Основи державної політики з питань національної безпеки як відображення нормативно-функціональних характеристик суб’єктів сектору безпеки і оборони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київського інституту Національної гвардії України

Основи державної політики з питань національної безпеки як відображення нормативно-функціональних характеристик суб'єктів сектору безпеки і оборони

Гаріст Владислав Сергійович,

курсант

Постернак Богдан Володимирович,

курсант

Сучасні вітчизняні науковці, правознавці та фахівці з державного управління, зокрема, В. Горбулін [1], В. Крутовий, В. Ліпкан [2], Г. Ситник, А. Семенченко, досліджували проблему нормативно -правового забезпечення національної безпеки України на різних етапах становлення та розвитку України як незалежної та демократичної держави. Узагальнюючи їх погляди на розв'язання зазначеної проблеми, можемо стверджувати, що нормативно- правове забезпечення національної безпеки містить його нормативне регулювання як засіб управління сферою національної безпеки. Нормативно- правове забезпечення національної безпеки - процес створення і підтримки в потрібних межах конструктивних організацій нормативно-функціональних характеристик системи національної безпеки за допомогою впорядкованого впливу нормативно-правових засобів [3, с. 85].

Загальновідомо, що нормативно-правове забезпечення національної безпеки позиціонується у наукових виданнях як процес створення і підтримки в потрібних межах конструктивних організацій нормативно - функціональних характеристик системи національної безпеки за допомогою впорядкованого впливу нормативно -правових засобів. Крім того, зважується ще й на те, що коли йдеться про формування сучасного нормативно - правового забезпечення національної безпеки України, слід зважати на те, що головним суб'єктом національної безпеки є держава, яка виконує функції в цій сфері через відповідні органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Конституція України не дає тлумачення поняття «національна безпека», хоча зазначає, що в інтересах національної безпеки можуть законно обмежувати права та свободи людини і громадянина [3, с. 86; 4, с. 11 -15].

Разом з тим, у Конституції України [5] термін «національна безпека» згадується кількох значеннях. Насамперед відповідно до ст. 92 Конституції виключно законами України визначаються «основи національної безпеки». Відповідно до ст. 106 Конституції Президент України «забезпечує національну безпеку» та «очолює Раду національної безпеки і оборони». Відповідно до ст. 107 Конституції «Рада національної безпеки і оборони є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони України при Президентові України». Відповідно до ст. 116 Конституції Кабінет Міністрів України «здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України».

Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України» стала нормативно-правовим продовженням наведених вище конституційних положень [5]. Зокрема, документ уперше у вітчизняних державотворчих реаліях визначив суб'єктно- об'єктну структуру національної безпеки, принципи її забезпечення, національні інтереси України, загрози національній безпеці України (у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній сферах), основні напрями політики національної безпеки України у кожній із зазначених сфер, а також загальний контур системи забезпечення національної безпеки України у тогочасних державотворчих обставинах. Особливо слід наголосити на наведеному у Концепції визначенні національної безпеки України як станові «захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз» та необхідній умові «збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей». Іншими словами, національну безпеку України, починаючи з 1997 р., пропонувалося розуміти як «стан захищеності інтересів».

Позиція іншої групи науковців-правників полягає у тому, що нормативно-правове забезпечення національної безпеки позиціонується як чинна система законодавства, що регламентує діяльність відповідного кола суб'єктів її забезпечення. Юридичну цілісність досліджуваної структури норм забезпечує Конституція України, яка зумовлює взаємну узгодженість нормативно-правових актів і спільність їхніх вихідних принципів. Вихідні конституційні норми, володіючи найвищою юридичною силою, слугують верхнім рівнем ієрархії досліджуваної системи законодавства [6].

Разом з тим, насамперед, в умовах збройної агресії проти нашої країни, доводиться констатувати високу швидкість змін практично усіх факторів впливу на національну безпеку, причому як в Україні, так і за її межами. Це актуалізує проблему подальшого наукового осмислення безпекової діяльності, яка, як складова вітчизняного державотворчого процесу, підтримує в актуалізованому стані принципові питання національного розвитку. Головними з них є здатність державно організованого суспільства відстояти власну політичну (на цій основі - цивілізаційну) суб'єктність, забезпечити оптимальні стратегічне цілі та досягти намічених горизонтів розвитку [7]. нормативний правовий національний безпека

Тому на сучасному етапі розвитку оборонних і безпекових спроможностей держави найбільш актуальним завданням є створення гнучкої, спрямованої в майбутнє системи правових координат, яка би передбачала своєчасне реагування на всі види загроз національній безпеці у воєнній сфері. Отже, цілком природно, що реалізація цілей і завдань протидії збройній агресії військово-правовими засобами спирається насамперед на достатність та цілісність правового поля, наявність чіткого військово -політичного рішення та інституційно-правові безпекові й оборонні спроможності України [8].

При опрацюванні заявленої проблематики додатково використовувалась наукова література, що міститься у переліку використаних джерел за № 9, 10.

Список використаних джерел

1. Горбулін В. П. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки: монографія. К. : НІСД, 2011. 288 с.

2. Ліпкан В. А. Національна безпека України: монографія. К. : Кондор, 2013

3. Янчук А. В., Пригунов П. Я., Колесник В. Т. Формування основ нормативноправового забезпечення національної безпеки України. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 20. С. 84-88.

4. Колесник В. Т., Пригунов П. Я. Концептуальні підходи до становлення системи державного управління національною безпекою України. Історія, сучасність та перспективи розвитку прикордонної служби України та охорони державного кордону України: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 26 травня 2015 р.). К. : НДІ ДПСУ, 2015. С. 11-15.

5. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України. Постанова Верховної Ради України від 16.01.1997 р.

6. Ортинський В. Аналіз нормативно-правової основи забезпечення економічної безпеки.

7. Смолянюк В. Національна безпека незалежної України: осягнення сутності. Політичні дослідження. 2021. № 1. С. 163-169.

8. Котляренко О. П. Військово-правова рефлексія України на збройну агресію Російської Федерації. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 4. С. 168-172.

9. Волошин Ю. О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: проблеми теорії і практики: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: спец.: 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право». К., 2010. 36 с.

10. Губарева І. О. Формування економічної безпеки України в умовах активізації інтеграційних процесів: дис. ... д-ра екон. наук; спец.: 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством». Харків, 2015. 37 с.

Размещено на Allbest.ru