Захист прав людини в інформаційній сфері

здобувач вищої освіти

Право на інформацію - одне із фундаментальних прав людини в розвиненій демократичній державі, де особа має як обов'язки, так і велике різноманіття прав. Глобальні процеси діджиталізації суспільного життя, пандемія коронавірусної хвороби, а також початок повномасштабного вторгнення в кінці лютого 2022 року та його тривале продовження ось уже протягом 9 місяців боротьби - все це безумовно впливає на рівень захисту прав людини в інформаційні сфері.

Стаття 34 Основного закону визначає право на інформацію, зокрема в ній сказано, що кожна людина може вільно зберігати інформацію, збирати її, поширювати будь-яким способом - усно, письмово чи будь-як інакше. Водночас таке право може бути обмежене для забезпечення інтересів нацбезпеки, громадського порядку, територіальної цілісності. Такі обмеження можуть вводитися задля захисту репутації чи прав інших людей, запобігання розголосу конфіденційної інформації, підтримання неупередженості правосуддя, його авторитету тощо [1].

До інформації входить не тільки категорія публічної інформації. Інформацію становлять і відомості про саму особу, її персональні дані, про її сімейне та приватне життя. Кожен громадянин має право на те, щоб ознайомлюватися з інформацією про себе (окрім тієї, яка є таємницею, що захищається законом) в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в різних установах і організаціях. Інколи ці права зазнають порушень шляхом втручання в них. Зокрема, наприклад, порушення права на таємницю кореспонденції є порушенням гарантії невтручання в особисте життя людини. Прецедентна практика Сполучених Штатів Америки розділяє право на приватне життя на наступні групи:

- втручання в особистий простір людини;

- публічний розголос інтимних відомостей про людину;

- спотворення образу людини перед громадськістю;

- використання чужого образу чи імені в корисливих цілях.

Також існує таке поняття, як інформаційна приватність, під якою варто розуміти наявність передусім захисту прав людини та основоположних свобод в інформаційній сфері, її уявлень та намагань покращити своє життя. Інформаційна приватність включає в себе комплекс прав, таких як право на самітність, право на анонімність, право на інтимність, право «бути забутим» та право контролювати інформацію навколо себе [2, с. 11 -14].

Кожна людина має право й на безпеку приватних персональних даних. Єдиний підхід до розуміння цього поняття відсутній. Загальновідомим є те, що будь-які відомості або дані про людину можуть бути отримані завдяки Інтернет-ресурсам та використані не лише на її користь, а також у протиправних цілях (для маніпулювання свідомістю, шантажу, залякування, агресивної реклами, інформаційного насилля тощо). Зазначене безпосередньо стосується проблеми захисту інформаційної приватності та безпеки приватних персональних даних, які є невід'ємною складовою забезпечення інформаційної безпеки [2, с. 15].

Основний спосіб, яким особа може захистити свої інформаційні права, - це судовий захист. Зокрема особа може вимагати вилучення якої-небудь інформації, може спростовувати ті чи інші факти стосовно себе та своєї сім'ї, а також вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, яка завдана через використання недостовірної інформації, її зберігання, поширення [3, с. 20].

Значно актуальнішим постало питання захисту персональних даних про людину у зв'язку із глобальною цифровізацією світу. Це можна пояснити багатьма факторами, але один із них виділяється найбільше, а саме сильний психологічно-інформаційний вплив інформації на її споживачів. Часто цей вплив може бути негативний. Зокрема це стосується дезінформації, яку людина може споживати і навіть не задумуватися про це.

Інтернет-мережа - це потужний каталізатор реалізації багатьох прав, зокрема інформаційних. Кожен може користуватися цією мережею на засадах недискримінації, інклюзивності, безпеці й якості надання послуг та мережевій нейтральності Так, кожен вільно може шукати інформацію в мережі, поширювати її. Для цього держава повинна: а) не перешкоджати пошуку інформації; б) надати до неї доступ. Право на інформацію в мережі Інтернет включає і право вільного висловлення, але за умови, що воно не суперечитиме закону, а також можливість використання псевдоніму чи анонімного статусу задля поширення інформації.

Однак, як уже згадувалося, в Інтернет-мережі часто зустрічається явище дезінформації. Воно активно було присутнє на початку пандемії коронавірусної хвороби, адже мережею ширилося багато чуток стосовно хвороби. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш у своєму зверненні назвав масове поширення таких чуток епідемією дезінформації. Така інформація поширювалася спеціально, в результаті чого особи, проти яких така «кампанія» була спрямована, потерпали від дискримінації, зокрема в інформаційному просторі. Це, наприклад, люди, які повернулися додому з-за кордону, літнє населення, керівні органи держав, різноманітні організації тощо [4, с. 78-79].

Задля протидії порушення прав людей в інформаційному просторі міжнародна спільнота боролася з дезінформацією всіма можливими способами. Зокрема проводилися роботи з громадськістю, висловлювалися прохання завжди перевіряти джерело інформації та вірити лише офіційним виданням, відбувалася співпраця із великими компаніями в спростуванні фейків, а також взаємодія з журналістами та засобами масової інформації тощо [4, с. 79-81].

Стосовно співпраці із великими компаніями, то Всесвітня організація охорони здоров'я у співробітництві з компаніями WhatsAppі Facebookзапустила програму інформаційних розсилок арабською, англійською, французькою, гінді, італійською, португальською та іспанською мовами для поширення рекомендацій стосовно пандемії COVID-19. До того ж, ВООЗ разом із RakutenViberстворили чат-бот, який інформує громадян країн про особливості коронавірусу, тим самим спростовуючи факти із сумнівних новинних каналів [4, с. 80].

Не встигла закінчитися пандемія коронавірусу, так інформаційна сфера стикнулася з другою загрозою для себе - повномасштабне вторгнення. Кількість дезінформації на початку вторгнення була невимовно великою. Це був справжній інформаційний терор. Він продовжується і сьогодні, але вже не з такою палкою інтенсивністю. Особливо дезінформація поширюється на окупованих територіях, оскільки окупанти буквально відрізають населення від українського новинного простору та не дають людям можливість дізнатися, що коїться насправді.

До того ж, багато персональних даних було «злито» до рук окупантів, внаслідок чого потім відбувалися масові викрадення волонтерів, посадових осіб тощо. Так, безпека приватних персональних даних порушуєтьсячерез витік персональних даних, який потім використовується проти населення.

Держава служба спеціального зв'язку та захисту інформації повідомляє у своєму роз'ясненні від 19 липня 2022 року, що низка державних інформаційних систем разом із об'єктами критичної інфраструктури протягом усього часу вторгнення піддавалися низці кібератак з боку окупантів. Кількість цих атак зросла приблизно втричі. Це стало причиною перенесення громадянами власних даних у хмарні сховища більш безпечних регіонів або за кордон. Також до законодавства внесені зміни, які дозволяють переносити такі дані навіть державним установам [5].

Отже, з викладеного вище матеріалу можна підбити підсумок, що права людини в інформаційній сфері мають надзвичайно важливу роль, зокрема, перш за все, людина має право на інформацію, право на захист своїх персональних даних, свого приватного, сімейного життя. Щодня ці права зазнають втручань. Раніше це було пов'язано із процесами діджиталізації суспільного життя, оскільки реалізація прав у цифровій мережі не мала належного захисту. Потім ця проблема набула глибшого значення через пандемію, а сьогодні захист персональних даних осіб та їх право на інформацію стали справжнім предметом боротьби на тлі повномасштабного вторгнення. Тим не менш, держава намагається робити все можливе для захисту цих даних, хоча національний механізм не є досконало налагодженим.

Література

інформаційний право захист

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст.141. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

2. Пилипчук В.Г. Проблеми захисту приватності, прав і безпеки людини в сучасних умовах цифрових трансформацій. Захист прав, свобод і безпеки людини в інформаційній сфері в сучасних умовах: матеріали другої науково-практичної конференції, 21 травня 2020 року. С.11-17.

3. Довгань О.Д. Щодо деяких аспектів прав, свобод і безпеки людини в інформаційному просторі. Захист прав, свобод і безпеки людини в інформаційній сфері в сучасних умовах: матеріали другої науково-практичної конференції, 21 травня 2020 року. С.18-27.

4. Забара І.М. Актуальні питання безпеки і захисту прав людини в інформаційній сфері в умовах карантинних заходів: оцінки, позиція й ініціативи ООН. Захист прав, свобод і безпеки людини в інформаційній сфері в сучасних умовах: матеріали другої науково-практичної конференції, 21 травня 2020 року. С.77-81.

5. Вимоги до захисту інформації в інформаціних системах у воєнний час: роз'яснення Держспецзв'язку від 19.07.2022 р. URL:https://www.kmu.gov.ua/news/vymohy-do-zakhystu-informatsii-v-informatsiinykh-systemakh-u-voiennyi-chas-roziasnennia-derzhspetszviazkU.

Размещено на Allbest.ru