До питання співвідношення верховенства права та верховенства закону

Размещено на http://www.allbest.ru

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

До питання співвідношення верховенства права та верховенства закону

Наталія Братішко

здобувач вищої освіти

Науковий керівник:

Світлана Насонова

кандидат технічних наук, доцент

На сьогоднішній день для сучасних правових держав у всьому світі ідеали верховенства права є основоположними. Наприклад, для країн Заходу верховенство права традиційно є однією з найбільш демократичних цінностей.

Верховенство права вже давно є одним із основоположних принципів при створенні міжнародно-правових актів, особливо тих, що стосуються прав та свобод людини. Україна теж не залишається осторонь цієї безпрецедентної підтримки ідеалу верховенства права. Як фундаментальний принцип верховенство права все частіше фіксується у актах національного законодавства.

У системі національного законодавства України принципу верховенства права відведене одне з провідних місць, через те, що він зафіксований в тексті найвищого законодавчого акту нашої держави - Конституції України. Згідно до статті 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права [1].

У даній роботі ми намагалися розібратися у питанні співвідношення верховенства права та верховенства закону. Це питання, на нашу думку, є доволі актуальним з наукової точки зору, тому що на сьогоднішній день існують різні трактування верховенства права та закону і навіть провідні науковці не вбачають суттєву різницю між цими двома поняттями. Проте ми вважаємо, що ці поняття не є тотожними, відмінність між ними полягає в розбіжності у розумінні права та закону.

Аналізуючи сучасну юридичну літературу, яку присвячену розробці поняття верховенства права, слід зазначити, що це поняття не має єдиного тлумачення, воно багатогранне.

Перше тлумачення принципу верховенства права можна знайти, наприклад, у науковій праці «Вступ до науки конституційного права» відомого англійського вченого Альберта Венна Дайсі. Зокрема, він зазначив, що для досягнення максимального ефекту від застосування ідеї верховенства права слід розрізняти три близькі за своєю суттю поняття:

панування права: людина може бути притягнута до відповідальності в разі прямого порушення закону у встановленому законом порядку та в суді загальної юрисдикції;

верховенство права: усі люди, незалежно від посади і становища в суспільстві, рівні перед законом;

панування духу законності: узгодженість змісту Конституції принципу верховенства права на основі загальних конституційних принципів, які є результатом судових рішень, що визначають права індивідів у окремих справах, розглянутих судами [2, с. 45].

Б. Таманага структуровано бачить верховенство права і розрізняє формальні та матеріальні аспекти в цій доктрині. До формальних концепцій вчений відносить: правління, яке засноване на законі; демократизм у поєднанні із законністю; формальна законність. Матеріальні концепції включають: теорії індивідуальних прав, в основі яких лежать контракти, власність, приватність: право на гідність і правосуддя; держава загального добробуту [3, с. 31].

В одному із звітів міжнародних аналітичних центрів визначено такі складові верховенства права: 1) конституціоналізм як система обмеження влади; 2) публічність, зрозумілість і стабільність законів; 3) особлива відповідальність парламентів за зміст законів і контроль за їх дотриманням;

виконавча влада має бути наділена повноваженнями стосовно свободи розсуду при втіленні положень законів у життя, але ця свобода має бути обмеженою; 5) розмежування повноважень між законодавчою, виконавчою та судовою владою; 6) прийняття рішень владою не має бути шаблонним, а повинно враховувати всі істотні обставини справи; 7) незалежність і безсторонність судової влади, яка повинна вирішувати спори на основі закону [4, с. 8-11].

Вважається, що верховенство права є ідеальним принципом. Однак усе ідеальне є утопією (від грец. u -- немає, topos -- місце, тобто місце, якого немає; за іншою версією, від eu -- благо, topos -- місце, тобто благословенна країна), інакше кажучи, зображенням ідеального суспільного ладу, який не має наукового обґрунтування. У світі немає нічого ідеального, є лише загальноприйнятий суб'єктивний погляд і напрямок, якого всі прагнуть досягти.

Що стосується верховенства закону, то воно є однією з ознак правої держави та означає, що головні правові відносини суб'єктів права регулюються законом не взагалі юридично, а саме вищими законодавчими актами країни, прийнятими відповідними органами. Верховенство закону можна трактувати як вимогу законності й одну з ознак дійсно правової держави. Тому саме цим принципом усі суб'єкти владних повноважень повинні керуватись при реалізації їхній функцій.

Принцип верховенства закону надає визначальну роль закону в правовій системі та в системі джерел права. Верховенство закону - це більш конкретний прояв верховенства права в державі і суспільстві, він означає всезагальність. Згаданий принцип перш за все встановлює: верховенство Конституції, яка є основним законом держави; особливу процедуру прийняття й зміни закону; перевірку відповідності всіх нормативних актів закону; наявність механізмів реалізації й захисту закону; принцип чіткості правових норм; обов'язковий конституційний нагляд, який забезпечує несуперечність усієї законодавчої системи.

Закони мають бути правовими, а саме: демократичними, гуманними, справедливими, спрямованими на забезпечення прав людини та інтересів всього народу. Також вони мають бути легітимованими суспільством, тобто бути обумовленими необхідністю і волею народу.

Легітимний закон стоїть на засадах охорони прав людини. У разі порушення прав або свобод людини, які гарантуються легітимованим законом, особа, право якої порушується або не визнається, може звернутися до суду із вимогою, яка ґрунтується на матеріальному праві цього легітимованого закону. Діяльність судової влади, у свою чергу, покликана: сприяти підвищенню ролі у захисті прав і свобод людини, справедливому вирішенні спорів, забезпеченню перемоги принципу верховенства права в усіх сферах життя суспільства, як неодмінної умови правової держави [5, с. 49-50]. верховенство право закон

Можна сказати, що поняття верховенства закону є доволі вузьким з точки зору верховенства права. Якщо поглянути на практику європейських країн і практику Європейського суду з прав людини, в яких під законом розуміють нормативно-правовий акт, виданий компетентним органом влади, який наділений правом визначити певні правила поведінки, то принцип верховенства закону взагалі стає невизначеним.

Тому ми впевнено стверджуємо, що верховенство права та верховенство закону є двома окремими правовими явищами і їхнє впровадження, дотримання та застосування в усіх сферах суспільного життя є необхідним для подальшого розвитку національної правової системи.

Варто зазначити, що ще юристи Стародавнього Риму вбачали різницю між правом і законом. Навіть пишуться ці терміни латинські мовою по - різному: jus і lex. Право розглядалось сталим, а в разі розходжень саме закон піддавався змінам. Це означає, що принцип верховенства права має бути закладений у всіх законах. Інакше кажучи, принцип верховенства права є перш за все принципом природного права, а принцип верховенства закону є суттєвою ознакою позитивного права.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, можемо сказати, що будь -яка правова держава в сучасному світі дотримується основних засад демократичного суспільства, важливе місце в якому посідають принципи верховенства права і законності та ряд інших важливих принципів, без яких назватися правовою держава не може. Верховенство права і верховенство закону -- це два окремих правових явища і їхнє провадження, дотримання та застосування у всіх сферах суспільного життя є необхідним для подальшого розвитку національної правової системи.

Література

Конституція України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

Дмитренко Т. С. Верховенство права та закону: проблеми співвідношення. Правова система України в умовах європейської інтеграції: погляд студентської молоді: зб. тез доп. I Міжнар. студ. наук. конф., м. Тернопіль, 3-4 квіт. 2017 р. Тернопіль: Вектор, 2017. Секції 1-2. С. 44-46.

Таманага. Б. Верховенство права: історія, політика, теорія. К. Видав. дім «Києво-Могилянська академія». К. 2007. 206 с.

Верховенство права. Керівництво для політиків / Інститут з прав людини та гуманітарного права імені Рауля Валленберга і Гаазький інститут з інтернаціоналізації права, 2012. 44 с.

Дмитренко Т. С. Верховенство права та верховенство закону: проблеми співвідношення: диплом. робота за освіт.-кваліф. рівнем «магістр»: спец. 081 Право. Наук. керівник к. ю. н., доцент Кравчук В. М. Тернопіль, 2018. 120 с.

Размещено на Allbest.ru