Недоліки українського законодавства щодо злочинів, пов’язаних з домашнім насильством за участі дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Недоліки українського законодавства щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством за участі дитини

Пономарьова Альона

аспірант кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології Академія державної пенітенціарної служби, м. Чернігів, Україна

Зважаючи на те, що на теперішній час темі домашнього насильства з боку законодавців, уповноважених державних органів (судів, поліції, органів опіки та піклування, служб у справах дітей), членів громадянського суспільства, міжнародних партнерів (неурядових організацій) України приділяється чимало уваги, невирішеною залишається проблема спеціального правового регулювання правовідносин у сфері домашнього насильства за участю дітей, які постраждали від домашнього насильства.

По-перше, слід зауважити що поняття «домашнє насильство» має відмінності у загальних та спеціальних правових нормах. Зокрема, у п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закону), норми якого є загальними щодо інших нормативно-правових актів, домашнє насильство визначено як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь [1].

Норми ст. 126-1 КК Кримінального кодексу України (далі - КК), що є спеціальними відносно Закону, містять інше визначення домашнього насильства- це умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи [2]. Вищезазначене визначення, з однієї сторони, не враховує сексуальне насильство над дитиною. У зв'язку із цим, згідно правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 453/225/19 (провадження № 51-4000кмо19) [3] до злочину, пов'язаного з домашнім насильством, на який поширюється заборона у п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) [4], слід відносити не тільки злочин, передбачений ст. 126-1 КК, та злочин, що містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах», але й кримінальне правопорушення з ознаками діяння (дії або бездіяльність), поняття якого визначено у ст. 1 Закону.

З іншої сторони, однією із важливих ознак, яка характеризує об'єктивну сторону домашнього насильства і дозволяє відмежувати положення ст. 126-1 КК та Закону, є систематичність, тобто вчинення ряду діянь, кожне з яких в окремості може і не містити ознак злочину, але у сукупності призводять до наслідків, визначених диспозицією певної статті КК України. З цього приводу, у постанові [5] суд зазначив, що для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, що можуть впливати на доведеність цих епізодів. На теперішній час доктриною кримінального права визначено, що про систематичність йдеться у разі вчинення трьох і більше діянь.

На нашу думку, поняття «домашнє насильство» має відповідати принципу юридичної визначеності, тобто бути універсальним для чіткості та однозначності його розуміння правозастосувачами та будь-якими громадянами.

По-друге, залишається невирішеною проблема неузгодженості законодавства щодо певних правових категорій по відношенню до дефініції домашнього насильства. Зокрема, у Законі щодо особи, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства застосовано поняття «дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина)».

В кримінальному процесуальному законодавстві відповідно до ст. 55 КПК зазначено такі категорії, як «дитина потерпілого», «дитина заявника» (ст. 60 КПК); «дитина свідка» (ст. 65 КПК). Таким чином очевидно, що Закон взагалі не визначає такий процесуальний статус як «дитина, що постраждала від домашнього насильства».

По-третє, виникають проблеми у кваліфікації злочинів, пов'язаних із домашнім насильством за участі дитини, що зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства. В тому випадку, коли потерпілий - спеціальний суб'єкт, але відсутні ознаки систематичності, то кваліфікація відбувається за відповідною статтею КК та застосовуються обставини, що обтяжують покарання (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК). Наприклад, діяння кваліфікується за ч. 1 ст. 125 КК та визнається наявність обставини, передбаченої п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК. Якщо домашнє насильство вчиняється щодо потерпілого, який є спеціальним суб'єктом в присутності дитини, то враховується і п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України.

Підсумовуючи, слід вказати на необхідність внесення відповідних змін до чинного законодавства. Зокрема, положення Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» мають враховувати особливості захисту дитини, яка постраждала від найбільш тяжких форм сімейного насильства, що містять ознаки складу злочинів. У КПК необхідно закріпити особливий статус за всіма неповнолітніми учасниками кримінального провадження - потерпілими, заявниками, свідками, а не лише спеціальний статус неповнолітніх підозрюваних й обвинувачених (гл. 38 КПК).

Список використанних джерел

домашнє насильство злочин законодавство

1. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.12.2017 № 2229-VIII (дата оновлення: 13.12.2022). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229- 19#Text (дата звернення: 01.05.2023).

2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341 -III (дата

оновлення: 28.04.2023). URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2341-14#n25 (дата звернення: 01.05.2023).

3. Постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.02.2020: справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19 // Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/87602679 (дата звернення: 01.05.2023).

4. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651- VI (дата оновлення: 28.04.2023). URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/4651-17#n430 (дата звернення: 01.05.2023).

5. Постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду Касаційного

кримінального суду Верховного Суду від 28.02.2023: справа № 725/4683/20, провадження 51-6067км21 // Єдиний державний реєстр судових рішень. URL:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/109395413 (дата звернення: 01.05.2023).

6. Стефанів Н. Щодо кваліфікації злочинів, пов'язаних із домашнім насильством. URL: http://surl.li/gskeg (дата звернення: 01.05.2023).

Размещено на Allbest.ru