Інформаційна безпека - елемент національної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційна безпека - елемент національної безпеки

Олександр Дуняшенко, курсант ННІ права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції; Елеонора Скиба, д.філос.наук, проф., Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Варто зазначити, що проблема нaціонaльної безпеки України є особливо aктуaльною як сьогодні, так і в контексті подальшого загально цивілізаційного розвитку країни. Бурхливий розвиток інформаційної сфери супроводжується появою принципово нових загроз інтересам особистості, суспільства, держави та її національній безпеці [1, с.68]. Інформація у сучасних умовах створює поле єдності та впливу на формування цілісності духовного та має прояв на різні аспекти соціально-культурного дискурсу. Інформаційна безпека у числі різних завдань безпосередньо та опосередковано сприяє вихованню соціальної індивідуальної та колективної ідентичності, національної у тому числі. Інформація як один із найпотужніших інструментів розбудови духовної національної єдності задовольняє суспільну потребу в урегулюванні соціального життя.

Інформаційна політика України формується як складова частина її соціально-економічної політики, виходячи з пріоритетності національних інтересів та загроз національній безпеці країни. Із правової точки зору вона ґрунтується на засадах правової демократичної держави і впроваджується шляхом розробки та реалізації відповідних національних доктрин, стратегій, концепцій та програм згідно із чинним законодавством. В Україні назріла об'єктивна потреба у державно-правовому регулюванні науково- технологічної та інформаційної діяльності, що відповідала б реаліям сучасного світу та рівню розвитку інформаційних технологій, нормам міжнародного права, але водночас ефективно захищала б власні українські національні інтереси [1, с.68].

Об'єктами інформаційної безпеки є людина, суспільство та держава, забезпечення їхніх інтересів є завданням інформаційної безпеки.

Питання пов'язані з інформаційною безпекою, проблемами інформаційного суспільства та інформаційних війн досліджували такі науковці, як Г.М. Сащук, В.A. Ліпкан, М.В. Гуцалюк, О.Г. Данільян, О.П. Дзьобань, М.І. Пановта ін. Дослідники відзначають існуючі та потенційні ризики у вітчизняній інформаційній сфері: незбалансованість політико-правової бази, відсутність необхідної інформаційної інфраструктури, проблеми входження української держави у світовий інформаційний простір тощо [4, с.2]. інформаційний медіаграмотність безпека

Інформаційна безпека, як складова національної безпеки - стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, коли запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації [4, с.3].

Регулювання інформаційної безпеки в нашій країні здійснюється за допомогою таких нормативно-правових актів: Конституція України, Закон України «Про інформацію», Закон України «Про Національну програму інформатизації», Указ Президента України «Про Доктрину інформаційної безпеки України», Концепція національної безпеки України [4, с.3].

У ст. 17. Конституції України зазначено: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу». Інформаційну безпеку слід розуміти як сукупність засобів забезпечення інформаційного суверенітету України, захист інформаційної сфери від зовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз. Ця безпека має включати ефективну протидію сукупності інформаційних загроз. Необхідність гарантування інформаційної безпеки зумовлюється, по-перше, потребою забезпечення національної безпеки України в цілому, по-друге, існуванням таких загроз інформаційній сфері країни, які можуть завдавати значної шкоди загальним національним інтересам, по-третє, врахуванням того, що за допомогою інформації можна впливати на зміну свідомості і поведінку людей. Завдання інформаційної безпеки - створення системи протидії інформаційним загрозам та захист власного інформаційного простору, інформаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів держави. При виникненні криз, загостренні конфліктів інформаційна боротьба може перерости в інформаційну війну, яка здійснюється за допомогою інформаційної зброї. Показниками, виступають цілеспрямованість, масштабність та комплексність дій тощо [1, с.69].

Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки» стосовно загроз національній безпеці зазначає: на сучасному етапі найбільш важливими потенційними та реальними ризиками стабільності в суспільстві та національній безпеці України в інформаційній сфері є:

1) розголошення конфіденційної інформації, що є власністю держави та спрямована на забезпечення національних інтересів та потреб держави та суспільства;

2) прояви обмеження доступу громадян до інформації та свободи слова;

3) поширення через засоби масової інформації культу та ідеології насильства, жорстокості тощо;

4) комп'ютерна злочинність та комп'ютерний тероризм;

5) розголошення інформації, що становить як державну, так і іншу таємницю, що передбaченa Законом;

6) намагання маніпулювання суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення упередженої, неповної чи недостовірної інформації [4, с.5].

Загроза впливу іншої сторони на інформаційну інфраструктуру країни, інформаційні ресурси, на суспільство, свідомість, підсвідомість особистості, з метою нав'язати держaві бажану (для іншої сторони) систему цінностей, поглядів, інтересів і рішень у життєво важливих сферах суспільної й державної діяльності, керувати їхньою поведінкою і розвитком у бажаному для іншої сторони напрямку - головна інформаційна загроза національної безпеки. Це і є, власне, загрозою суверенітету України в життєво важливих сферах суспільної й державної діяльності, що реалізовується на інформаційному рівні. Стратегічне інформаційне протистояння є самостійним і принципово новим видом протистояння, здатним вирішувати конфлікт без застосування збройних сил у традиційному розумінні [1, с.69].

Національну безпеку України в інформаційній сфері слід розглядати як інтегральну цілісність чотирьох складових - персональної, публічної (суспільної), комерційної (корпоративної) й державної безпеки [1, с.71].

В умовах воєнного стану країни особливо актуальним постало питання необхідності єдиної інформаційної політики. У зв'язку із цим Президент України підписав Указ № 152/2022, яким увів в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану» [3, с.21].

Підвищення медіакультури та медіаграмотності суспільства особливо гостро виявилася в умовах війни. Так, наприклад, несвідомі громадяни публікують у соціальних мережах фото та відео ворожих обстрілів, пересування української військової техніки чи позиції військових, не усвідомлюючи те, що цим полегшують завдання ворогові, створюють загрозу для військових та цивільних людей. Тому органи влади та структури громадянського суспільства мають через засоби масової інформації проводити постійну роз'яснювальну роботу серед населення, а правоохоронні органи - жорстко припиняти такі дії [3, с.22]. Розбудова інформаційного суспільства є завданням не тільки Ради національної безпеки і оборони України, але й сфери наукового знання. Філософія права - є науково-теоретичним знанням, яке однією із своїх функцій має інформаційно-освітню. Якщо суспільство ставить на меті створити державу сталого розвитку, то мета всього виховання як завдання суспільних наук, зокрема філософії права, - формування суб'єкта права, людини, що має критичне мислення, свідомо прямує певним правовим орієнтирам, вважає за справу своєї гідності дотримуватися певних правових ідеалів [8].

Інформаційна політика держави повинна відбивати нагальні питання, що склалися у міжнародній сфері та сфері інформаційної безпеки тощо. Необхідним є забезпечення законодавчого захисту прав та інтересів всіх суб'єктів інформаційних відносин. Найскладнішими тут є такі завдання, що передбачають гармонійне забезпечення інформаційної безпеки держави, особи і суспільства з одночасним виокремленням нагальних пріоритетів, до яких слід віднести створення/відновлення основних точок захисту системи національної безпеки в інформаційній сфері, практичну реалізацію наведеної вище схеми створення ефективної системи інформаційної безпеки держави, перегляд списку нових інформаційних загроз, усунення наявних із визначенням ступеня можливих наслідків та рівнів їх інтенсивності. Основні акценти державної інформаційної політики повинні базуватись на забезпеченні права на достовірну, повну та своєчасну інформацію, свободу слова та інформаційну діяльність, недопущення втручання в зміст та внутрішню організацію інформаційних процесів, крім випадків, визначених законодавством відповідно до Конституції України; забезпеченні інформаційної та національно-культурної ідентифікації України у світовому інформаційному просторі; гарантуванні державної підтримки та розвитку ресурсів науково-технічної продукції та інформаційних технологій [1, с.73].

Таким чином, інформаційне забезпечення національної безпеки виконує важливу багатопланову роль у визначенні національних інтересів і пріоритетів національної безпеки. Для забезпечення інформаційної безпеки держави необхідно всебічне задоволення потреб громадян, підприємств, установ і організацій всіх форм власності в доступі до достовірної та об'єктивної інформації; збереження і примноження духовних, культурних і моральних цінностей Українського народу; розвиток медіа-культури суспільства і соціально відповідальної медіa-cередовищa; формування ефективної правової системи захисту особистості, суспільства і держaви від деструктивних пропагандистських впливів; створення на базі норм міжнародного права системи і меxaнізмів захисту від шгативних зовнішніх впливів, перш за все, пропаганди; розвиток інформаційного суспільства [4, с.9].

Література

1. Боднар І.Р. Інформаційна безпека як основа національної безпеки

2. Закон України. Про інформацію

3. Залєвська І.І., Удренас Г.І. Інформаційна безпека України в умовах російської військової агресії

4. Панченко О. Інформаційна складова національної безпеки

5. Почепцов Г. Інформаційна політика: навч. посібник [Текст] / Г. Г. Почепцов. - К.: Знання, 2006. - 663 c.

6. Супрун В.М. Інформаційний суверенітет як один з елементів інформаційної безпеки держави: І.Р. Боднар. Інформаційна безпека як основа національної безпеки Механізм регулювання економіки, 2014, № 1 теоретико-правовий аспект

7. Ярочкін, В. Система безпеки фірми

8. Скиба, Е. Роль філософії права в формуванні свідомості суспільства сучасної формації. Науково-теоретичний альманах Грані, 2020. 23(5), 64-76.

Размещено на Allbest.ru