеризуючи застосування норм права зазвичай виділяють наступні його ознаки [7, с. 14]:

Застосуванню норм права притаманний державно-владний характер. Застосування є одним з видів державної діяльності і здійснюється від імені держави чи уповноважених нею суб'єктів. Включення певних суб'єктів у процес застосування норм права відбувається лише на підставі закону і лише із санкції держави.

Застосування характеризується активним, творчим характером, про що свідчить багатостадійність цього процесу. Компетентні органи повинні творчо підходити до прийняття рішення при застосуванні норм права: необхідно знайти у кожному рішенні правильний варіант поведінки чи вибрати ефективну та справедливу міру впливу.

Правозастосовному процесу притаманний організуючий та персоніфікований характер, оскільки направлений на вирішення конкретної справи або певної правової ситуації на основі правової норми.

На організуючий характер правозастосування вказує те, що сама його юридична природа полягає у позитивному врегулюванні суспільних відносин усіма суб'єктами правозастосування (оперативно-виконавча, контрольно- ревізійна, наглядова та інша діяльність); охорона суспільних відносин від всіляких порушень, посягань, реалізація заходів державного примусу до правопорушників, призначення заходів покарання і їх виконання, попередження порушень (їх профілактика) державними органами і посадовими особами, юрисдикційна діяльність [8, с. 25].

Індивідуалізований характер правозастосування підтверджує те, що воно покликано забезпечити індивідуалізовану дію механізму правового регулювання, за допомогою якого досягається врахування конкретної ситуації, усуваються існуючі перешкоди, юридично закріплюються результати поведінки учасників суспільних відносин. Важливість правозастосування виявляється в забезпеченні динамічності, гнучкості суспільних відносин завдяки індивідуальному регулюванню, вона покликана не обмежувати суспільство формальністю нормативних актів, сприяти його розвитку відповідно до прогресуючих потреб. У цьому полягає особливість правозастосування - в слідуванні загальнообов'язковим приписам з одного боку та врахування безкінечного різноманіття фактів, умов, потреб суспільного життя при вирішенні індивідуальних питань, з іншого [9, с. 42].

Правозастосування має певні процесуальні форми, які пов'язані з межами компетенції органу або посадової особи та чітко визначеною процедурою, у разі порушення якої буде визнано недійсним увесь правозастосовний процес.

Загалом процесуальна форма застосування норм права зумовлює форму процесуального доказування суб'єкта, а це не що інше, як юридичні правила, установлені законодавцем для суб'єкта застосування норм права та, зокрема, суб'єктів доказування і зорієнтовані на реалізацію законодавчої волі у кожномутпевному правовому спорі у визначеному правовому порядку. Водночас ключовим моментом у розумінні самої природи застосування норм права є організаційно-правові відносини, які становлять зміст процесу застосування норм права. І хоча застосування норм права за своєю природою є юридичною діяльністю, проте детермінується цілою низкою неправових факторів, насамперед соціально-політичних. Даний вплив може бути як позитивним, так і негативним. Такі фактори слід поділити на зовнішні й внутрішні. Так, до зовнішніх факторів, що детермінують сам процес застосування норм права, належать такі: система правових норм, система правосвідомості, культура, політика, економіка, екологія. Головними внутрішніми факторами є особистісні фактори, які характеризують особливості психічних процесів суб'єкта застосування норм права (пам'ять, емоції, воля) і, зокрема, специфіка характеру та свідомості тощо [6, с.168].

Підсумовуючи наведене слід навести своє розуміння застосування норми права, як творчо - правового процесу, який поєднує у собі аналіз та вирішення індивідуально визначених юридично значущих правовідносин, яких відбувається в межах спеціально визначених норм та принципів права, та здійснюється уповноваженими на це суб'єктами.

Неабияких особливостей застосуванню норм права додають оціночні поняття, що в них містяться. Правозастосування таких норм вимагає систематичного аналізу норм права і практики їх застосування, постійного зважування протирічь, які виникають в певній сфері. В свою чергу, це обумовлює необхідність вдосконалення правотворчої роботи, підтримки відповідності змісту закону та реальними потребами суспільства.

Застосування норм з оціночними поняттями, зокрема й темпоральними, ускладнюється тим, що їхній зміст у нормі права детально не розкрито, та їх сутність виявляється через їх властивості та якості, зв'язки і відношення різних предметів та явищ.

Такі поняття залишають певну волю правозастосувачеві, не «заганяючи» його в тісні рамки, і тим самим перетворюючи на машину для пошуку для творчого, індивідуального підходу до конкретної ситуації [7, с.194].

Застосування оціночних понять, в тому числі й темпорального характеру провадиться шляхом оцінки, що має чотиричленну структуру: суб'єкт, предмет, підстава і стандарт. Суб'єкт оцінки є як законодавець (творець оціночного поняття), так і правозастосовувач; предметом є оцінювані об'єкти; підстава - це «та позиція, доводи, які схиляють суб'єкта оцінити предмет так, а не інакше; стандарт - це «критерій оцінки, тобто сукупність типових властивостей, які мають бути властиві оцінюваним предметам». При цьому стандарт характеризується плинністю, мінливістю, прив'язаністю до підстави оцінки (соціальним умовам, морально-етичним вимогам тощо) [7, с.195].

Спробуємо виокремити ряд специфічних особливостей на які повинен звертати увагу суб'єкт у процесі правозастосування.

По-перше, в процесі застосування темпоральних оціночних понять, правозастосовувач повинен приділяти особливу увагу вивченню фактичних обставин. Вихідними даними, в даному випадку, є певна норма права, що містить темпоральне оціночне поняття та обставина, ситуація до якої така норма безпосередньо відноситься.

По-друге, законодавець наділяючи норми права оціночними поняттями, надав суб'єкту правозастосування обов'язок вирішувати значно ширше коло питань логічного, гносеологічного, міжгалузевого характеру. Норму з темпоральними оціночними поняттями не достатньо просто застосувати до конкретного випадку, необхідно на підставі аналізу зробити самостійний висновок щодо змісту оціночного поняття.

В цьому контексті слід підкреслити, що застосування оціночних понять неможливо відокремити від процесу тлумачення правової норми, яке містить це поняття.

Саме тому, серед особливостей правозастосування темпоральних оціночних понять виокремлюється застосування додаткових інтелектуальних зусиль та навичок тлумачення.

По-третє, критерії темпорального оціночного поняття не обмежені визначеними законодавцем характеристиками того чи іншого поняття. В більшості випадків критерії застосування оціночного поняття визначаються самостійно суб'єктом правозастосування.

Правозастосувач, реалізуючи норми з такими поняттями, вирішує дві задачі: 1) він повинен знати, яка сукупність ознак утворює зміст застосовуваного поняття; 2) встановити наявність тієї або іншої сукупності ознак у конкретному явищі. Критерії оцінки фактів і явищ, позначених оціночними поняттями, дає практика, їх можна знайти, лише знаючи умови конкретної ситуації. Отже, оціночні поняття дають правозастосувачу в межах, що припускаються законом, можливість розсуду, вільної оцінки фактів [8].

Із огляду на це можна виокремити такі стадії правозастосування: 1) оцінка фактичних обставин; 2) визначення норми та її тлумачення шляхом аналізу змісту її окремих елементів і в їх сукупності; 3) співставлення приписів норми з інтересами і мотивами суб'єкта; 4) вчинення дій, як результату процесу правозастосування. Таким чином, суб'єкт правозастосування повинен розкрити зміст темпорального оціночного поняття, яке міститься в нормі права, потім повернутися до обставин справи та з'ясувати, чи дозволяють ознаки цього правового явища поширити на них дію правової норми, що містить темпоральне оціночне поняття, і в разі виявлення відповідності - застосувати таку правову норму.

Узагальнюючи слід сказати, що особливістю застосування норм, що містять темпоральні оціночні поняття у тому, що суб'єкт правозастосування не просто застосовує готову норму до конкретного випадку, а вивчивши її та фактичні обставини, вирішує питання щодо змісту темпорального оціночного поняття у результаті складної інтелектуальної діяльності, яка направлена на їх змістовний аналіз. Співставляючи фактичні суспільні відносини із правовою нормою, необхідно інтерпретувати значення оціночного поняття у такому змісті, що відповідає саме тим обставинам, що розглядаються. При цьому уповноважена особа встановлює ці взаємозв'язки виходячи із власного розсуду. Так, як в процесі правозастосування є фактор власного волевиявлення особи саме, що в свою чергу зумовлює можливість неправильного застосування оціночного поняття. Неправильність застосування оціночних понять, мається на увазі, розкриття їх змісту всупереч або невідповідно до того змісту який в них втілив законодавець [9, с.184 - 185].

Крім того, проблемою застосування темпоральних оціночних понять є можливість зловживання своїми повноваженнями суб'єктами владних повноважень при реалізації оціночних понять. Так, як зміст оціночних понять є неконкретним, суб'єкт правозастосування, може при встановленні його змісту, в ході правозастосовчого процесу, втілюючи власне ставлення та бачення чи інтерес до об'єкта правозастосування, реалізовувати оціночне поняття у тому значенні яке є необхідним самому уповноваженому суб'єкту [9, с.185].

Наведене зумовлює необхідність наукового пошуку шляхів вдосконалення застосування темпоральних оціночних понять цивільного права, оскільки неефективний правозастосовний процес призводить до появи дисбалансу при регулюванні суспільних відносин. Рівень ефективності правозастосування темпоральних оціночних понять повинен максимально відповідати нагальним потребам суспільства, забезпечувати його стабільний розвиток та гарантувати надійний захист.

Форму правозастосування визначають як специфічну форму державної діяльності компетентних державних органів і посадових осіб, а також уповноважених на це недержавних та громадських організацій спрямована на виконання, використання та охорону і захист норм права, має об'єктивно виражений характер і направлена з урахуванням завдань і компетенції правозастосовувача на створення оптимальних умов для реалізації норм права [10, с. 61].

Цілі правозастосування визначені нормативною основою механізму правового регулювання. У нього не може бути якихось інших, не передбачених правом, цілей. Тому визначати ефективність правозастосування, як і ефективність норм права, можна лише співставляючи його результати з цілями норм права, що застосовуються [11, c. 25].

У процесі наукового пошуку шляхів вдосконалення правозастосування норм з темпоральними оціночними поняттями особливої уваги вимагають умови, які повинні слугувати орієнтирами у цьому напрямку.

Так, загальна ефективність правового регулювання, як зазначає О. Мельник, забезпечується наступним: а) ефективністю самого закону; б) ефективністю розпорядчо-виконавчої діяльності, що забезпечує конкретизацію норм закону на подзаконному рівні; в) ефективністю діяльності суб'єктів щодо реалізації закону. Якщо перші дві позиції стосуються ефективності правотворчості, то остання - ефективності правозастосування. Кожна з цих «ефективностей» визначається певними факторами і характеризується показниками [12, с.120].

Тож основним напрямом забезпечення ефективності застосування правових норм, зокрема й тих, що містять темпоральні оціночні поняття є створення чітких норм закону. Термінологія та мова правового акта є зовнішньою формою законодавчої думки, висловлюванням волі законотворця. Від чіткості нормативних формулювань залежить практична реалізація ідеї законодавця. Певною мірою недоліки юридичної техніки породжують зловживання правами та неправомірна поведінка учасників правових відносин. Для запобігання даних негативних явищ необхідно удосконалювати правила, прийоми, засоби юридичної техніки. Деякі з пропозицій вдосконалення певних норм з темпоральними оціночними поняттями ми вже наводили у попередньому розділі дослідження.

Іншим важливим фактором, який істотно впливає на ефективність механізму правозастосування, є професійна правосвідомість. Варто зазначити, що правосвідомість є інтелектуальним інструментом ефективного застосування законодавства та тлумачення норм права. Вона є ідейно-моральним чинником професійної діяльності посадових осіб [13, c.188].

Ці умови охоплюють такі показники, як рівень знань закону, ступінь схвалення його громадянами, розвиненість навичок правового регулювання. Чим вищий рівень знань відповідних правових норм, чим більшою мірою позитивно оцінюються положення, що в них містяться, тим успішніше вони реалізуються і, відповідно, вища їхня ефективність. Ефективність дії правової норми можна оцінювати стосовно дотримання її в суспільстві загалом, у різних соціальних групах населення, а також конкретними категоріями осіб [14].

Висновки

На підставі викладеного слід зробити висновок, що застосування норм з темпоральними оціночними поняттями мають свою специфіку, яка обумовлюється сутністю цивільних правовідносин та змістом норм, що реалізуються. Воно є специфічним способом регулювання цивільних правовідносин шляхом індивідуалізації та персоніфікації оціночних приписів. Суб'єкти правозастосування наділені правом самостійної оцінки фактів, яка виступає необхідним компонентом застосування норм, що містять темпоральні оціночні поняття.

Література

1. Гнатюк М.Д. Реалізація правових норм: поняття та значення. Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. 2004 р. Вип. 27. С. 79 - 85

2. Чебакова О. В. Тлумачення оціночних понять та їх роль в процесі правового регулювання

3. Назаренко О.А. Правозастосування : навч. посіб. Київ : НАВС, ФОП Маслаков, 2020 р. 160 с.

4. Донченко О.І. Особливості правозастосування як форми реалізації права. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер. Юриспруденція. 2014 р. №11. Том 1. С. 40-42

5. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. Підруч. Харків : «Консум». 2006 р. 655 с.

6. Атаманова Н. Проблемні питання застосування норм права. Підприємництво, Господарство і Право. №2. 2021. С. 164 - 169

7. Легка О.В. Застосування норм права як спосіб організації реалізації норм права. Юридичний науковий електронний журнал. №5. 2016 р. С. 12 - 15

8. Резанов С.А. Форми закріплення адміністративного розсуду: оціночні поняття та їх зміст

9. Певко С. Г. Оціночні поняття у правозастосування : дис. канд. юр. наук : 12.00.08. Харків, 2021 р. 229 с.

10. Дума В., Цимбалюк В. Правозастосування та форми його здійснення. “Правова інформатика”, № 3 (11) 2006 р. С. 59-62.

11. Гусарєв С.Д. Правозастосування : навч. посіб. Київ : НАВС, ФОП Маслаков, 2020 р. 160 с.

12. Мельник О. М. Правове регулювання та шляхи підвищення його ефективності : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. К., 2004 р. 208 с.

13. Перепелюк А. М. Механізм застосування права: структура та критерії ефективності (загальнотеоретичний аспект) : дис. канд. юр. наук : 12.00.03 . Київ, 2016 р. 224 с.

14. Бондаренко В. Умови ефективності застосування адміністративно-правових норм / В. Бондаренко // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Юридичні науки. 2016. № 855. С. 32 - 37.

References

1. Hnatiuk, M.D. (2004). Realizatsiia pravovykh norm: poniattia ta znachennia [Implementation of legal norms: concept and meaning]. Derzhava i pravo. Yurydychni i politychni nauky: Zbirnyk naukovych prats - Legal and Political Sciences: Collection of scientific works, 27, 79 - 85 [in Ukrainian].

2. Chebakova O. V. Tlumachennia otsinochnykh poniat ta yikh rol v protsesi pravovoho rehuliuvannia [Interpretation of evaluation concepts and their role in the process of legal regulation]. (2007).

3. Nazarenko, O. A. (2020). Pravozastosuvannia : navch. posib. [Law enforcement: training manual]. Kyiv: NAVS, FOP Maslakov [in Ukrainian].

4. Donchenko, O.I. (2014). Osoblyvosti pravozastosuvannia yak formy realizatsii prava [Peculiarities of law enforcement as a form of law implementation]. Naukovyi visnyk mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seria «Yurysprudentsiia» - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University, Series «Jurisprudence», 11 (1), 40 - 42 [in Ukrainian].

5. Skakun, O. F. (2006). Teoriia derzhavy i prava. Pidruchnyk [Theory of the state and law. Study guide]. Kharkiv: «Konsum» [in Ukrainian].

6. Atamanova, N. (2021). Problemni pytannia zastosuvannia norm prava [Problematic issues of legal norms application]. Pidpryiemnytstvo, Hospodarstvo i Pravo - Entrepreneurship, Economy and Law, 164 - 169 [in Ukrainian].

7. Lehka, O. V. (2016). Zastosuvannia norm prava yak sposib orhanizatsii realizatsii norm prava [The application of legal norms as a way of organizing the legal rules implementation]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Juridical scientific and electronic journal, 5, 12 - 15 [in Ukrainian].

8. Rezanov, S.A. (2015). Formy zakriplennia administratyvnoho rozsudu: otsinochni poniattia ta yikh zmist [Forms consolidation of administrative discretion: valuation concepts and their meaning]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia «lurydychni nauky» - Scientific Bulletin of Kherson State University. Series «Legal Sciences», Issue 3, Part 2, Volume 1, 80 - 87 [in Ukrainian].

9. Pevko, S. H. (2021). Otsinochni poniattia u pravozastosuvannia [Evaluative concepts in law enforcement]. Candidate's thesis. Kharkiv: Kharkiv National University of Internal Affairs [in Ukrainian].

10. Duma, V., Tsymbaliuk V. (2006). Pravozastosuvannia ta formy yoho zdiisnennia [Law enforcement and forms of its implementation]. Pravova informatyka - Legal informatics, 3 (11), 59 - 62 [in Ukrainian].

11. Husariev, S.D. (2020). Pravozastosuvannia: navch. Posib [Law enforcement: study guide]. Kyiv: NAVS, FOP Maslakov [in Ukrainian].

12. Melnyk, O. M. (2004). Pravove rehuliuvannia ta shliakhy pidvyshchennia yoho efektyvnosti [Legal regulation and ways to increase its effectiveness]. Candidate's thesis. Kyiv: Koretsky Institute of State and Law of National Academy of Science of Ukraine [in Ukrainian].

13. Perepeliuk, A. M. (2016). Mekhanizm zastosuvannia prava: struktura ta kryterii efektyvnosti (zahalnoteoretychnyi aspekt) [Mechanism of law enforcement: structure and criteria's of effectiveness (theoretical aspect)]. Candidate's thesis. Kyiv: Koretsky Institute of State and Law of National Academy of Science of Ukraine [in Ukrainian].

14. Bondarenko, V. (2016). Umovy efektyvnosti zastosuvannia administratyvno-pravovykh norm [Conditions for the effectiveness of the application of administrative and legal norms]. Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivska politekhnika". Seriia: Yurydychni nauky - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: Legal sciences, 855, 32 - 37 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru