Законодавчі аспекти забезпечення ефективної діяльності слідчих органів України щодо протидії "білокомірцевій злочинності"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Законодавчі аспекти забезпечення ефективної діяльності слідчих органів України щодо протидії «білокомірцевій злочинності»

Тертишник Володимир Митрофанович

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри правоохоронної діяльності Університету митної справи та фінансів

White-Collar Crime, яка часто іменується «білокомірцевою злочинністю» або так званою «злочинністю еліт», сьогодні є одним із найбільш деструктивних явищ у сучасному світі. В силу трансформаційних процесів у суспільстві в нашій країні white-collar crime все більше застосовує фактори політичної корупції, здатна перетворювати владу в бізнес-технологію. Попри те, що останніми роками активізувались дослідження проблем протидії «білокомірцевій злочинності, [1] значний пласт проблем удосконалення діяльності слідчих органів потребують законодавчого розв'язання.

Наразі, згідно ст. 1 Закону України від 28 січня 2021 року № 1150--IX «Про Бюро економічної безпеки України», визначено, що «Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, який виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції, має компетенцію - здійснення слідчої, оперативно-розшукової та аналітичної діяльності у сфері протидії економічним злочинам.

З одного боку, виконання такого спектру функцій потребує закріплення правового механізму їх виконання, юридично визначеної процедури.

З іншого боку, такі слідчі органи орган має бути максимально незалежними від майбутніх "фігурантів справ", а отже не мають підпорядковуватись будь-яким міністерствам чи структурним підрозділам Кабінету Міністрів.

Для посилення гарантій діяльності правоохоронних органів варто унеможливлювати ситуацію, коли новообраний за партійними списками Парламент приступаючи до роботи зразу ж починає «обирати за своїми інтересами» нового Генерального прокурора, а новостворений Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України звільняє Директора Бюро економічної безпеки України, призначає нового, за допомогою якого забезпечує «ротацію» усієї системи «за своїми вподобаннями».

Вважаємо за необхідне усі слідчі органи вивести з підпорядкування виконавчої влади, запровадити призначення їх керівників на термін 10 років, без права відправки їх у відставку Верховною Радою України чи органами виконавчої влади за формуванням «недовіри». Примусове відправлення у відставку керівників слідчих органів та Генерального прокурора має бути допустимим лише в порядку імпічменту на підставі відповідних для цього фактів, або порушень законодавчо визначених вимог щодо бездоганної ділової репутації.

Наразі необхідно розробити та прийняти окремий законодавчий акт щодо взаємодії слідчих (детективних) органів з антикорупційними та іншими правоохоронними й фінансовими органами. - «Закон про взаємодію органів слідства з іншими фіскальними та правоохоронними органами в сфері протидії кримінальним правопорушенням». Таким законом мають бути чітко прописані права та обов'язки взаємодіючих органів, координація їх дій в сфері протидії кримінальним правопорушенням (слідчих, детективів, посадових осіб Національного агентство з питань запобігання корупції, Антимонопольного комітету України, Національного агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, прокуратури, Бюро економічної безпеки, органів фінансового моніторингу, оперативних та експертно-криміналістичних і технічних підрозділів МВС України та СБУ).

Аналіз практики протидії фінансово-економічній злочинності та корупції дає підстави для висновків про необхідність об'єднання слідчих ДБР та БЕБ в єдиний слідчий орган - Державне агентства розслідувань, заточений на протидію white-collar crime. Відповідно, варто до підслідності цього органу віднести усі злочини, вчинені посадовими особами, а також економічні злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями, кримінальні правопорушення у сфері дотримання податкового законодавства, усі кримінальні правопорушення, віднесені за чинним КПК України до підслідності слідчих ДБР та БЕБ. До компетенції НАБУ та ДБР мають бути покладені повноваження щодо виявлення та розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних з фактами політичної корупції та виконання заходів щодо деофшоризації капіталів.

Принципово визначимось, що слідчий (а тим самим і детектив, який виконує повноваження слідчого) здійснює інтегративну функцію розслідування, а не переслідування чи обвинувачення. В КПК України важливо не тільки визначити функцію розслідування однією з функцій кримінального процесу, а й вивести слідчого з переліку суб'єктів сторони обвинувачення.

Функція розслідування - одна з основних функцій кримінального процесу сенсом і змістом якої є здійснення слідчим діяльності, спрямованої всебічне, повне і об'єктивне дослідження усіх обставин предмету кримінального провадження шляхом збирання, дослідження, оцінки, перевірки та використання доказів, для забезпечення установлення істини щодо фактичних обставин складу кримінального правопорушення та доведеності поза розумним сумним щодо суб'єктивної сторони досліджуваних подій, забезпечення правильного застосування закону, захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, забезпечення здійснення правосуддя. злочинність еліта політична корупція

На сьогоднішній день слідчий потрапив у повне підпорядкування прокурору, а самі прокурори водночас стали виконувати діаметрально протилежні функції керівництва слідством і нагляду за законністю керованого ними ж слідства. Цей нонсенс ярко та негативно проявляє себе в сфері щодо протидії політичній корупції та посадовій злочинності. Зокрема, коли новостворений слідчий орган - Державне бюро розслідувань, законом уповноважений розслідувати корупційні та інші посадові злочини, які вчиняються прокурорами, але досі закон покладає компетенцію нагляду за законність діяльності цих же слідчих «шляхом процесуального керівництва слідством» на незамінного прокурора. Як наслідок - незалежність і процесуальна самостійність слідчого стали по суті декларативними. Схоже це задовольняє багатьох чиновників різних гілок влади, які не бажають мати справу з такими незалежним, а отже і некерованим слідчими.

Має бути реально забезпечена реалізація принципу процесуальної самостійності слідчого, усунуті дублювання функцій процесуального керівництва слідством між прокурором та керівником слідчого підрозділу, оптимізовані повноваження слідчого судді.

Процесуальний контроль і нагляд за законністю проведення досудового розслідування мають здійснювати винятково особи, стосовно яких слідчий не перебуває в адміністративній чи іншій підпорядкованості. За прокурором має бути закріплено не право керувати слідством, а право наглядати за законністю слідчої діяльності та скасовувати незаконні рішення слідчого.

Вважаємо, що статус слідчих, їх повноваження і процесуальна форма діяльності мають бути єдиними, а компетенцію слідчих і детективів усе ж таки слід розмежувати: компетенція слідчих - проведення слідчих та інших процесуальних дій; компетенція детективів - оперативно-розшукова діяльність, а на початковому етапі розслідування, як виняток із правила, - провадження невідкладних слідчих (розшукових) дій до передачі справи слідчому. За такого підходу всіх оперуповноважених доцільно перевести у статус детективів, наділивши їх як правом здійснення заходів ОРД, так і правом самостійно розпочинати розслідування та здійснення невідкладних слідчих дій. Це може зменшити навантаження на слідчих та більшою мірою зосередити їхні професійні здібності і зусилля на розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів. Релевантним є розробка та прийняття закону України «Про детективну діяльність».

Потрібно запровадити функцію державного нагляду за дотриманням антикорупційного законодавства та нагляду за дотриманням прав і свобод людини в діяльності підприємств, установ та організацій, а також в діяльності посадових і службових осіб органів державної влади та правоохоронних органів.

Відповідно до конституційних принципів правосуддя має бути сформована заснована на збалансуванні приватних і публічних інтересів виважена доктрина реформування вкрай недосконалого КПК України. Наразі КПК України часто занадто формалізує юридичні процедури, створюючи ілюзію гарантій правосуддя, а в реальності наповнюючи правову систему так званим «беззубим правом» (lex imperfecta), або імітаційним правом (lex simulate), які створюють штучний вигляд рішучих та «успішних» реформ, а в реальності замулюють правове поле неплодоносним законодавчим «болотом», створюючи колапс в роботі слідчих і судових органів.

Щонайменше, на основі існуючих трьох негласних слідчих (розшукових) дій («аудіо-, відеоконтроль особи» - ст. 260, «спостереження за особою, місцем або річчю» - ст. 269, «аудіо-, відеоконтроль місця» - ст. 270) логічно і доцільно з доктринальної, пізнавальної та практичної точки зору регламентувати одну універсальні слідчу дію - «Безпосереднє спостереження і технічне документування суспільно небезпечних та юридично значимих діянь і фактів».

Для усунення колізій при отримання доказової інформації на етапі виявлення та попередження злочинів, реалізації в кримінальному процесі доказових матеріалів, здобутих митними, фіскальними, антикорупційними та іншими правничими інституціями і міжнародними установами, необхідно прийняти єдиного для усіх форм юридичних проваджень - «Кодексу доказового права».

Список використаних джерел

1. Паршин Ю. І., Санакоєв Д. Б., Самойлова С. Ю. Офшоризація та деофшоризація економіки: міжнародний досвід та особливості. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2021. № 2. С. 293-300.

2. Протидія white-collar crime (інтегративний аналіз, коментар законодавства та пошук шляхів його удосконалення) / Під заг. ред. доктора юридичних наук, професора В. М. Тертишника. Київ: Алерта, 2021. 345 с.

Размещено на Allbest.ru