Проблемні питання оскарження затримання особи під час досудового розслідування

Гарантування права затриманого у будь-який час oскаржити в судї свoє затримання згідно міжнарoдно-правoвому стандарту Конвенції про захист прав людини. Огляд можливості судового оскарження правомірності затримання особи під час досудового розслідування.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 16.05.2024
Размер файла 8,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблемні питання оскарження затримання особи під час досудового розслідування

Рогознікова Діана Іванівна

здобувач вищої освіти ННІ права та вищої освіти

Науковий керівник:

Шиян Анатолій Григорович

старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Правo затриманого у будь-який час oскаржити в судї свoє затримання гарантується ст. 29 Кoнституції України, яка втілює міжнарoдно-правoвий стандарт, що міститься у п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним». На необхідність винесення судового рішення щодо законності затримання «без зволікань» постійно звертає увагу Європейський суд з прав людини [1, с. 49].

Однак, як свідчить аналіз положень Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), із цим в Україні існують певні проблеми. Так, відповідно до приписів пункту 6 частини 3 ст. 42 КПК підозрюваний має право вимагати перевірки обгрунтованості затримання [2], але при цьому не визначається, хто ж саме повинен здійснювати таку перевірку. При цьому слід підкреслити, що зазначене положення суттєво відрізняється від того, яке містилося в статті 43-1 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року [3] і яким визначалося право підозрюваного вимагати перевірки правомірності затримання судом чи прокурором. На жаль, подібна чітка вказівка відсутня в КПК України 2012 року.

Виходячи з цього, виникає питання: чи може затримана особа оскаржити правомірність свого затримання слідчим, дізнавачем у прокурора, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва? На наш погляд, перешкод на це закон не встановлює, але чекати при цьому на якийсь об'єктивний результат не приходиться, оскільки прокурор у цій ситуації представляє сторону обвинувачення і гарантовано упереджений.

У цьому взаємозв'язку є важливим питання можливості судового оскарження правомірності затримання особи під час досудового розслідування, як це визначається ст. 29 Конституції України. Така можливість, на наш погляд, носить ілюзорний характер. Так, аналіз положень статті 303 КПК вказує на те, що на досудовому розслідуванні скарги на рішення слідчого, дізнавача або прокурора про правомірність затримання особи не можуть бути предметом розгляду слідчого судді.

Єдиним способом подолання цієї перешкоди є подання стороною захисту скарги в порядку ст. 206 КПК, яка визначає загальні обoв,язки слідчого судді щодо захисту прав людини. Так, зокрема, згідно з частиною 1 цієї статті, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Саме таким способом у більшості випадків сторона захисту намагається вирішувати питання звільнення затриманої особи з місць позбавлення волі, якщо таке затримання носило необгрунтований та незаконний характер.

Втім, вивчення судової практики свідчить, що у таких випадках слідчі судді досить часто демонструють приклади своєрідної правової еквілібристики, яка проявляється в тому, що:

- вони відмовляють у відкритті провадження за скаргою на підставі, що перевірка правомірності затримання не є предметом оскарження на стадії досудового розслідування;

- у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вони відмовляють у задоволенні скарги сторони захисту на визнання затримання незаконним, аргументуючи свою позицію існуванням законної підстави для тримання особи під вартою;

- якщо застосовують до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, відмовляють у задоволенні скарги на незаконне затримання, мотивуючи тим, що слідчий суддя вирішує питання про дотримання прав особи, яка знаходиться під вартою та не має повноважень його розглядати щодо особи, яка під вартою не перебуває [1].

Таким чином, є всі підстави констатувати, що незаконно затримана особа по суті позбавляється права на перевірку обгрунтованості затримання, яке встановлено пунктом 6 частини 3 ст. 42 КПК, оскільки воно носить декларативний характер із-за відсутності належного механізму його забезпечення. Тим самим порушуються такі загальні засади кримінального провадження, як верховенство права, законність, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, забезпечення права на захист, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Який же вихід із цієї ситуації'? На наш погляд, він дуже простий і полягає в необхідності внесення відповідного доповнення до ст. 303 КПК, яке покладе на слідчого суддю обов'язок здійснювати перевірку обгрунтованості затримання за скаргою затриманого чи його захисника. Тоді механізм оскарження незаконного затримання особи під час досудового розслідування стане чітким і досконалим; він дозволить своєчасно здійснювати належний захист права особи на свободу та особисту недоторканність.

Список використаних джерел

судове оскарження право досудове розслідування

1. Тищенко О.І. Оскарження затримання у кримінальному провадженні: теоретичний та практичний аспект. Вісник кримінального судочинства. 2018. № 1. С. 49-58.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 12 квітня 2012 року / Відомості Верховної Ради України. 2013, № 9-10, № 11-12, № 13. Ст. 88.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року / Відомості Верховної Ради України. 1961, № 2. Ст. 15.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.