Актуальні питання протидії насильства в Україні в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеського державного університету внутрішніх справ

Актуальні питання протидії насильства в Україні в умовах війни

Волокітенко Ольга Михайлівна, доцент кафедри адміністративного права та адміністративного процесу, кандидат юридичних наук, доцент

Конституція України закріплює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, російські війська були причетними до численних порушень законів і звичаїв війни, які можуть вважатися воєнними злочинами та злочинами проти людства.

На сьогодні випадки насильства під час війни набувають особливо негативного резонансу. Тому розгляд випадків насильства під час війни та питання протидії цих негативних явищ є одним з актуальних завдань як в теорії, так і на практиці. Унаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України відбулося суттєве руйнування укладу життя усього населення нашої держави, різко змінились економічні умови та спроможність людей, їх соціальні ролі та взаємовідносини, у тому числі й всередині родини. Відповідно, проблема домашнього насильства та ефективного реагування на його прояви не втратила своєї актуальності [1, с. 355].

Проблема домашнього насильства для українського суспільства була завжди актуальною та поширеною [2]. Не так давно в Україні було внесено законодавчі зміни у сфері домашнього насильства. Так, 7 грудня 2017 року законодавцем було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», яким було істотно змінено положення КК України, зокрема доповнивши кодекс статтею 126 -1 «Домашнє насильство» [3]. Таким чином, було зроблено крок на шляху імплементації положень Стамбульської Конвенції - Конвенції про запобігання насильства щодо жінок та домашнього насильства та боротьбу із цими явищами [4, с. 12].

У 2018 році був прийнятий та набув чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 р. домашнім насильством визнається діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь [5].

Дослідження диспозиції ст. 126-1 КК України вказує, що домашнє насильство за своєю конструкцією є кримінальним правопорушенням з матеріальним складом, тобто об'єктивна сторона складається з трьох обов'язкових складових - діяння, суспільно небезпечних наслідків та каузального зв'язку. Діяння репрезентується систематичним вчиненням фізичного, психологічного або економічного насильства, поняття яких розкривається через Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 р. Окрім цього, представники наукової спільноти у галузі кримінального права наголошують, що домашнє насильство можливе не тільки у формі дії, а й у формі бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги члену сім 'ї, який перебуває у небезпечному для житті стані) [6, с. 206]. Тут слід звернути увагу, що ст. 126-1 КК України вказує на систематичність вчинення вищевказаних діянь насильства, тобто три або більше разів [7].

Отже, суспільно небезпечне діяння полягає у систематичному вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства. Науковці галузі кримінального права зазначають, що вчинення домашнього насильства можливе не лише у формі дії, а й у пасивній формі - бездіяльності (ненадання допомоги члену сім'ї, який перебуває у небезпечному для життя стані).

Прикінцевими положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 р. було закріплено нову редакцію статті 173-2 КУпАП «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування». Доцільно проаналізувати розмежування між адміністративним та кримінальним правопорушеннями за вчинення домашнього насильства. Так, домашнє насильство, передбачене ст. 126-1 КК України відрізняється від насильства, передбаченого ст. 173-2 КУпАП за наступними ознаками:

систематичність вчинення фізичного, психологічного чи економічного насильства, оскільки саме критерій систематичності є кваліфікуючою ознакою кримінально караного домашнього насильства;

настання суспільно небезпечних наслідків. Адміністративна відповідальність настає, якщо домашнє насильство не спричинило:

а) тілесних ушкоджень;

б) не призвело до фізичних або психологічних страждань;

в) розладів здоров'я;

г) втрати працездатності;

д) емоційної залежності;

е) погіршення якості життя;

за вчинення сексуального насильства настає кримінальна відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 153 КК України. Слід зауважити, що законодавець від 7 грудня 2017 р. прийняв нову редакцію ст. 153 КК України «Сексуальне насильство», регламентувавши кваліфікований склад злочину, передбачений ч. 2 вказаної статті: «Сексуальне насильство, вчинене щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»;

адміністративна відповідальність передбачена як за домашнє насильство, так і за насильство за ознакою статі [8, с. 101].

Прийняття Закону про домашнє насильство та Закону про внесення змін до КК України й КПК України з метою імплементації міжнародно - правових норм щодо протидії домашньому насильству є дійсно рішучим кроком з метою скорочення випадків домашнього насильства. Разом з цим, на нашу думку, викорінити проблему повністю навряд чи вдасться, оскільки більшість жертв навіть не заявляють про вказані злочини, продовжуючи потерпати від знущань.

Крім того, прийняті нормативно-правові акти є суперечливими та такими, що по суті не вирішують проблему насильства в сім'ї. Вважаємо за доцільне на рівні законодавства дати більш чітке визначення в примітці до ст. 126-1 КК України поняття «економічне насильство», так як відсутність 21 легального терміна призводить до довільного тлумачення норми Особливої частини КК України, розкрити визначення понять «фізичного насильства», «психологічне насильство» та «економічне насильство» тощо. Отже, існують певні недоліки та неточності, які потребують свого вирішення та вдосконалення. Звідси особливої актуальності набувають теоретичні та прикладні розробки щодо запровадження в Україні міжнародних норм запобігання насильству в сім'ї. домашній насильство правопорушення

Слід зауважити, що з настанням повномасштабної війни в Україні проблема домашнього насильства поступово відійшла на другий план, оскільки ресурси та увага суспільства спрямовуються на збройних конфлікт та всі супутні обставини, які пов'язані з цим, що є цілком нормальним явищем у сьогоднішніх умовах життя [2]. Однак, як свідчить статистика, кількість випадків домашнього насильства під час дії збройного конфлікту в державі не зменшилась у порівнянні з попередніми роками.

За офіційними даними Національної поліції України, наданими у відповідь на запит, у 2022 році надійшло 244 381 звернення з приводу фактів домашнього насильства, що є на 40 % більше, ніж у попередньому році (144 394) та на 15 % більше, ніж у 2020 році (208 748) і на 41 % більше, ніж у 2019 році (141 814). В Україні в умовах воєнного стану домашнє насильство не зникло, і немає жодних сумнівів, що ця проблема є поширеною в суспільстві. Вважається, що збройний конфлікт загострює проблему насильства. Адже агресія, зміна звичного ритму життя та необхідність пристосовуватися до нових ситуацій можуть бути факторами, що впливають на здійснення домашнього насильства.

Протягом 2022 року облікована кількість звершень щодо фактів домашнього насильства знизилась приблизно вдвічі від обсягів попереднього, 2021 р., у першу чергу, через вплив низки факторів, пов'язаних з війною. Ефективне реагування та запобіжний вплив потребує вирішення досить широкого кола соціальних, психологічних, правових та економічних питань, над якими потрібно працювати як на рівні місцевих громад, так і на загальнодержавному рівні, зокрема, й із залученням можливостей міжнародних організацій [1, с. 358].

Суспільний інтерес до проблеми домашнього насильства, висвітлення в ЗМІ, активна громадянська позиція з цього питання і, звичайно, законодавча робота народних депутатів призвели до того, що українське суспільство не сприймає домашнє насильство через призму чужих сімей і намагається допомагати постраждалим замість того, щоб замовчувати ці випадки.

Таким чином, хоча домашнє насильство стало соціальною проблемою, частково через воєнний стан, а частково через наслідки збройного конфлікту, все більше жертв мовчки миряться з ним, бо не хочуть створювати проблеми для інших.

Питання домашнього насильства залишається актуальним для України, де спостерігається збільшення випадків насильства в умовах воєнного стану порівняно з попередніми роками. Це може бути пов'язано з кризовою ситуацією, в якій опинилася значна частина нашого населення.

Збройний конфлікт у країні не призвів до кардинального зниження рівня злочинності в країні, а навпаки, спричинив зростання окремих видів правопорушень, зокрема домашнього насильства. Тому вкрай важливо підвищити рівень обізнаності щодо домашнього насильства, покращити практику збору статистичних даних та змінити підхід до розслідування та судового переслідування для забезпечення адекватного та ефективного захисту прав постраждалих від цього негативного явища.

Список використаних джерел

1. Блага А. Б., Адащик А. С. Динаміка домашнього насильства в умовах війни. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 1. С. 355-358.

2. Змисла М. Чи втратило домашнє насильство свою актуальність в умовах воєнного стану? Юридична газета online. 2023.

3. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами: Закон України від 06.12.2017 р. № 2227-VIII.

4. Віллс Е., Калашник О. Протидія домашньому насильству: практ. посібник для поліцейських. Київ, 2018. 77 с.

5. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.12.2017 р. № 2229-VIII.

6. Яїцька Д. І. Криміналізація домашнього насильства в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 2. С. 204-208.

7. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-III. Мінка Т. Розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Национальный юридический журнал: теория и практика. 2019. С. 98-101.

Размещено на Allbest.ru