Поняття кіберзлочину та його застосування в нормах закону про кримінальну відповідальність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності ім. академіка В.В. Сташиса НАПрН України

Поняття кіберзлочину та його застосування в нормах закону про кримінальну відповідальність

Федюк В.В.,

молодший науковий співробітник

Бурхливий розвиток цифрових технологій та постійне вдосконалення механізмів комунікації із використанням кіберпростору, з одного боку, сприяють прогресу суспільного життя, а з іншого - породжують нові несприятливі для суспільства виклики. Серед таких викликів чи не найбільш серйозним виступає поширення кіберзлочинності, основною «одиницею виміру» якої є кіберзлочин. Оскільки у Кримінальному кодексі України (далі - КК України) поняття останнього не формалізовано, то невирішеним залишається питання віднесення в межах цього нормативно-правового акту тих чи інших суспільно небезпечних діянь саме до таких, що відповідають ознакам кіберзлочинів у повному обсязі, та які норми Особливої частини КК України передбачають кримінальну відповідальність за їх вчинення.

Поняття кіберзлочину ставало предметом наукових розвідок багатьох сучасних дослідників кримінального права. Слід відмітити напрацюван-ня О. І. Деньковича, який узагальнив висловлені позиції інших науковців стосовно критеріїв віднесення кримінального правопорушення до кіберз-лочину. Відповідно до такого узагальнення кіберзлочинами визнаються:

1) кримінальні правопорушення (дотримуючись чинної термінології КК України), передбачені розділом XVI Особливої частини КК України;

2) кримінальні правопорушення, предметом яких є комп'ютерна інформація; 3) кримінальні правопорушення, в яких комп'ютер є або предметом кримінального правопорушення, або знаряддям, або способом його вчинення; 4) кримінальне правопорушення, в яких кіберпростір є середовищем, предметом (метою) посягання та/або способом вчинення [1, с. 19-20]. Слід звернути увагу і на законодавче визначення кіберзлочину, що надано поза КК України. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» №2163-VIIIвід 05.10.2017 р. (далі - Закон) кіберзлочином (комп'ютерним злочином) є «суспільно небезпечне винне діяння у кіберпросторі та/або з його використанням, відповідальність за яке передбачена законом України про кримінальну відповідальність та/або яке визнано злочином міжнародними договорами України». Варто констатувати, що наразі таке визначення не враховує положення чинного КК України в аспекті поділу кримінальних правопорушень на кримінальні проступки та злочини, проте, як видається, воно відображає основні характеристики розглядуваного поняття. Йдеться про те, що, по-перше, було здійснено ототожнення кі-берзлочину та комп'ютерного злочину, а по-друге, визначено його специфіку (вчинення діяння у кіберпросторі та/або з його використанням). А тому основним завданням вбачається, враховуючи розмаїтість процесів у кіберпросторі та особливостей їх протікання, виокремлення безпосередньо кіберзлочинів (у вузькому розумінні, як комп'ютерних), так і суспільно небезпечних винних діянь, які посягають на абсолютно різні об'єкти кримінально-правової охорони, але використовують кіберпрос-тір, як предмет, знаряддя чи засіб їх вчинення (кіберзлочини у широкому розумінні). Так, згідно з абз. 9 п. 3 Стратегії кібербезпеки України, затвердженої Указом Президента України №447/2021 від 26.08.2021 р., набуває поширення використання кіберпростору для вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, а також кримінальних правопорушень, пов'язаних із легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, торгівлею людьми, незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших предметів і речовин, які загрожують життю та здоров'ю людей тощо.

Тому з метою адекватного розуміння та застосування всього обсягу поняття «кіберзлочин» щодо тлумачення певних діянь, передбачених нормами Особливої частини КК України, як кримінальних правопорушень безпосередньо у сфері «кібер» (т.зв. комп'ютерних) та кіберзло - чинів у широкому розумінні необхідно розмежувати ці поняття, які в Законі вживаються як синоніми. Так, зазначається, що комп'ютерним злочином є протиправне втручання в роботу кібернетичних систем, основною управляючою ланкою яких є комп'ютер (наприклад, спотворення інформації про стан об'єкта в каналі зворотного зв'язку, спотворення керуючого сигналу й каналу зв'язку, використання шкідливого програмного забезпечення тощо), створення та використання в злочинних цілях певної кібернетичної (комп'ютерної) системи, використання в злочинних цілях існуючих кібернетичних (комп'ютерних) систем (наприклад комп'ютерних чи телекомунікаційних мереж у шахрайстві, вимаганні тощо). Натомість, кіберзлочином є злочин, пов'язаний із використанням кібернетичних комп'ютерних систем, та злочин в кіберпросторі. Під кі-берпростором слід розуміти штучне електронне середовище існування інформаційних об'єктів у цифровій формі або простір, представлений інформаційно-комунікаційними системами, у якому проходять процеси перетворення (створення, зберігання, обміну та знищення) інформації, представленої у вигляді електронних комп'ютерних даних [2, с. 85-86].

Особливістю кіберзлочину є те, що він пов'язаний із використанням саме кібернетичних технологій у межах однієї комп'ютерної мережі або декількох таких мереж, як складової інформаційної (автоматизованої), інформаційно-комунікаційної чи електронної комунікаційної систем. На відміну від цього, комп'ютерний злочин - це діяння, що, передусім, вчиняється з використанням будь-якої комп'ютерної техніки. Формами кримінально протиправного використання кібернетичних технологій у межах комп'ютерних мереж можуть бути, приміром, несанкціоноване отримання прав керування комп'ютерною мережею та її нерегламентоване використання (наприклад, із метою спричинення аварії на виробництві шляхом дезорганізації управлінської діяльності підприємства), а також створення та використання в злочинних цілях однієї комп'ютерної мережі (або поєднання декількох) проти інших таких мереж (наприклад, створення мережі заражених комп'ютерів для здійснення атак на веб-сайти тощо).

Отже, поняття кіберзлочину є багатогранним. При застосуванні норм закону про кримінальну відповідальність кіберзлочин не слід зводити до поняття «комп'ютерного кримінального правопорушення» (розділ XVI Особливої частини КК України), а враховувати, що таке діяння (кіберз-лочин) вчиняється у кіберпросторі та/або з його використанням, що, як правило, супроводжується посяганнями на інші об'єкти кримінально - правової охорони.

Список використаних джерел

кримінальний правопорушення кіберзлочин законодавчий

1. Кіберзлочинність та електронні докази = cybercrimeanddigitalevidence: навч. посібник / [Б.М. Головкін, О. І. Денькович, В.В. Луцик, Д.М. Цехан]; за ред. канд. юрид. наук, доц. О. Денькович, д-р права, проф. ГабріелеШмельцер. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2022. 298 с.

2. Словник термінів з кібербезпеки / за заг. ред. О.В. Копана, Є. Д. Ску-лиша. К.: ВБ «АванпостПрим», 2012. 214 с.

Размещено на Allbest.ru