Досвід застосування процедури спільного транзиту на прикладі Латвії

кандидат педагогічних наук, доцент

Науково-дослідний інститут фінансової політики

Державного податкового університету

Статтю присвячено дослідженню міжнародного досвіду з питань здійснення спільного транзиту на прикладі Латвії. Наведено огляд та характеристику нормативно-правових актів, що забезпечує врегулювання питань здійснення спільного транзиту в європейських країнах. Окреслено основні аспекти імплементації системи спільного транзиту в практичну діяльність митних органів Латвії. Визначено функціональне навантаження та особливості автоматизації митної процедури спільного транзиту, а також визначено переваги, які отримала країна після приєднання до Конвенції про процедуру спільного транзиту.

EXPERIENCE OF APPLICATION OF THE COMMON TRANSIT PROCEDURE ON THE EXAMPLE OF LATVIA

Tatyana RUDA

Khmelnytskyi National University

Обрана тема дослідження на сьогодні є досить актуальною, проте, недостатньо висвітленою у вітчизняній науці. Попри те, варто зазначити, що окремі аспекти набули належного відображення у працях українських науковців. Зокрема, основні напрями правового регулювання митного режиму транзиту в контексті реформування національної митної системи наведено у роботі Гладкої Н. [1]. Ґрунтовними є напрацювання у даному напрямі Сидорович О. та Герчаківського С. [2], праця яких присвячена вивченню інформаційного забезпечення митної справи в Україні. Зокрема, акцентовано увагу на доцільності здійснення автоматизації митних процедур з метою їх спрощення. У напрацюваннях Алішаускаса В. [3], визначено основні аспекти спрощення процедури транзиту між Україною та ЄС з метою удосконалення зовнішньоекономічних зв'язків. У праці Капітанець С., Брендак А. проаналізовано особливості впровадження системи спільного транзиту в Україні [4]. Проте, доцільним є вивчення питань, пов'язаних із міжнародним досвідом приєднання країн до Конвенції та імплементації процедури спільного транзиту в практичну площину здійснення митної справи.

Мета статті полягає у дослідженні основних аспектів міжнародного досвіду застосування процедури спільного транзиту на прикладі Латвії.

Виклад основного матеріалу

Рішення Латвії про вступ до ЄС суттєво вплинуло на діяльність митних органів країни. Такий крок в першу чергу передбачав гармонізацію національного митного законодавства із міжнародним та імплементацію відповідних європейських стандартів у діяльність митниць, зокрема, в контексті забезпечення здійснення процедури спільного транзиту. Варто відмітити, що у Латвії, як і в решті країн ЄС застосовуються спільний та союзний транзит, які за технологією реалізації є схожими. Відмінність полягає у тому, що союзний транзит в першу чергу спрямований на здійснення цієї митної процедури між країнами-членами ЄС, а спільний - зорієнтований на спрощення транзиту між країнами-членами ЄС та тими учасниками, які не входять до його складу, проте, у митній діяльності послуговуються нормами Конвенції про процедуру спільного транзиту.

Так, основні аспекти здійснення транзиту в країні регламентуються нормами Закону про порядок митного транзиту в Союзі, викладених у Митному кодексі ЄС (Регламент (ЄС) № 952/2013) із змінами [5]. При цьому, питання застосування спільного транзиту визначаються положеннями Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року (CCTP) [6]. Ще одним нормативним документом, який розкриває питання здійснення транзиту в ЄС, у тому числі й в Латвії є Посібник (інструкція) з транзиту [7]. Так, Посібник з транзиту є найбільш вичерпним джерелом інформації про ЄС та загальну транзитну процедуру. Окрім того, цей документ є своєрідним інструментом для кращого розуміння того, як працює транзитна процедура та окреслює обов'язки й права усіх учасників митних правовідносин в межах митної процедури транзиту. Окрім того, варто зазначити, що Посібник спрямований на забезпечення гармонізованого застосування положень про транзит і рівного ставлення до всіх учасників митних правовідносин. Він включає дев'ять основних частин, а саме:

частина I. Загальне введення;

частина II. Статус товару;

частина III. Гарантії;

частина IV: Стандартна транзитна процедура NCTS (нова комп'ютеризована транзитна система);

частина V: Процедура забезпечення безперервності бізнесу;

частина VI: Спрощення;

частина VII: Завершення транзитної операції, процедура запиту;

частина VIII: Борги та стягнення;

частина IX. Процедура МДП [7].

Додатки до Посібника, які містять зразки супровідних документів та додаткову інформацію щодо здійснення транзитних процедур опубліковані в багатомовному форматі та є загальними для всіх мовних версій зведеного посібника з транзиту. Окрім того, у практичній діяльності досить часто застосовується й судова практика, що ґрунтується на винесених рішеннях з питань здійснення митної справи, прийнятих Європейським судом.

Після входження в ЄС інформаційні системи латвійського Головного митного управління було переорієнтовано на опрацювання цифрової інформації ЄС та гармонізовано із NCTS (комп'ютеризованою транзитною системою). Варто зазначити, що NCTS є поширеним ІТ-інструментом в ЄС, що застосовується для управління та контролю транзитною системою. Його головні цілі полягають у тому, щоб зробити транзитні процедури швидшими, більш ефективними і безпечними, одночасно запобігаючи та виявляючи шахрайство. Як правило, NCTS є обов'язковою для застосування країнами-учасницями ЄС при здійсненні митних процедур, що стосуються зовнішнього та внутрішнього транзиту. При цьому, NCTS забезпечує взаємозв'язок між митними службами в країнах-учасницях Конвенції, дозволяючи обмінюватися митними даними. Приєднання до Конвенції створює передумови для обміну митною інформацією не лише між митними установами всіх держав-членів ЄС та Європейської асоціації вільної торгівлі, а також іншими державними установами, які займаються митним оформленням та контролем за переміщенням товарів, процесів, що, у свою чергу, дозволяє митним органам контролювати товари на кожному етапі перевезення.

До приєднання Латвії до Конвенції в середньому впродовж місяця митницею могло бути опрацьовано 30000 декларацій. Більша їх частка була у паперовому вигляді й не застосовувались митні спрощення. 1 травня 2004 року латвійськими митними органами розпочалось застосування ІТ - систем з метою спрощення митних процедур декларування, що суттєво полегшило роботу митних та торгівельних організацій і позитивно вплинуло на товарообіг, дозволило спростити митні формальності, зменшити кількість документів, які подавались митним органам, що, у свою чергу, сприяло скороченню фінансових витрат та часу на здійснення митних процедур. Так, після 1 травня 2004 року значно змінився статус послуг, що надаються митницями. Кількість міжнародних транзитних декларацій обмежено приблизно до 3000 в місяць. З'явилась можливість використання залізничними структурами системи NCTS в контексті системи реєстрації переміщення вантажів. За таких умов кількість транзитних декларацій збільшено приблизно до 50 000 в місяць.

В узагальненому вигляді архітектоніку програмного модуля, який застосовується в контексті здійснення спільного транзиту в Латвії наведено на рис. 1.

Рис. 1. Архітектоніка NCTS в Латвії

Джерело: [8]

Модуль підприємця, передбачений оновленою інформаційною системою, дозволив подавати декларації в електронному вигляді. Окрім того, введено систему електронного підпису документів, що підвищило рівень безпеки системи.

При цьому, в процесі експлуатації системи NCTS виявлено наступні переваги:

- підвищення ефективності транзитних процедур;

- розширення можливостей щодо попередження та виявлення порушників митного законодавства;

- пришвидшення та підвищення рівня безпеки угод, що реалізуються в межах процедури спільного транзиту;

- спрощення управління та адміністрування транзитної системи.

Із 31 березня 2004 року усі транзитні операції проходять електронну реєстрацію в системі NCTS. Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, наділений правами для застосування спрощеної транзитної процедури повинен забезпечити технічні можливості для приєднання до системи NCTS. Він також повинен мати можливість надавати для розгляду транзитні декларації за допомогою електронних засобів зв'язку та роздруковувати транзитну декларацію необхідної форми.

Підприємець, що застосовує звичайну процедуру транзиту (неавторизований підприємець) також може отримати дозвіл на приєднання до використання системи NCTS і вносити інформацію щодо транзитної операції в систему. Проте, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності не має можливості роздрукувати декларацію, а в разі потреби, повинен звертатись до митних органів аби отримати дозвіл на друк документів із системи. В іншому випадку, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності може подати документи в паперовому вигляді митниці, посадові особи якої самостійно введуть необхідну інформацію в NCTS та декларацію, виданий системою NCTS. Варто зазначити, що після приєднання Латвії до Конвенції, паперовий документообіг мінімізовано. Окрім того, Головним митним управлінням Латвії надано дозвіл суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, використовувати Модуль підприємця для подання декларацій, обміну інформацією та отримання відповідей. Номер покликання на переміщення (MRN) і Номер покликання на місцевість (LRN) є основними ключами, що застосовуються для відправлення/отримання інформації. Забезпечуючи доступ через мережу, Модуль підприємця дає можливості суб'єкту ЗЕД:

- отримувати ключову інформацію про транзитні декларації;

- автономно завантажувати файли транзитних декларацій;

- переглядати в режимі онлайн звіти NCTS;

- використовувати мережевий інтерфейс для подання запитів та отримання відповідей від NCTS.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

1. Hladka, N. (2020), Pravove rehuliuvannia mytnoho rezhymu tranzytu v konteksti reformuvannia natsionalnoi mytnoi systemy [Legal regulation of the customs transit regime in the context of reforming the national customs system], Pravova pozytsiia, no. 1 (26), pp. 26-29 (access date February 23, 2022).