Окремі питання інституту усиновлення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі питання інституту усиновлення в Україні

Давиденко С.Р.

студентка 14 групи, 2 курсу ОКР "Магістр"

ННІ Права

Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, Україна

Анотація

Наукова стаття розглядає окремі аспекти функціонування інституту усиновлення в Україні. Автори зосереджують увагу на питаннях правового регулювання, соціально-психологічних аспектах та ефективності діяльності установи. Висвітлюються тенденції та виклики, з якими стикається система усиновлення в контексті сучасних соціокультурних реалій. Аналізуються можливості вдосконалення законодавства та практики усиновлення для забезпечення кращого захисту прав та інтересів дітей у цьому процесі.

Ключові слова: усиновлення, опіка, піклування, сім'я, Конвенція

У реаліях сучасного суспільства спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, залишених без батьківського піклування внаслідок певних обставин. У цьому вбачаємо порушення закріпленого в Конституції України [3] права дитини на належне батьківське виховання та одного з ключових прав, прописаних у Конвенції ООН про права дитини [2]. Подолання зазначеної проблеми, а саме створення соціальних інститутів, покликаних певною мірою замінити сім'ю, є обов'язком держави. "Однак усі ці форми можуть лише пом'якшити негативний вплив на дитину становища, у якому вона опинилися, а не компенсувати повністю відсутність її власної сім'ї" [4, с. 34]. усиновлення психологічний правовий

Відомо, що найкращою формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є інститут усиновлення, адже законодавчо встановлено пріоритет сімейного виховання. Саме внаслідок усиновлення дитина "вибуває із системи державної опіки та піклування, позбуваючися (глянути, хто автор; і цим позбувається) статусу дитини-сироти чи такої, що залишилась без батьківського піклування" [4, с. 34]. Тому проблема інституту усиновлення дитини є нагальною і потребує дослідження. У зв'язку з інтеграційними процесами виникає також необхідність врахувати досвід іноземних країн під час вирішення визначеного завдання.

Питання усиновлення дітей в Україні регулюється низкою нормативно- правових актів, серед яких Сімейний кодекс України (далі - СК України), Закон України "Про охорону дитинства", Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей" від 8 жовтня 2008 р. № 905, Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання провадження діяльності з усиновлення дітей" від 1 червня 2020 р. № 475.

"Прийняття СК України 10 січня 2002 р. стало важливим етапом на шляху нормативного регулювання інституту усиновлення" [1]. Стаття 207 СК України надає визначення дефініції "усиновлення": усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу [9].

Для більш широкого тлумачення інституту необхідно звернутися до визначень, наданих науковцями. В. І. Микитин у своєму дослідженні проаналізував позиції деяких вчених: "А.М. Нечаєва розглядає усиновлення як форму влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, як адміністративний акт і як факт, який має юридичне значення. І. М. Кузнєцова розуміє усиновлення, як встановлення між усиновлювачем (його родичами) та усиновленою дитиною (її нащадками) правовідносин (особистих та майнових), які є однаковими з правами існуючими між рідними (біологічними) батьками та дітьми. В.В. Рязанцев наголошує, що усиновлення - це складний юридичний акт: у ньому знаходять своє відображення воля осіб, які висловили бажання усиновити дитину; батьків, які дали згоду на усиновлення своєї дитини; самої дитини; інших осіб, установлених законом; воля держави, виражена у відповідному судовому рішенні" [5, с. 64].

Враховуючи вище викладене, робимо висновок, що усиновлення - це юридичний акт, унаслідок якого виникає правовий зв'язок між усиновителем та усиновленим, а також між усиновленою дитиною та іншими родичами за походженням. "Оскільки з юридичної точки зору внаслідок усиновлення дитина набуває нових батьків та інших родичів, то актом усиновлення одночасно припиняється правовий зв'язок дитини з її батьками та іншими родичами за походженням" [4, с. 37]. Тож, усиновлення одночасно припиняє існуючі права та створює нові.

Головним завданням усиновлення визначається турбота про дітей, які залишилися без піклування батьків, а також забезпечення гармонійного розвитку, створення для них сприятливих умов для сімейного життя й виховання. Саме тому усиновлення має проводитися із врахуванням інтересів дитини. Законодавець задля забезпечення всебічного та гармонійного розвитку усиновленої дитини встановив певні вимоги до усиновлювачів, які закріплені у статті 211 СК України. Так, усиновити дитину має право дієздатна особа, яка досягла двадцяти одного року (виняток можливий у випадку усиновлення родичем дитини). Усиновлювач повинен бути старшим за усиновленого не менш як на п'ятнадцять років, у випадку усиновлення повнолітньої особи - мінімальна різниця у віці становить вісімнадцять років [9]. Дана законодавчо закріплена різниця хоч і сприяє відтворенню біологічної сім'ї за віковою ознакою, проте все ж звужує коло осіб, які можуть бути усиновлювачами. Варто також зазначити, що серед охочих усиновити дитину осіб пріоритет має подружжя. Вважається, що "інтересам дитини в своїй більшості відповідає виховання в сім'ї" [6, с. 71]. А усиновлення однієї дитини особами, які не перебувають у шлюбі між собою, є недопустимим. Виняток може встановлюватися для фактичного подружжя, "суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини" [6, с. 71].

Аналіз джерельної бази дослідження дозволив виявити, що "шляхом здійснення усиновлення вирішуються дві величезні проблеми: з одного боку, особи, які з тих чи інших причин не можуть мати власних дітей, мають змогу створити сім'ю, задовольнивши свої природні потреби піклуватися про дитину, виховувати її словом, реалізовувати себе не тільки як члени суспільства - громадяни, а й як батьки; з іншого, дитина, позбавлена батьківського піклування, отримує сім'ю, батьків і всі відповідні блага" [4, с.35].

На міжнародному регіональному рівні ключові проблеми усиновлення регламентуються Європейською конвенцією про усиновлення дитини (переглянутої), щодо якої Верховна Рада України 15 лютого 2011 року прийняла Закон України №3017-VI "Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої)". "Головною перевагою Конвенції є те, що вона встановлює сучасні правові стандарти у сфері усиновлення, у відповідність з якими мають бути приведені законодавства держав-учасниць у сфері усиновлення" [7]. Деякі положення даної Конвенції є обов'язковими для закріплення у національному законодавстві держав-учасниць, а частина положень є рекомендаційними.

Але незважаючи на базові положення щодо інституту усиновлення, кожній країні притаманні свої особливості застосування законодавства щодо влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Так, СК України передбачено спеціальні заходи, які спрямовані на забезпечення таємниці усиновлення. Також таємниця усиновлення передбачена британським законодавством, рішення судді про усиновлення скасовує законні зв'язки з біологічною сім'єю усиновленого. "У таких країнах, як США, Канада, активно використовується так зване "відкрите" усиновлення, коли усиновлені діти знають своє походження і поінформовані про те, хто їх біологічні батьки" [8, с. 124]. Законодавство Австрії дозволяє усиновлювачам обирати вид усиновлення, що може здійснюватися таємно, відкрито або напіввідкрито. В Італії законодавець передбачив обов'язок повідомляти неповнолітнього про усиновлення, а після досягнення двадцятип'ятирічного віку особи, що були усиновлені, мають право отримати доступ до інформації щодо їх походження і відомостей про своїх біологічних батьків [8, с. 1 24].

Отже, викладене вище дає змогу дійти висновку, що інститут усиновлення є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, який здатний забезпечити реалізацію законних прав дитини на належне батьківське виховання, а також можливість усиновителям задовольнити потреби у батьківстві.

Список використаних джерел

1. Гемерлінг І. І. Державна політика удосконалення нормативно-правової бази інституту усиновлення в Україні. Демократичне врядування. 2012. Вип. 9. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2012_9_12 (дата звернення: 29.11.2023).

i. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 № 995_021// База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 #Text (дата звернення: 29.11.2023).

ii. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР// База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1 %80#Tехt (дата звернення: 30.11.2023).

2. Косенко Н.П. Поняття та значення усиновлення в національному законодавстві України. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 4. С. 3340. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvknuvs_2013_4_7 (дата звернення: 29.11.2023).

3. Микитин В.І. Деякі особливості усиновлення дітей громадянами України. Право і суспільство. 2017. № 3. С.62-67.

4. Микитин В. І. Інститут усиновлення як пріоритетна форма влаштування дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування. Актуальні проблеми правознавства. 2017.Вип. 2. С. 69-73. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aprpr_2017_2_15 (дата звернення: 29.11.2023)

5. Принципи та положення Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої) / М-во юстиції України. URL: https://minjust.gov.ua/iri/str_34812 (дата звернення: 30.11.2023).

6. Савченко Л.А. Таємниця усиновлення. За і проти. Сучасні питання економіки і права. 2013. Вип. 2. С. 122-126. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Spep_2013_2_23 (дата звернення: 29.11.2023).

i. Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002 № 2947-III // База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n933 (дата звернення: 29.11.2023).

Размещено на Allbest.ru