Застосування медіації при вирішенні господарських спорів в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування медіації при вирішенні господарських спорів в умовах війни

Алєксєєва Інна Юріївна,

приватний нотаріус

На сучасному етапі розвитку Української держави запровадження такого альтернативного методу вирішення спорів як медіація вже має юридичне підґрунтя, а саме Закон України «Про медіацію» (далі - Закон), який набрав чинності з 15.12.2021 року та визначає правові засади і порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов'язані з цією процедурою. Відповідно до ч. 1 ст. 3 дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим) [1].

У даній науковій праці вважаємо за необхідне розглянути медіацію як спосіб вирішення господарських спорів (комерційна медіація), яка в нашій країні може стати перспективним напрямом, що підтримає суб'єктів господарської діяльності та ефективним механізмом при вирішенні зазначених спорів. Серед переваг медіації, як альтернативного способу вирішення господарських спорів, можна виокремити наступне. По-перше, процедура проведення медіації характеризується оперативністю. Саме оперативність набуває важливого значення у випадках, коли контрагенти, які є суб'єктами підприємницької діяльності, мають намір відновити або продовжити договірні відносини, зокрема, у сфері торгівлі чи інші комерційні правовідносини, або якщо спір, який виник з одним із ділових партнерів є перешкодою у господарських правовідносинах з іншими бізнес - партнерами.

Учасникам медіації, якими є суб'єкти господарської діяльності, не потрібно очікувати призначення судового засідання, робити прогнози про те, як довго триватиме розгляд справи в Господарському суді з моменту подання позовної заяви до винесення рішення та реального його виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону визначено, що сторони медіації самостійно визначають перелік питань, які обговорюватимуться, варіанти врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації, строки та способи її виконання, інші питання щодо конфлікту (спору) та проведення медіації [1]. Таким чином, сторони самі обирають час проведення медіації та можуть регулювати її тривалість. Процедура медіації не є публічною і базується на принципі конфіденційності. Згідно зі статтею 6 Закону медіатор та інші учасники медіації, а також суб'єкт, що забезпечує проведення медіації, не мають права розголошувати конфіденційну інформацію, якщо інше не встановлено законом або якщо всі сторони медіації не домовилися у письмовій формі про інше. З метою реалізації норм цього Закону конфіденційною інформацією вважається вся інформація, яка стала відома під час підготовки до медіації та проведення медіації, зокрема про пропозицію та готовність сторін господарського спору до участі у медіації, факти та обставини, висловлені судження та пропозиції сторін медіації, якими є суб'єкти господарської діяльності, щодо врегулювання господарського спору, зміст угоди за результатами медіації. Крім того, відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 67 Господарсько-процесуального кодексу України не можуть бути допитані як свідки особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що проведення позасудового врегулювання спору, про такі відомості [2]. Отже, з метою пошуку найбільш вигідного рішення для учасників медіації при вирішенні господарського спору, ситуацію, що виникла між діловими партнерами можна розглянути з різних аспектів, обговорити будь-які їх дії без ризику поширення негативної інформації та втрати ділової репутації.

Відповідно до визначення поняття медіації, даного у п. 4) ч. 1 статті 1 Закону, остання характеризується добровільністю, конфіденційністю, структурованою процедурою, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів. Слід зазначити, що під час медіації, серед іншого, при вирішенні господарських спорів співпраця сторін має бути спрямована на розуміння суті проблеми, критичної та реалістичної оцінки обставин справи, а також налагодження комунікації між сторонами. Безперечно, якщо сторони медіації дійшли домовленостей, які влаштовують всіх по суті, немає розбіжностей у розумінні положень укладеної ними медіативної угоди, а також сторони знають, які дії їм необхідно вчинити та готові до цього, ризик невиконання такого рішення мінімальний. Слід відзначити, що медіація, як позасудова процедура вирішення господарських спорів, орієнтована на відносини в майбутньому, тому виникнення суперечностей між комерційними організаціями в медіації трансформується із правового спору (спір із правовими позиціями), сторони якого звертаються за захистом порушених або оспорюваних прав і свобод або законних інтересів, у переговори сторін щодо спільного пошуку бізнес-рішення (переговори із урахуванням інтересів сторін). Одним із основних завдань медіатора є виявлення інтересів сторін і направлення осіб, які ведуть переговори на пошук взаємоузгоджених рішень. Відповідно, як наслідок, у процесі медіації на відміну від судового розгляду виключається правовий ризик подання доказів проти своїх інтересів. Враховуючи те, що у раціональному бізнесі суб'єкти підприємницької діяльності контролюють свої витрати та потенційні ризики, відповідно господарські спори найбільше потребують їх вирішення шляхом проведення медіації. Наступною перевагою медіації, як альтернативного способу вирішення господарських спорів, є те, що на відміну від судового розгляду, сторони не пов'язані із предметом позову. Для того, щоб дійсно рішення задовольняло інтереси обох сторін, вони мають можливість комплексно підійти до врегулювання спору і вийти за межі тих вимог, які вони могли пред'явити у суді. Водночас, не завжди медіація закінчується підписанням медіативної угоди, а сторонам вдається знайти взаємовигідне рішення, тобто іноді з'являються обставини, що перешкоджають виконанню медіативної угоди. Однак, на відміну від судового процесу, сторони завжди можуть повернутися в медіацію з того ж предмета спору, з тим самим переліком осіб та продовжити пошук взаємоприйнятного рішення.

Під час судового процесу рішення щодо господарського спору між сторонами виноситься суддею та є законним та обґрунтованим, але може бути абсолютно непередбачуваним для сторін. На відміну від судового процесу медіація являє собою гнучкий процес, в якому сторони можуть більшою мірою впливати на його проведення (процес переговорів та результат контролюються сторонами). Відповідно, сторони з більшою ймовірністю можуть спрогнозувати результат своїх переговорів, заздалегідь скласти план подальших дій після закінчення медіації, а також вийти з медіації та вибрати інший спосіб вирішення спору. Разом з тим велике різноманіття поглядів щодо відокремлення стадій медіації також свідчить про те, що дана процедура є досить гнучкою і може бути відкоригована залежно від бажання сторін [3, с. 152].

У контексті нашого дослідження слід відзначити, що на сьогоднішній день медіація, як спосіб вирішення господарських спорів, є затребуваною в багатьох країнах світу і зарекомендувала себе як дієвий інструмент. Так, наприклад, для низки міжнародних корпорацій, таких як Nestle, GeneralElectric, Coca-Cola, Siemens, Apple медіація стала навіть елементом їхньої корпоративної культури. Відповідно до цього потенційні іноземні партнери, приходячи на ринок Української держави, все частіше пропонують як умову для співпраці саме застосування медіації, як способу вирішення спорів, у тому числі використання медіативного застереження в контрактах, що укладаються між діловими партнерами. Це насамперед пов'язано з тим, що оперативно проведена медіація на ранніх стадіях конфлікту запобігає виробничому простою певного підприємства, оскільки сам по собі конфлікт означає, що є перешкоди для подальшої злагодженої співпраці. Крім того, результат медіації, на відміну від судового розгляду, є в обов'язковому випадку продуктом взаємних домовленостей між суб'єктами підприємницької діяльності. Отже, іноземний партнер має можливість управляти своїми виробничими та правовими ризиками, і, відповідно, вважає більш вигідними умови ведення бізнесу з партнером, який використовує медіацію. Відповідно до викладеного медіація стає додатковою перевагою для залучення іноземних інвесторів в Україну. Таким чином, на підставі викладеного можна дійти висновку, що до переваг медіації, як альтернативного способу вирішення господарських спорів, можна віднести: оперативність, конфіденційність, добровільність, структуровану процедуру, трансформацію правового спору у переговори із урахуванням інтересів сторін, підконтрольність сторонам медіації процесу переговорів та їх результату, сприяння залученню іноземних інвесторів в Україну тощо.

Список використаних джерел

медіація спір юридичний господарський

1. Про медіацію: Закон України №1875-IX від 16.11.2021 р. URL: https://zakon. rada.gov.ua/l aws/show/1875-20#Text.

2. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. Відомості Верховної Ради України. 1992. №6. Ст. 56.

3. Жмур Н., Оленюк А. Проблемні питання позасудового врегулювання господарських спорів. Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право». 2021. №2 (59). С. 149-154.

Размещено на Allbest.ru