Окремі питання цивільно-правових відносин негласних співробітників при виконанні спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи

Размещено на http://www.allbest.ru

Окремі питання цивільно-правових відносин негласних співробітників при виконанні спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи

Санакоєв Сергій Дмитрович

курсант 2 курсу ННІ права

та підготовки фахівців

для підрозділів Національної поліції

Науковий керівник:

Логінова Марина Вікторівна

викладач кафедри цивільного права і процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Одним із визначальних напрямків забезпечення національної безпеки України є протидія організованій злочинності, яка, враховуючи умови воєнного стану, ускладнену соціально-політичну ситуацію, економічну нестабільність, розвиток криміногенної обстановки, набула значного розвитку та поширення.

Організована злочинність є й однією із найбільш небезпечних загроз світовому порядку. Особливо небезпечними є тенденції зрощення організованих груп та злочинних організацій з органами державної влади та місцевого самоврядування, залучення їх представників до сприяння, прикриття та безпосередньої участі у злочинній діяльності.

Серед найбільш ефективних кримінально-правових інструментів протидії вказаним проявам організованої злочинності є можливості впровадження осіб у організовані групи та злочинні організації в межах виконання спеціальних завдань з розкриття їх злочинної діяльності.

Аналіз міжнародної практики залучення осіб до конфіденційного та негласного співробітництва показав, що переважна частина країн ЄС (Австрія, Бельгія, Болгарія, Естонія, Греція, Італія, Ірландія, Іспанія, Литва, Ліхтенштейн, Республіка Македонія, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Сполучене Королівство, Туреччина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка) активно практикують використання інформації від вказаних категорій осіб, передусім в рамках здійснення контрольованих поставок та оперативних закупівель наркотичних засобів з використанням можливостей «поліцейських під прикриттям» [1].

Водночас, в теорії та практиці боротьби з організованими формами злочинності виникають проблемні питання, пов'язані з можливостями негласних співробітників під легендою прикриття вступати, зокрема, в цивільно-правові відносини (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про організаційно- правові основи боротьби з організованою злочинністю»), а й, відповідно, укладати цивільно-правову угоду з оперативним підрозділом [2].

Визначення правової природи угоди про негласне співробітництво має і теоретичне, і практичне значення, оскільки стосується правового та соціального захисту цих осіб (оплата праці; питання та спори, що виникають при розірванні угоди; забезпечення їхньої безпеки; пенсійне забезпечення та ін.).

Безумовно, окреслене проблемне питання є актуальним для всіх правоохоронних органів, у т.ч. й для підрозділів кримінальної поліції, зокрема стратегічних розслідувань НП України, роботі яких притаманні свої особливості в межах здійснення оперативно-розшукової діяльності у злочинному середовищі. Здебільшого це пояснюється особливою категорією суб'єктів, які можуть бути залучені до негласної співпраці в рамках ОРД. Неформальна співпраця осіб з оперативними підрозділами Національної поліції визнається законодавцем шляхом закріплення відповідних нормативно- правових актах.

Так, у межах чинного законодавства оперативним підрозділам для виконання завдань ОРД, за наявності передбачених у статті 6 Закону про ОРД підстав, надається право: «...8) виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно з положеннями ст. 272 Кримінального процесуального кодексу України» (п. 8 ч.1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність») [3].

Частиною другою ст. 11 цього ж Закону визначено, що за бажанням осіб їх співробітництво з оперативним підрозділом може бути оформлено у вигляді письмової угоди з дотриманням гарантій конфіденційності [3]. Там само зазначено, що Порядок укладання угоди визначається Кабінетом Міністрів України. Проте законодавець не дав чіткого визначення цього поняття у рамках Закону про ОРД, і не визначив правової природи цього виду угоди.

Проведений нами аналіз фахових публікацій з цього питання засвідчив, що у науці з'явилося кілька точок зору щодо того, до якого виду угоди відноситься письмова угода про співробітництво з оперативним підрозділом, чи то до трудового договору, чи то адміністративного договору, чи контракту як цивільно-правового договору, або ж якогось іншого змішаного виду.

Через те, що у Законі України «Про організаційно -правові основи боротьби з організованою злочинністю» визначаються саме цивільно-правові відносини, вважаємо доцільним звернутись до окремих норм цивільного права. Змістовний аналіз положень ст. 11 ЦК України показує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини [4].

Тож, чим є письмова угода про співробітництво - трудовим договором, цивільно-правовим договором, чи правочином. Не вдаючись до змістовного висвітлення позицій науковців з цього питання, а також положень трудового та цивільно-правового законодавства, зазначимо, що у цьому питанні слід зрозуміти, чи є відносини між оперативним співробітником кримінальної поліції та особою, яка бажає негласно співпрацювати, цивільно-правовими. А тому, потрібно виходити з відповідності основних ознак договору і правочину у цивільному праві з письмовою угодою про співробітництво у оперативно - розшуковій сфері. У цьому аспекті нами проаналізовано положення частини першої ст. 626 ЦК України, де визначено, що є договором, а також частини першої ст. 202 цього ж Кодексу, де надано поняття правочину [4]. Додатково проаналізовано положення ст. 21 (Трудовий договір) та ст. 24 (Укладення трудового договору) КЗпП України.

Про те, що така письмова угода є трудовим договором, на наш погляд, мова вестись не може, адже у част. 2 ст. 13 (Соціальний і правовий захист особи, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності) Закону України Про ОРД зазначено, що «співробітництво особи з оперативним підрозділом зараховується до її загального трудового стажу в разі укладення з нею трудової угоди» [3]. Відповідно, не буде трудового договору у випадку відсутності укладеної трудової угоди.

Отже, підсумовуючи результати проведеного нами дослідження проблемних питань, пов'язаних із можливостями негласних співробітників під легендою прикриття вступати, зокрема, в цивільно-правові відносини, а саме, укладати відповідний контракт (угоду) про співробітництво, зазначимо, що на наш погляд, така письмова угода про співробітництво має всі ознаки цивільно- правового правочину, а саме: 1) правомірність укладання правочину, тобто він з погляду змісту, дотримання правил укладання має відповідати нормам права, виходячи з якого є дійсним (правочин ґрунтується на нормах цивільного права, письмова угода про спіробітництво на нормах Закону України Про ОРД та відомчих нормативно-правових актів); 2) укладання правочину є юридичним фактом, який встановлює, змінює або припиняє зобов'язання, що виникли внаслідок його підписання. Оформлення письмової угоди про співробітництво визначає правовий зв'язок між особою та оперативним співробітником (водночас, виникає питання щодо дотримання «свободи договору»); 3) правочин має оплатний та безоплатний характер, що властиве і письмовій угоді про співробітництво, хоча допустимим може бути еквівалент у вигляді інших стимулів; 4) правочин - це вольова дія суб'єктів, як і письмова угода про співробітництво, яка укладається винятково за бажанням особи.

Проте, допоки це питання є неврегульованим, лишаються такими і питання соціального і правового захисту особи, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.

прикриття співробітник злочинний

Список використаних джерел

Veselov and others vs. Russia (№ 23200/10, 24009/07 и 556/10).

Закон України від 30.06.1993 року Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю // Відомості Верховної Ради України, 1993. № 35. ст. 358 https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/3341-12#Text

Закон України від 18.02.1992 року Про оперативно-розшукову діяльність від 18.02.1992 року // ВВР України. 1992. № 22. Ст. 303 (з наступними змінами та доповненнями).

Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003. №№ 40-44. Ст. 356.

Размещено на Allbest.ru