Медіація в цивільному судочинстві: огляд міжнародного досвіду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Медіація в цивільному судочинстві: огляд міжнародного досвіду

Владовська М.М.,

Науковий керівник

Анісімова М.Ф., доцент кафедри міжнародного права, Державного податкового університету кандидат історичних наук, кандидат юридичних наук

Останнім часом усе більшої актуальності набуває питання впровадження альтернативних способів врегулювання спорів та необхідність закріплення їх на законодавчому рівні з метою ефективного функціонування поряд із судовими процедурами. До таких способів слід віднести й медіацію. Саме медіація є найбільш ефективною формою та одним із визнаних у світовій практиці способів позасудового вирішення цивільних спорів. Світовий досвід свідчить про те, що медіація дає змогу вирішувати успішно різноманітні конфлікти. законодавчий суддя незначний спір

Зазначимо, що конструктивне вирішення конфлікту стає можливим завдяки техніці медіації. У дослівному перекладі «медіація» означає «посередництво», що в понятті конфліктології розуміється як посередництво в суперечках неупереджених третіх осіб, які визнають права і обов'язки обох сторін [1, c. 86]. Слід погодитися з В. Приходько, який вважає, що розбіжності інтересів існували протягом всього існування людства і будуть існувати надалі. Врегулювання цих розбіжностей часто потребує втручання третьої сторони/посередництва, і саме медіація, як альтернативним метод вирішення спорів є яскравим прикладом того, як це зробити якісно і ефективно. Не зважаючи на всі переваги медіації, запровадити її в Україні на цьому/сучасному етапі її розвитку є проблематичним. для розвитку інституту медіації в нашій країни потрібно багато сил та часу, але, повертаючись до позитивних рис цього методу, можна впевнено сказати, що це того варте [2, с. 745].

На сьогодні посередницькі методи припинення спорів є досить популярними і нормативно врегульованими у багатьох розвинених країнах, серед яких США, Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Нідерланди, Італія тощо [3, с. 3]. Як зазначають Н. Василина та В. Гансецька, позитивний досвід у сфері медіації є також у таких країнах, як Чехія, Франція, Словаччина, Фінляндія та Австрія. Так, у Чехії діє Служба апробації та медіації, що підпорядкована Міністерству юстиції. У Франції медіатори мають бути акредитовані прокурором, після чого можуть підписати контракт із Міністерством юстиції Франції щодо надання послуг медіації. В Австрії послуги медіації надають департамент Міністерства юстиції та Асоціація пробації і соціальної роботи. У всіх країнах медіатори повинні мати професійну кваліфікацію в галузі права, соціальної роботи або психології [4, c. 17].

Досліджуючи міжнародний досвід, В. Галунько та О. Шкута виокремлюють позитивні аспекти застосування медіації, що є доцільним впровадити до національного законодавства України, зокрема:

- сторони мають право до вирушення суду в нарадчу кімнату в судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій заявити клопотання про врегулювання спору в порядку медіації;

- якщо заявлено клопотання про проведення медіації медіатором і поданні судам першої та апеляційної інстанцій договору, укладеного сторонами з медіатором, провадження у справі зупиняється (у більшості країн цей термін не перевищує одного місяця);

- якщо угоду про врегулювання спору в порядку медіації укладено на стадії виконання судового акта, її подають на затвердження до суду першої інстанції за місцем виконання судового акта або в суд, який прийняв зазначений судовий акт;

- у разі укладення сторонами мирової угоди або угоди про врегулювання спору в порядку медіації, що затверджені судами першої, апеляційної інстанцій, підлягає поверненню з бюджету сплачене державне мито в повному обсязі;

- одночасна або в будь-якій послідовності зміна предмета й підстави позову допускається в разі укладення угоди про врегулювання спору в порядку медіації [5, с. 158].

Узагальнюючи викладене вище, можна підкресдити, що велика завантаженість судів, тривалість і складність судового процесу, значні судові витрати, гласність судового розгляду, що призводить до розголошення конфіденційної інформації і так далі - усе це робить медіацію досить перспективним для України альтернативним методом вирішення спорів, під час реалізації якого дві (або більше) сторони зустрічаються за участі

нейтральної сторони - медіатора, що сприяє досягненню сторонами взаємної згоди у вирішенні спору.

Слід погодитись з Г. Устіновою-Бойченко та О. Привиденцевим, які враховуючи світові тенденції використання позасудових заходів вирішення спорів із залученням третьої, нейтральної сторони, наголошують, що судова система України потребує додаткових правовідновлюючих процедур. Процедура медіаторства, яка склалась на міжнародному рівні, передбачає перелік певних послідовних дії, звісно, що він є умовним, але він створює позитивне оточення для врегулювання конфліктів. Запровадження медіативної процедури в нашій державі стане позитивним надбанням міжнародної практики [6, с. 72].

Підсумовуючи, варто відзначити слушну думку В. Галунько та О. Шкута, які наголошують, що медіація є найбільш ефективною формою та одним із визнаних у світовій практиці способів позасудового вирішення цивільних спорів. У свою чергу, світовий досвід свідчить про те, що медіація дає змогу вирішувати успішно різноманітні конфлікти [4, с. 159].

Отже, медіація є альтернативним способом вирішення правових конфліктів та буде дієвою лише за умови, що сторони спроможні взяти в ній участь, готові йти на компроміс та налаштовані на конструктивну взаємодію. У свою чергу, необхідність функціонування медіації як в цивільному судочинстві, так і в цілій судовій системі, виникла через намагання України відповідати міжнародним стандартам. Так як, у зарубіжних країнах значної популярності набирає політика зменшення ролі суддів у вирішенні незначних спорів, які можливо роз'яснити без потреби звернення до суду.

Литература

1. Притика Ю. Д. Зміст та класифікація приципів медіації. Бюллетень Міністерства юстиції України: офіційне видання. Міністерство юстиції України. Київ, 2010. № 10. С. 86-92

2. Приходько В. Ю. Медіація як альтернативний метод вирішення конфліктів та її перспективи в України. Молодий вчений. 2018. № 4(2). С. 743-746.

3. Шеремет А. М. Досвід зарубіжних країн щодо впровадження медіації та можливість його застосування в Україні. Часопис Національного університету «Острозька академія». №2(20). 2019. С. 1-15. URL : https://lj.oa.edu.ua/articles/2019/n2/19samzvu.pdf (дата звернення 08.04.2023)

4. Василина Н., Гансецька В. Форми врегулювання цивільно-правових спорів: міжнародні та національні стандарти. Цивільне право і процес. №. 6. 2020. С.16-19.

5. Галунько В.М., Шкута О.О. Медіація для України. міжнародний досвід та можливості в процесі застосування. Юридичний бюлетень. Одеса: ОДУВС, 2021. Вип. 22. С. 155-159.

6. Устінова-Бойченко Г.М., Привиденцев О.Г. Міжнародний досвід запровадження та використання медіації як форми вирішення спору. Вісник Націального університету «Одеська юридична академія». 2021. С. 70-73.

Размещено на Allbest.ru