Проблеми притягнення до юридичної відповідальності за розповсюдження антиукраїнської пропаганди в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права НАПрН України»

Проблеми притягнення до юридичної відповідальності за розповсюдження антиукраїнської пропаганди в умовах воєнного стану

Заславська Л.В.

старший науковий співробітник

Вільний доступ до інформації та свобода слова є одними з найважливіших принципів демократичного суспільства. Однак у сучасному світі ці принципи нерідко стикаються з проблемами та викликами, зокрема з розповсюдженням пропаганди. Питання протидії пропаганді та її впливу на суспільство є актуальними у світі і в Україні також, особливо з урахуванням складної політичної та геополітичної ситуації в країні. Україна, як і інші країни світу, має свої власні проблеми у цій сфері. Особливо гострою є ця проблема в контексті сьогоднішнього повномасштабного збройного вторгнення рф на територію України.

Однією з ключових проблем, які виникають у контексті протидії пропаганді, є питання притягнення до відповідальності за її розповсюдження. Це питання має велике значення для забезпечення правопорядку та свободи слова в Україні. Головною проблемою при притягненні до відповідальності осіб за поширення пропаганди в Україні є складність визначення того, що саме є пропагандою та масштабів її впливу. Російська пропаганда, зокрема, була та є на сьогодні важливою проблемою в Україні, коли Кремль зображував Україну як державу, яка страждає на корупцію, безвладдя та бідність [1]. Однак пропаганда може маскуватися під проукраїнські наративи, що ускладнює виявлення та притягнення до відповідальності винних [2]. Крім того, пропаганда часто представляє себе як законну точку зору, що ускладнює розмежування між пропагандою та свободою слова. Як наслідок, визначення пропаганди та її масштабів є складним питанням, яке потребує ретельного розгляду та юридичної експертизи.

Іншою значною проблемою при притягненні до відповідальності осіб за поширення пропаганди в Україні є відсутність чіткої правової бази та механізмів реалізації. Незважаючи на те, що українські законодавці активно формують правову базу для протидії російській пропаганді, все ще існує потреба в більш комплексному підході для вирішення цього питання [3]. Крім того, бракує ресурсів і досвіду для забезпечення дотримання існуючих законів, що ускладнює притягнення осіб до відповідальності за поширення пропаганди.

На сьогоднішній день існує чимало важелів у законодавстві України щодо боротьби з пропагандою, а саме: Закон України № 2265-ІХ «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну», норми Кримінального кодексу, що містять подібні склади злочинів: щодо колабораційної діяльності (стаття 111-1), публічні заклики до агресивної війни (стаття 436), виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки (стаття 436-1) та виправдання чи визнання правомірною агресією (стаття 436-2) [4]. Наразі у Верховній Раді зареєстрований проєкт Закону України № 7215 про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо відповідальності за пропаганду російського неонацистського тоталітарного режиму, акту агресії проти України з боку Російської Федерації як держави терориста. Законодавці пропонують додати нову статтю до Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність як за пропаганду російського режиму, так і за використання забороненої символіки держави-терориста. Серед санкцій - обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років, з конфіскацією майна або без такої, а за наявності кваліфікуючих ознак (серед яких використання медіа) - до 10 років позбавлення волі. Але чи правомірними є такі обмеження? З огляду на те, що російська агресія не припиняється та продовжує забирати життя тисяч українців, а з боку представників органів влади рф все частішають заклики до геноциду проти українсько- го народу, заборона на поширення пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму є виправданою для захисту національної безпеки України [3].

Також великою проблемою у боротьбі з пропагандою на сьогоднішній день є використання соціальних мереж та месенджерів для розповсюдження фейкової та пропагандистської інформації. Така інформація може впливати на громадську думку та створювати додаткові проблеми для збереження миру та стабільності в країні. 19 квітня 2023 року Верховна Рада оприлюднила Проект Закону № 9923 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за окремі дії проти основ національної безпеки України». Проект пропонує притягувати користувачів онлайн-платформ до кримінальної відповідальності за використання облікових записів для поширення недостовірної інформації та втручання в діяльність органів влади задля захисту інформаційної безпеки України [5]. На жаль згаданий законопроект має багато дискусійних питань, зокрема, щодо порушення прав «споживачів» інтернет-платформ.

Наразі в Україні існує ряд нормативно-правових актів, які регулюють відповідальність за розповсюдження пропаганди та встановлюють вимоги до ЗМІ та їхньої діяльності. Проте законодавство, що регулює цю сферу, має свої недоліки та не завжди є ефективним у практичному застосуванні. З одного боку, притягнення до відповідальності за поширення пропаганди може бути ефективним інструментом боротьби з дезінформацією та захисту національної безпеки. З іншого боку, можливість застосування цього інструменту може порушувати свободу слова. Крім того, багато випадків порушення правових норм у питаннях протидії пропаганді залишаються без належної уваги з боку правоохоронних органів, що призводить до того, що пропаганда поширюється далі.

Очевидно, що необхідно продовжувати удосконалювати правове поле у питання протидії пропаганді в Україні як на законодавчому так і на рівні підзаконних правових актів. Створювати нові механізми протидії розповсюдженню пропаганди. Крім того, необхідно підвищити рівень усвідомленості населення щодо шкідливості пропаганди та наслідків її розповсюдження, тобто системно формувати та підвищувати інформаційну грамотність своїх громадян.

Також важливим є забезпечення відповідної реакції правоохоронних органів на порушення законів про пропаганду. Необхідно забезпечити більшу підтримку та розвиток спеціалізованих підрозділів правоохоронних органів, які займаються боротьбою з пропагандою та розповсюдженням фейкової інформації. правопорядок свобода слово пропаганда

У цілому, розв'язання проблеми притягнення до відповідальності за розповсюдження пропаганди потребує комплексного підходу, що передбачає удосконалення законодавства, підвищення рівня усвідомле- ності населення та забезпечення ефективної діяльності правоохоронних органів.

Список використаних джерел

1. Мета російської пропаганди - посіяти зневіру і параною. Як проти діяти.

2. Російська пропаганда - як розпізнати та протистояти.

3. Україна проти рашизму: нове законодавство для протидії російській пропаганді?

4. Кримінальний Кодекс України.

5. Криміналізація ботів чи заборона анонімності та дискусій в соцме- режах: що пропонує Проект № 9923?

Размещено на Allbest.ru