Актуальні проблеми захисту авторських прав в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru

Актуальні проблеми захисту авторських прав в умовах війни

Гуменюк Олена,

здобувач вищої освіти

Хмельницького національного університету

Науковий керівник:

ЯРЕМКОВА Лілія, старший викладач кафедри права Хмельницького національного університету, кандидат економічних наук

На сучасному етапі розвитку державності ми спостерігаємо бурхливий розвиток інтелектуальної діяльності. Норми Конституції України закріплюють право кожної особи на свободу творчості. Автор має право творити в будь - якій сфері людської діяльності та має виключне право використовувати результати своєї творчості. Будь-який інший суб'єкт при використанні творів повинен отримувати дозвіл автора або особи, якій належить майнове авторське право.

Однак в Україні такий порядок використання творів не завжди дотримується, що спричиняє й інші порушення законодавства. Належний захист авторського права є досить важливим для кожної держави і, зокрема, для України, особливо враховуючи її євроінтеграційні прагнення. Належне забезпечення, передбачення актуальних правових норм відповідно до сучасних умов життя і захист авторського права, дозволить Україні успішно співпрацювати з розвинутими країнами світу. Але як би не розвивалося законодавство, проблеми захисту авторського права існують. Авторське право в Україні регулюється Цивільним кодексом та Законом України «Про авторське право та суміжні права». У відносинах беруть участь, з одного боку, автори творів, їх спадкоємці, правонаступники та інші власники авторського права, з другого - організації, зацікавлені у використанні творів: видавництва, редакції періодичних видань, кіностудії, телестудії, радіостанції, театри, концертні організації, фірми звукозапису тощо. Відповідно законодавство забезпечує охорону прав не тільки авторів творів, а й творців об'єктів суміжних прав (виконавців, виробників фонограм, радіомовних і телевізійних компаній) [1, с. 64].

Правова охорона інтелектуальної власності, а відповідно, і авторського права та суміжних прав, може розглядатися як багатоаспектне явище, що включає до себе наступні елементи:

нормативне визначення і закріплення основних положень авторського права та суміжних прав та розробка і впровадження основних механізмів їх реалізації;

визначення рівня впливу міжнародного законодавства на регулювання авторського права та суміжних прав приведення національного законодавства у відповідність із міжнародним;

визначення засобів і порядку захисту авторських та суміжних прав та нормативне закріплення механізмів їх реалізації;

створення системи державних органів та наділення їх спеціальною компетенцією у сфері реалізації та захисту авторських та суміжних прав.

Правова охорона авторських та суміжних прав в Україні - це створення на національному та міжнародному рівнях можливості суб'єктам авторського та суміжного права набути, реалізувати та захистити закріплене у нормативному порядку право інтелектуальної власності. По-іншому можна сказати, що це визнання за творцями об'єктів права інтелектуальної власності та іншими особами, які правомірно їх використовують, певних суб'єктивних цивільних прав та забезпечення їх захисту при порушенні. Традиційно вирізняють дві основні форми захисту:

юрисдикційний (судовий); авторський право суміжний

неюрисдикційний (позасудовий).

Юрисдикційний захист передбачає судовий розгляд справ про порушення авторських та суміжних прав та діяльність інших державних органів, які сприяють встановленню істини у справі, здійсненню експертиз, вчиненню дій, які попереджують правопорушення у відповідній сфері. В загальному аспекті юрисдикційну форму захисту можна визначити як діяльність уповноважених державою органів, що покликані здійснювати захист порушених або оспорюваних авторських та суміжних прав. Сутність її виявляється в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до компетентних державних органів або до суду з метою відновити та захистити свої особисті та (або) майнові права і інтереси. Неюрисдикційний захист передбачає, насамперед, самостійне, без втручання державних органів, вчинення громадянами та громадськими організаціями таких дій, що припиняють порушення авторських та суміжних прав, відновлюють порушені права та призводять до створення сприятливих умов для реалізації законних можливостей суб'єктами авторського та суміжного права. Звичайно, що діяльність відповідних громадських організацій та окремих громадян, що спрямована на захист авторських та суміжних прав, не повинна виходити за межі законної поведінки таких суб'єктів права.

Найбільше практичне значення мають юрисдикційні форми захисту: позови в суди (загальної юрисдикції, господарські та адміністративні), цивільна відповідальність, адміністративна відповідальність, кримінальне переслідування порушників авторських і суміжних прав [2, с. 113-114]. Таким чином, не дивлячись на спроби врегулювати питання захисту авторського права на законодавчому рівні, в Україні залишаються невирішеними багато проблем в цьому напрямку. Серед них варто виділити:

поширення в Україні негативних тенденцій, спрямованих на порушення авторського права;

правова невизначеність багатьох ключових понять (наприклад, відсутнє законодавче визначення поняття твору та понять, що стосуються глобальної мережі Інтернет);

відсутність контролю щодо збору, розподілу та виплати авторської винагороди з боку державних органів, своєчасних змін до законодавства призвели до негативних наслідків стосовно збору, розподілу та виплати авторської винагороди;

відсутність дієвих механізмів захисту авторського права, зокрема належного рівня відповідальності;

суперечливість законодавчих актів в сфері авторського права та ін. [3, с. 75].

Не останню роль у неналежному рівні захисту прав авторів відіграють проблеми в судовій і виконавчій владі і недовіра до них громадян. І для цього є цілком серйозні підстави:

по-перше, більшість судових справ зводяться нанівець через складність у виявленні порушників, зібранні доказів порушення авторських прав, особливо це стосується особистих немайнових прав автора;

по-друге, допускаються помилки при розгляді судових справ через неправильне застосування законодавства щодо авторського права;

- по-третє, необізнаність суддів, відсутність у них спеціальних знань з права інтелектуальної власності [3, с. 76].

На підставі викладеного, можна зробити висновок, що інститут авторського права не може позитивно функціонувати без належного правового регулювання та відповідальності за порушення цих прав. Від того, як буде захищене цивільно-правовими, адміністративними і кримінально - правовими засобами авторське право в Україні, певною мірою можна говорити про дотримання в нашій державі конституційних прав громадян у сфері інтелектуальної власності та їх правовий захист, а також виконання міжнародних зобов'язань України перед світовою спільнотою.

Потрібно проводити подальшу трансформацію вітчизняного законодавства у сфері інтелектуальної власності з урахуванням кращого світового досвіду, його гармонізацію з міжнародними нормами та стандартами; удосконалити національну систему охорони та захисту прав інтелектуальної власності з урахуванням міжнародного досвіду; забезпечити фінансову стабільність установ, які займаються інноваційною діяльністю, при цьому враховувати потреби українського населення.

Список використаних джерел

Кравченко О. Захист авторського права і суміжних прав. Вісник прокуратури. 2002. № 6. C. 62-67.

Вахонєва Т. М. Особливості правової охорони та захисту авторських та суміжних прав в Україні. Порівняльно-аналітичне право. 2013. № 3-2. С. 112-117.

Рудник Т. В. Деякі проблеми питання захисту авторського права в Україні. Юридичний вісник. 2009. № 1. С. 74-77.

Размещено на Allbest.ru