Особистість злочинця-агресора (ст. 437 КК України): кримінологічна типологія та аналіз ознак

Виконавець тактичного рівня. У системі суб'єктів злочину агресії вони посідають найнижчу ланку. Однак від їх управлінських дій безпосередньо залежить можливість реалізації рішення про здійснення збройної агресії, її перебіг. Цей тип представлений командувачами родів військ, бригадними генералами збройних сил російської федерації. Однак не лише ними. Дотичною до їх й вельми суттєвою, детермінаційно ефективною є роль професійних пропагандистів - телеведучих, так званих «журналістів», які пропагують, виправдовують війну, глорифікують агресію, конструюють, реконструюють, підживлюють соціальну міфологію та оборонну свідомість населення російської федерації, легітимізують, таким чином, масове насильство. Певна річ, їх діяння не можуть бути кваліфіковані за ст. 437 КК України. Однак їх злочинна діяльність є фоновою, обумовлюючою, передбачена ст. ст. 436, 436-2 КК України та є вагомим фактором продукування згоди у широких верств населення на розв'язування, ведення війни, полегшують мобілізаційні кампанії.

Союзник вищого рівня - особа, яка не входить до пулу верховного лідера через брак довіри, фанатично не відданий йому, однак з огляду на політичну кон'юнктуру вимушений (вимушено-добровільний підтип) або прагне (корисливий підтип) рахуватися (задовольняти) з інтересами вказаного лідера та виконувати його вказівки/прохання щодо участі у розв'язуванні, веденні агресивної війни. Зрозуміло, що така фігура, відносно функціонально автономна, не може відбутися всередині політичної системи самої російської федерації, адже в ній самій про жоден автономізм, з огляду на чітку владну ієрархію, вертикаль, не може бути й мови. Тож йдеться про союзника вищого рівня з числа лідерів інших держав, союзних (ситуативно чи стратегічно) агресорові. Передусім - це особистість президента Республіки Білорусь О.Г. Лукашенка, який надав територію своєї держави для здійснення з неї збройного нападу на Україну, територіальної інвазії збройних сил російської федерації (відповідно до п. «f» Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 р. «Про визначення агресії» дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третьої держави визнається агресією Definition of Aggression: Resolution 3314 (XXIX) of the UN General Assembly, dated December 14, 1974. URL: https://legal.un.org/avl/pdf/ha/da/dae.pdf.). Крім того, в ході подальших бойових дій не виключається й відповідна союзницька роль у ведені агресивної війни лідерів деяких інших держав, які імовірно надають російській федерації військову допомогу у веденні бойових дій проти України.

Як правило, злочинці вказаного типу є раціональними, діють з розрахунком на отримання визначених політичних (утримання, зміцнення внутрішньої влади) або економічних (постачання дешевих енергоносіїв, отримання дешевих кредитів, списання боргів кредитором тощо) дивідендів від російської федерації. При тому відповідна підтримка й співучасть у злочині агресії неодмінно супроводжується легітимізаційним дискурсом, відповідними пропагандистськими практиками, заснованими на російсько-шовіністичному, міфологічно-травматичному, сфальсифіковано-оборонному наративі.

За соціально-рольовою ознакою можливо виділити два основні кримінологічні типи злочинця-агресора:

злочинний лідер, або локально-екзогенний злочинець. Не варто думати, що лідерськими якостями злочинця в країні-агресорі володіє виключно її президент В. В. Путін. Так, він задає загальну орієнтацію, тон функціонування політичної системи. Однак не менш значущою є і роль лідерів функціональних осередків виконання його злочинних наказів, розпоряджень, що саме у виконавському форматі не виключають ініціативності та відповідних лідерських якостей, що гарантують заповзяття у плануванні, організації, контролі та безпосередньому виконанні необхідних для вчинення злочину агресії дій, діяльності. Тож про лідерські якості тут варто говорити виключно у функціональному контексті, який позначений нами як локально-ендогенний. Останнє означає відсутність залежності такого лідера від впливу на нього локальної ситуації (по лінії очолюваного ним відомства, органу, сектору тощо). Він сам формує лінію поведінки, тактику роботи у відповідному відомстві щодо забезпечення запитів на війну. Водночас така ініціативність, ендогенність є виключно локальною. Стратегічно й функціонально він вмонтований в управлінську систему вищого рівня організації, підкорений її загальним імпульсам адміністрування;

злочинець-конформіст, екзогенна особистість. Цей тип не вирізняється лідерськими якостями, є типовим представником ординарного виконавця, позбавленого ініціативності. Зазвичай такі особи є кар'єристами, ладні на виконання злочинних наказів, аби не втратити роботу, не перервати кар'єрне зростання, хоча ступінь їх індоктринованості може не позбавляти їх здатності до критичного аналізу лінії діяльності уряду, верховного лідера. Можливий тиск сумління в таких випадках нівелюється дією легітимізаційного дискурсу, квазіоборонних наративів.

Висновки

Підсумовуючи, зауважимо, що здійснене дослідження особистості злочинця-агресора презентує лише первинні обриси цього надскладного феномену. Втім, навіть у їх межах стало зрозумілим, що він є неоднорідним, що й зумовило виділення декількох типів. В межах цих типів слід вести мову як про індивідуальний профіль неординарного злочинця - агресора в особі президента російської федерації В.В. Путіна, так і про цілком ординарні, типові профілі злочинів з числа так званої політичної еліти, системних функціонерів, виконавців тактичного рівня, союзників вищого рівня. І якщо масштаб зла і характер психопатії чинного президента Росії В.В. Путіна робить його унікальним соціальним явищем, соціально-політичною, морально-психологічною проблемою як для Росії, так і для сусідніх країн, всього світу, то решта типів, як засвідчує історія, абсолютно не вирізняються унікальністю, є ганебним антропологічно стійким трюїзмом, відображають людське пристосуванство, глупство та моральну деградацію. Поруч з тим, не варто недооцінювати їх суспільну небезпечність. Саме вони є опорою верховного лідера та значною мірою обумовлюють можливість планування, розв'язування та ведення агресивної війни. Втім, детермінаційний комплекс останнього вимагає окремого дослідження.

Список використаних джерел

1. Берест М. Невтішний діагноз: лікар проаналізувала психічне здоров'я Путіна. МЕТА. Новини. 2022. 7 березня. URL: https://meta.ua/uk/news/society/41736-nevtishnii-diagnoz-likar-proanalizuvala-psihichne-zdorovva-putina/.

2. Бунин И. Миссия русской эмиграции (Париж, 29 марта 1924 г.). URL: https://www.solovki.ca/camp20/butcherlenin.php.

3. Водянніков О. Злочини проти миру в міжнародному праві і кримінальному праві України. Право України. 2023. № 5. С. 12-29.

4. Гладієвський П. 15 років «холодної війни». Збруч. 2022. 11 лютого. URL: https://zbruc.eu/node/110522.

5. Емельянов В.П. Преступность лиц с психическими аномалиями / Под ред. И.С. Ноя. Саратов: Саратовский университет, 1980. 97 с.

6. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. К.: Ін Юре, 2007. Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. 424 с.

7. Зелінський А. Як військові капелани допомагають воїнам на фронті залишатися людьми. Колесо життя. 2023. № 144. С. 14-17.

8. Лащенко О. Мюнхенська промова Путіна - початок краху Росії?

9. Радіо Свобода. 2021. 10 лютого. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/mvunhenska-promova-putina/31095096.html.

10. Мар'єнко Л.М. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного: кримінологічна характеристика та запобігання: дис. ... докт. філософії (081 Право) / Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків, 2021. 226 с.

11. Мюнхен-2007: 15 років тому Путін почав світовий біполярний розлад. УКРІНФОРМ. 2022. 10 лютого. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3401293-munhen2007-15-rokiv-tomu-putin-pocav-svitovii-bipolarnii-rozlad.html.

12. Орлов Ю.В. Кримінологічні орієнтації в стратегії перехідного правосуддя для України: картографія колективних травм війни. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2023. № 2 (29). С. 107-121. DOI: https://doi.org/10.32631/vca.2023.2.08.

13. Орлова В. Лікар-психотерапевт озвучила діагноз Путіна. УНІАН. 2022. 18 квітня. URL: https://www.unian.ua/russianworld/diagnoz-putina-fahivec-rozpovila-chim-strazhdaye-kremlivskiy-diktator-novini-rosiii-11791791.html?gl=1*p6j9wr*ga*Nic3ODcxNTM3LiE3MDQxOTE4MTA.*gaTECJ2YKWSJ*MTcwNDE5MTgxMC4xLiAuMTcwNDE5MTgxMC42MC4wLiA.*gaDENC12J6P3*MTcwNDE5MTgxMC4xLiAuMTcwNDE5MTgxMC42MC4wLiA.

14. «Певний мікс». У Путіна є ознаки кількох видів розладу особистості - український психіатр. NV. 2022. 2 червня. URL: https://nv.ua/ukr/world/countries/diagnoz-putina-psihiatr-pererahuvav-usi-rozladi-osobistosti-diktatora-novini-rosiii-50246562.html.

15. Психопат, нарцис і садист: американський психіатр поставив діагноз Путіну. ФОКУС. 2022. 20 липня. URL: https://focus.ua/uk/world/522713-psihopat-narciss-i-sadist-amerikanskiy-psihiatr-postavil-diagnoz-putinu.

16. Распад СССР Путин назвал самой большой геополитической катастрофой. Украинская правда. 2005. 25 апреля. URL: https://www.pravda.com.ua/rus/news/2005/04/25/4387750/.

17. Советская криминология / Кол. авт.; под ред. А.А. Герцензона, И.И. Карпеца, В.Н. Кудрявцева. М.: Изд-во «Юридическая литература», 1966. 319 с.

18. Сокуренко В.В. Сучасний стан та перспективи розвитку української кримінології. Вісник Національної академії правових наук України. 2023. Т. 30. №. 3. С. 336-356.

19. Страна, которой нет: 100-летие СССР. EURONEWS. 2022. 19 декабря. URL: https://ru.euronews.com/2022/12/29/100-vears-of-the-ussr.

20. Фрейд З. По ту сторону принципа наслаждения // Фрейд З. Основной инстинкт / Сост. П. Гуревич. М.: Олимп, 1997. С. 112-209.

21. Цейтлин Б. «Путин - психопат с признаками садиста, его провоцирует слабость». Профессор психиатрии Джеймс Фэллон о том, как предотвратить ядерную войну. The Insider. 2022. Jule 19. URL: https://theins.ru/obshestvo/252673.

22. Юнг К.Г., Фуко М. Матрица безумия (сборник) / Пер. с нем. В. Поликарпова; пер. с фр. А. Шестакова. М.: ООО «Издательский дом Алгоритм», 2013. 304 с.

23. Brown W. States of Injury: Power and Freedom in Late Modernity. Princeton: Princeton University Press, 1995. 512 p.

24. Definition of Aggression: Resolution 3314 (XXIX) of the UN General Assembly, dated December 14, 1974. URL: https://legal.un.org/avl/pdf/ha/da/da e.pdf.

25. Elements of Crimes / International Criminal Court. URL: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/Publications/Elements-of-Crimes.pdf.

26. Feldman A. Memory Theaters, Virtual Witnessing, and the Trauma Aesthetic. Biography. 2004. Vol. 27(1). P. 163-202.

27. Gilmore L. Limit; cases: Trauma, Self;representation, and the Jurisdictions of Identity // Biography. 2001. Vol. 24 (1). P. 128-139.

28. International Military Tribunal. Judgement of 1 October 1946. URL: https://crimeofaggression.info/documents/6/1946 Nuremberg Judgement.pdf.

29. Kleinman A. The Illness Narratives: Suffering, Healing, and the Human Condition. New York: Basic Books, 1988. 312 p.

30. Novick P. The Holocaust in American life. Boston: A Mariner Book, 1999/ 458 p.

31. Toker L. Return from the Archipelago: Narratives of Gulag survivors. Bloomington: Indiana University Press, 2000. 218 p.

32. Trezise T. Unspeakable. The Yale Journal of Criticism. 2001. Vol. 14 (1). P. 45-52. DQI:10.1353/yale.2001.0016.

33. Violence and Subjectivity / V. Das, A. Kleinman, M. Ramphele, P. Reynolds (eds.). Berkeley: University of California Press, 2000. 318 p.

34. Ward S. Exklusiv-Interview mit Psychiatrie-Professor «Schwachen reizen den Psychopathen»: US-Arzt erklart Putins Psyche. FOCUSonline. 2022. Juli 28. URL: https://www.focus.de/politik/ausland/ukraine-krise/schwaechen-reizen-den-psychopathen-us-arzt-erklaert-putins-psyche id 124851971.html.

Размещено на Allbest.ru