Окремі аспекти пенсійної реформи в Україні з урахуванням досвіду Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ З УРАХУВАННЯ ДОСВІДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Іщук Андрій Миколайович

здобувач кафедри публічного

управління та адміністрування

Важливою умовою пенсійної реформи є пошук ефективних шляхів її проведення, які б відповідали інтересам усіх учасників пенсійних правовідносин - держави, роботодавців, працівників та пенсіонерів. Поєднання інтересів усіх учасників уособлено в принципах соціального партнерства.

Вирішуючи питання про цільову спрямованість пенсійної реформи, необхідно також врахувати суспільні покликання у цьому напрямку. Зокрема, за результатами проведеного Інститутом соціології НАН України у вересні - листопаді 2022 р. соціологічного дослідження щодо питання накопичувальної системи пенсійного забезпечення, виявлено, що в ієрархії цінностей під час війни переважають рівність (53,6% респондентів): забезпечення однакових базових прав і можливостей представників усіх соціальних груп (в галузі освіти, соціального захисту та медичного забезпечення) та стабільність (44% опитаних): підтримання досягнутих в суспільстві стандартів життя [1, с. 8].

З огляду на вищезазначене, необхідно погодитися з тим, що пенсійна реформа є вагомим чинником політичної та соціальної стабільності в країні, оскільки має на меті підвищення рівня життя населення пенсійного віку, а також активізацію темпів економічного зростання. І хоча Конституція України передбачає право громадян на соціальний захист у старості і навіть декларує гарантії отримання пенсій та інших видів соціальних виплат, які мають забезпечувати достойний рівень життя, якість життя більшості пересічних пенсіонерів в Україні далека не тільки від комфортного та бажаного, але й просто від задовільного рівня [2, с. 7].

Для порівняння у країнах Європи нижчий, ніж в Україні (1 03 Євро) середній розмір пенсії зафіксований тільки в Молдові та складає 58 Євро. В інших європейських державах середній розмір пенсії коливається від 150 Євро в Македонії до 520 Євро у Чехії. При цьому, у Польщі ця сума складає 430 Євро, у Словаччини 459 Євро тощо [3, с. 8].

Таких показників у сфері пенсійного забезпечення у країнах ЄС вдалося досягти, головним чином, завдяки успішному запровадженню трирівневої системи пенсійного забезпечення.

Досліджуючи актуальні питання пенсійної реформи в Україні, деякі науковці зазначають, що оскільки загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення, як солідарне, так і накопичувальне не може повністю вирішити соціальні проблеми в Україні, одним із головних завдань реформування пенсійної системи країни є формування недержавного пенсійного страхування. Недержавні пенсійні фонди є третім рівнем пенсійної системи, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбаченому законодавством [4, c. 56].

Зокрема, до переваг накопичувальних схем порівняно з традиційною системою, що фінансується з поточних надходжень, зазвичай відносять: незалежність від демографічного фактору; втручання держави обмежується впровадженням обов'язкового пенсійного страхування (на випадок, якщо окремим громадянам бракує розуміння його необхідності), визначенням обов'язкового рівня внесків і встановлення загальних мінімальних вимог до пенсійних фондів і страхових компаній; фактично система обов'язкових накопичень встановлює пряму залежність між пенсійними внесками та пенсійними виплатами, а також стимулює громадян до участі у пенсійній системі (і, відповідно, до сплати податку з доходів фізичних осіб), що значно скорочує сегменти тіньової економіки; приватні пенсійні фонди сприяють зростанню заощаджень і економічному розвитку; власник пенсійного плану чітко бачить зв'язок між своїми внесками і розмірами пенсії. Оскільки тут принцип солідарності поколінь не задіяний, то сама особа, яка робить пенсійні внески, є отримувачем пенсії, що знижує випадки ухилення від внесків (шляхом переходу до тіньового сектора) [5, c. 368].

Разом з тим, сама лише накопичувальна пенсійна система не вирішить проблем забезпечення достатнього рівня пенсійного забезпечення, а тому для повноцінного функціонування має бути трирівнева система пенсійного забезпечення, де І рівень - це державні пенсії, що забезпечують базові потреби пенсіонерів та розраховані на соціальне забезпечення найменш захищених верств населення; ІІ рівень - обов'язкові накопичення, призначені для формування основного пенсійного капіталу впродовж трудового життя людини і є справедливими щодо результатів діяльності людини; ІІ рівень - добровільні накопичення, які являють собою додатковий пенсійний капітал для формування належного рівня добробуту при досягненні пенсійного віку [6, с. 5].

Додатково, з метою забезпечення належного рівня пенсійного забезпечення пільгових категорій пенсіонерів пропонується запровадження трьох альтернативних пенсійних програм, які поступово мають бути переведені на повне фінансування за рахунок коштів накопичувальної пенсійної системи.

Отже, ефективна система пенсійного забезпечення повинна ґрунтуватися на достатньому рівні соціальних стандартів, які дозволяють не тільки захищати осіб пенсійного віку від бідності, але й забезпечувати гідний рівень життя пенсіонерам після завершення трудової діяльності, в разі настання інвалідності, втрати годувальника. Водночас, поточний рівень соціальних стандартів у сфері соціального забезпечення є недостатнім, що зумовлено недосконалістю методики розрахунку розміру прожиткового мінімуму, на підставі якого розраховується мінімальний розмір пенсійного забезпечення, а також неефективністю солідарної системи пенсійного забезпечення, яка наразі не відповідає потребам сучасності, справедливості, рівності тощо. пенсійний забезпечення реформа накопичувальний

Для досягнення високих соціальних стандартів у пенсійному забезпеченні в Україні має бути запроваджена трирівнева система пенсійного забезпечення, яка показала свою ефективність на практиці у країнах ЄС. При цьому проведення пенсійної реформи в Україні має бути спрямовано на усунення наявних недоліків солідарної системи пенсійного забезпечення, супроводжуватися проведенням інформаційної роботи серед населення (роз'яснення, семінари, консультації), а також розробкою реальних та економічно ефективних, захищених від ризиків пенсійних програм, що застосовуватимуться на другому та третьому рівнях пенсійного забезпечення.

Список використаних джерел

1. До питання накопичувальної системи пенсійного забезпечення: соціологічні показники. Інститут соціології НАН України. 2022. 8 с.

2. Фортуна О. В. Аналіз сучасного стану системи пенсійного забезпечення в Україні: перспективи її реформування: автореф. дис. Публічне управління та адміністрування. Миколаїв, 2020. 12 с.

3. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 05.10.2000 № 2017-III. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2017-14#Text

4. Грицина О. В., Божанова О. В., Шолудько О. В., Тофан І. М., Колодій А. В. Пенсійна реформа в Україні та її перспективи. Економічний вісник. 2021, № 2. С. 53-59

5. Федорець М. Г., Куліш О. А. Сучасний стан та основні напрями реформування пенсійної системи в Україні. Державне управління. 2018. № 1 (53). С. 366-370.

6. Як зробити пенсії достатніми: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 2020. 19 с.

Размещено на Allbest.ru