Стратегії державної культурної політики в повоєнній відбудові України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Відділ наукової роботи та міжнародних зв'язків

Стратегії державної культурної політики в повоєнній відбудові України

Денисюк Ж.З., д-р культурології

Розгортання повномасштабної війни проти України Російською Федерацією та продовження активізації гібридних загроз потребує адекватної реакції з боку держави і передусім формування ефективної нормативно-правової бази не лише в галузі безпеки, але й гуманітарної та культурної політики, загального стратегування цієї галузі, оскільки, як ми бачимо, основного впливу в інформаційному та культурному полі зазнають питання ціннісного, світоглядного ґатунку, вихолощуючи національно-культурну ідентичність, історичну пам'ять, здійснюючи підміну базових понять та ін.

Найперше слід зазначити, що функції культури полягають у формуванні ціннісного та смислового базису консолідації суспільства. Цей базис є умовною динамічною величиною, яка націлена на об'єднання суспільства заради досягнення своїх цілей розвитку. До функцій культури в зміцненні консолідації належать завдання формування в суспільстві розуміння спільної історії та усвідомлення загальних світоглядних установок, взаєморозуміння між різними соціальними прошарками та національними спільнотами, вироблення механізму погодження культурних інтересів між представниками різних соціальних та етнічних груп.

Державне регулювання у сфері культури та мистецтва акумулюється в поняття культурної політики, яка стратегічно пронизує всі сфери суспільного життя і здатна впливати на ціннісне навантаження всіх процесів, що відбуваються в державі. Законодавство ж визначає, що «державна політика у сфері культури - це нормативно-правова, регуляторна (адміністративна, економічна, фінансова) та публічна діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення культурних потреб громадян відповідно до пріоритетів суспільного розвитку» [1].

Активізація гібридних впливів, що активно розпочалася з часу російської збройної агресії 2014 р., поставила на порядок денний нагальну потребу надолужити законодавчі ініціативи, спрямовані на протидію і можливе подальше упередження інформаційних гібридних впливів на рівні безпекових стратегій, доктрин з метою регулювання функціонування і захисту національного інформаційного середовища, держави загалом. Однак, водночас, у цих документах майже відсутня складова місії культури в цьому аспекті. У стратегічних документах із національної безпеки України (зокрема Законі України «Про національну безпеку» [2] та Стратегії національної безпеки) гуманітарним питанням і питанням культури, культурної політики все ще не приділено достатньої уваги. Так, у чинній Стратегії національної безпеки України, затвердженій Указом Президента України від 14 вересня 2020 р., «Безпека людини - безпека країни» охоплено актуальні питання сучасної національної безпеки України. Серед напрямів її реалізації зазначено, що «розвиток людського капіталу України здійснюється, зокрема, через модернізацію освіти і науки, охорони здоров'я, культури, соціального захисту». Наголошено, що відсутність цілісної інформаційної політики держави, слабкість системи стратегічних комунікацій ускладнюють нейтралізацію загрози деструктивної пропаганди як ззовні, так і всередині України [4]. нормативний правовий культурний гуманітарний консолідація

Також серед зобов'язань держави проголошено, що «з метою реалізації конституційних принципів індивідуальної юридичної відповідальності та невідворотності покарання держава буде рішуче протистояти гуманітарній агресії, розвивати українську культуру як основу консолідації української нації та зміцнення її ідентичності» [4]. У контексті розвитку людського капіталу акцентовано на тому, щоб «створити умови, необхідні для культурного розвитку та збагачення громадян України, популяризації українського та світового мистецтва, музики, літератури» [4].

Слід зазначити, що стратегічні комунікації відіграють суттєву роль у світових інформаційних процесах, стаючи ефективним знаряддям розв'язання стратегічних завдань окремих держав і наддержавних об'єднань. Вони є політичним ресурсом і механізмом зовнішньої політики. Як зазначає більшість дослідників, сутність стратегічних комунікацій полягає в управлінні цільовими аудиторіями з метою зміни їх поведінки і донесення до них тих цінностей або інформації, які необхідні державі. Особливістю стратегічних комунікацій є їх комплексно-інтегративний характер, який включає не тільки комунікаторів, а й акторів з інших сфер діяльності. Вони базуються на особливих принципах управління, насамперед синхронізації та координації всіх інструментів національного впливу - передусім дипломатії, інформаційної політики, збройних сил та ін. Відповідно сфера культури має стати невід'ємною складовою культурного стратегування і вибудовування на цій основі державної культурної політики з урахуванням практичного досвіду гібридних війн і загроз, які прямо дотичні до сфери культури, національного інформаційно-культурного простору.

Робота щодо формування планів відновлення України в повоєнний період вже наразі розпочата: відповідно до Указу Президента України 22 квітня 2022 р. було затверджено положення і утворено Національну раду з відновлення України від наслідків війни, де, окрім напрацювань щодо відновлення країни за галузями, виробництвами, інфраструктурі, важливий наголос зроблено на питаннях відновлення та збереження об'єктів культурної спадщини (тобто матеріальної культури), що зазнали пошкоджень та руйнувань, а також «підготовці стратегічних ініціатив, проектів нормативно-правових актів, прийняття і реалізація яких є необхідними для ефективної роботи та відновлення України у воєнний і післявоєнний періоди» [3]. З огляду на попередній отриманий Україною досвід щодо перебігу суспільно-політичних і воєнних подій, пріоритетними секторами, де має бути більш ретельно пропрацьовано напрям культури, є саме безпековий і стратегічний, що в подальшому гарантуватиме належний розвиток цієї сфери та національні інтереси галузі.

Література

1. Закон України «Про культуру».

2. Закон України «Про національну безпеку України».

3. Указ Президента України №266/2022 від 21 квітня 2022 р. «Питання Національної ради з відновлення України від наслідків війни».

4. Указ Президента України №392/2020 від 14 вересня 2020 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України»

Размещено на Allbest.Ru