Пособництво державі-агресору в умовах воєнного стану як кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки: проблеми та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Пособництво державі-агресору в умовах воєнного стану як кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки: проблеми та перспективи

Тетяна Ніколаєнко,

доктор юридичних наук, професор кафедри теорії права та кримінально-процесуальної діяльності

Аліна Гороховська,

слухач факультету керівних кадрів

Анотація

Стаття розглядає питання національної безпеки в контексті повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Автори підкреслюють необхідність удосконалення правового регулювання для ефективного протистояння загрозам та унормування правопорушень, що виникають у зв'язку з цим вторгненням. Стаття аналізує прийняття законів України від 03.03.2022 і 14.04.2022, які вводять кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність та пособництво державі - агресору. Автори обговорюють питання точності кваліфікації цих правопорушень та призначення відповідного покарання, спрямованого на забезпечення національної безпеки. Стаття закликає до ретельного розгляду та аналізу питань, пов'язаних з застосуванням кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність та пособництво державі-агресору, для забезпечення справедливості та ефективного захисту національних інтересів.

Ключові слова: воєнний стан, криміналістика, основи національної безпеки

Abstract

Основна частина

З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну питання національної безпеки набуло неабиякої актуальності. У зв'язку з цим виникла потреба удосконалення правового регулювання суспільних відносин та унормуванням правопорушень, які з'явилися із цим. Так, з метою своєчасного реагування на загрози, що виникли у березні 2022 року законодавцем було прийнято рішення щодо визначення кримінальної відповідальності за вчинення добровільної співпраці із державою-агресором. Законом України відм 03.03.2022 №2108-ІХ, було доповнено Кримінальний кодекс України (далі - ККУ) статтею 111-1 «Колабораційна діяльність» та Законом України від 14.04.2022 №2198 статтею 111-2 «Пособництво державі-агресору» [1; 2; 3].

З унормування вказаних кримінальних правопорушень для забезпечення національної безпеки, встановлення справедливого покарання для осіб, які здійснюють таку діяльність на шкоду державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим важливим національним інтересам виникло чимало питань щодо застосування вказаних правопорушень, точності їх кваліфікації та призначення відповідного справедливого покарання.

Так, з унормуванням цих кримінальних правопорушень законодавець визначив найсуворіше покарання лише у разі вчинення пособництву державі - агресору. Існування такої ситуації поширює практику порушення кримінальних справ та винесення вироків за вчинення правопорушень, які передбачають менш суворі покарання. Як показує аналіз офіційних даних Офісу Генерального прокурора, протягом 2022 року за ст. 111-1 ККУ було зареєстровано 1957 правопорушень, в той час як за статтею 111-2 ККУ «Пособництво державі - агресору» всього 379 [4]. У порівнянні із цим роком, то за дев'ять місяців 2023 року за вчинення колабораційної діяльності (ст. 111 -1 ККУ) зареєстровано 2776 (+40%) правопорушень, а за пособництво державі-агресору (ст. 111-2 ККУ) - 527 (+71%). В той час на фоні такої значної кількості вчинюваних кримінальних правопорушень, навіть їх зростання, реальних покарань зазначають лише окремі особи. У 2022 року за вчинення колабораційної діяльності було засуджено лише 272 (13,9%) особи, а за пособництво державі-агресору - дві особи (0,5%) [5].

По-друге, спостерігається поширення застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посаді або займатися певною діяльності у разі вчинення колабораційної діяльності особам, яке таке покарання є не ефективним та не доцільним. Так, наприклад, мешканець Дніпропетровської області розміщував публікації та особисті відеоматеріали в соціальних мережах, у яких, як визнав суд «наявні ознаки публічного заперечення здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, публічні заклики до підтримки рішень та/або дій держави агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором» [6]. Судом прийнято рішення про призначення покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування України строком на 10 років. На підставі того, що цей громадянин є безробітним та має лише середню освіту, ми можемо зробити висновок, що у майбутньому, скоріш за все, він не має на меті обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, адже немає відповідної освіти. Тому виникає питання щодо актуальності саме такого виду покарання та яким чином це рішення може вплинути на свідомість даного громадянина, адже покарання має бути необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.

По-третє, визначення кримінального правопорушення «Пособництво державі-агресором» є видом сприяння колабораційної діяльності. З урахуванням розуміння колабораційної діяльності така правопорушення як

пособництво державі-агресору можна визначити як складову кримінального правопорушення «Колабораційна діяльність». Адже вчинення дій, спрямованих на допомогу державі-агресору шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, його окупаційної адміністрації; добровільний збір, підготовка та/або передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, є аналогічними діянням визначеними як колабораційна діяльність.

По-четверте, на практиці виникає чимало труднощів щодо розмежування колабораційцної діяльності (ст. 111-1 ККУ) із суміжними правопорушеннями, такими, як: пособництво державі-агресору (ст. 111-2 ККУ), державній зраді (ст. 111 ККУ) та виправдовуванні, визнанні правомірною, запереченні збройної агресії рф проти України, глорифікації її учасників (ст. 436-2 ККУ).

По-п'яте, підтримуючи позицію законодавця щодо необхідності унормування нових кримінальних правопорушень, які в умовах воєнного стану становлять загрозу національній безпеці, водночас викликає питання доцільності визначення окремих кримінальних правопорушень, таких як, наприклад, добровільності заняття особою посади у незаконнихорганах

окупаційної влади як кримінального проступку (ч. 2 ст. 111 -1 ККУ).

Тому, у зв'язку з цим доцільно розглянути питання унормування у складах колабораційної діяльності новозапроваджені кримінальних правопорушень та усуненню певним чином протиріч теоретичного та практичного характеру.

Список використаних джерел

[1] Кримінальний кодекс України (Закон України). №2341-ІІІ. (2001). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341 -14#Text.

[2] Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність: (Закон України). №2108 - IX. (2022). Вилучено з: https://zakon.rada.gov. Ua/laws/show/2108-20#n12.

[3] Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки (Закон України). №2198-IX. (2022). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2198-20#n8.

[4] Офіс генерального прокурора Статистика: Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування.». (2023). Вилучено з: https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta - rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2.

[5] Судова влада України: судова статистика. Звіт №6. (2023). Вилучено з:

[6] Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська №204/6874/22. (2022). Вилучено з: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106339886.