Особливості кримінальної статистики корупційних правопорушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра кримінального права і процесу

Олійник Андрій Миронович, аспірант

Основним організаційно-правовим інструментом, який поряд із соціологією дає змогу оцінити реальний стан поширеності корупції, а також результативність та ефективність її запобігання, безперечно, є кримінальна статистика.

Незважаючи на те, що впродовж останніх десять років боротьба з корупцією стала одним із ключових напрямів державної політики, за цей час сформовано окрему галузь профільного законодавства та створено систему антикорупційних органів (НАБУ, САП, ВАКС, НАЗК), досі немає єдиного цілісного узагальнення та уніфікованої статистичної звітності, яка б охопила показники щодо абсолютно усіх корупційних правопорушень. Це відповідно впливає на точність статистичного дослідження реального стану кримінально-правової протидії корупції.

По-перше, до певних незручностей, що на перешкоді ефективної кримінальної статистики, можна віднести спосіб законодавчого визначення видів корупційних кримінальних правопорушень. Хоча у примітці до ст. 45 Кримінального кодексу України (далі - КК України) [1] міститься їх постатейний перелік, структурно вони розміщені у різних розділах Особливої частини кодексу, у контексті яких власне проводиться традиційно статистична звітність.

Крім того, кримінальний закон по суті розрізняє два типи корупційних кримінальних правопорушень:

1) безумовно корупційні правопорушення (ст. ст. 210, 354, 364, 364-1,3652, 368 -369-2 КК України) - завжди є корупційними;

2) умовно корупційні правопорушення (ст. ст. 191,262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України) - є корупційними лише у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

НАЗК, наприклад, при здійсненні аналізу стану протидії корупції бере до уваги статистику лише щодо безумовно корупційних правопорушень, оскільки у статистичних звітах органів прокуратури (форма №1) [2] з другої групи правопорушень не виділяються окремо ті, які є корупційними.

По-друге, законодавством передбачено цілий ряд статичних форм звітності, які складають різні інституції окремо щодо досудового розслідування (органи прокуратури, внутрішніх справ, НАБУ) та судового провадження (ДСА, ВАКС, ВС). Відповідно різні звіти можуть охоплювати лише частину облікованих даних (за видами правопорушень чи органами досудового розслідування, судових інстанцій тощо), містити дані в розрізі різних статистичних груп, розбіжності, передбачати іншу класифікацію осіб, які вчинили правопорушення, галузей (сфер) економіки тощо. В результаті цього відображаються неоднакові показники, що не дає можливості сповна сформувати єдину цілісну картину у сфері корупційної кримінальної статистики.

Так, Офіс Генерального прокурора узагальнює щомісячно звітність за формами №1 «Єдиний звіт про кримінальні правопорушення», №2 «Звіт про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення» та №5 «Про кримінальні правопорушення, вчинені на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності» [2]. Такі форми, що важливо, складаються за даними Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто в повній мірі відображають всю статистику щодо кримінальних правопорушень. Водночас вказана звітність, по - перше, стосується досудового розслідування, а, по-друге, не виокремлює із загального масиву інформації як окрему статистичну групу корупційні кримінальні правопорушення.

Окремої уваги заслуговує аналіз даних форми звітності № 1 -КОР «Звіт про стан протидії корупції» (форма № 1 -КОР), що складається щомісяця органами МВС України [3]. Проте дана форма, являючись по суті єдиною комплексною «корупційною» звітністю, не охоплює статистичних даних щодо усіх корупційних проваджень (зокрема, справ НАБУ, ДБР), а також враховує корупційні правопорушення не у строгій відповідності до переліку, визначеного приміткою до ст. 45 КК України.

На сайті НАБУ оприлюднюються піврічні звіти про роботу, що також містять аналіз статистичних даних щодо результатів розслідувань [4].

Судова статистика в Україні формується на основі періодичної звітності судів першої та апеляційної інстанцій, що узагальнюються Державною судовою адміністрацією України (наприклад, форма №1 -к «Звіт судів першої інстанції про розгляд матеріалів кримінального провадження»; форма №6 «Звіт про кількість осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, та види кримінального покарання»; форма №2-к «Про розгляд апеляційних скарг у порядку кримінального провадження») [5], а також окремо аналізів Вищого антикорупційного суду (форма № 1 -к ВАКС «Звіт про розгляд справ і матеріалів кримінального провадження», форма № 1 -ПП ВАКС «Звіт про осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, та види покарань») [6] та Верховного Суду [7].

На основі вище згаданих джерел офіційної звітності НАЗК формує відповідні узагальнення у виді інтерактивної графіки за різними категоріями (досудове розслідування, судовий розгляд) [8]. Знову ж таки вказаний аналіз враховує лише статистику щодо безумовно корупційних та пов'язаних з корупцією кримінальних правопорушень, тобто таке узагальнення корупційної статистики також не можна назвати повним.

Таким чином, варто відзначити відсутність єдиного цілісного узагальнення та уніфікованої статистичної звітності, яка б охоплювала відомості щодо абсолютно усіх корупційних кримінальних правопорушень, включаючи досудове розслідування та судове провадження, незалежно від підслідності та підсудності таких справ. Жодна із передбачених статистичних форм не може претендувати на повноту обліку всіх корупційних даних.

Тому одним із інструментів об'єктивної оцінки стану протидії корупції має стати також удосконалення механізмів аналізу та узагальнення корупційної статистики. Виправданим, на нашу думку, є наділення НАЗК певними функціями щодо збору та аналізу статистичної інформації згідно уніфікованих критеріїв на основі звітності органів досудового розслідування та судів. Покращенню кримінальної статистики у сфері корупції може сприяти і удосконалення підходів до законодавчого визначення та класифікації видів корупційних правопорушень.

Список використаних джерел

[1] Кримінальний кодекс України (Закон України). № 2341-III (2001). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341 -14#Text.

[2] Статистика: Офіс Генерального прокурора. (2023). Вилучено з:

https://www.gp.gov.ua/ua/posts/statistika.

[3] Статистика: Портал МВС. (2023). Вилучено з:

https://mvs.gov.ua/uk/activity/prevention-corruption/statistika.

[4] Звіти про роботу: Національне антикорупційне бюро України. (2023). Вилучено з: https://nabu.gov.ua/activity/reports/.

[5] Судова статистика: Судова влада України. (2023). Вилучено з:

https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/.

[6] Статистика: Вищий антикорупційний суд. (2023). Вилучено з:

https://first.vaks.gov.ua/pro-nas/rezultaty-diialnosti/?results=statystyka.

[7] Судова статистика: Верховний Суд. (2023). Вилучено з:

https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/sud_statistika/.

[8] Путівник антикорупційною статистикою. Інтерактивна графіка: Національне агентство з питань запобігання корупції. (2023). Вилучено з:

https://nazk.gov.ua/uk/koruptsijna-statystyka/.

Размещено на Allbest.ru