Нормативно-правові та доктринальні положення перспективної структури відносин у сфері забезпечення національної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський інститут Національної гвардії України

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ТА ДОКТРИНАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНОЇ СТРУКТУРИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

РУДЬ Станіслав Сергійович,

курсант

Затверджена Указом Президента України № 392/2020 від 14 вересня 2020 р. Стратегія національної безпеки України, в цілому, відображала безальтернативний курс українського керівництва, з одного боку, на протидію російській загрозі, «яка має довгостроковий характер», з іншого - на інтеграцію до євроатлантичної системи безпеки з опорою на ЄС і НАТО [1]. У комбінації ці обидві стратегічні установки означають, що євроатлантична інтеграція розглядається Україною вже не стільки як її європейський вибір, скільки як вибір антиросійський, мотивований прагненням забезпечити зовнішні гарантії безпеки (від «російської загрози») та зміцнити її внутрішні основи за рахунок активної взаємодії із західними інститутами.

У сукупності, в контексті забезпечення національних інтересів (та виходячи з аналізу основних положень означеної Стратегії) це означає:

- Україна (виходячи з досвіду україно-російських стосунків як у плинному часі, так і ретроспективі) безкомпромісно будуватиме і надалі свою зовнішню політику та політику національної безпеки виключно на антиросійській платформі;

- стратегія України мотивована не тільки євроатлантичним вибором, а й антиросійською орієнтацією;

- у випадку, якщо країни ЄС та НАТО у перспективі гіпотетично можуть зробити «двері відчиненими» для нормалізації російсько-західних відносин, Україна не буде працювати на забезпечення позитивної динаміки такої перспективи;

- Україна не зацікавлена в зниженні жорсткості країни ЄС та НАТО та їх принциповості по відношенню до російської агресії та її багатобічних негативних наслідків (більше того, саме принципова позиція означених країн є для Києва головною умовою набуття підтримки країн Північноатлантичного Альянсу);

- Україна не націлена на відновлення відносин співпраці з агресором, трактуючи їх не лише в контексті нинішнього військово -політичного конфлікту, але й у категоріях: «торгово-економічної війни», «інформаційно-психологічної війни», «культурно-ідеологічного протистояння» та «розвідувально-контррозвідувальної боротьби» [2, с. 34].

Отже, ключовим пріоритетом національної безпеки України, згідно зі Стратегією, є підвищення обороноздатності, яка розглядається у парадигмі постійної готовності до «відсічі озброєної агресії» з боку російської федерації. Пріорітетом для досягнення цієї мети є, у свою чергу, реформування Збройних сил України - відповідно до доктрин НАТО і з упором на перехід на натовські стандарти та забезпечення «максимальної» оперативної взаємосумісності. Один із напрямків - «створення ефективного механізму реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці» - вимагає додаткового прояснення (оскільки такий механізм вже існує: у рамках «Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору» від 9 липня 1997 р. Україні надано право позачергового скликання Комісії НАТО-Україна у разі загрози незалежності і територіальної цілісності країни (Ст. 14)) [1; 3].

Одночасно особливий акцент у Стратегії зроблено на реформування та розвиток розвідувальних, контррозвідувальних та правоохоронних органів, включаючи «приведення систем військової розвідки та військової контррозвідки відповідно до стандартів НАТО», «сприяння швидкому та ефективному обміну інформацією з державами-членами НАТО, ЄС на основі взаємної довіри», «зміцнення взаємодії розвідорганів України з партнерськими спецслужбами держав-членів НАТО». Показово, що Україна, прагнучи підтвердити свій партнерський ресурс як майбутнього учасника євроатлантичних інститутів (НАТО в першу чергу), фактично пропонує їм будувати відносини на основі «повноправного партнерства» (союзника де-факто) [1; 3]. стратегія національний безпека обороноздатність

Указом Президента від 21 квітня 2022 року № 266/2022 утворено консультативно-дорадчий орган - Національну раду з питань відновлення України наслідків війни, першочерговими завданнями якої є:

- створення плану заходів щодо післявоєнного відновлення та розвитку України;

- визначення та розробка пропозицій щодо першочергових реформ;

- підготовка стратегічних ініціатив, проєктів нормативно-правових актів [4].

Для ефективної роботи Національної ради та підготовки фахових пропозицій, що випливають з її завдань, при ній створюються робочі групи, зокрема, з таких питань, як: відновлення та розвиток інфраструктури, будівництво, містобудування, модернізація міст і регіонів.

До складу робочих груп можуть входити члени означеної Ради, представники підприємницької діяльності, вітчизняні та іноземні спеціалісти у відповідних галузях тощо.

Передбачається, що плани не обмежаться відновленням зруйнованих об'єктів, а передбачатимуть відновлення економіки на новій технологічній основі зі зниженим енергоспоживанням, модернізацію управлінських структур і максимальне прискорення розвитку України. Модернізація та прискорення відновлення - цікавий та актуальний підхід до якісного покращення всіх аспектів інфраструктури.

Про масштабність підходу Уряду свідчить усвідомлення ним того факту, що об'єктами модернізації мають стати такі галузі, як машинобудування, залізорудна та металургійна промисловість, хіміко-фармацевтична промисловість.

Кабінет Міністрів України презентував «дорожню карту» післявоєнного оновлення України. Основні принципи плану оновлення такі:

- повний доступ до ринків ЄС та країн «Великої сімки»;

- набуття статусу повноправного членства в ЄС;

- побудова економіки за принципами дерегуляції та лібералізації;

- налагодження логістичних шляхів у західному напрямку;

- перехід від експорту сировини до переробки в галузях, що забезпечують найбільші експортні надходження;

- розвиток вітчизняної військової промисловості: йдеться не лише про закупівлю зброї, а й про виробництво, зокрема за рахунок трансферу військових технологій;

- енергетична самодостатність, що буде досягнута за рахунок збільшення видобутку власного газу та розвитку атомної енергетики [4].

Таким чином, план післявоєнної відбудови України включатиме: покриття матеріальних втрат, завданих війною, відновлення зруйнованих інфраструктурних потужностей та структурну модернізацію економіки. До розробки плану вже долучилися міжнародні аудиторські компанії, українські аналітичні центри, парламентські комітети та міністерства. Сам план складатиметься з кількох частин, які передбачають оновлення України на новій основі з використанням усіх наявних ресурсів і можливостей [ 4].

У відповідь на війну в Україні, міжнародне співтовариство продемонструвало, що воно може діяти рішуче та згуртовано навіть перед обличчям енергетичної кризи, спровокованою російською федерацією, кризи, яка може підірвати безпеку Європи та світу.

Уряд України, спільно з вітчизняними економістами, офісами «Великої четвірки» та іншими провідними міжнародними консалтинговими компаніями, запропонував ключові принципи для включення до плану подальшого відновлення та розвитку України.

По-перше, Україна має отримати повний доступ до ринку країн G7 та Європейського Союзу. Таким чином, українські виробники зможуть вільно експортувати свою продукцію на ринки, що охоплюють 54 % світової економіки.

По-друге, повноцінний вступ України до Європейського Союзу - у 2024 році.

По-третє, повна дерегуляція та мінімальне втручання держави у підприємницьку діяльність. Бізнес має бути зосереджений на основних виробничих процесах, а не на відносинах з державою. Тому експерти переконані, що необхідно замінити державний патронат, нагляд, перевірки на страхування чи інші подібні механізми в тих галузях, де це можливо.

По-четверте, швидка логістика - не більше 72 годин з України до Європи.

По-п'яте, ставка на експорт продуктів переробки в галузях, де Україна вже має конкурентні переваги на світових ринках. Йдеться про харчову промисловість та металургію. Основою внутрішньої промислової політики має стати стимулювання подальшої переробки сировини, яка потім експортуватиметься.

По-шосте, сформувати потужний військово-промисловий комплекс, який стане базою для подальшого розвитку оборонних технологій [4].

Отже, вже сьогодні необхідно розуміти і окреслювати пріоритети післявоєнного відновлення нашої держави.

Список використаних джерел

1. Про Стратегію національної безпеки України. Указ Президента України № 392/2020 від 14.09.2020 р. URL: https://www.president.gov.ua/ docu ments/3922020-35037.

2. Данилов Д. Стратегія національної безпеки України: можливі наслідки російсько-українських відносин. Аналітичні записки. 2015. № 12. С. 33-37.

3. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору від 09.07.1997 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_002#Text.

4. Про Національну раду з питань відновлення України від наслідків війни: указ Президента від 21.04.2022 р. № 26б/2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/2022#Text.

Размещено на Allbest.ru