Актуальні аспекти теоретичної платформи адміністративно-правового регулювання діяльності суб'єктів сектору безпеки і оборони

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПЛАТФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РГЕУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ

ГОНЧАРОВ Валерій Сергійович,

військовослужбовець

Національної гвардії України

Функціонування сектору безпеки і оборони України залежить від великої кількості складових та напрямків практичної реалізації. Їх чітке правове й організаційне забезпечення обумовлюють стан безпеки й оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Завдання забезпечення національної безпеки і оборони мають бути в діяльності держави позачерговими, оскільки від стану національної безпеки залежить саме існування держави. Національна безпека держави не може розглядатися як якесь ізольоване, відокремлене від суспільного життя явище. Якщо національну безпеку України розглядати як захищеність державного суверенітету, територіальну цілісність і недоторканість кордонів, забезпеченість і стабільність демократичного конституційного ладу, захист прав і свобод людини і громадянина, захист національних інтересів України, то стає зрозумілим, що такий стан забезпечення безпеки суспільства і держави, кожної особистості, може бути досягнутий в результаті спільних зусиль органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань і окремих громадян.

Особливу загрозу національній безпеці України створює повномасштабна війна російської федерації проти України, яка ведеться варварськими та підступними методами з порушенням норм міжнародного гуманітарного права та посягає на військову, економічну, інформаційну, екологічну, ідеологічну та інші види безпеки України.

З цією метою, Президентом України був визначений курс на перемогу у війні з відновленням кордонів нашої держави станом на 1991 рік, що звісно, зумовлює необхідність удосконалювати нормативно-правове забезпечення діяльності суб'єктів сектору безпеки і оборони з метою належного забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності України та захисту прав і свобод людини і громадянина.

Як любий напрямок державної діяльності - забезпечення національної безпеки потребує наукових підходів та вироблення відповідних базових засад, на яких здійснюється та чи інша діяльність, в тому числі і у секторі безпеки і оборони. У рамках такої моделі розвитку Української держави є необхідність перегляду існуючих позицій щодо розуміння сутності, цілей, завдань та принципів адміністративно -правового забезпечення сектору безпеки та оборони в Україні.

В нинішній час бракує комплексного наукового дослідження проблематики адміністративно-правового забезпечення сектору безпеки і оборони України в розрізі окремих його складових. Окреслене зумовлює потребу глибокого й усебічного дослідження адміністративно -правового забезпечення сектору безпеки і оборони України, теоретичних і практичних питань адміністративно-правових відносин, що виникають у зазначеній сфері, формування й обґрунтування наукових висновків і пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового забезпечення сектору безпеки і оборони. Таким чином, необхідність вироблення ефективного адміністративно-правового механізму організації та забезпечення сектору безпеки і оборони України в умовах сьогодення, недостатність теоретичного підґрунтя та недосконалість адміністративного законодавства у цій сфері, наявність законодавчих проблем обумовлюють актуальність комплексного дослідження сутності та особливостей адміністративно-правового регулювання означеного сектору [1].

Визначено сектор безпеки України - як сукупність державних органів та організацій, які покликані гарантувати безпеку особи, суспільства та держави. Відповідно до головних видів безпеки, які дістали поширення в теорії і відображені у галузевому законодавстві, слід розрізняти три основні елементи сектору безпеки:

1) особиста безпека громадян, громадський порядок тощо, які забезпечують правоохоронні органи;

2) національна безпека - забезпечують спецслужби;

3) військова безпека - забезпечує сектор оборони [2].

З'ясовано, що принципи сектору безпеки і оборони випливають з потреб суб'єкта і об'єкта діяльності сектору безпеки і оборони, узагальнюють практику, набувають форми наукового пізнання за допомогою яких реалізуються ці потреби на основі підвищення ефективності його потенціалу, більш досконалої організації відносин суб'єкта і об'єкта з середовищем на основі наукової організації діяльності. Принципи функціонування сектору безпеки і оборони України класифіковано:

1) загальні принципи, які визначають засади формування та реалізації державної політики у сфері національної безпеки;

2) базові, які визначені Законом України «Про національну безпеку України»;

3) принципи, які визначені окремими нормативними актами щодо забезпечення сектору безпеки і оборони [3].

Як вбачається, потребують уваги, акцентуалізації та теоретичного розвитку і узагальнення такі аспекти теоретичної платформи адміністративно-правового регулювання діяльності суб'єктів сектору безпеки і оборони:

поняття принципів забезпечення сектору безпеки і оборони, які доцільно доповнити також принципами наукової організації праці, принципом соціальної спрямованості, компетентності й системності, поєднання колегіальності й єдиноначальності, принципом централізованості. Сектор безпеки і оборони потребує єдиного централізованого керівництва. Централізованість полягає у такій властивості системи безпеки і оборони, за якої вона управляється з єдиного центру, коли всі її елементи користуються заздалегідь встановленими правами і повноваженнями. В окремих структурах централізованість здійснює керівник, в підсистемі - міністр, голова державної служби, в Україні - державний апарат на чолі з главою держави - Президентом [4, с. 237];

- характеристика адміністративно-правового статусу основних суб'єктів адміністративно-правового забезпечення сектору безпеки і оборони, який характеризується такими особливостями:

1) наявність чітко окресленого обсягу компетенції;

2) належність до суб'єктів публічного управління; наявність цілісної структури із визначеним колом повноважень в цій сфері;

3) певний територіальний масштаб діяльності;

4) наділення правом застосовувати певний правовий інструментарій щодо обмеження прав і свобод громадян з метою забезпечення національної безпеки [5, с. 135-136];

- розуміння механізму адміністративно-правового забезпечення сектору безпеки і оборони - це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих один з одним елементів, існування яких є необхідною умовою ефективного виконання правоохоронної функції щодо забезпечення національної безпеки. У зв'язку з цим механізм адміністративно-правового забезпечення сектору безпеки і оборони необхідно дослідити з точи зору таких базових елементів, як:

1) мета, завдання та напрямки реалізації;

2) суб'єкти реалізації;

3) основні загрози національній безпеці, що очікуються;

4) правовий інструментарій, необхідний для забезпечення національної безпеки;

5) принципи забезпечення національної безпеки [6, с. 6];

- посилення демократичного цивільного контролю, що має сприяти створенню необхідних умов суспільству:

1) для забезпечення дозволеної законом відкритості та підзвітності сектору безпеки і оборони, суб'єкта забезпечення національної безпеки України;

2) участі інститутів громадянського суспільства у формуванні та реалізації державної політики у сфері національної безпеки;

3) запровадження дієвого механізму контролю громадськості за діяльністю спеціальних об'єктів сектору безпеки і оборони, зокрема Збройних Сил України, розвідувальних і контррозвідувальних органів;

4) для контролю та участі громадськості в реалізації регіональних програм забезпечення публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, територіальної оборони, антитерористичної діяльності, протидії корупції, правового виховання населення;

5) розвитку благодійної і волонтерської діяльності в інтересах забезпечення національної безпеки України (збирання коштів на потреби сектору безпеки і оборони, діяльності добровільних батальйонів, допомога військовим, благоустрій переселенців і біженців із зони воєнних дій тощо [7, с. 386].

- окреслення шляхів реформування соціально-економічної та політичної системи України як стратегічного курсу на зміцнення безпеки і оборони держави, що потенційно може дати змогу сформулювати такі перспективні напрями:

1) чітке окреслення повноважень усіх суб'єктів сектору безпеки і оборони з метою усунення дублювання останніх між собою та виключення можливості виникнення компетенційних спорів;

2) визначення оптимальної штатної чисельності суб'єктів сектору безпеки і оборони з урахуванням стану забезпечення національної безпеки та можливих ризиків і загроз останній, щоб попереджати останні на стадії виявлення;

3) створення нової системи матеріального, технічного та ресурсного забезпечення працівників сектору безпеки і оборони з урахуванням європейських стандартів та мотиваційної складової;

4) подальший розвиток міжнародного співробітництва у сфері безпеки і оборони, що надасть можливість налагодити тісні зв'язки з країнами НАТО, а також обмінюватися досвідом та перспективними напрацюваннями в зазначеній сфері;

5) внесення змін до Конституції України, а саме: включити розділ «Національна безпека України», який би закріплював в тому числі і правоохоронну систему, правоохоронну діяльність та правоохоронну службу, визначивши правоохоронну систему України складовою національної безпеки держави [8, с. 103-104].

Отже, удосконалення адміністративно-правового статусу суб'єктів сектору безпеки і оборони з урахуванням ключових вимог галузевих нормативно-правових актів можливе через упорядкування нормативного масиву та прийняття пакету програмних документів, що враховують стан держави в мовах протидії збройної агресії російської федерації.

При опрацюванні заявленої проблематики, окрім текстуально визначених, використовувались і джерела, заявлені у бібліографічному описі роботи за № 9-12. адміністративний правовий безпека оборона

Список використаних джерел

1. Пономарьов С. П. Адміністративно-правове забезпечення діяльності суб'єктів сектору безпеки і оборони України. URL: https://dduvs.in.ua/wp-eontent/uploads/files/Structure/ science/rada/dissertations/25/1.pdf.

2. Горовенко В. К., Тютюнник В. П. Актуальні проблеми сектора безпеки та оборони України. Наука і оборона. 2014. № 4. С. 20-25.

3. Тичина Б. М. Адміністративно-правовий статус Збройних Сил України як суб'єкта інформаційної діяльності: автореф. дис.... канд. юрид. наук., спец. 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Тернопіль, 2021. URL: http://dspace. wunu.edu.ua/bitstream/316497/41796/1/aref-tuchna-na-sait.pdf.

4. Пономарьов С. П. Сектор безпеки України: поняття, ознаки, зміст. Підготовка охоронців правопорядку в Харкові (1917-2017 рр.): зб. наук.-практ. конф. до 100-річчя підготовки охоронців правопорядку в Харкові (м. Харків, 25 листопада 2017 р.). Х.: ХНУВС, 2017. С. 236-238.

5. Лобко М., Саганюк Ф. Сектор безпеки і оборони: проблеми формування та розвитку: зб. наук. праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України ім. І. Черняховського. 2001. № 1. С. 134-139.

6. Поляков Л., Корендович В., Рудніцький І. Воєнна організація держави і сектор безпеки: актуальні питання інституціалізації та розвитку. Наука і оборона. 2008. № 1. С. 3-7.

7. Ліпкан В. А. Національна безпека України: навч. посібник. К.: Кондор, 2008. 552 с.

8. Пономарьов С. П. Деструктивні фактори в сфері безпеки і оборони та шляхи їх усунення адміністративно-правовими заходами. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. № 6 (4). С. 101-106.

9. Ситник Г. П. Методологічні аспекти формування понятійно-категорійного апарату національної безпеки. Вісник УАДУ, 2000. № 2. С. 19-27.

10. Костенко Г. Ф. Теоретичні аспекти стратегії національної безпеки: навч. посібник. К.: ЗАТ Видавничий дім «ДЕМІД», 2002. 144 с.

11. Тична Б. М., Топольніцький В. В. Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та «воєнний час». Правова позиція. 2019. № 4 (25). С. 91-99.

12. Колодій А. М., Кривенко О. В., Пашинський В. Й. Військове право України: підручник. К.: НУОУ ім. Івана Черняхівського, 2020. 510 с.

Размещено на Allbest.ru