Кібербезпека та глобальні політико-правові проблеми в міжнародному просторі

Размещено на http://www.allbest.ru

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Кібербезпека та глобальні політико-правові проблеми в міжнародному просторі

Арсеній ВИСОЦЬКИЙ

студент

Науковий керівник: д. політ. н., проф.

Віталій КРИВОШЕЇН

У цифрову епоху кібербезпека стала критично важливим питанням для держав та міжнародної спільноти. Кібератаки можуть мати значні політичні, економічні та соціальні наслідки, і держави повинні вживати заходів для протидії їм. Однак запобігання кібератакам ускладнюється через кілька глобальних політичних та правових проблем, що потребують вирішення задля ефективної боротьби з кіберзагрозами.

Однією з головних глобальних політичних проблем у сфері кібербезпеки є питання атрибуції. Атрибуція - це процес визначення джерела кібератаки. У багатьох випадках визначити джерело атаки може бути непростим завданням, особливо коли зловмисники використовують складні методи для маскування своєї діяльності. Це питання ще більше утруднюється в міжнародному просторі, де атаки можуть перетинати національні кордони і залучати багатьох учасників.

Для вирішення проблеми атрибуції держави можуть застосувати кілька підходів. Один із них полягає в тому, щоб інвестувати в передові технології кібербезпеки, що можуть виявляти та аналізувати кібератаки. Наприклад, Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) створило Агентство кібербезпеки та безпеки інфраструктури (CISA), котре відповідає за захист критичної інфраструктури країни від кіберзагроз. CISA використовує передові технології кібербезпеки, такі як системи виявлення вторгнень, платформи розвідки загроз та інструменти аналізу шкідливого програмного забезпечення для виявлення та реагування на кіберзагрози.

Аналогічно, Національний центр кібербезпеки Великої Британії (NCSC) розробив низку технологій і послуг у сфері кібербезпеки для виявлення та аналізу кіберзагроз. Серед них - Партнерство з обміну інформацією про кібербезпеку (CISP), що дозволяє організаціям обмінюватися інформацією про кіберзагрози в режимі реального часу, і програма «Активний кіберзахист» (Active Cyber Defence), що використовує автоматизовані інструменти для виявлення і блокування зловмисної активності.

Інший спосіб визначення атрибуції - це міжнародна співпраця. Коли кібератака походить із однієї країни, а спрямована на іншу, міжнародна співпраця має важливе значення для її ідентифікації. Така співпраця може включати обмін технічними даними, аналіз шкідливого програмного забезпечення та координацію слідчих дій. Розробка спільних норм, стандартів і механізмів для обміну інформацією та координації також може допомогти покращити можливості атрибуції. Крім того, розвиток міжнародної правової бази та механізмів співпраці і координації між державами сприятиме вирішенню питання юрисдикції та покращенню можливості атрибуції.

Іншою важливою глобальною політичною проблемою у сфері кібербезпеки є проблема правових меж і юрисдикції. Правові питання відіграють важливу роль у глобальному політичному ландшафті кібербезпеки. Коли відбувається кібератака, може бути важко визначити, яка країна має юрисдикцію над атакою, відповідальні сторони. Це може бути особливо складно, коли в атаці беруть участь кілька країн або коли зловмисник діє з країни, що не має сильних законів про кіберзлочинність. Відсутність чітких юрисдикційних меж може перешкоджати зусиллям правоохоронних органів і ускладнювати переслідування кіберзлочинців.

Для вирішення цієї проблеми деякі країни встановили екстериторіальну юрисдикцію щодо кіберзлочинів, що дозволяє їм переслідувати кіберзлочинців, які вчиняють злочини проти своїх громадян, навіть якщо ці злочинці перебувають в іншій країні. Однак встановлення екстериторіальної юрисдикції над кіберзлочинами є суперечливим, оскільки викликає занепокоєння щодо суверенітету та потенціалу конфліктів між державами.

Крім того, в різних країнах існують різні правові межі, що може ускладнювати розробку міжнародних норм і стандартів кібербезпеки. Деякі країни можуть мати більш суворе законодавство щодо кіберзлочинності, в той час як інші можуть не мати жодних законів. Це утруднює створення загального набору правил кібербезпеки для міжнародної спільноти.

Ще однією правовою проблемою у сфері кібербезпеки є відсутність відповідальності за державні кібератаки. Наприклад, російський злам Національного комітету Демократичної партії (DNC) у 2016 році, що мав на меті втручання у президентські вибори в США, широко приписувався російському уряду. Однак, незважаючи на звинувачення, відповідальність за атаку була незначною, і росія не зазнала жодних значних наслідків за свої дії. Це підкреслює складність притягнення держав до відповідальності за кібератаки, зважаючи на труднощі у встановленні приналежності атак конкретним державам та відсутність чіткої правової бази для боротьби з кібератаками, що фінансуються державою. Міжнародне суспільство працює над встановленням норм і стандартів поведінки держав у кіберпросторі, але прогрес є повільним, і для забезпечення підзвітності та стримування необхідно зробити ще більше.

Для вирішення правових питань у сфері кібербезпеки необхідна більш тісна міжнародна співпраця та координація з метою створення чітких правових меж для кібербезпеки та вирішення питань юрисдикції. Розробка спільних норм, стандартів і механізмів для обміну інформацією та координації може допомогти вдосконалити правові межі і підзвітність. Створення міжнародної правової бази та механізмів співпраці і координації між державами може допомогти вирішити юрисдикційні питання і підвищити відповідальність за кіберзлочини. Однак досягнення цих цілей вимагатиме постійних зусиль і співпраці міжнародної спільноти.

Ще одним важливим аспектом, котрий слід враховувати в питаннях глобальної політики, пов'язаних з кібербезпекою, є вплив кібератак на об'єкти критичної інфраструктури. У сучасному взаємопов'язаному світі такі об'єкти, як електромережі, фінансові системи та транспортні мережі, все більше залежать від технологій і стають вразливими до кіберзагроз. Кібератаки, спрямовані на об'єкти критичної інфраструктури, можуть мати серйозні наслідки, зараховуючи економічну дезорганізацію, загибель людей і навіть загрозу національній безпеці.

Щоб вирішити цю проблему, багато країн запровадили правила і стандарти для захисту критичної інфраструктури від кіберзагроз. Наприклад, США створили Добровільну програму кіберспільноти критичної інфраструктури (C3VP), що надає рекомендації та ресурси, щоб допомогти власникам та операторам критичної інфраструктури покращити свої можливості у сфері кібербезпеки. Європейський Союз також розробив директиву про безпеку мережевих та інформаційних систем (Директива NIS), що вимагає від операторів критичної інфраструктури вживати заходів для захисту від кібератак і повідомляти про інциденти національні органи влади.

Однак захист критичної інфраструктури від кібератак залишається значним викликом, оскільки зловмисники продовжують розробляти більш витончені методи обходу заходів безпеки. Це підкреслює необхідність постійних інвестицій у технології кібербезпеки та важливість міжнародного співробітництва в обміні розвідданими про загрози та передовим досвідом.

Іншим питанням у сфері кібербезпеки є потенційний вплив кібератак на міжнародні відносини та дипломатію. В останні роки кібератаки використовуються як інструмент для шпигунства, операцій впливу і навіть саботажу. Використання кібератак у такий спосіб може мати серйозні наслідки для міжнародних відносин і призвести до напруженості у відносинах між країнами.

Для вирішення цієї проблеми міжнародне співтовариство працює над встановленням норм і правил поведінки держав у кіберпросторі. У 2015 р. Група урядових експертів Організації Об'єднаних Націй (UN GGE) опублікувала звіт, що визначив набір добровільних норм і правил поведінки держав у кіберпросторі, включно з принципом невтручання у внутрішні справи інших держав і захистом критичної інфраструктури. Однак прогрес у встановленні цих норм був повільним, а деякі країни чинили опір їх прийняттю. кібератака кібербезпека поведінка

Отже, кібербезпека є критично важливим питанням для держав і міжнародної спільноти в цифрову епоху. Кібератаки можуть мати значні політичні, економічні та соціальні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття заходів для запобігання їм. Однак для ефективної боротьби з кіберзагрозами важливо вирішити такі глобальні політичні питання, як визначення авторства, правові межі та юрисдикція, а також вплив кібератак на критично важливу інфраструктуру. Визначення авторства може бути покращене завдяки інвестиціям у передові технології кібербезпеки та міжнародному співробітництву. Правові межі і питання юрисдикції можна вирішити шляхом створення загальних норм, стандартів і механізмів для обміну інформацією та координації, а також міжнародної правової бази. Захист критичної інфраструктури від кіберзагроз вимагає запровадження нормативно -правових актів і стандартів. Постійні інвестиції в технології кібербезпеки необхідні для боротьби з розробкою витончених методів обходу заходів безпеки. Загалом для забезпечення безпечного і захищеного цифрового середовища необхідні постійні зусилля і співпраця міжнародного співтовариства.

Список використаних джерел

Bargiacchi P. Cyberspace and International Law. International Workshop atDokuzEylul

University. 2020. P. 1-12. URL :

https://www.academia.edu/44350226/CYBERSPACE_AND_INTERNATIONAL_LAW.

Kulesza J., Weber R. H. Protecting the Internet with International Law. Computer Law & Security Review. 2021. Vol. 40. 105531. URL : https://doi.org/10.1016/j.clsr.2021.105531.

Stoletov O. V. The Problem of Legal Regulation of International Information and

Cybersecurity in Modern World Politics. Russian Journal of Legal Studies. 2018. № 5(1). Р. 6672. URL : https://app.amanote.com/v4.0.50/research/note-taking?resourceId=y48_

1HMBKQvf0Bhi9jYD.

Размещено на Allbest.ru