Особливості організації роботи у сімейних справах за участю неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості організації роботи у сімейних справах за участю неповнолітніх

Ратушна О.О.,

юрист та сімейний медіатор,

приватна практика, лектор Вищої школи Адвокатури України

«Життя як коробка шоколадних цукерок: ніколи не знаєш, яка начинка тобі попадеться» - говорив герой Тома Ґенкса з фільму Форест Гамп.

Так само в справах з розлучення ніколи не знаєш, із чим можеш зіткнутися. Але з великою вірогідністю сімейний адвокат в цій категорії справ, окрім позицій, прав та обов'язків дорослих людей, зустрічається із інтересами неповнолітньої дитини. Саме її інтересів та майбутнього життя безпосередньо стосуються рішення щодо встановлення місце проживання, розподілу майна, аліментів та порядку участі у вихованні на повсякденому рівні - до якого садочку чи школи йти, із яким лікарем укладати декларацію, як лікувати та навіть чим годувати.

Відповідно до Конвенції про права дитини, що була прийнята Генеральною асамблеєю ООН у 1989р., закріплено право дитини висловлювати свою думку стосовно питань, що стосуються його благополуччя. Згідно із положеннями конвенції необхідно належним чином враховувати погляди дитини, враховуючи його вік і ступінь зрілості. Дитині, яка може сформулювати свої погляди, забезпечено право вільно ці погляди висловлювати, йому надається можливість бути почутим під час судового розгляду справи, що стосується його інтересів безпосередньо, або через представника.

Аналогічним чином в Регламенті Ради ЄС 2201/2003 від 27.11.2003р. Про юрисдикцію, визнання та приведення у виконання судових рішень у сімейних справах та справах про обов'язки батьків закріплено право дитини виказувати свою думку під час судового розгляду, якщо це є доцільним із врахуванням його віку та ступеня зрілості.

В той час Закон про дітей, прийнятий в Шотландії у 1995р., вимагає, щоб всі особи, що наділені батьківською відповідальністю, наскільки це можливо, приймали до уваги погляди своїх дітей.

Однак, з'ясування поглядів, міркувань, потреб і почуттів дитини передбачає необхідність безпосереднього спілкування з ним. Комунікація не може бути направлена лише однобічно на дитину, вона повинна бути багатосторонньою із залученням батьків дитини.

Участь дитини в процесі розлучення можлива в декількох формах, а саме:

непряме консультування, коли батьки інформують дитину про суть того процесу, що відбувається, а сімейний адвокат знайомить батьків із потребами й реакцією дитини під час перехідного періоду в конфлікті між батьками,

пряме консультування, яке проводить з дитиною спеціально запрошений фахівець - психолог чи медіатор - без присутності батьків. Така консультація потрібна, коли дитина не може або не хоче сказати про свої бажання в присутності батьків.

Крім того, пряме консультування поділяється на консультації за участі дитини разом із батьками та на консультації за участі дитини як сторони конфлікту.

Однією із особливостей цієї категорії справ є високе емоційне забарвлення всіх учасників будь-яких правових процедур та судового процесу, пов'язаних із процедурою розлучення. Виключенням не є і сам адвокат, який відчуває можливо страх та хвилювання відносно залучення дитини з огляду на те, щоб не завдати їй емоційної шкоди.

Тому найголовнішим завданням адвоката, що супроводжує справу, є робота над довірою. Саме без довірливого ставлення з боку фахівця, що супроводжує процес, родинний конфлікт може навпаки тільки наростати.

Формування довіри в роботі із шлюборозлучними та пов'язаними із ними процесами є багатоповерховим.

Спочатку адвокат формує довіру до себе з боку одного із батьків, того, який звернувся по правову допомогу. Або з боку кожного із батьків одночасно, якщо допомога надається в ролі сімейного адвоката. Це є

фундаментом довіри, принаймні під час процесу, який відбувається, для побудови або відновлення довіри між колишнім подружжям та сприяє відновленню довіри на третьому рівні - між батьками та дитиною.

Водночас ці міжособисті процеси, що формуються між фахівцем, батьками та дитиною сприяють довірливому ставленню до самого процесу врегулювання спору щодо дитини.

Вершиною довіри до фахівця, що супроводжує процес, пов'язаний із інтересами неповнолітньої дитини, є письмова згода кожного із батьків на залучення до процесу обговорення питань щодо неповнолітньої дитини та згода самої дитини прийняти в цьому участь.

Будь-яке, навіть саме мирне, вирішення сімейних спорів є надемоціним процесом, насамперед, для дитини. Зокрема, однією із причин є наявність дисбалансу сил, а саме: вікового, гендерного та рольового - батьків та діти. В цих справах балансування потребує не тільки дитина, але і дорослий, який дуже часто приходить із накопиченим почуттям провини.

Які прийоми можуть допомогти сімейному адвокату під час проведення спільних зустрічей батьків та дитини в процесі розлучення?

Структурування розмови, узгодження тем для обговорення та черговості їх обговорення. Сімейний адвокат, виходячи із певних обставин справи може сам запропонувати тему, з якої почати - найбільш просту для обговорення чи навпаки найбільш важливу для дорослих і саме тому саму складну в обговоренні. Або навпаки запропонувати подружжю обрати ту тему, із якої вони обидва готові розпочати діалог.

Розстановка пріоритетів. Ця навичка може використовуватися сімейним адвокатом у звернені до батьків, наприклад, що на ваш погляд в даний момент найважливіше для дитини? Але найголовнішим правилом застосування пріоритетів є терміновість певних питань: якщо необхідно вирішити з ким із батьків дитина має провести наступний вихідний, починати треба з цього питання, а не з міркувань про далеке майбутнє.

Мистецтво запитань, які орієнтовані на минуле, теперішній час та на майбутнє. Такі запитання можуть бути задані напередодні зустрічі або навпаки наприкінці, наприклад, якщо діти залишаться жити з вами, скільки часу, на ваш погляд, вони повинні проводити із іншим із батьків?

Фокус на спільних почуттях та інтересах учасників шлюборозлучного процесу. Вкрай важливим є утримання від обговорення почуттів, що мали місце у минулому, необхідність визнання почуття гніву, обурення та інших умовно названих «негативними» емоції кожного із подружжям щодо один одного, та фокусування на теперішній ситуації та майбутніх домовленостях, наприклад, чи вірно я розумію, що кожен із вас хоче узгодити домовленості щодо вашої дитини, які допомогли б їй найкращим чином та якомога швидше обладнувати зміни у житі? розлучення сімейний справа неповнолітній

Техніка мовчання у вигляді паузи. Цей прийом є доцільним для багатьох завдань адвоката в сімейних справах, зокрема: продемонструвати

повагу, доки інша людина обмірковує ситуацію; дати людині час розібратися зі своїми емоціями; створити, у разі потреби, тиск, що змушує людину до участі в діалозі.

Мовчання - дуже важка для оволодіння навичка, але, водночас, це надзвичайно потужний і корисний засіб. При переговорах на підвищених тонах кнопка «пауза» набуває особливо важливого значення, тому що сімейний адвокат - пара начебто призначає сторонню людину, яка не тільки направляє ситуацію, але й перевіряє і перевіряє її не тільки з боку заноності, але й з урахуванням інтересів клієнта.

Якщо чоловік кричить: «Добре, нехай вона отримає все, що хоче!», а жінка шепоче: «Погоджуюсь на все тільки заради дітей» ніяка угода не може бути укладена до тих пір, поки не будуть висвітлені всі деталі.

Залучення неповнолітніх дітей у сімейних справах для батьків дає можливість обговорити разом з дитиною ситуацію, що склалася; почути та врахувати думку дитини під час конфлікту; підтримати дитину, якщо вона є стороною їх «дорослого» спору; відновити контакт та зміцнити зв'язок із дитиною.

Для дитини це можливість брати активну участь у вирішенні питань, що стосуються її життя, самостійно впливати на вирішення конфлікту; висловлюватись про своє розуміння конфлікту, отримати відповіді на важливі для неї питання - як від батьків, так і від адвоката; усвідомлювати відповідальність за свої дії.

А для сімейного адвоката залучення неповнолітньої дитини до процесу узгодження питань, що стосуються його інтересів під час або після розлучення батьків - ще одна можливість попередити порушення законних прав дитини та переконатися, що права дитини будуть забезпечені в найкращий спосіб, незважаючи на батьківський конфлікт.

Література

Конвенція про права дитини 20 листопада 1989р. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_021#Text

Мирне вирішення сімейних спорів: методичні рекомендації /авт. кол.: Г.О.Гаро, О.М.Спектор, Т.В.Водоп'ян, [та ін.]. Фактор, 2019. 80 с. URL : http://bit.ly/2Vyh0Qu

Сімейна медіація (друге видання) / Л.Паркінсон - Москва, Видавництво міжрегіонального центру управління та політичного консультування, 2016. 316 с.

Размещено на Allbest.ru