Дотримання прав дитини у правоохоронній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Дотримання прав дитини у правоохоронній діяльності

Інна Власова,

здобувач вищої освіти

Науковий керівник:

Дитро ТІНІН, викладач кафедри тактико-спеціальної підготовки

Відповідно до Положення про Національну поліцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877 [4], підрозділи превентивної діяльності входять до складу Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України. Управління превентивної діяльності є структурним підрозділом територіальних Головних Управлінь (Управлінь) Національної поліції в областях з питань охорони публічного порядку, забезпечення публічної безпеки, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства й держави та протидії злочинності [3].

Поняття дитини в праві є надзвичайно важливим, оскільки дитина є суб'єктом права, реалізує свої права та обов'язки у правових відносинах, має правосуб'єктність, яка включає правоздатність (обумовлену правом здатність суб'єкта права володіти суб'єктивними юридичними правами та юридичними обов'язками), дієздатність (зумовлену правом здатність особи своїми діями (бездіяльністю) набувати суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, здійснювати та припиняти їх), деліктоздатність (обумовлену правом здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення). Обсяг правосуб'єктності залежить від віку дитини.

Зокрема, неповнолітні діти мають право:

Жити і виховуватися в сім'ї, мають право знати своїх батьків, право на їхню турботу, право на спільне проживання з батьками, крім випадків, коли це суперечить його інтересам.

Дитина має право спілкуватися з обома батьками як з батьком, так і з матір'ю. А також з дідусем, бабусею, братами, сестрами та іншими родичами. Розірвання шлюбу батьків, визнання його недійсним чи роздільне проживання батьків впливають права дитини. В разі окремого проживання батьків дитини має право на спілкування з кожним із них.

Дитина вправі захищати свої правничий та законні інтереси. Захист прав та законних інтересів дитини здійснюється батьками (особами, що їх замінюють), а у випадках, передбачених СК, органом опіки та піклування, прокурором та судом.

Неповнолітній, визнаний відповідно із законом повністю дієздатним до досягнення повноліття, має право самостійно здійснювати свої права та обов'язки, у тому числі право на захист. Дитина має право на захист від зловживань з боку батьків (або осіб, які їх замінюють).

Посадові особи організацій та інші громадяни, яким стане відомо про загрозу життю чи здоров'ю дитини, про порушення її прав та законних інтересів, зобов'язані повідомити про це орган опіки та піклування за місцем фактичного перебування дитини. При одержанні таких відомостей орган опіки та піклування зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо захисту правий і законних інтересів дитини [4].

Висловлювати свою думку. Дитина має право висловлювати свою думку при вирішенні в сім'ї будь-якого питання, які торкаються її інтересів, а також вона має право бути заслуханою в ході будь-якого судового. чи адміністративного розгляду.

З погляду О. Ільїною, «інтереси дитини - це суб'єктивно обумовлена потреба дитини у сприятливих умовах її існування» [2, с. 27].

Н. Савельєва розглядає інтереси дитини як елемент її правового становища [1, с. 22].

Ю. Безпаловим трактується інтерес дитини як її потреба у створенні умов, необхідних для утримання та благополучного розвитку, підготовки до самостійного життя [2, с. 12].

Зміст інтересів дітей постійно змінюється. Воно об'єктивно залежить від віку, стану розвитку. У силу різноманіття життя інтереси неповнолітнього можуть сягати різних напрямах. Тим часом дитина в силу властивих йому об'єктивних і суб'єктивних особливостей який завжди усвідомлює свої інтереси, тому зміст інтересів дитини визначається через характеристику дій його законних представників, органу опіки та піклування [3].

Таким чином, «інтереси дитини» - це життєво важливі потреби дитини, без реалізації яких він не може жити та розвиватись [1, с. 280].

Захист прав дитини здійснюється правоохоронними органами, органами опіки та органами піклування [1, с. 27.]. До правоохоронних органів належать прокуратура та НП. Перший, при захисті прав дітей, використовує такі способи як: пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав, обмеження в батьківських правах, про відміну усиновлення дитини; так само він використовує пред'явлення до суду, органу опіки та піклування заяви з вимогою про поновлення або визнання порушеного або оскарженого права дитини, внесення застереження про неприпустимість порушення прав дитини надалі та подання про усунення порушень закону, та опротестування актів інших адміністративних органів, які мають пряме відношення до захисту прав дітей.

НП відчувають у примусовому виконанні рішень, пов'язаних із відібранням дитини, а також у розшуку осіб, які ухиляються від виконання судових рішень щодо спорів, пов'язаних з вихованням дітей. Також НП проводять індивідуальні профілактичні роботи із сім'ями, в яких порушуються права дитини; з батьками, які не виконують або неналежні виконують свої обов'язки з виховання, навчання або змісту неповнолітніх дітей; відчувають у виявленні фактів порушення прав дитини на сім'ї; у необхідних випадках здійснюють підготовку справ щодо позбавлення та обмеження батьківських прав. правоохоронний опіка батьківський позов

Таким чином, можна констатувати, що, виступаючи суб'єктом права, дитина має можливість задовольнити власний інтерес та досягти певного соціального блага. Закон «Про основні гарантії прав дитини в Україна», говорячи про суб'єктивні права дітей, більше десяти разів оперує терміном «законний інтерес», що дозволяє не тільки всебічно гарантувати належний статус дитини в державі, а й усіляко сприяти реальному здійсненню зафіксованих прав на користь захищається категорії мешканців [1, с. 113].

Поліпшення становища дітей, створення сприятливих умов для їх життєдіяльності, навчання та виховання дітей - ключові цілі національного розвитку. Саме зі становленням та подальшим удосконаленням правового статусу дитини, гарантованістю реалізації її прав та свобод, пріоритетом інтересів та добробуту дітей у всіх сферах життя держави пов'язуються сподівання створення справжнього демократичного суспільства.

Список використаних джерел

1. Про утворення та ліквідацію районів : Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX.

2. Про Національну поліцію : Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII.

3. Волокітенко І. О. Питання взаємодії між працівниками превентивної діяльності та підрозділами Національної поліції України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2017. № 43. Т. 4. С. 211-215.

4. Довідник працівника поліції превентивної діяльності : навчальний посібник / кол. авт. ; кер. авт. кол. А.Є. Фоменко. Дніпро : ДДУВС, 2018. 180 с.

Размещено на Allbest.ru