Соціальна і цифрова трансформація: взаємозв'язок з парламентським контролем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна і цифрова трансформація: взаємозв'язок з парламентським контролем

Фурашев В.М., кандидат технічних наук,

старший науковий співробітник, перший заступник

директора Державної наукової установи

«Інститут інформації, безпеки і права НАПрН України»

Цілком зрозуміло, що будь-яка трансформація так чи інакше відображається на суспільних відносинах, які потрібно враховувати та врегульовувати на різних рівнях системи державного управління, у тому числі і на загальнодержавному, тобто - на законодавчому рівні.

Процеси, які відбуваються у суспільстві, системах управління та процесах прийняття рішень повинні бути під постійним наглядом, контролем.

Під поняттям «контроль» розуміємо процес встановлення співвідношення відповідності реального стану справ унормованому або загальноприйнятому.

У даному випадку, ми говоримо, у загальному плані, щодо теоретичних та практичних проблем правового регулювання під час соціальної і цифрової трансформації. Це означає, що ми говоримо, як мінімум, на загальнодержавному та загальносуспільному рівні. Чому «як мінімум»? Тому що питання соціальної та цифрової трансформації та, як наслідок, питання вирішення теоретичних та практичних проблем їх правового регулювання вже «придбали» міжнародний характер.

Як відомо, головним виконавцем та організатором контролю, в тому числі й за процесами унормування суспільних відносин у даному напряму в нашої країні, згідно з положеннями ст. 85 п.33 Конституції України [1], є Верховна Рада України.

На жаль, ані Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» [2], ані Законом України «Про комітети Верховної Ради України» [3] не надається визначення поняття «парламентській контроль».

У загальному плані, можна запропонувати до розгляду настпне визначення поняття «парламентській контроль»: парламентській контроль - процес оцінювання/встановлення ступеня відповідності прийнятих положень нормативного регулювання суспільних відносин реальному стану їх дотримання з урахуванням реакції суспільства на реалізацію цього регулювання та його очікування.

Суб'єкти парламентського контролю - народні депутати Верховної Ради України та, в частині підготовці парламентських слухань, визначені комітети Верховної Ради України.

Об'єкти парламентського контролю досить повно окреслені у статтях 1, 3, 5, 8, 13 - 17, 19, 23, 25, 29, 32, 40 - 42 та інших статтях Конституції України.

У наступний час спостерігається зниження ролі та місця парламентського контролю шляхом парламентських слухань внаслідок багатьох внутрішніх та зовнішніх факторів. Фактично, основна причина обмеженості парламентського контролю в порівнянні з іншими видами контрольної діяльності в публічній сфері, крім наслідків російської агресії проти України, є певні недоліки його правової регламентації. Так, не сформована науково обґрунтована концепція подальшого розвитку інституту парламентського контролю, все менш ця тема приваблює сучасних дослідників. У тій же час необхідно констатувати, що вимушена обмеженість проведення парламентських слухань, у яких спроможна приймати участь громадськість та у здійсненні механізмів парламентського контролю, максимальною мірою компенсується іншими засобами контролю, які передбачені Розділом VI Регламенту Верховної Ради України.

Для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій Верховною Радою України з числа народних депутатів України утворюються Комітети Верховної Ради України. На даний час у Верховної Раді України утворено та функціонують 23 Комітету у яких заподіяно 395 народних депутатів України [4]:

соціальний цифровий парламентський контроль

Необхідно відмітити що об'єкти парламентського контролю, які окреслені у Конституції України та іншими законодавчими актами, майже повністю охоплені виданнями комітетів Верховної Ради України.

До контрольних функцій комітету Верховної Ради України, відповідно до положень ст.14 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», віднесене:

- аналіз практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, їх посадових осіб з питань, віднесених до предметів відання комітетів, підготовці та поданні відповідних висновків та рекомендацій на розгляд Верховної Ради України;

- контроль за виконанням Державного бюджету України в частині, що віднесена до предметів їх відання, для забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів у порядку, встановленому законом;

- організація та підготовка за дорученням Верховної Ради України парламентських слухань;

- організація та підготовка слухань у комітетах;

- направлення матеріалів для відповідного реагування в межах, установлених законом, органам Верховної Ради України, державним органам, їх посадовим особам;

- розгляд на своїх засіданнях або під час слухань у комітеті звітів, доповідей та інформації державних органів та посадових осіб, які у передбачених законом випадках подаються до Верховної Ради України, здійснення попередньої підготовки питань щодо розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України таких звітів, доповідей та інформації;

- здійснення комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання забезпечення контрольних функцій Верховної Ради України за діяльністю органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів, передбачених цим Законом заходів з метою гарантування неухильного і безумовного дотримання цими органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина.

Парламентський контроль, як і будь-якій інший від контролю, у силу різних обставин, причин, носить компромісний та трудомісткій характер та має наступні етапи (тезове) його організації та проведення:

- визначення сфери та формування теми/спрямованості контролю, а також його глибини;

- збору, систематизації та первісної обробки необхідної інформації;

- уточнення або доповнення, за необхідністю, раніше отриманої інформації та аналітична її обробка;

- підготовка проєкту висновку проведеного контролю та ознайомлення з ним зацікавлених осіб;

- проведення парламентських або комітетських слухань з підведенням кінцевих підсумків проведеного контролю.

В реальних умовах та враховуючи процеси та події, які наразі відбуваються як в Україні, так і інших країнах світу, не слід очікувати високоякісного, системного та неупередженого парламентського контролю.

Лише комплексне вирішення питань реалізації положень Закону України «Про правотворчу діяльність» з повноцінним використанням сучасних інформаційно-комунікаційних і цифрових технологій у здійсненні парламентського контролю, особливо у частинах збору, систематизації та аналітичної обробки отриманої інформації, враховуючи також відповіді на депутатські запитання може вирішити питання повноти та об'єктивності встановлення ступеня відповідності вимог нормативного регулювання та реального стану їх виконання. Але для цього, вже наразі, необхідно розгортати роботи по створенню нормативно-правового базису розвитку системи ефективного та неупередженого парламентського контролю, відповідного соціальної і цифрової трансформації, яка відбувається в нашої країні та світі в цілому.

Список використаної літератури

1. Конституція України, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

2. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10.02.10 р. N° 1861-VI, редакція від 31.03.23 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1861-17#Text

3. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 04.04.95 р. № П6/95-ВР, редакція від 31.03.23 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/U6/95-%D0%B2%D1%80#Text

4. Комітети Верховної Ради України ІХ скликання. URL: http://w1.c1. rada.gov.ua/pls/site2/p_komitis

Размещено на Allbest.ru